Рішення № 42020628, 10.12.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2535/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Плохотніченко Л.І.

Доповідач Дьомич Л. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

10.12.2014 Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Єгорової С.М.; Письменного О.А.

з участю секретаря: Лазаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою промислово-комерційної компанії "Корунд" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 липня 2014 року у справі за позовом промислово-комерційної компанії "Корунд" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про визнання недійсними третейської угоди та права власності, скасування рішення третейського суду,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2008 року промислово-комерційна компанія «Корунд» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про:

- визнання недійсною третейської угоди про передачу спору, щодо визнання договору купівлі-продажу напівпідвального нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 від 15 березня 2003 року дійсним та визнання права власності, на розгляд третейському суду, укладену між промислово-комерційною компанією «Корунд» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_2;

- скасувати рішення третейського суду від 06 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до промислово-комерційної компанії «Корунд» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання договору купівлі-продажу від 15 березня 2003 р. напівпідвального нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 дійсним та визнання права власності;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу напівпідвального нежитлового приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_1 від 09 червня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4;

- зобов'язати ОСОБА_4 звільнити напівпідвальне нежитлове приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_1;

- зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 48490 грн. сплачені останнім за договором купівлі-продажу напівпідвального нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 від 09 червня 2006 р.

Протягом судового розгляду, стороною позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, якою змінена підстава заявлених вимог і визначений предмет позову, а саме про визнання недійсною третейської угоди про передачу спору щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу приміщення, скасування третейського рішення. Подана заява про відмову від заявлених вимог до ОСОБА_4 про визнання недійсним договір купівлі-продажу від 09.06.2006 р.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2014 року закрито провадження у справі за позовом промислово-комерційної компанії «Корунд» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_4 (т.1 а.с.248).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 квітня 2014 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 (т. 2 а.с.5-6).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15 березня 2003 року між промислово-комерційною компанією "Корунд" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу напівпідвального нежитлового приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_1.

Рішенням третейського суду від 06 червня 2006 року договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений 15 березня 2003 року між промислово-комерційною компанією "Корунд" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_2 визнано дійсним та визнано право власності на вказане напівпідвальне житлове приміщення за останнім.

Розгляд справи у третейському суді проведено на підставі третейської угоди від 26 травня 2006 року.

Позивач зазначає, що відсутні будь-які докази того, що дійсно 26 травня 2006 року між позивачем та ОСОБА_2 досягнуто згоди, щодо передачі спору на розгляд третейського суду. Між вказаними особами не існувало спірних правовідносин.

Також вказує, що відповідно до положень Цивільного законодавства 1963 року, який поширювався на період складання письмового договору купівлі продажу нерухомості, ст. 227 ЦК передбачала нотаріальне посвідчення.

За приписами ст. 47 ЦК Української РСР (1963 року) недотримання вказаної вимоги впливає на недійсність угоди.

Рішенням третейського суду не встановлено будь-яких підстав того, що угода купівлі-продажу укладена між позивачем та ОСОБА_2 визнана дійсною з огляду на положення ч. 2 ст. 47 ЦК Української РСР (1963 року).

ОСОБА_2 09 червня 2006 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу продав спірне приміщення ОСОБА_4.

Позивач у 2007 році звернувся до УМВС України в Кіровоградській області із заявою про заволодіння майном шляхом обману (шахрайства), вчиненого у великих розмірах, як тільки дізнався про існування зазначеного рішення третейського суду та договору купівлі-продажу напівпідвального нежитлового приміщення.

19 листопада 2007 року за результатами вищевказаного звернення порушено кримінальну справу за фактом заволодіння майном промислово-комерційної компанії «Корунд» у формі товариства з обмеженою відповідальністю шляхом обману (шахрайство), вчиненого в великих розмірах, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Наполягає, що вказана справа взагалі не була підвідомча третейському суду, оскільки ним вирішено спір про визнання дійсним договору, який повинен бути нотаріально посвідчений, крім того, відсутня письмова угода про передачу спору на вирішення третейському суду, як наслідок недійсності третейської угоди, рішення третейського суду підлягає скасуванню.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 липня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Промислово-комерційна компанія «Корунд» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись через засоби масової інформації (т.2 а.с. 118-119), третя особа ОСОБА_4 повідомлений про судовий розгляд письмово (т.2 а.с. 121), заяву про відкладення не подавав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача Кушнірова О.М., дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що права особи, яка вважає себе власником зазначеного майна не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму установленого статтями 215-216 ЦК України, оскільки при встановленні наявності речово-правових відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У разі якщо особа, що вважає себе власником майна не може належним чином реалізувати свої правомочності, оскільки існують претензії з боку третіх осіб, відповідно до ст. 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області не може погодитись з таким вирішенням спору. Суд першої інстанції фактично не розглянув змінені вимоги, подані до суду 27.02.2014 року одночасно з заявою про відмову від частини позовних вимог. За виниклими спірними правовідносинами встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичну особу промислово - комерційна компанія «Корунд» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, 23 серпня 1996 року внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій з присвоєнням ідентифікаційного коду суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстру підприємств та організацій - 20633322.

За договором купівлі-продажу укладеного між східним гірничо-збагачувальним комбінатом в особі директора Інгульського рудоуправління НПО «ВостГОК» Новака Миколи Михайловича та малим підприємством «Корунд» в особі директора Худякова Євгена Івановича, посвідченого 22 листопада 2004 року приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_8, мале підприємство «Корунд» придбало напівпідвальне приміщення, загальною площею 98,3 м. кв., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1а.с.104).

06 червня 2006 року на підставі третейської угоди від 26 травня 2006 року відбувся третейський розгляд справи про визнання дійсним договору купівлі - продажу напівпідвального нежитлового приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_1, укладеного 15 березня 2003 року між ПКК «Корунд» у формі ТОВ ( в особі його директора Худякова О.Є.) та ОСОБА_2 за наслідками якого було винесено рішення , яким визнано договір купівлі-продажу напівпідвального нежитлового приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 від 15 березня 2003 року, укладеного між ОСОБА_2 та промислово-комерційною компанією «КОРУНД» у формі товариства з обмеженою відповідальністю дійсним та визнано право власності на напівпідвальне нежитлове приміщення загальною площею 104,6 м. кв., що знаходиться в АДРЕСА_1 за громадянином України ОСОБА_2 ( т.1а.с.7)

На підставі договору купівлі - продажу 09 червня 2006 року ОСОБА_2 відчужив вищезазначене спірне нежитлове приміщення ОСОБА_4 (т.1а.с.105).

Згідно ст. 5 ЗУ «Про третейські суди» юридичні та (або) фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно ст. 6 ЗУ «Про третейські суди», в редакції, яка діяла на момент укладення третейської угоди та ухвалення рішення третейського суду, третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Статтею 2 ЗУ «Про третейські суди» передбачено, що третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, тобто передумовою укладення третейської угоди та однією із підстав звернення до третейського суду є наявність спору.

За своєю правовою природою угода про утворення третейського суду є правочином, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки, тому вона повинна відповідати також вимогам, встановленим цивільним законодавством.

Статтею 12 ЗУ «Про третейські суди» передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Третейська угода укладається у письмовій формі і вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Сторонам, третім особам, а також особам, які не брали участі у справі, у разі, якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, у випадках передбачених ЗУ «Про третейські суди», надано право оскаржити рішення третейського суду до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ (ч 2.ст 51 ЗУ «Про третейські суди).

Доказів того, що між сторонами існував спір, відсутні, фактично рішенням третейського суду вирішене питання юридичного оформлення права власності.

Сторона позивача наполягала на відсутності письмової угоди про передачу спору на розгляд третейського суду, за наслідками якої відбувся розгляд, у зв'язку з чим і мало місце звернення до правоохоронних органів.

За положеннями ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Статтею 179 ЦПК України передбачено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 р. N 2 виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК) в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК.

Матеріали справи не містять доказів того, що дійсно між позивачем та ОСОБА_2 досягнуто згоди щодо передачі спору на розгляд третейського суду, в письмовій формі, як вимагає закон.

Як зазначив в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 (третейський суддя) в ході апеляційного розгляду рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 червня 2008 року (попереднє судове рішення), що після вирішення справи третейським судом матеріали справи не збереглися, оскільки оригінали документів повернуто сторонам (не зазначено якій і які саме), а факт укладення між сторонами третейської угоди та її існування, підтверджується видачею сторонам рішення третейського суду (т.1 а.с.172). Третейський суд був створений для вирішення конкретного спору, про що також зазначено в рішенні.

Відмовляючи у задоволенні позову судом першої інстанції не взято до уваги також подану відповідачем третейським суддею Стіфутіним Ігорем Валерійовичем 27.02.2014 року письмової заяви про визнання позовних вимог у повному обсязі (т.1 а.с.240..

Згідно положень ст. 174 ЦПК визнання позову відповідачем це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. В передбаченому законом порядку, суд першої інстанції не здійснив процесуальні заходи, не вказав з яких причин не прийняв відмову від позову.

За положеннями ст. 12 ЗУ «Про третейські суди» у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною, саме дана норма передбачає укладення угоди у письмовій формі, з підписами сторін, тощо. Позивач наполягає на не дотримання вимог закону, його пояснення обєктивно підтверджуються наданими доказами, зверненням до правоохоронних органів, як тільки стало відомо про порушені права. Про наявність угоди зазначено в тексті третейського рішення.

Доводи сторони позивача прийняті судом апеляційної інстанції, враховуючі обставини спору, а також не спростування відповідачами таких обгрунтувань і поданою заявою про визнання вимог, а відтак позовні вимоги про визнання третейської угоди від 26.05.2006 р. є недійсною ( не дотримання форми третейської угоди) підлягають задоволенню. Недійсність угоди є підставою скасування рішення третейського суду від 6 червня 2006 року, ч.3 ст. 51 Закону.

Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки спору , не з'ясував фактичні обставини справи, встановлення яких має важливе значення для правильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції з передбачених п.п.1, 3, 4, ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню в повному обсязі з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та витрати понесені на виклик до суду через оголошення у засобах масової інформації, оригінали квітанцій, долучені до справи (а.с. 124, 74 ).

Керуючись ст. 303, ст. 307, ст. 309, ст. 313, ст. 314, ст. 316, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу промислово-комерційної компанії "Корунд" у формі товариства з обмеженою відповідальністю - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 липня 2014 року - скасувати.

Визнати недійсною третейську угоду про передачу спору, щодо визнання договору купівлі-продажу напівпідвального нежитлового приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_1 від 15 березня 2003 року дійсним та визнання права власності на розгляд третейському суду, укладену між промислово-комерційною компанією "Корунд" у формі товариства з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_2 від 26.05.2006 р. .

Скасувати рішення третейського суду від 6 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до промислово-комерційної компанії "Корунд" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання договру купівлі-продажу напівпідвального нежитлового приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_1 від 15 березня 2003 року дійсним та визнання права власноті.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь промислово-комерційної компанії "Корунд" у формі товариства з обмеженою по 121,25 грн. судового збору та по 90 грн. витрат пов"язаних з публікацією оголошення в газеті "Народне слово".

Рішення апеляційного суд набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: