Вирок № 42021767, 17.12.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«17» грудня 2014 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Струбіцька О. М.

суддів Горецької С.О., Марчука В.Т.

при секретарі Дзюбака М.В.

за участю учасників судового провадження:

прокурора Кіореско А.С.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014260000000246 щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Бобівці, Сторожинецького району, Чернівецької області та мешканки АДРЕСА_1, українки, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, працюючої на посаді завідуючої поліклінічним відділенням та голови лікарсько-консультативної комісії ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни», раніше не судимої, -

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 368 КК України;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Новоселиця, Чернівецької області та мешканця АДРЕСА_2, молдаванина, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, учасника бойових дій, раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 369 КК України;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця та мешканця АДРЕСА_3, румуна, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, інваліда ІІІ групи, раніше

Провадження №11-кп/794/292 /14 Головуючий в І інстанції: Стоцька Л.А.

Категорія ст.368 ч.4 КК України Суддя - доповідач: Струбіцька О.М.

не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 369 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 червня 2014 року ОСОБА_5, обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 368 КК України, визнано невинуватою і по суду виправданою.

ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 369 КК України, визнано невинуватим і по суду виправданим.

ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 369 КК України, визнано невинуватим і по суду виправданим.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили обвинуваченій ОСОБА_5 залишено обрану - заставу в розмірі 25000 грн.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_6 залишено обрану - особисте зобов»язання.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_7 залишено обрану - особисте зобов»язання.

Вирішена доля речових доказів.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що будучи службовою особою вчинила умисний корисливий злочин при наступних обставинах.

Так, обвинувачена працює на посаді завідуючої поліклінічним відділенням ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни» та, згідно посадової іструкції завідувача поліклінічним відділенням госпіталю, затвердженої 15.02.2012 року начальником госпіталю ОСОБА_8 є службовою особою, яка наділена організаційно- розпорядчими обов' язками.

Крім цього, наказом № 1 §54 від 02.01.2013 року на ОСОБА_5 було покладено обов'язки голови лікарсько-консультативної комісії ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь інвалідів Вітчизняної війни».

В подальшому, в період з 18 березня 2013 по 01 квітня 2013 року, ОСОБА_6, у відповідності до історії хвороби № 1288, лікувався в Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни, так як внаслідок виконання обов'язків військової служби в період часу з 1983 по 1985 роки в Республіці Афганістан, де велися бойові дії, отримав захворювання «Черевний тиф легкої форми», яке з віком розвинулося та переросло в хронічне захворювання «Хронічний гепатит, змішаної етіології, субкомпенсований».

01 квітня 2013 року, близько 10 год. 00 хв., ОСОБА_6, знаходячись в приміщенні госпіталю, звернувся до голови ЛКК - ОСОБА_5 щодо прискореного збирання підготовки його медичних документів для подальшого направлення на медико-соціальну експертну комісію Клінічної медичної установи «Центр медико-соціальної експертиз», що по вул. Руській, 7 в м. Чернівці, з метою встановлення групи інвалідності та отримання статусу інваліда, оскільки знав, що в силу посадових обов'язків даним питанням займається ОСОБА_5, без рішення якої, документи на МСЕК відправлені не будуть, що унеможливить реалізувати його право на набуття соціального статусу інваліда, тобто отримання системних гарантованих державою постійних заходів або довгострокових економічних, соціальних і правових заходів для подолання, заміщення, компенсації обмеження життєдіяльності.

З цією метою ОСОБА_6 запропонував дати ОСОБА_5 незаконну винагороду в сумі п'ять тисяч гривень за виконання нею дій, які входять до її службових обов'язків, тобто для швидкого оформлення та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію КМУ «Центр медико-соціальної експертиз», з метою встановлення групи інвалідності та отримання статусу інваліда, на що ОСОБА_5 погодилася.

01 квітня 2013 біля 10 год. 05 хв. ОСОБА_6, перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_5, для швидкого оформлення та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію, передав, а ОСОБА_5 діючи умисно, протиправно, одержала неправомірну вигоду в сумі 5000 гривень за виконання дій, які входять до її

службових обов'язків.

В подальшому, в період з 18 березня 2013 по 03 квітня 2013 року ОСОБА_7, у відповідності до історії хвороби №1277, лікувався в Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни, так як внаслідок виконання обов'язків військової служби в період часу з 1980 по 1981 роки в Республіці Афганістан, де велися бойові дії, отримав вогнепальне осколкове поранення (контузія), тобто закриту черепно-мозкову травму, яка з віком розвинулась та переросла в хронічне захворювання «Наслідки ЗЧМТ з вираженими цефалгіями, помірним лікворно-гіпертензивним синдромом, антено-невротичним синдромом, помірним вестибуло-атактичним синдромом. Хронічна вторинна лівобічна полірадикулопатія, загострення, стійкий больовий синдром на фоні остеохондрозу хребта. Міопатія слабкого ступеню, ангіопатія сітківки обох очей. Лівобічна хронічна сенсоневральна глухота першого ступеню. Правобічна хронічна сенсоневральна приглухуватість першого ступеню». В зв'язку з цим, в 2004 році МСЕК Клінічної медичної установи «Центр медико-соціальної експертиз», що по вул. Руській, 7 в м. Чернівці йому було присвоєно статус інваліда третьої групи, з необхідністю періодично реєструватися в ЛКК госпіталю з метою отримання направлення на медико-соціальну експертну комісію КМУ «Центр медико-соціальної експертиз», де комісією здійснюється підтвердження групи та статусу інвалідності.

02 квітня 2013 року, близько 13 год. 00 хв., ОСОБА_7 будучи в приміщенні госпіталю, звернувся до голови ЛКК - ОСОБА_5, щодо швидкого оформлення і підготовки його медичних документів для подальшого направлення на медико-соціальну експертну комісію КМУ «Центр медико-соціальної експертиз», з метою підтвердження його групи інвалідності та статусу інваліда, оскільки знав, що в силу посадових обов'язків даним питанням займається ОСОБА_5, без рішення якої, документи на МСЕК відправлені не будуть, що унеможливить реалізувати його право на продовження соціального статусу інваліда, тобто отримання системних гарантованих державою постійних заходів або довгострокових економічних, соціальних і правових заходів для подолання, заміщення, компенсації обмеження життєдіяльності.

3 цією метою, ОСОБА_7 запропонував дати ОСОБА_5 незаконну винагороду в сумі 2 тисячі гривень, тобто для швидкого оформлення та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію Клінічної медичної установи «Центр медико-соціальної експертиз», з метою продовження групи та статусу інваліда, на що ОСОБА_5 погодилася.

Отримавши згоду ОСОБА_5, 02 квітня 2013 біля 13 год. 05 хв., ОСОБА_7, перебуваючи в її службовому кабінеті, для швидкого оформлення та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію, передав, а ОСОБА_5, діючи умисно, протиправно одержала неправомірну вигоду в сумі 2 тисячі гривень за виконання дій, які входять до її службових обов'язків.

Також, 05 березня 2013 по 21 березня 2013 року ОСОБА_9 у відповідності до історії хвороби №11342 лікувався в Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни, що по вул. Фастівській, 20, в м, Чернівці, так як внаслідок виконання обов'язків військової служби в період часу з 1982 по 1984 роки в Республіці Афганістан, де велися бойові дії, отримав захворювання «Вірусний гепатит, жовтянична форма, легкого протікання».

25 березня 2013 року ОСОБА_9, знаходячись в приміщенні госпіталю, звернувся до голови ЛКК - ОСОБА_5 для підготовки та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію Клінічної медичної установи «Центр медико-соціальної експертиз» з метою встановлення групи інвалідності та отримання статусу інваліда, оскільки І знав, що в силу посадових обов'язків даним питанням займається ОСОБА_5, без рішення якої, документи на МСЕК відправлені не будуть, що унеможливить реалізувати його право набуття соціального статусу інваліда, тобто отримання системних гарантованих державою постійних заходів або довгострокових економічних, соціальних і правових заходів для подолання, заміщення, компенсації обмеження життєдіяльності.

В свою чергу, ОСОБА_5, переслідуючи корисливий умисел направлений на одержання неправомірної вигоди, запропонувала ОСОБА_9 дати їй неправомірну винагороду в сумі 5 тисяч гривень, для швидкого оформлення та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію КМУ «Центр медико-соціальної експертиз», з метою встановлення групи інвалідності та отримання статусу інваліда, тобто за виконання дій, які входять до її службових обов'язків. З пропозицією ОСОБА_5, ОСОБА_9 погодився та повідомив, що виконає обумовлену домовленість наступного разу.

На виконання домовленості з ОСОБА_5 02 квітня 2013 року біля 15 год. 25 хв. ОСОБА_9, перебуваючи в її службовому кабінеті, за виконання нею дій в його інтересах, а саме для швидкого оформлення та направлення медичних документів на медико-соціальну експертну комісію, передав, а ОСОБА_5 діючи умисно, протиправно одержала неправомірну вигоду в сумі 5000 гривень та безпосередньо після цього, одразу була затримана працівниками міліції.

Таким чином, ОСОБА_5 органом досудового слідства обвинувачується в тому, що будучи службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими обов'язками, умисно, з корисливих мотивів вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.368 КК України (в редакції від 18.04.2013 року), тобто одержання службовою особою неправомірної вигоди за кваліфікуючою ознакою, а саме: одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене повторно.

ОСОБА_6 досудовим слідством обвинувачується в тому, що з метою набуття статусу інваліда, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою отримання від голови лікарсько-консультативної комісії Чернівецького обласного госпіталю інвалідів Вітчизняної війни - ОСОБА_5, яка готує медичні документи на МСЕК, а саме направлення на медико-соціальну комісію та прискорення у виготовленні документів щодо отримання групи інвалідності у зв'язку із захворюванням, прийняв рішення про передачу ОСОБА_5 хабара в сумі 5000 гривень, для вчинення останньою вказаних дій, яка в силу займаної посади, будучи службовою особою, наділена організаційно-розпорядчими обов'язками.

Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 01.04.2013 року біля 10 год. 00 хв., перебуваючи в кабінеті голови лікарсько-консультативної комісії Чернівецького обласного гoспіталю інвалідів Вітчизняної війни, що по вул. Фастівській, 20 в м. Чернівці, діючи умисно, усвідомлюючи, що передає незаконну винагороду як хабар, дав голові лікарсько- консультативної комісії ОСОБА_5 за виконання останньою, дій, які входять до службових обов'язків, а остання отримала в якості хабара гроші в сумі 5000 гривень, а саме вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.369 ч.2 КК України, тобто давання хабара.

ОСОБА_7 досудовим слідством обвинувачується в тому, що з метою продовження групи інвалідності в березні 2013 року проходив курс лікування в Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни, що по вул. Фастівській, 20 м.Чернівці, по закінченню якого, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою отримання від голови лікарсько консультативної комісії - ОСОБА_5 направлення на медико-соціальну експертну комісію та прискорення виготовлення документів щодо продовження його групи інвалідності в зв'язку із захворюванням, прийняв рішення про надання ОСОБА_5 неправомірної вигоди в сумі 2000 гривень, для вчинення останньою вказаних дій, яка в силу займаної посади, будучи службовою особою, наділена організаційно-розпорядчими обов'язками.

Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_7 02.04.2013 року біля 13 год. 00хв., перебуваючи в кабінеті голови лікарсько-консультативної комісії Чернівецького обласного госпіталю інвалідів Вітчизняної війни, що по вул. Фастівській, 20 в м. Чернівці, діючи умисно, усвідомлюючи, що надає неправомірну вигоду, надав голові лікарсько-консультативної комісії ОСОБА_5 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 2000 гривень, а саме: вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.369 ч.2 КК України, тобто надання неправомірної вигоди.

Ухвалюючи виправдувальний вирок районний суд посилається на те, що враховуючи положення ч. 2 ст. 4 та ч. 2 ст. 5 КК України, відповідно до яких злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення злочину. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Як вбачається з пред»явленого обвинувачення, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень 1-2 квітня 2013 року, а тому органом досудового слідства безпідставно було застосовано до кваліфікації їх дій ст. 368 та ст. 369 в редакції від 18.04.2013 року.

Кримінальна відповідальність за ч. 3 ст. 368 КК України ( в редакції від 05.12.2012 року) передбачена за одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того хто дає хабара будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене повторно.

Кримінальна відповідальність за ч.2 ст. 369 КК України ( в редакції від 05.12.2012 року) передбачена за давання хабара.

Обов»язковою ознакою об»єктивної сторони даного злочину є виконання службовою особою дій в інтересах того, хто дає хабара, з використанням наданої їй влади , покладених на неї організаційно - розпорядчих чи адміністративно-господарських обов»язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Районний суд проаналізувавши письмові докази, прийшов до висновку, що в обвинуваченої ОСОБА_5 не вбачається наявності таких організаційно-розпорядчих обов'язків, в силу яких вона була б уповноважена самостійно вирішувати питання оформлення та направлення медичних документів хворих на медико-соціальну експертну комісію.

Законодавством України не надано самостійних одноособових

повноважень голові лікарсько-консультаційної комісії щодо вирішення питання про оформлення та направлення документів хворих на МСЕК. Натомість, визначено, що такі рішення можуть бути прийняті комісією ЛКК в цілому.

З даних у судовому засіданні показів свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та

ОСОБА_12 - членів комісії ЛКК госпіталю, районним судом встановлено, ОСОБА_5 з приводу хворих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 щодо прискорення та оформлення документів з метою направлення їх на МСЕК до них не зверталась та не віддавала їм жодних вказівок.

Всі без винятку свідки - члени ЛКК у судовому засіданні показали, що рішення ЛКК про направлення документів хворих на МСЕК приймаються колегіально, а не одноособово ОСОБА_5

Зазначені покази свідків підтвердилися показами обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які в судовому засіданні пояснили, що давали кошти ОСОБА_5 на благодійні цілі на потреби госпіталю після завершення їх лікування, при цьому вони з проханням до обвинуваченої про швидке оформлення та направлення їх документів на МСЕК не звертались, а вона їм нічого не обіцяла та не допомагала.

Доводи сторони обвинувачення як на підтвердження вини обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на покази ОСОБА_7 та ОСОБА_6, що були дані ними під час досудового слідства

спростовуються їх показаннями, що були надані останніми безпосередньо під час судового розгляду та є допустимими доказами по справі.

З урахуванням вимог ст.ст. 86, 87 КПК України протокол огляду від 02.04.2013 року, а також протокол освідування особи від 02.04.2013 року визнані судом недопустимими доказами та такими, що не можуть бути прийняті до уваги.

Районний суд давши оцінку показам та діям обвинувачених з приводу надання коштів ОСОБА_5 у якості благодійної допомоги на потреби госпіталю, вважав їх достовірними, правомірними та такими, що узгоджуються з вимогами Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності суд прийшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях

На вказаний вирок суду прокурор відділу прокуратури Чернівецької області Кіореско А.С. подав апеляційну скаргу та зміни до апеляційної скарги, в яких просить вирок районного суду скасувати, у зв»язку із неповнотою судового розгляду, істотними порушеннями вимог кримінально процесуального закону, невідповідності висновків суду викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 368 КК України ( в ред. КК від 07.04.2011 року), призначивши їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права займати посади пов»язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки з конфіскацією майна. ОСОБА_6 - за ч. 2 ст. 369 КК України ( в ред. КК від 07.04.2011 року), призначивши йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. ОСОБА_7 - за ч. 2 ст. 369 КК України ( в ред. КК від 07.04.2011 року), призначивши йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

При цьому посилається на те, що необґрунтованими є висновки суду щодо недоведеності участі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів.

Також посилається на те, що ОСОБА_5 будучи головою лікарсько-консультативної комісії, є службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а направлення на медико-соціальну експертну комісію за Формою №088/о офіційним документом який надає право на огляд у МСЕК з метою встановлення групи інвалідності. При цьому, ОСОБА_5 як службова особа, була наділеною повноваженнями від яких залежав результат звернення ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 щодо перевірки якості зібраних документів та завірення направлення ЛКК на МСЕК. Тому висновки суду про те, що ОСОБА_5 не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про оформлення документів хворих на МСЕК не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, є незаконними та необґрунтованими. Відповідно до нормативних документів щодо встановлення групи інвалідності та посадової інструкції голови лікарсько-консультативної комісії, ОСОБА_5 була наділена рядом повноважень, природа та сукупність яких позиціонували її як керівника лікарської комісії і визначала першість в ієрархічній структурі цього органу.

Апелянт вказує, що суд безпідставно не взяв до уваги покази обвинувачених та свідка ОСОБА_9 в частині того, що ОСОБА_5 виступала у відносинах із ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 саме як голова лікарсько-консультативної комісії. Показання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про передачу коштів ОСОБА_5 в якості спонсорської допомоги, так як і показання останньої про отримання цих коштів як спонсорської допомоги очевидно дані з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Також посилається на те, що суд безпідставно визнав протокол огляду від 02.04.2013 року недопустимим доказом, оскільки під час проведення огляду допит

ОСОБА_5 не проводився, пояснення останньої під час проведення огляду стороною обвинувачення не використовується як доказ у цьому провадженні. Після завершення огляду ОСОБА_5 02.04.2013 року був наданий захисник, та забезпечено побачення з ним до першого допиту.

Прокурор зазначає, що кваліфікація органом досудового розслідування дій ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 368 КК України в ред.. КК від 18.04.2013 року як одержання неправомірної вигоди не є підставою для її виправдування, адже кваліфікація її дій за ч. 3 ст. 368 КК України в ред. КК від 07.04.2011 року як одержання хабара не покращує і не погіршує її становище жодним чином те саме стосується і кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 369 КК України.

ОСОБА_5 інкримінуються вчинення злочинів 01 та 02 квітня 2013 року, та її дії мають кваліфікуватися за ч. 3 ст. 368 КК України в редакції кримінального кодексу України від 07.04.2011 року, як одержання хабара за кваліфікуючими ознаками, а саме одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того хто дає хабара будь-якої дії з використанням службового становища, у значному розмірі, вчинене повторно. Санкція ч. 4 ст. 368 КК України в ред. від 18.04.2013 року та ч.3 ст. 368 КК України від 07.04.2011 року ідентичні.

Також вказує, що дії обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з урахуванням часу вчинення злочину, кваліфікуються за ч. 2 ст. 369 КК України в редакції КК України від 07.04.2011 року як давання хабара.

Крім того, апелянт посилається на те, що при проведенні судового розгляду у вказаному кримінальному провадженні та ухваленні вироку судом допущені істотні порушення вимог кримінально процесуального законодавства та неповноту судового розгляду.

На вказану апеляційну скаргу прокурора та зміни до неї, захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 подав заперечення, в якому просить вирок районного суду від 19 червня 2014 року залишити без змін, а апеляцію прокурора відділу прокуратури Чернівецької області Кіореско А.С. без задоволення.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційні вимоги та просив їх задовольнити, пояснення обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які вважають вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, провівши судове слідство, в ході якого за письмовим клопотанням прокурора, захисника ОСОБА_1, було досліджено докази, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню в частині виправдання обвинуваченої ОСОБА_5 по епізоду дій щодо ОСОБА_9, в частині виправдання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 апеляція підлягає залишенню без задоволення.

Апеляційний суд керуючись вимогами п. 11 Постанови пленуму Верховного суду України від15 травня 2006 року «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку», вважає за необхідне, у зв»язку з наявністю для цього підстав, постановити щодо ОСОБА_5 вирок, а щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ухвалу.

Апеляційним судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_5 працюючи на посаді завідуючої поліклінічним відділенням ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни» та, згідно посадової інструкції завідувача поліклінічним відділенням госпіталю, затвердженої 15.02.2012 року начальником госпіталю ОСОБА_8 є службовою особою, яка наділена організаційно- розпорядчими обов' язками.

Крім цього, наказом № 1 §54 від 02.01.2013 року на ОСОБА_5 було покладено обов'язки голови лікарсько-консультативної комісії ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь інвалідів Вітчизняної війни».

05 березня 2013 по 21 березня 2013 року ОСОБА_9 у відповідності до історії хвороби №11342 лікувався в Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни, що по вул. Фастівській, 20, в м, Чернівці, так як внаслідок виконання обов'язків військової служби в період часу з 1982 по 1984 роки в Республіці Афганістан, де велися бойові дії, отримав захворювання «Вірусний гепатит, жовтянична форма, легкого протікання».

25 березня 2013 року ОСОБА_9, знаходячись в приміщенні госпіталю, звернувся до голови ЛКК - ОСОБА_5 для підготовки та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію Клінічної медичної установи «Центр медико-соціальної експертиз» з метою встановлення групи інвалідності та отримання статусу інваліда, оскільки знав, що в силу посадових обов'язків даним питанням займається ОСОБА_5, без рішення якої документи на МСЕК відправлені не будуть, що унеможливить реалізувати його право набуття соціального статусу інваліда, тобто отримання системних гарантованих державою постійних заходів або довгострокових економічних, соціальних і правових заходів для подолання, заміщення, компенсації обмеження життєдіяльності.

В свою чергу, ОСОБА_5, переслідуючи корисливий умисел направлений на одержання неправомірної вигоди, запропонувала ОСОБА_9 дати їй неправомірну винагороду в сумі 5 тисяч гривень, для швидкого оформлення та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію КМУ «Центр медико-соціальної експертиз», з метою встановлення групи інвалідності та отримання статусу інваліда, тобто за виконання дій, які входять до її службових обов'язків. З пропозицією ОСОБА_5, ОСОБА_9 погодився та повідомив, що виконає обумовлену домовленість наступного разу.

На виконання домовленості з ОСОБА_5 02 квітня 2013 року біля 15 год. 25 хв. ОСОБА_9, перебуваючи в її службовому кабінеті, за виконання нею дій в його інтересах, а саме для швидкого оформлення та направлення медичних документів на медико-соціальну експертну комісію, передав, а ОСОБА_5 діючи умисно, протиправно одержала неправомірну вигоду в сумі 5000 гривень та безпосередньо після цього, одразу була затримана працівниками міліції.

Апеляційний суд прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_5 по даному епізоду.

ОСОБА_5 у своїх показаннях вказала, що у березні 2013 року ОСОБА_9 підходив до неї і вона йому порадила пройти обстеження у м.Львові, в подальшому взяла документи в нього, сказала чекати виклику комісії. 02.04.2013 року він зайшов до неї в кабінет, вона дивилася його медичну картку, вона її не перевірила, він вийшов з кабінету, через декілька хвилин зайшли працівники міліції, вважає дії ОСОБА_9 провокативними.

Тобто, із показань ОСОБА_5 вбачається, що вона не заперечує самого факту стосунків з ОСОБА_9, часу, дати, місця зустрічі з ним, та предмету розмови.

Винність ОСОБА_5 також доведена сукупністю наступних доказів.

Зокрема, із змісту наказу №227 від 19.12.1991 року, вбачається, що лікаря-терапевта ОСОБА_5 з 20.12.1991 року було переведено постійно на посаду завідуючої поліклінікою. (а. п. 95 т.5)

Згідно посадової інструкції завідувача поліклінічним відділенням Обласного госпіталю для інвалідів війни, завідуючий поліклінікою здійснює безпосереднє

керівництво діяльністю підпорядкованого йому медичного персоналу, всією діагностичною, лікувально-профілактичною та адміністративно-господарською роботою відділення і несе персональну відповідальність за її ефективність та результати. (а.п.98-103 т.5)

Відповідно до наказу 1§54 від 02.01.2013 року, було затверджено склад ЛКК

госпіталю у кількості п'яти осіб. На ОСОБА_5 було покладено обов'язки голови лікарсько-консультативної комісії ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни» (а.п.187 т.7)

Із змісту Посадової інструкції голови ЛКК, вбачається, що ОСОБА_5 як голова ЛКК, забезпечує планування роботи ЛКК госпіталю, інструктаж лікарів з питань експертизи непрацездатності, контроль за рівнем обстеження та лікування хворих, проведення на належному рівні експертизи тимчасової втрати працездатності і своєчасне направлення хворих на МСЕК; заповнює медичну документацію у встановленому порядку, несе відповідальність за систематичне і якісне ведення медичної документації ЛКК; якість експертизи непрацездатності, дотримання правил видачі довідок, якість експертизи непрацездатності, дотримання правил видачі довідок, якість оформлення посильних листків на МСЕК та виконує інші обов»язки, передбачені посадовою інструкцією. (a.п.l63-167 т.5)

Пунктом 5 «Положення про експертизу тимчасової непрацездатності» затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров»я України від 09 квітня 2008 року, встановлений порядок проведення експертизи тимчасової непрацездатності за рівнями, зокрема повноваження лікарсько-консультативних комісій закладів охорони здоров»я, які вирішують питання про направлення на МСЕК на огляд або консультацію.

Відповідно до пункту 4 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення групи інвалідності» затвердженого постановою КМУ від 03 грудня 2009 року №1317, лікарсько-консультативна комісія лікувально-профілактичного закладу охорони здоров»я направляє осіб, що звертаються для встановлення групи інвалідності на огляд комісії за формою, встановленою МОЗ.

Наказом Міністерства охорони здоров»я України від 14 лютого 2012 року №110 затверджено первинну облікову документацію за формою №088\о «Направлення на медико-соціальну експертну комісію», а також інструкцію щодо заповнення вказаної форми. Відповідно до інструкції, форма №088\о заповнюється лікуючим лікарем закладу охорони здоров»я за місцем проживання чи лікування хворого, підписується головою і членами лікарсько-консультаційної комісії і надсилається в медико-соціальну експертну комісію.

Тому, безпідставними є висновки районного суду про те, що обвинувачена ОСОБА_5 не наділена організаційно-розпорядчими обов'язками, в силу яких вона була б уповноважена самостійно вирішувати питання оформлення та направлення медичних документів хворих на медико-соціальну експертну комісію.

Із вищенаведених нормативно правових актів вбачається, що ОСОБА_5 будучи головою лікарсько-консультаційної комісії, є службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а направлення на медико-соціальну експертну комісію за формою №088\о - офіційним документом, який надає право на огляд у МСЕК з метою встановлення групи інвалідності.

Тобто, ОСОБА_5 як службова особа, була наділена повноваженнями від яких залежав результат звернення ОСОБА_9 щодо перевірки якості зібраних документів та завірення направлення ЛКК на МСЕК.

Як вбачається з показів свідка ОСОБА_9, він у зв'язку з поганим станом здоров'я лікувався у госпіталі, де йому поставили діагноз «хронічний гепатит «С», там йому повідомили, що з таким діагнозом можна отримати групу інвалідності, після чого він звернувся до ОСОБА_5 Обвинувачена дала йому список

лікарів, до яких необхідно було звернутися за виписками та повідомила, що він зможе отримати групу інвалідності приблизно через шість місяців. Він запитав у неї чи неможливо прискорити цей процес, на що обвинувачена написала на папері суму у розмірі 5000 гривень та сказала, що групу зможуть оформити приблизно через 2 місяці. На наступний день він пішов до УБОЗу та повідомив про даний факт. В подальшому, він приніс кошти до працівників міліції, які оглянули їх та повернули йому у конверті. Після цього він відніс гроші в госпіталь та передав ОСОБА_5

Вказівка суду про провокаційність дій ОСОБА_9 є невірною.

ОСОБА_9 лікувався у госпіталі, сам заявив про намір ОСОБА_5 отримати від нього гроші.

Так, відповідно до витягу з кримінального провадження №12013270050000407 від 28.03.2013 року ОСОБА_9 повідомив про вимагання незаконної винагороди головою ЛКК ОСОБА_5 (а.п.2 т.5)

Із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.03.2013 року, вбачається, що ОСОБА_9 повідомив про вимагання ОСОБА_5 хабара у розмірі 5000 грн.(а.п. 29-31, т. 5)

Критична оцінка судом даних про особу ОСОБА_9 є необґрунтованою, ці дані не можуть бути причиною спростування його показань, та спростування вини ОСОБА_5

ОСОБА_9 протягом досудового слідства, у районному суді, давав послідовні чіткі, одностайні показання, адекватно відповідав на поставлені запитання, його поведінка не давала підстав учасникам судового провадження в районному суді, апеляційному суді, ставити під сумнів його адекватність, такі заяви відповідно ніким і не подавалися.

Показання ОСОБА_9 підтвердилися фактом вилучення у ОСОБА_5 грошей у розмірі 5000 гривень, які він передав їй для реалізації свого законного права на отримання інвалідності у прискореному порядку.

ОСОБА_9 є правоздатним громадянином України, який реалізував своє право на повідомлення про скоєння злочину ОСОБА_5, що свідчить про його правосвідомість.

Судом не здобуто медичних документів, які вказують наявність у ОСОБА_9 діагнозу, який не дає можливості йому бути свідком, давати пояснення, впливати на його адекватність.

Показання ОСОБА_9 підтверджуються іншими доказами.

Зокрема із протоколу огляду від 02.04.2013 року вбачається, що було оглянуто приміщення робочого кабінету завідуючої відділенням Чернівецького обласного госпіталю інвалідів - ОСОБА_5 та виявлено грошові кошти в сумі 5 000грн. в амбулаторній картці хворого ОСОБА_9, а також добровільно видані обвинуваченою конверт з грошима в сумі 5000 грн.

з написом ОСОБА_6, конверт з грошима в сумі 700 грн. з написом ОСОБА_18, конверт з грошима в сумі 2 000 грн. з написом ОСОБА_7 (а.п. 69-75, т.5 );

Доводів на спростування факту наявності вищевказаних конвертів з грошима ОСОБА_5 не представлено.

Серійні номера вручених грошових знаків ОСОБА_9, їх кількість, співпадають із вилученими у ОСОБА_5 грошовими знаками, така дія проведена на досудовому слідстві у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

Із висновку комплексної судової експертизи звуко- та відеозапису від 29.07.2013 року № 19\13-18-209, зафіксовано та ідентифіковано дослівний зміст усного мовлення, зафіксованого в розмові, яка міститься на флеш-картці Kingston 4 Gb/ (а.п. 212-224 т.5).

Відповідно до вказаного висновку зафіксовано голоси та їх належність на фонограмах ОСОБА_5, та ОСОБА_14 із відтворенням розмови про передачу грошей.

Районний суд безпідставно не взяв до уваги цілий ряд доказів посилаючись на, те що вказані докази не підтверджують наявності в діях обвинуваченої ОСОБА_5 складу злочину передбачено ст. 368 КК України та не містять відомостей, що мають доказове значення на підтвердження її вини, що вказує на односторонність судового розгляду.

Фактичні обставини справи, які встановлені районним судом, по даному епізоду не відповідають кримінально-правовій оцінці дій обвинуваченої.

Відповідно до ст.370 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Виходячи із змісту вказаної норми закону, вирок є обґрунтованим, якщо він ухвалений на матеріалах, повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину та про винуватість обвинуваченого у його вчиненні, або відсутність такої з достовірністю випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані й оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновок суду так і спростовують його.

При цьому суду належить дати аналіз зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку має бути наведена оцінка доводів, на які обвинувачений послався на свій захист. Як видно з оскаржуваного вироку суд, всупереч вимогам закону належної оцінки зібраним в проваджені доказам у їх сукупності не дав.

Так, районний суд дійшовши висновку, що твердження органів досудового розслідування та прокурора в частині доведеності вини ОСОБА_5 у вчинені злочину, не відповідає фактичним обставинам справи та про проведення органами слідства ряду слідчих дій з порушенням прав і свобод людини, та з порушенням процесуального порядку здійснення таких заходів, як вбачається з мотивувальної частини вироку, належним чином не проаналізував наведені докази в їх сукупності з іншими доказами по справі та не зазначив мотивів, з яких відхилив ці докази та прийняв інші, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Суд першої інстанції не дав аналізу всім зібраним у справі доказам, тобто всім фактичним даним, які містяться в показаннях свідків, письмових доказах в провадженні, які стверджують чи спростовують обвинувачення.

Суд виходив з того, що органами досудового розслідування та прокурором докази вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину зібрані з грубим порушенням вимог процесуального законодавства, суперечать фактичним обставинам справи, та визнав протокол огляду та протокол освідування особи від 02.04.2013 року недопустимими доказами та не прийняв їх до уваги.

Однак, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки проведення огляду та освідування особи, були невідкладними слідчими діями, спрямованими на фіксацію відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, місця правопорушення. Після завершення огляду ОСОБА_5 того ж дня 02.04.2013 року був наданий захисник, забезпечено його побачення до першого допиту.

Районний суд піддав сумніву показання ОСОБА_9 щодо вимагання та передачі неправомірної вигоди ОСОБА_5 у зв»язку з тим, що відповідно до медичних документів він є ін»єкційним наркоманом та притягався раніше до кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_9, згідно висновків суду показав, що працівники міліції повідомили йому про необхідність залишення коштів ОСОБА_5 незалежно від її поведінки, що свідчить про намір провокації злочину в контексті практики Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки в матеріалах провадження відсутні будь-які дані щодо здійснення впливу на ОСОБА_5 з метою схилити її до одержання неправомірної вигоди. Сам факт притягнення раніше до кримінальної відповідальності ОСОБА_9 не дає підстави вважати, що він діяв з метою провокації хабара. Крім того відсутні будь-які дані щодо активних дій працівників міліції, які би схиляли ОСОБА_5 до одержання хабара. Відповідно до аудіо-відео запису передачі ОСОБА_5 коштів встановлено, що ОСОБА_9 не схиляв її словесно до одержання неправомірної вигоди, не пропонував їй цю вигоду, і не просив її отримати.

Суд безпідставно не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_9 в частині того, що ОСОБА_5 виступала у відносинах із ним саме як голова лікарсько-консультативної комісії. Лікування вказаних хворих вона не здійснювала, і тому грошові кошти в останнього отримувала саме як голова ЛКК. При цьому встановлено, що ОСОБА_9 виявив бажання бути оглянутими на МСЕК на предмет встановлення (продовження) групи інвалідності і з цих підстав зверталися до ОСОБА_5

Доводи ОСОБА_5 про провокаційність дій ОСОБА_14 спростовуються фактичними обставинами справи.

З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до переконання, що докази вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення по цьому епізоду, які покладені в основу обвинувального акту, були отримані з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що районний суд прийшов до правильного висновку про недоведеність вини ОСОБА_5 по епізодах отримання коштів від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за отримання направлення на медико-соціальну експертну комісію та прискорення виготовлення документів щодо продовження групи інвалідності в зв'язку із захворюванням.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що будучи службовою особою вчинила умисний корисливий злочин при наступних обставинах.

Так, обвинувачена працює на посаді завідуючої поліклінічним відділенням ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни» та, згідно посадової інструкції завідувача поліклінічним відділенням госпіталю, затвердженої 15.02.2012 року начальником госпіталю ОСОБА_8 є службовою особою, яка наділена організаційно- розпорядчими обов' язками,

Крім цього, наказом № 1 §54 від 02.01.2013 року на ОСОБА_5 було покладено обов'язки голови лікарсько-консультативної комісії ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь інвалідів Вітчизняної війни».

В подальшому, в період з 18 березня 2013 по 01 квітня 2013 року, ОСОБА_6, у відповідності до історії хвороби № 1288, лікувався в Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни, так як внаслідок виконання обов'язків військової служби в період часу з 1983 по 1985 роки в Республіці Афганістан, де велися бойові дії, отримав захворювання «Черевний тиф легкої форми», яке з віком розвинулося та переросло в хронічне захворювання «Хронічний гепатит, змішаної етіології, субкомпенсований».

01 квітня 2013 року, близько 10 год. 00 хв., ОСОБА_6, знаходячись в приміщенні госпіталю, звернувся до голови ЛКК - ОСОБА_5 щодо прискореного збирання підготовки його медичних документів для подальшого направлення на медико-соціальну експертну комісію Клінічної медичної установи «Центр медико-соціальної експертиз», що по вул. Руській, 7 в м. Чернівці, з метою встановлення групи інвалідності та отримання статусу інваліда, оскільки знав, що в силу посадових обов'язків даним питанням займається ОСОБА_5, без рішення якої, документи на МСЕК відправлені не будуть, що унеможливить реалізувати його право на набуття соціального статусу інваліда, тобто отримання системних гарантованих державою постійних заходів або довгострокових економічних, соціальних і правових заходів для подолання, заміщення, компенсації обмеження життєдіяльності.

З цією метою ОСОБА_6 запропонував дати ОСОБА_5 незаконну винагороду в сумі п'ять тисяч гривень за виконання нею дій, які входять до їі службових обов'язків, тобто для швидкого оформлення та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію КМУ «Центр медико-соціальної експертиз», з метою встановлення групи інвалідності та отримання статусу інваліда, на що ОСОБА_5 погодилася.

01 квітня 2013 біля 10 год. 05 хв. ОСОБА_6, перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_5, для швидкого оформлення та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію, передав, а ОСОБА_5 діючи умисно, протиправно, одержала неправомірну вигоду в сумі 5000 гривень за виконання дій, які входять до її службових обов'язків.

В подальшому, в період з 18 березня 2013 по 03 квітня 2013 року ОСОБА_7, у відповідності до історії хвороби №1277, лікувався в Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни, так як внаслідок виконання обов'язків військової служби в період часу з 1980 по 1981 роки в Республіці Афганістан, де велися бойові дії, отримав вогнепальне осколкове поранення (контузія), тобто закриту черепно-мозкову травму, яка з віком розвинулась та переросла в хронічне захворювання «Наслідки ЗЧМТ з вираженими цефалгіями, помірним лікворно-гіпертензивним синдромом, антено-невротичним синдромом,помірним вестибуло-атактичним синдромом. Хронічна вторинна лівобічна полірадикулопатія, загострення, стійкий больовий синдром на фоні остеохондрозу хребта. Міопатія слабкого ступеню, ангіопатія сітківки обох очей. Лівобічна хронічна сенсоневральна глухота першого ступеню. Правобічна хронічна сенсоневральна приглухуватість першого ступеню». В зв'язку з цим, в 2004 році МСЕК Клінічної медичної установи «Центр медико-соціальної експертиз», що по вул. Руській, 7 в м. Чернівці йому було присвоєно статус інваліда третьої групи, з необхідністю періодично реєструватися в ЛКК госпіталю з метою отримання направлення на медико-соціальну експертну комісію КМУ «Центр медико-соціальної експертиз», де комісією здійснюється підтвердження групи та статусу інвалідності.

02 квітня 2013 року, близько 13 год. 00 хв., ОСОБА_7 будучи в приміщенні госпіталю, звернувся до голови ЛКК - ОСОБА_5, щодо швидкого оформлення і підготовки його медичних документів для подальшого направлення на медико-соціальну експертну комісію КМУ «Центр медико-соціальної експертиз», з метою підтвердження його групи інвалідності та статусу інваліда, оскільки знав, що в силу посадових обов'язків даним питанням займається ОСОБА_5., без рішення якої, документи на МСЕК відправлені не будуть, що унеможливить реалізувати його право на продовження соціального статусу інваліда, тобто отримання системних гарантованих державою постійних заходів або довгострокових економічних, соціальних і правових заходів для подолання, заміщення, компенсації обмеження життєдіяльності.

3 цією метою, ОСОБА_7 запропонував дати ОСОБА_5 незаконну винагороду в сумі 2 тисячі гривень, тобто для швидкого оформлення та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію Клінічної медичної установи «Центр медико-соціальної експертиз», з метою продовження групи та статусу інваліда, на що ОСОБА_5 погодилася.

Отримавши згоду ОСОБА_5, 02 квітня 2013 біля 13 год. 05 хв., ОСОБА_7, перебуваючи в її службовому кабінеті, для швидкого оформлення та направлення його медичних документів на медико-соціальну експертну комісію, передав, а ОСОБА_5, діючи умисно, протиправно одержала неправомірну вигоду в сумі 2 тисячі гривень за виконання дій, які входять до її службових обов'язків.

У своїх показаннях ОСОБА_5 вказала, що знайома з ОСОБА_6 з 2007 року, він неодноразово лікувався у госпіталі. 1.04.2013 року був виписаний, перед тим як піти, зайшов до неї у кабінет, сказав, що вдячний за лікування, хоче надати благодійну допомогу на потреби госпіталю, після чого залишив їй конверт з грошима.

ОСОБА_7 лікується у госпіталі з 2004 року, 01.04.2013 року прийшов до неї повідомив що його виписують, поклав на стіл кошти, пояснивши що вони на благодійність.

Згідно показів обвинуваченого ОСОБА_6 в судовому засіданні суду першої інстанції вбачається, що він неодноразово лікувався та подав документи на МСЕК, однак першого разу йому було відмовлено у призначенні пенсії. В подальшому, в березні 2013 року він знову проходив лікування в «Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни», де ОСОБА_5 пояснила йому, що він має право повторно подати документи на розгляд МСЕК щодо встановлення інвалідності. На початку квітня, після закінчення лікування, він залишив конверт з коштами ОСОБА_5 та пояснив, що це його благодійний внесок на потреби госпіталю. Хабар ОСОБА_5 він не давав. (а.п. 246-257 т. 11 )

Такі показання підтримані ОСОБА_6 в ході апеляційного розгляду справи.

Із показів в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_7 вбачається, що він неодноразово лікувався у Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів

Вітчизняної війни у зв'язку з чим вирішив надати благодійну допомогу на потреби госпіталю, зокрема, на проведення ремонту. Будь-яких коштів ОСОБА_5 за виконання нею дій в його інтересах, зокрема, швидкого оформлення та направлення його медичних документів на МСЕК він не давав. ( а.п. 246-257 т. 11).

Такі показання підтримані ОСОБА_15 в ході апеляційного розгляду справи.

Відповідно до листа в.о. начальника госпіталю ОСОБА_16№185 від 13.05.2014 року порядок залучення позабюджетних коштів та благодійної допомоги у госпіталі врегульовано лише у 2014 році наказом по госпіталю №38 від 18.03.2014 р.»Про посилення контролю та порядком отримання та використання благодійних внесків» даний наказ видано на виконання наказу Департаменту охорони здоров»я та цивільного захисту населення Чернівецької ОДА від 14.0302014 року «Про посилення контролю за порядком отримання та використання благодійних внесків»,

Як вбачається із змісту цього листа до дати прийняття вищевказаного наказу спосіб, форма і порядок надання спонсорської допомоги госпіталю визначався благодійниками на власний розсуд, що узгоджується із показаннями ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_17.

Як вбачається, з показів свідка ОСОБА_17 він суду показав, що періодично лікується в Чернівецькому обласному госпіталі інвалідів Вітчизняної війни та є учасником бойових дій. На даний час йому за рішенням МСЕК надано третю групу інвалідності. Він особисто знайомий з ОСОБА_5, будь-яких коштів за сприяння у направленні документів та МСЕК він їй не давав. Одночасно не заперечував тієї обставини, що інколи надавав благодійні кошти на потреби госпіталю. Також зазначив, що його неодноразово викликали на допит працівники міліції та наполягали на тому, щоб він визнав, що дав хабар обвинуваченій, що він категорично заперечив.

Доводів на спростування показань цих осіб щодо необлікування благодійної допомоги та її довільне оформлення не здобуто в ході судового розгляду справи, не представлено прокурором.

Частиною 2 статті 23 та ч. 4 ст. 95 КПК України визначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.

Суд не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.

Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 під час судового розгляду факт одержання незаконної винагороди ОСОБА_5 заперечили та показали суду, що кошти, надавались ними добровільно на благодійні потреби госпіталю.

Наявні медичні документи ОСОБА_7 та ОСОБА_6 давали право їм на встановлення та продовження групи інвалідності на які вони претендували, що ними і в подальшому було зроблено.

Не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_5 по даних епізодах, та вичерпані можливості їх отримати, тому колегія суддів погоджується із правильними висновками районного суду в цій частині.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження під час судового розгляду справи районний суд надав можливість прокурору реалізувати свої процесуальні права передбачені КПК України у повному об»ємі, що також підтверджується всіма іншими учасниками судового розгляду, тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.

У зв»язку із законним виправдання ОСОБА_5 по епізоду дій з ОСОБА_7 та ОСОБА_6, обсяг обвинувачення ОСОБА_5 обмежується епізодом щодо ОСОБА_9, тому ознака повторності виключається.

На момент вчинення злочину ОСОБА_5 діяла редакція ст.368 КК України ( в редакції 07. 04.2011 року) тому, у відповідності до ст.5 КК України, її дії повинні кваліфікуватися за ч. 2 ст.368 КК України( в редакції 07. 04.2011 року) одержання хабара за кваліфікуючими ознаками, а саме одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того хто дає хабара будь-якої дії з використанням службового становища, у значному розмірі, тому, доводи апеляції прокурора щодо застосування редакції закону, згідно якого слід кваліфікувати дії ОСОБА_5 є обґрунтованими.

При призначенні обвинуваченій покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини, що пом»якшують покарання.

Зокрема колегія суддів враховує, що ОСОБА_5 вперше притягається до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується по місцю роботи, проживання, неодноразово нагороджувалася численними грамотами державних установ та громадських організацій за високі особисті та професійні якості.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, обставини, що пом»якшують покарання, колегія суддів вважає, що ОСОБА_5 слід призначити покарання у виді штрафу з позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -

З А С У Д И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Чернівецької області Кіореско А.С. в частині виправдання обвинуваченої ОСОБА_5 задовольнити частково,

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 червня 2014 року щодо виправдання ОСОБА_5 по епізоду дій щодо ОСОБА_9- скасувати.

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України ( в редакції 07. 04.2011 року) та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000 грн.) з позбавленням права займати посади пов»язані із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 (два ) роки.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили обвинуваченій ОСОБА_5 залишити обрану - заставу в розмірі 25000 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України в Чернівецькій області за проведення дактилоскопічної експертизи 611,80 гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Державного Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України, за проведення комплексної криміналістичної експертизи відео, - звукозапису та комп»ютерної техніки 5285,60 гривень до державного бюджету (р/р 31112115700007 «Інші надходження», УДКСУ у Печерському районі ГУ ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897 ).

Медичну картку, яка належить ОСОБА_9 - повернути ОСОБА_9

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий О.М. Струбіцька

Судді С.О. Горецька

В.Т. Марчук

Копія вірна: суддя