Постанова № 42019105, 01.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01 грудня 2014 року 11 год. 06 хв. № 826/17245/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Промзв'язок" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 01 грудня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 06 листопада 2014 року надійшов позов публічного акціонерного товариства "Промзв'язок" (далі - позивач) до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 04 серпня 2014 року № 0009062201 та № 0009072201 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 11 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обґрунтування, наданих суду у судовому засіданні 17 листопада 2014 року. Пояснила, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки прийняті у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 06 червня по 11 липня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 18 липня 2014 року складено акт № 783/26-54-22-01-10/05744797 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 518265,00 грн., у тому числі за: ІІ квартал 2011 року - 21129,00 грн.; ІІІ квартал 2011 року - 11239,00 грн.; IV квартал 2011 року - 38307,00 грн.; І квартал 2012 року - 3122,00 грн.; ІІ квартал 2012 року - 93902,00 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 42379,00 грн.; IV квартал 2012 року - 88464,00 грн.; 2013 рік - 219723,00 грн., чим порушено пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 140.1 ст. 140, п. 149.1 ст. 149 ПК України (далі - ПК України);

- занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 557394,00 грн., у тому числі: травень 2011 року - 2278,00 грн.; червень 2011 року - 18089,00 грн.; липень 2011 року - 214,00 грн.; серпень 2011 року - 29077,00 грн.; вересень 2011 року - 17552,00 грн.; жовтень 2011 року - 19697,00 грн.; грудень 2011 року - 15380,00 грн.; січень 2012 року - 1611,00 грн.; березень 2012 року - 1081,00 грн.; квітень 2012 року - 32304,00 грн.; травень 2012 року - 35838,00 грн.; червень 2012 року - 19185,00 грн.; липень 2012 року - 18257,00 грн.; серпень 2012 року - 15374,00 грн.; вересень 2012 року - 6514,00 грн.; листопад 2012 року - 77751,00 грн.; грудень 2012 року - 6284,00 грн.; січень 2013 року - 12928,00 грн.; березень 2013 року - 61159,00 грн.; квітень 2013 року - 72,00 грн.; травень 2013 року - 91719,00 грн.; червень 2013 року - 63894,00 грн.; липень 2013 року - 126,00 грн.; вересень 2013 року - 162,00 грн.; жовтень 2013 року - 10848,00 грн., чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200, п.п. 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України.

На підставі акту перевірки, 04 серпня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0009062201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 518265,00 грн. за основним платежем та у розмірі 111898,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0009072201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 537027,00 грн. за основним платежем та у розмірі 134257,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржувані рішення залишені без змін.

Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про заниження позивачем ПДВ та податку на прибуток ґрунтується на тому, що господарські відносини позивача із його контрагентами не мають реального характеру.

За переконанням відповідача, позивачем до валових витрат безпідставно включено витрати за операціями із ТОВ "Стек-Комп'ютер", ТОВ "КПІ-Трейдінг", ТОВ "Мануал Груп", ПП "Пластик", ПП "ІТЦ Комтест", ТОВ "Запоріжметал Холдінг", ТОВ "Рекламна агенція "Євростандарт", ПП "Ремфарба".

Однак, зазначені доводи відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Зокрема, реальність фінансово-господарських відносин позивача із ТОВ "Стек-Комп'ютер", а саме придбання позивачем товару, факт зберігання придбаного товару (у тому числі призначення відповідальних осіб за таке зберігання), транспортування та подальшого використання товару підтверджується копіями наявних у матеріалах справи первинних документів.

Суд зазначає, що придбаний товар позивачем транспортовано на власному транспорті. Копії документів, які підтверджують наявність у власності позивача відповідного транспорту, законним представником позивача додано до позову.

Придбаний у ТОВ "Стек-Комп'ютер" товар позивачем використано у виробництві.

Вироблену позивачем продукцію реалізовано третім особам.

Вище викладені обставини стосуються також відносин позивача із ТОВ "Запоріжметал Холдінг" та іншими контрагентами. Реальність зазначених фінансово-господарських відносин підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних документів. Поряд з цим, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, придбаний у ТОВ "Запоріжметал Холдінг" товар позивачем транспортовано шляхом залучення відповідного перевізника.

В акті перевірки зазначено, що позивачем до валових витрат включено витрати за операціями із TOB "Північно-український будівельний Альянс" та TOB "Інвестпроектстрой", що не підтверджені документально.

Однак, вище зазначені доводи відповідача спростовуються копіями первинних документів, наданих представниками позивача протягом судового розгляду справи.

Стосовно доводів відповідача про те, що позивач безпідставно включив до валових витрат витрати з оплати відрядження своїх працівників до місті Баку (Азербайджан), представники позивача пояснили, що платіжні термінали, виробництвом яких займається позивач, реалізуються як в Україні, так і за її межами.

Зокрема, позивач мав договірні відносини та постачав платіжні термінали власного виробництва до Казахстану, Киргизії, Грузії, Молдови, Малайзії, В'єтнаму, Угорщини, Узбекистану. До деяких із цих країн фахівці позивача виїжджали у відрядження, у деякі ні.

Відрядження до Азербайджану представників позивача відбулося за пропозицією посольства Азербайджану для проведення переговорів щодо поставки платіжних терміналів, які вироблені позивачем. Копії технічної документації термінальної продукції, яка пропонувалась, та електронного листування наявні у матеріалах справи.

У ході судового розгляду справи представник позивача наголосив на тому, що позивач є найбільшим експортером вказаного виду продукції в Україні.

Отже, як вбачається з вище викладених норм та обставин, доводи відповідача про те, що відрядження працівників позивача до місті Баку не пов'язане із господарською діяльністю позивача, є безпідставним, а, отже, кошти, які позивач сплатив за відрядження мають бути включені до валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Висновки відповідача про заниження позивачем ПДВ за перевіряємий період є безпідставними, оскільки, як уже з'ясовано судом, фінансово-господарські відносини позивача із його контрагентами та здійснені ними господарські операції є реальними та такими, що підтверджуються копіями наявних у матеріалах справи відповідних первинних документів. Зокрема, у ході судового розгляду справи представниками позивача надано суду копії податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника податків, - достовірними.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків, зокрема, на формування податкового кредиту.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відсутність у розпорядженні контролюючого органу документів суб'єкта господарювання або необізнаність контролюючого органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, а тим більше для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів. Норми чинного законодавства не містять положень про те, що незнаходження суб'єкта господарювання за місцезнаходженням на момент проведення перевірки контролюючим органом, а також факт ненадання таким суб'єктом документів для перевірки є прямим та достатнім свідченням про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Сам по собі факт допущення, за переконанням контролюючого органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Суд зазначає, що будь-які докази щодо обізнаності позивача про можливі протиправні дії його контрагентів, зокрема, здійснення ними незаконної фінансово-господарської діяльності, у відповідача відсутні.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.27, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа.

Суд також зазначає, що у матеріалах справи містяться копії первинних документів, які підтверджують факт реальності фінансово-господарських взаємовідносин позивача із його контрагентами та здійснення за їх участю господарських операцій.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, враховуючи поряд з цим, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано суду доказів, які безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту, суд прийшов до висновку про помилковість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, та, як наслідок, безпідставність прийняття ним оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов публічного акціонерного товариства "Промзв'язок" до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ними судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04 серпня 2014 року:

- № 0009062201, яким публічному акціонерному товариству "Промзв'язок" (код ЄДРПОУ 05744797) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 630163,00 грн. (Шістсот тридцять тисяч сто шістдесят три гривні 00 копійок);

- № 0009072201, яким публічному акціонерному товариству "Промзв'язок" (код ЄДРПОУ 05744797) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 671284,00 грн. (Шістсот сімдесят одна тисяча двісті вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 08 грудня 2014 року