Рішення № 42018718, 17.12.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р.Справа № 922/4620/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання П'ятак А.С.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ до ФОП ОСОБА_2, м. Луганськ про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Левицька А.В., за дов.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення з ФОП ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитом у розмірі 52 784,81 грн.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав витребувані ухвалою суду документи, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

04.10.2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач по справі) укладено договір про надання овердрафтового кредиту на картковий рахунок.

На підставі даного договору ФОП ОСОБА_2 було надано кредитні кошти.

Відповідно до п. 1.3 розділу 1 Кредитного договору, ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк зобов'язується проводити сплату платежів довірених осіб клієнта, проведених з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишку грошових коштів на його картковому рахунку.

Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору, овердрафтове кредитування клієнта здійснюється банком в межах ліміту та строку встановлених відповідно п.п.1.3., 1.4 цього договору з періодом безперервного використання кредиту не більш 30 днів.

Періодом безперервного користування кредитом є період часу, в перебігу якого безперервно існувало дебетове сальдо на картрахунку.

Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на картрахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості по кредиту у цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченні якого на картрахунку г зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Порядок надання і погашення овердрафтового кредиту вказано у розділі 2 Кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1.2 Кредитного договору, банк зобов'язується при наявності вільних грошових ресурсів та відсутності розрахункових документів на примусове списання (стягнення) коштів з картрахунку клієнта або накладення арешту, здійснювати платежі доверенних осіб клієнта понад залишку коштів на його картрахунку в межах ліміту , встановленого відповідно п.1.3 , та строків, обумовлених пп. 1.4,1.5 цього договору, а також при виконанні клієнтом зобов'язань по п. 2.2.14 цього договору.

Відповідно до п.2.2.2 клієнт зобов'язався сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом відповідно п.п. 4.1,4.2,4.3 цього договору.

Відповідно до п. 2.2.3 клієнт зобов'язався проводити погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше закінчення строку безперервного користування кредитом, встановленого п. 1.5 цього договору.

Порядок розрахунків за користування кредитом, сплаті відсотків та інших витрат встановлений у розділі 4 Кредитного договору.

Відповідно до п. 4.1 розділу 4 Кредитного договору овердрафтового кредиту, за користуванням кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на картковому рахунку Клієнта після закриття банківського дня, Клієнт сплачує відсотки, виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений у Додатку №2 к цьому договору.

Згідно п. 5.1 розділу 5 Кредитного договору при порушенні клієнтом будь-якого зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених пп. 2.2.2, 2.2.6, 4.1, 4.2., 4.3 цього договору; строків повернення кредиту й інших витрат передбачених пп. 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4, цього договору, винагороди, передбаченої пп. 2.2.7, 4.4, 4.5, 4.6, цього договору, клієнт сплачує Позивачеві за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0.2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

29.03.2013 р. ПАТ КБ "Приватбанк" надіслав на адресу відповідача цінний лист з претензією з вимогами про сплату заборгованості за Кредитним договором, але відповіді чи фактичної сплати заборгованості отримано не було.

У Відповідача наявні зобов'язання за Кредитним договором перед ПАТ КБ "Приватбанк", невиконання яких спричинило виникнення простроченої заборгованості, яка станом на 17.04.2014 року становить 52 784, 81 грн. і складається з:

- заборгованість за кредитом - 10 038,97 грн.;

- заборгованість за відсотками -21 487,52 грн.;

- заборгованість з пені - 21 258,32 грн.

Приписами статей 526-527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність передбачену шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку встановленому частиною 1 статті 216, частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Згідно приписів статей 549-552 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Згідно із статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Статтею 1 Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін.

За порушення грошового зобов'язання відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) - на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) - заборгованість за кредитом - 10 038,97 грн.; заборгованість за відсотками - 21 487,52 грн.; заборгованість з пені - 21 258,32 грн., судовий збір в сумі 1 827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.12.2014 р.

Суддя С.А. Прохоров

справа №922/4620/14