Постанова № 42018932, 06.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 р. Справа № 804/12625/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняЩербак А.Ю. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Соловей О.С. Горобець К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистема плюс» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0003102201, №0003112201 від 31.07.2014р., -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросистема плюс» звернулося з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо формування безпідставних висновків викладених в акті від 08.07.2014р. №2950/23/04-03-22-01-08/33855323 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистема плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р.» про порушення ТОВ «Агросистема плюс» п.п.14.1.13, п.п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України при придбанні та продажі товарів (послуг) ТОВ «Агросистема плюс» за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003112201 від 31.07.2014р., яким позивачеві донараховано податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 401 496 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 200 748 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003102201 від 31.07.2014р., яким позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 1 812 439 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 782 222 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що дії працівників податкової інспекції щодо формування висновків у акті перевірки від 08.07.2014р. про порушення позивачем податкового законодавства зроблені всупереч норм чинного законодавства та без врахування дійсних обставин на підставі яких суб'єктом владних повноважень були винесені протиправні податкові повідомлення-рішення від 31.07.2014р. Позивач також не погоджується із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх такими, що були прийняті із грубим порушенням законодавства, так як позивачем були надані до перевірки у повному обсязі всі первинні документи, що підтверджують господарські відносини позивача з його контрагентами, позивач отримав по операціях щодо реалізації товару (ремкомплектів) прибутки, що не було взято податковою інспекцією до уваги під час проведення перевірки. Що стосується не надання позивачем до перевірки документів по взаємовідносинах з ТОВ «Гефест-Альянс» та ТОВ «Торенія», то зазначені документи були вилучені УБОЗ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області про що було повідомлено працівників податкового органу у ході перевірки, однак останні зазначені обставини проігнорували та в порушення вимог п.85.9 ст.85 ПК України терміни проведення перевірки не перенесли до повернення цих документів. Крім того, позивач вказує на те, що укладені позивачем правочини не віднесено законом до нікчемних, судові рішення про визнання їх недійсними відсутні та податковому органу не надано право визнавати нікчемними правочини в позасудовому порядку. Позивач посилається і на те, що за постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/174/14 встановлено реальність проведення господарських операцій ПП «Ресурс-Імпорт», а також на те, що він не здійснював реалізацію електродвигунів, а тому вважає, що посилання податкового інспектора на реалізацію позивачем електродвигунів жодними доказами не підтверджені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у запереченнях на позов просив відмовити у задоволенні даного позову посилаючись на те, що позивачем у ІУ кварталі 2011р. занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 496373 внаслідок не включення до складу доходів доходу від реалізації електродвигунів. Під час перевірки використовувався акт перевірки позивача від 11.03.2014р. за яким встановлено нереальність вчинення господарських операцій з ПП «Ресурс-Імпорт» за якими нібито позивачем був отриманий металопрокат на загальну суму 4 488 945 грн., який був використаний у виробництві ремкомплектів, які були реалізовані ПАТ «Райз Максимко», ТОВ «Мелітопольський завод автотракторних запчастин», ТОВ «Агрофірма «Маяк», ТОВ «Харвіт Есетс», ТОВ «ДМІ». Також позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Гефест-Альянс» та ТОВ «Торенія» з приводу придбання товару ( пресів, штампів, металопрокату), однак згідно бази даних ЄРДР внесено запис по ТОВ «Гефест0Альянс» та ТОВ «Торенія» щодо порушення кримінальних проваджень, що мають ознаки злочину, передбаченого ст.205 КК України. Окрім того, представник відповідача вказує на те, що позивачем не було надано до перевірки документи на транспортування та сертифікацію товару, актів приймання продукції, товарно-транспортних накладних, які свідчать про транспортування товару, тобто руху ТМЦ з відмітками про передачу та отримання ТМЦ. Також відповідач вказує на те, що роботи по поточному ремонту станків ТОВ «Торенія» не здійснювалися, у зв'язку з порушенням кримінального провадження відносно ТОВ «Торенія» по ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво, а виконувалися не встановленими особами.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 06.10.2014р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросистема плюс» зареєстроване як юридична особа 08.11.2005р. виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр.Перемоги, буд. 3 кв.6, перебуває на обліку у Дніпродзержинській ОДПІ,є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію, копією свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, копією довідки від 05.05.2009р., копією статуту позивача та даними акту перевірки (а.с.14-31, 151 том 1).

У період з 10.06.2014р. по 01.07.2014р. податковою інспекцією згідно ст.ст.20,75,77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р. за результатами якої було складено акт від 08.07.2014р. №2950/23/04-03-01-08/33855323 за висновками якого встановлені наступні порушення, а саме:

-п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р. на загальну суму 1 812 439 грн.;

- п.187.1 ст.187, п. 198.1 п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 401 496 грн. (а.с.38-99 том 1).

На підставі вищевказаного акту перевірки, податковою інспекцією 31.07.2014р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р», а саме:

-№0003112201 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 602 244,00 грн., у тому числі за основним платежем - 401496 грн., за штрафними санкціями - 200748 грн. (а.с.36 том 1);

-№0003102201 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 2594 661,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1812439 грн., за штрафними санкціями - 782 222 грн. (а.с.37 том 1).

Позивач оспорює дії відповідача щодо формування безпідставним висновків, викладених у акті від 08.07.2014р. про нереальність господарських операцій та порушення позивачем податкового законодавства, а також просить визнати протиправним та скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення від 31.07.2014р. посилаючись на те, що вони прийняті всупереч вимог податкового законодавства та без урахування дійсних обставин.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд находить підстави достатніми для часткового задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2014р., виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.54 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід,отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), їх континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі доходів від зайняття підприємницькою діяльністю.

У відповідності до вимог п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У відповідності до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За приписами п.135.1 ст.135 ПК України передбачено, що при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137 на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті та складаються з доходу операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу - п.135.2 ст.135 ПК України.

Згідно п.п.135.4.1 п.135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на таких товар, а дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.6-138.9 цієї статті.

У відповідності до вимог п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема прямих матеріальних витрат.

Згідно п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовлення товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Нормами підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з аналізу наведених вище норм видно, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, витрат та доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

При цьому, підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна, яка зареєстрована у встановленому законодавством порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних і лише відсутність такої накладної або оформлення її з порушенням ст. 201 ПК України позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи, у тому числі і зміст акту перевірки від 08.07.2014р. податковою інспекцією у ході перевірки не виявлено фактів відсутності у позивача податкових накладних або оформлення їх з порушенням ст. 201 ПК України.

Так, із відомостей, наведених в акті перевірки від 08.07.2014р., які не оспорюються сторонами, вбачається, що формуванням показників податкових зобов'язань, податкового кредиту , витрат та визначення доходу у період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р. відбулося за рахунок здійснення позивачем операцій щодо придбання металопрокату, придбання послуг по ремонту станків, а також із реалізації продукції власного виробництва, зокрема, виготовлення та продажу ремкомплектів та іншого відповідно до господарської діяльності (а.с.42 том 1).

У перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами, а саме: ПП «Ресурс-Імпорт», ТОВ «Гефест-Альянс» з приводу придбання у вказаних контрагентів пресу, штампів та металопрокату, ТОВ «Торенія» з приводу придбання послуг по ремонту станків, а також ПАТ «Райз Максимко», ТОВ «Мелітопольський завод автотракторних запчастин», ТОВ «Агрофірма «Маяк», ТОВ «Харвіт Есетс» та ТОВ «ДМІ» з приводу реалізації вказаним контрагентам виготовленої позивачем продукції - зокрема ремкомплектів, що підтверджується відповідними копіям первинних бухгалтерських документів, а саме: копіями договорів, копіями специфікацій до договору, копіями податкових накладних, копіями довіреностей, копіями рахунками-фактур, копіями видаткових накладних, товарно-транспортними накладними, копіями подорожніх листів, видатковими накладними, відрядженнями та копіями платіжних дорученнями, банківських виписок, а також іншими бухгалтерськими документами,які свідчать про отримання товару, послуг та використання придбаного товару у господарській діяльності позивача (а.с.100-250 том 1, а.с.1-250 том 2, а.с.1-250 том 3, а.с.1-133 том 4).

Зазначені вище первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарських операцій за вищенаведеними договорами та не визивають у суду сумнівів щодо їх недостовірності.

На підставі вищевказаних первинних бухгалтерських документів позивачем у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р. встановлено відображення доходу від операційної діяльності ( дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 33 777 636 грн., у тому числі у ІУ кварталі 2011р. згідно даних бухгалтерського обліку мало дохід в загальній сумі 9 009 695 грн., згідно даних декларації про прибуток підприємством задекларовано доходи, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в розмірі 8 513 322 грн. про що свідчать наявні в матеріалах первинні бухгалтерські документи та дані, наведені у акті від 08.07.2014р.(а.с.43 том 1).

При проведенні перевірки вищевказаних даних посадовими особами податкової інспекції було зроблено висновки про те, що позивачем не включено в ІУ кварталі 2011р. до доходів від операційної діяльності суму 496 373 грн. від реалізації електродвигунів у зв'язку з чим занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на вищевказану суму з огляду на те, що відповідачем жодними доказами ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні представником відповідача не підтверджені факти реалізації позивачем у спірний період електродвигунів, жодних первинних бухгалтерських документів суду не надано та не було досліджено у відповідності до вищенаведених норм вимог ст. 135, ст. 138 Податкового кодексу України.

Не надано відповідачем і доказів про те, з яких саме документів перевіряючими було встановлено реалізацію позивачем електродвигунів, яким контрагентам та яка сума коштів (доходу) була отримана позивачем в акті відповідні первинні документи також не наведені.

Також не можуть бути прийняті до уваги судом і доводи податкової інспекції про покладення в основу порушення вимог податкового законодавства висновки про те, що позивачем у спірний період був отриманий металопрокат на загальну суму 4 488 945 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 748 157 грн. від невстановлених осіб у зв'язку з тим, що за актом перевірки позивача від 11.03.2014р. встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій та наявність первинних документів по придбанню позивачем товару у ПП «Ресурс-Імпорт» не спричинили реального настання правових наслідків, первинні документи складено формально без фактичного здійснення господарських операцій з огляду на те, що акти перевірок за інший період або контрагентів позивача не можуть бути підставами для встановлення порушень вчинених саме позивачем з урахуванням наявних усіх первинних бухгалтерських документів у позивача, що підтверджують як придбання товару, використання його у виробництві та реалізацію виготовленого товару позивачем його контрагентам - ПАТ «Райз Максимко», ТОВ «Мелітопольський завод автотракторних запчастин», ТОВ «Агрофірма «Маяк», ТОВ «Харвіт Есетс», ТОВ ДМІ» та норм ст. 61 Конституції України якою передбачена індивідуальна юридична відповідальність.

Також слід зазначити, що є безпідставними посилання податкової інспекції на відсутність у позивача актів приймання продукції, товарно-транспортних накладних та інших документів, які свідчать про транспортування з відмітками про передачу та отримання ТМЦ з огляду на те, що відсутність вказаних документів не є підставами для позбавлення позивача права на формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, витрат та доходів у відповідності до вимог ст.ст. 135,138, 137, 198 ПК України за умови надання інших документів, що підтверджують отримання товару, зокрема, видаткових накладних, які свідчать про отримання товару.

Між тим, слід зазначити, що згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 товарно-транспортна накладна є лише документом, що підтверджує фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі під час його транспортування.

В той же час, товарно-транспортна накладна не є обов'язковим та єдиним документом, який може підтверджувати реальність господарської операції за договором поставки, купівлі-продажу та не є обов'язковим первинним документом бухгалтерського обліку з урахуванням того, що жодними нормами чинного законодавства не передбачено обов'язковість складання товарно-транспортної накладної саме за договорами поставки та купівлі-продажу.

При цьому, і норми ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування податкового кредиту та витрат від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної на поставлений товар чи наявності у вказаних ТТН певних недоліків у її оформленні за наявності інших первинних документів, що свідчать про рух активів підприємства, отримання прибутку, сплату суми ПДВ у складі придбаного товару та інше, а тому відсутність документів, що підтверджують транспортування товару не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ та віднесення вказаних сум до податкового кредиту підприємства у відповідному періоді за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої продавцем товару покупцю та зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Відповідачем ні в судовому засіданні, ні у акті перевірки жодних доводів щодо відсутності податкових накладних чи оформлення їх з порушенням ст. 201 ПК України не наведено та таких доказів суду не надано.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень з підстав не надання позивачем до перевірки первинних документів, що підтверджують транспортування товару, оскільки жодними нормами чинного законодавства України не передбачено позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, формування витрат та доходів у разі відсутності вищенаведених документів за наявності інших належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, зокрема податкової накладної, оформленої у відповідності до вимог ст. 201 ПК України.

При цьому, слід також зазначити, що є безпідставними і покладення в основу порушення позивачем норм податкового законодавства податковою інспекцією у ході перевірки наявності порушеного кримінального провадження з приводу фіктивної діяльності ТОВ «Гефест-Альянс» та ТОВ «Торенія», оскільки у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер, а тому позивач не може нести юридичної відповідальності за дії своїх контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, від 08.11.2011р. № К-46076/09, від 26.11.2012р. № К/9991/54239/12, а також в постанові від 14.11.2012р. №К/9991/50772/12.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю»у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

З огляду на викладене, судом не приймаються доводи відповідача щодо покладення юридичної відповідальності на позивача за порушення, вчинені контрагентами позивача, які викладені в акті перевірки від 08.07.2014р., оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України та вищенаведених норм чинного податкового законодавства позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

Також, слід зазначити, що є безпідставними та такими, що суперечать податковому законодавству висновки податкової інспекції про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Гефест-Альянс» та ТОВ «Торенія» через те, що відкриті кримінальні провадження з приводу фіктивного підприємництва з огляду на те, що вказані доводи не можуть бути підставами для позбавлення позивача права формування податкових зобов'язань з ПДВ, витрат та доходів у відповідності до вимог Конституції України за наявності у позивача належним чином оформлених документів, які були наявні у позивача, однак як вбачається із опису документів, були вилучені у позивача на підставі ухвали слідчого судді від 06.06.2014р. працівниками УБОЗ ГУМВС України в Дніпропетровській області згідно протоколу від 06.06.2014р. (а.с.111- 115 том 1).

При прийнятті вищевказаних висновків, податковими інспекторами не було враховано вилучення правоохоронними органами вищевказаних документів та вищевказаний висновок про нереальність господарських операцій здійснено без дослідження первинних документів, не витребувано зазначені документи у правоохоронних органів та не перенесено терміни проведення перевірки, що є порушення податковим органом вимог п.85.9 ст. 85 ПК України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги позивача про визнання їх протиправними та скасування вказаних рішень підлягають задоволенню.

В той же час, судом не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2014р. у справі №804174/14, оскільки зазначене судове рішення не стосується прав та обов'язків позивача, а тому не може бути доказом звільнення від доказування обставин у даній справі у розумінні ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо формування безпідставних висновків, викладених у акті від 08.07.2014р. про порушення позивачем п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1, п.п.138.8.1, п.138.8 ст. 138 ПК України при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р., виходячи з наступного.

Відповідно до п.2, 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 року, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами інших платників податків. Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки.

Таким чином, з досліджених судом вище документів видно, що перевірка з питання правильності формування податкових зобов'язань була здійснена відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України та у разі виявлення порушень складання акту є обов'язком посадової особи відповідача.

Окрім того, відносно дій відповідача щодо формування висновків, викладених у акті перевірки від 08.07.2014 року, слід зазначити наступне.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Акти ненормативного характеру (індивідуальний акт), в свою чергу, породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта ( чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі ( Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000р. «Про деяк питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

Як вбачається зі змісту позовних вимог та наданих матеріалів, позивачем оскаржуються дії відповідача щодо формування висновків, викладених в акті перевірки від 08.07.2014 року, наведених службовими особами податкового органу.

Висновки, наведені в акті перевірки не є нормативним актом, оскільки не встановлюють, не змінюють і не скасовують норми права, не носить загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово.

Також висновки акту не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не породжує права і обов'язки у позивача. Тобто, в акті перевірки не містяться вимоги та приписи відповідача, які обов'язкові для виконання позивачем.

Сам акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, в свою чергу, відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання, та відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і висновки, викладені в акті не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас, судження контролюючого органу про нереальність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень в основу яких покладені згадані висновки.

Таким чином, зазначений акт перевірки, а також дії по його складанню, висновки акту перевірки не можуть розглядатися як правовий акт індивідуальної дії у розумінні п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене, у частині позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача по формуванню висновків у акті перевірки від 08.07.2014р. слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з норм ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позивачем при поданні позовних вимог майнового характеру (визнання протиправним та скасування рішень суб'єкта владних повноважень) за квитанцією №806.203.3 від 18.08.2014р. сплачено судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.(а.с.2 том 1), то зазначені судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача, а в частині стягнення судового збору за подання немайнових позовних вимог (визнання дій протиправними по формуванню висновків) у розмірі 73.08 грн. сплачених за квитанцією №806.203.1 від 18.08.2014р. (а.с.3 том 1) не підлягають відшкодуванню у зв'язку з відмовою у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистема плюс» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0003102201, №0003112201 від 31.07.2014р. - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0003112201, №0003102201 від 31.07.2014р.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросистема плюс» (51937, м. Дніпродзержинськ, пр. Перемоги, 3 кв.6, код ЄДРПОУ 33855323) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 13.10.2014р.

Суддя С.О. Конєва