Рішення № 42019874, 17.12.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1675/2014(м)

264/5613/14-ц

Головуючий у 1-ій інстанції Пустовойт Т.В.

Категорія 53 Суддя - доповідач Ткаченко Т.Б.

Р і ш е н н я

Іменем України

17 грудня 2014 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі :

Головуючого - Ткаченко Т.Б.

Суддів - Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.

При секретарі - Брежнєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

В червні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі ПАТ «ММК ім.Ілліча»), в якому просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати належних сум з 04 листопада 2010 року по день подання позову 25 червня 2014 року в сумі 101 558,28 грн., відшкодувати моральну шкоду, завдану невиплатою заробітної плати у розмірі 1000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн. Вказувала на те, що 03 листопада 2010 року при її звільненні з роботи відповідач не виплатив суми індексації заробітної плати. На підставі рішення суду від 07 травня 2014 року, яке набрало законної сили, з відповідача на її користь було стягнуто заборговану суму індексації по заробітній платі з компенсацією за період з березня 2003 року по липень 2006 року у розмірі 1070 грн.60 коп., які відповідач перерахував на її розрахунковий рахунок.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2014 року позов ОСОБА_2 до ПАТ «ММК ім.Ілліча» задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «ММК ім.Ілліча» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати з компенсацією в розмірі 1750 грн., з утриманням відповідачем з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, моральну шкоду в розмірі 200 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 250 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «ММК ім.Ілліча» на користь держави судовий збір у розмірі 487 грн.20 коп.

З рішенням суду не погодилась позивач ОСОБА_2, посилаючись в апеляційній скарзі на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі, зобов'язавши відповідача провести розрахунок та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 листопада 2010 року по 25 червня 2014 року в розмірі 101 558,28 грн., стягнути у відшкодування моральної шкоди 1000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника - ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, заперечення представника відповідача ПАТ «ММК ім.Ілліча» - Новгородської В.В., перевіривши матеріали справи у межах апеляційного оскарження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасуванню, з таких підстав.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або його зміни є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

При вирішенні справи, судом встановлено, що ОСОБА_2 з 03 липня 1991 року по 03 листопада 2010 року перебувала у трудових відносинах з ПАТ «ММК ім. Ілліча». При звільненні їй не була виплачена сума індексації заробітної плати. Відповідач перерахував позивачеві суму індексації заробітної плати з компенсацією втрати її частини у зв'язку з несвоєчасною виплатою в загальній сумі 1070 грн. 60 коп. на підставі рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 травня 2014 року. Середній заробіток за час затримки розрахунку з 04 листопада 2010 року по 13 жовтня 2014 року становить 99864 грн. 32 коп.

Частково задовольняючи вимоги про стягнення середнього заробітку і стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 1750,00 грн., суд виходив із того, що вимоги позивача про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати задоволені частково, а також враховував співмірність частини заробітної плати, на яку він мав право з розміром середнього заробітку за затримку розрахунку, конкретні обставини справи та засади розумності і справедливості.

Проте такого висновку суд дійшов на неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для страви.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

Зі справи вбачається, що розпорядженням по підприємству № 1803 від 03 листопада 2010 року ОСОБА_2 звільнена з роботи з 03 листопада 2010 року за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.8).

В ході розгляду справи апеляційним судом встановлено, що позивачка у день звільнення 03 листопада 2010 року не працювала, оскільки знаходилась на лікарняному. Зазначені обставини підтверджуються копіями листка непрацездатності та відміточного рапорту - групового наряду (а.с.72-73, 85).

Відповідно до пояснень позивачки вона до відповідача з будь-якими заявами щодо нарахування та виплати їй суми індексації заробітної плати та компенсації за час затримки розрахунку не зверталась, і звернулась лише до суду з позовною заявою до ПАТ «ММК ім.Ілліча» про стягнення зазначеного виду оплати праці.

Як вбачається зі справи № 264/13326/13 - ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ММК ім.Ілліча» про стягнення заборгованої суми індексації заробітної плати з компенсацією та моральної шкоди, дослідженої апеляційним судом, з зазначеним позовом ОСОБА_2 звернулась до суду 16 грудня 2013 року ( а.с.86-87).

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, стягнуто суму індексації заробітної плати та компенсації втрати її частини у зв'язку з несвоєчасною виплатою з березня 2003 року по липень 2006 року в сумі 1070,60 грн. з утриманням відповідачем з цієї суми передбачених законом платежів при її виплаті, а також моральну шкоду в сумі 200 грн. (а.с.10-11).

В апеляційному суді представник відповідача пояснила, що стягнуті за рішенням суду суми були перераховані позивачці 30 липня 2014 року. Зазначені обставини не заперечувала позивачка та її представник.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи ті обставини, що позивачка в день звільнення не працювала, з заявою про стягнення сум індексації звернулась до суду 16 грудня 2013 року, а також враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу, період затримки розрахунку при звільненні слід визначити з 16 грудня 2013 року по 25 червня 2014 року (зазначену дату визначила позивачка як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі) (а.с. 2-5, 42 - 45). Строк затримки розрахунку за вказаний період становить 130 днів.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно був визначений період затримки розрахунку з наступного дня після звільнення (04 листопада 2010 року) по день ухвалення рішення (13 жовтня 2014 року), а розмір заробітної плати за час затримки розрахунку визначений у порушення норм матеріального права.

Тому рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення підлягає скасуванню, а зазначений позов - задоволенню частково.

З наданої відповідачем довідки № 1/100441 вбачається, що розмір середньоденної заробітної плати позивачки становить 102,32 грн. Зазначений розмір середнього заробітку, обчислений відповідно до п.2 - 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, за два останні місяці роботи, а саме за липень і серпень 2010 року, оскільки за два останні місяці перед звільненням позивачка не працювала у зв'язку із знаходженням на лікарняному та у відпустці ( а.с. 64 - 77).

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 16 грудня 2013 року по 25 червня 2014 року в сумі 3069 грн.60 коп. (102,32 х 130).

Задовольняючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що відповідачем було допущено порушення прав позивачки у сфері трудових відносин (невиплата в повному обсязі належних їй грошових сум), чим останній заподіяно моральну шкоду, пов'язану з душевними стражданнями. Враховуючи принцип розумності і справедливості, суд визначив розмір моральної шкоди 200 грн.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Визначаючи розмір відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 250 грн., суд виходив з доведеності понесення позивачкою цих витрат, та вважав достатнім відшкодувати вищезазначену суму.

Колегія суддів, враховуючи положення ч.1 ст.303 ЦПК України, доводи апеляційної скарги позивачки, а також ті обставини, що відповідачем рішення суду не оскаржено, не вбачає підстав для скасування або зміни рішення в частині відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2014 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасувати.

Позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку 3069 гривень 60 копійок, з утриманням публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді В.М.Барков

Є.Є.Мальцева