Рішення № 42018458, 20.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16150/13 20.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ"до Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський"про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 10 551 720 дол. США 75 центів.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Нечай Р.В. (дов. № 689/юр від 13.01.2014 року)від відповідачаЛісайчук М.Ю. (Голова правління); Рябокляч Д.П. (дов. б/н від 08.01.2014 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20 листопада 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 10 551 720 дол. США 75 центів, що за офіційним курсом долара США до гривні станом на 15.08.2013 року, встановленим Національним банком України, еквівалентно 84 339 903,95 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне на праві власності Приватному акціонерному товариству "Комплекс "Либідський" нерухоме майно, а саме: нежилі будинки - автопавільйони № № 2, 3, 4, 5, 6 площею 427,80 кв.м. (літери К, М, Н, П, О) розташовані за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 18, нежилий будинок - приміщення мийки, площею 1010,60 кв.м. (літера Б), розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 18, нежилий будинок - павільйон-магазин, площею 205,00 кв.м. (літера В) розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 18, нежилий будинок - приміщення гаражу, дільниця № 2, площею 349,70 кв.м. (літера З), розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 18, нежилий будинок - приміщення прохідної № 2, площею 40,40 кв.м. (літера Ж), розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 18, нежилий будинок - будівля насосної з пожежної водоймою, площею 52,30 кв.м. (літера І). розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 18.

Розглянувши заявлену Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейдер" заяву щодо заходів забезпечення позову, суд її відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову").

Позивач свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтував тим, що у Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" є підстави вважати. що невжиття заходів забезпечення позову призведе до відчуження відповідачем належного йому на праві власності майна та подальшої неможливості виконання в повному обсязі рішення господарського суду.

При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належать відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2013 року порушено провадження у справі № 910/16150/13, розгляд справи призначено на 12.09.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2013 року, розгляд справи було відкладено на 19.09.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 19.09.2013 року справу № 910/16150/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з перебуванням судді Пінчука В.І. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/16150/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 11.10.2013 року.

11.10.2013 року від відповідача надійшов відзив на позов, заперечення проти заяви про забезпечення позову та клопотання про призначення судової експертизи.

У судовому засіданні 11.10.2013 року представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.10.2013 року надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду та заперечив проти поданої заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2013 року розгляд справи було відкладено на 31.10.2013 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

31.10.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи по справі.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 року справу № 910/16150/13 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/16150/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 21.11.2013 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 року справу № 910/16150/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/16150/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 року.

Представник позивача в судове засідання 21.11.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 31.10.2013 року не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року розгляд справи було відкладено на 26.12.2013 року, у зв'язку з неявкою позивача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 26.12.2013 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 09.01.2014 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року справу № 910/16150/13 передано для розгляду судді Літвіновій М.Є., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року суддя Літвінова М.Є. прийняла справу № 910/16150/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 06.02.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року справу № 910/16150/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/16150/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 року у справ № 910/16150/13 призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

31.03.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (за підписом заступника директора - Т.Д. Голікової), з клопотанням судових експертів Чуян Н.О. та Липської К.А. про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2014 року задоволено клопотанням судових експертів Чуян Н.О. та Липської К.А. про надання сторонами матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

30.04.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" надійшов супровідний лист з додатками на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 02.04.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 року поновлено провадження у справі № 910/16150/13 та долучено подані Приватним акціонерним товариством "Комплекс "Либідський" 30.04.2014 року матеріали для дослідження та направлення їх до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

До відділу діловодства Господарського суду міста Києва 13.08.2014 року від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судово-економічної експертизи № 2840/9723/14-45 від 31.07.2014 року, разом з матеріалами справи № 910/16150/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2014 року поновлено провадження у справі № 910/16150/13, розгляд справи призначено на 19.09.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року справу № 910/16150/13 передано для розгляду судді Пригуновій А.Б., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 року суддя Пригунова прийняла справу № 910/16150/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 30.10.2014 року.

Розпорядженням від 29.09.2014 року В.о. Голови Господарського суду міста Києва справу № 910/16150/13 передано судді Стасюку С.В. у зв'язку з його поверненням з відрядження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/16150/13 до свого провадження.

У судовому засіданні 31.10.2014 року було оголошено перерву до 20.11.2014 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

У судовому засіданні 20.11.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні 20.11.2014 року заперечили проти задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" (банк) та Закритим акціонерним товариством "Комплекс "Либідський", правонаступником якого є Приватним акціонерним товариством "Комплекс "Либідський" (позичальник) було укладено кредитний договір № К/08-05/КД , з наступними змінами та доповненнями (надалі по тексту - Кредитний договір), за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 3 000 000,00 доларів США терміном з 25 січня 2008 року по 24.01.2013 року, із щомісячною сплатою відсотків відповідно до умов пункту 3.1., 3.2. цього Договору.

28.04.2010 року між Публічним акціонерним товариством "ПІРЕУС БАНК МКБ" (банк) та Закритим акціонерним товариством "Комплекс "Либідський" (позичальник) було укладено договір № 8 про внесення змін і доповнень до Кредитного договору (надалі по тексту - Договір № 8 про внесення змін і доповнень) згідно з яким сторони дійшли згоди викласти Кредитний договір в новій редакції (надалі по тексту - Кредитний договір в редакції від 28.04.2010 року).

Згідно з пунктом 1.1. Кредитного договору в редакції від 28.04.2010 року за умови виконання вимог пункту 4.1. цього Договору, відповідно до встановлених в пункті 4.1. строків, банк відкриває позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію з максимальним лімітом в сумі 10 000 000,00 доларів США на строк з 25.01.2008 року по 24.01.2013 року у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням згідно даного Договору, своєчасно та у повному обсязі повернути кредит банку та сплачувати банку нараховані за користування кредитом проценти, своєчасно, у строки, визначені цим Договором, належним чином виконувати свої зобов'язання за цим Договором. Станом на 28.04.2010 року кредит, що буде погашений позичальником відповідно до умов цього Договору, був наданий банком позичальнику наступним чином:

- кредит у сумі 3 500 000,00 доларів США наданий позичальнику 29.02.2008 року на поповнення обігових коштів;

- кредит у сумі 3 700 000,00 доларів США наданий позичальнику 14.03.2008 року на поповнення обігових коштів;

- кредит у сумі 3 500 000,00 доларів США наданий позичальнику 28.05.2008 року на поповнення обігових коштів.

Станом на 28.04.2010 року доступний максимальний ліміт кредиту становить 2 450 000,00 доларів США. Підписанням цього Договору клієнт підтверджує та визнає, що сума заборгованості по погашенню кредиту за цим Договором станом на 28.04.2010 року становить 7 550 000,00 доларів США.

В якості забезпечення виконання власних зобов'язань за цим Договором, позичальник зобов'язаний передати , забезпечити надання та/або передачу третіми особами в забезпечення банку майна, в тому числі , але не виключно нерухоме майно, рухоме майно. майнові права (права вимоги) тощо, шляхом укладення договорів іпотеки, застави та укладення договорів поруки, згідно переліку та у строки, зазначені в Додатку № 1 до цього Договору (перелік забезпечення), що є його невід'ємною а частиною. Кредит, наданий банком, також може бути забезпечений іншим майном в порядку та на умовах, передбачених документами забезпечення, які будуть укладені і період дії цього Договору в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим Договором, а також забезпечується всім належним на праві власності позичальнику майном та коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України (пункт 1.4. Кредитного договору в редакції від 28.04.2010 року).

Відповідно до пункту 2.1. Договору позичальник зобов'язується повернути кредит у повному обсязі, як це передбачено цим Договору, в строк до 24.01.2013 року. В будь-якому випадку вся заборгованість позичальника за цим Договором має бути повернута банку в строк не пізніше 24.01.2013 року. При цьому позичальник цим уповноважує банк та надає свою безумовну і безвідкличну згоду на здійснення банком розподілу отриманих банком сум в рахунок виконання позичальником боргових зобов'язань для погашення належних до сплати сум за кредитом. У випадку якщо боргові зобов'язання позичальника перед банком відповідно до пункту 1.1 включають заборгованість за сплатою страхових платежів, банк повідомляє позичальника про розподіл сум, отриманих від позичальника та їх направлення на погашення боргових зобов'язань позичальника перед банком.

Згідно з пунктом 3.1. Кредитного договору в редакції від 28.04.2010 року проценти за користування кредитом нараховуються щоденно: в період з 25.01.2008 року до 31.03.2010 року включно, виходячи з процентної ставки 12% (дванадцять процентів) річних за методом "Факт/360", а починаючи з 01.04.2010 року, виходячи з процентної ставки 10% (десять процентів) річних за методом "Факт/360".

Позичальник зобов'язується сплачувати нараховані проценти згідно з пунктом 3.1. цього Договору, щомісячно не пізніше п'ятнадцятого числа наступного місяця, який слідує за поточним місяцем, за який були нараховані проценти. При цьому, при сплаті процентів за користування кредитом за такий місяць, проценти нараховуються банком за попередній місячний період користування кредитом, включаючи останній календарний день місяця (пункт 3.2. Кредитного договору в редакції від 28.04.2010 року).

На виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується наступними меморіальними ордерами:

- № 168066 від 14.03.2008 року на суму 3 700 000,00 доларів США;

- № 135674 від 29.02.2008 року на суму 3 500 000,00 доларів США;

- № 352196 від 28.05.2008 року на суму 3 500 000,00 доларів США;

- № 5016819 від 15.07.2008 року на суму 69 373,95 доларів США;

- № 3096965 від 14.05.2010 року на суму 63 290,92 доларів США;

- № 2771470 від 29.04.2010 року на суму 673 646,69 доларів США;

- № 3997088 від 15.06.2010 року на суму 71 131,19 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство "Комплекс "Либідський" допустило порушення своїх зобов'язань по сплаті кредиту і процентів за користування кредитними коштами згідно Кредитного договору.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по кредиту в розмірі 8 427 442,75 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні станом на 15.08.2013 року, встановленим Національним банком України, еквівалентно 67 360 549,90 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 2 114 393,73 долари США, що за офіційним курсом долара США до гривні станом на 15.08.2013 року, встановленим Національним банком України, еквівалентно 16 900 349,06 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків на загальну суму 9 884,27 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні станом на 15.08.2013 року, встановленим Національним банком України, еквівалентно 79 004,99 грн.

Відповідач надав суд відзив на позов в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Приватне акціонерне товариство "Комплекс "Либідський" вжило низку організаційно-розпорядчих дій, спрямованих на забезпечення можливості виконання вимог банку та в подальшому укладення відповідної угоди про реструктуризацію кредитної заборгованості.

Окрім того, відповідач надав суду контррозрахунок заборгованості Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський" перед Публічним акціонерним товариством "ПІРЕУС БАНК МКБ" за Кредитним договором, згідно з яким сума несплачених відповідачем відсотків за користування кредитом становить 2 114 393,73 долари США, відтак, різниця в розрахунках позивача та відповідача становить 23 191,67 доларів США.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено Кредитний договір, за умовами якого позивач відкрив відповідачу невідновлювальну відкличну кредитну лінію з максимальним лімітом в сумі 10 000 000,00 доларів США на строк з 25.01.2008 року по 24.01.2013 року у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, а відповідач зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням згідно даного Договору. своєчасно та у повному обсязі повернути кредит банку та сплачувати банку нараховані за користування кредитом проценти, своєчасно, у строки, визначені цим Договором, належним чином виконувати свої зобов'язання за цим Договором.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Про надання в користування Приватному акціонерному товариству "Комплекс "Либідський" грошових коштів в межах кредитної лінії у розмірі 10 000 000,00 доларів США, свідчать меморіальні ордери № 168066 від 14.03.2008 року на суму 3 700 000,00 доларів США; № 135674 від 29.02.2008 року на суму 3 500 000,00 доларів США; № 352196 від 28.05.2008 року на суму 3 500 000,00 доларів США; № 5016819 від 15.07.2008 року на суму 69 373,95 доларів США; № 3096965 від 14.05.2010 року на суму 63 290,92 доларів США; № 2771470 від 29.04.2010 року на суму 673 646,69 доларів США; № 3997088 від 15.06.2010 року на суму 71 131,19 доларів США та виписки з банківського рахунку відповідача (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

У свою чергу, нормами статей 1049, 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що останній допустив порушення своїх зобов'язань по сплаті кредиту за Кредитним договором.

Водночас, приймаючи до уваги розбіжності, які виникли в розрахунках позивача та відповідача, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 року у справі № 910/16150/13 було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні запитання:

1. Чи підтверджується документально заборгованість Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський" за Кредитним договором № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 1 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 2 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 3 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 4 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 5 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 6 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 7 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 8 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 9 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 10 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 11 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 12 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 13 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року у розмірі 10 551 720 дол. США 75 центів., з яких 8 427 442 дол. США 75 центів сума основного боргу по кредиту, 2 114 393 дол. США 73 центи сума нарахованих відсотків, 9 884 дол. США 27 центів пені за несвоєчасну сплату відсотків, станом на 21.08.2013 року та станом на день винесення даної ухвали?

2. На яку суму та якими первинними документами підтверджується погашення Приватним акціонерним товариством "Комплекс "Либідський" відсотків по кредиту за Кредитним договором № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 1 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 2 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 3 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 4 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 5 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 6 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 7 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 8 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 9 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 10 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 11 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 12 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 13 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року?

3. Яка фактична заборгованість Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський" по кредиту, по відсоткам та по пені за несвоєчасну сплату відсотків, у доларах США та у гривнях за офіційним курсом Національного банку України станом на 21.08.2013 року та станом на день винесення даної ухвали, за Кредитним договором № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 1 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 2 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 3 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 4 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 5 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 6 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 7 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 8 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 9 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 10 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 11 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 12 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року, додатковою угодою № 13 до Кредитного договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року?

При наданні відповіді на поставлені питання у висновку експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи від 31.07.2014 року № 2840\9723/14-45 експерти дійшли наступних висновків:

1. Зазначена в "розрахунку заборгованості Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський" перед Публічним акціонерним товариством "ПІРЕУС БАНК МКБ" по кредитному договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року заборгованість у розмірі 10 551 720 дол. США 75 центів, з яких заборгованість по кредиту в розмірі 8 427 442,75 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 2 114 393,73 долари США, пеня за несвоєчасну сплату відсотків на загальну суму 9 884,27 доларів США, є документально обґрунтованою.

2. Сума погашення заборгованості по нарахованих процентах за користування кредитом за період з 29.02.2008 року по 14.08.2013 року включно, документально підтверджується в сумі 2 650 214,92 доларів США.

3. Оскільки в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості по кредитному договору № К/08-05/КД від 25.01.2008 року станом на 21.08.2013 року та станом на день винесення ухвали суду від 06.02.2014 року у справі № 910/16150/13 дослідження з цього питання не проводилось.

Як вбачається з висновку експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи від 31.07.2014 року № 2840\9723/14-45 експертизу проведено судовими експертами: Чуян Н.О. - освітньо - кваліфікаційний рівень - спеціаліст, кваліфікація судового експерта за спеціальностями 11.1 "Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності", 11.2 "Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій", 11.3 "Дослідження фінансово-кредитних операцій" (свідоцтво № 148-11 від 25.04.2012 року, видане ЕКК КНДІСЕ, дійсне до 25.04.2017 року); Липська К.А. - освітньо - кваліфікаційний рівень - спеціаліст, кваліфікація судового експерта за спеціальностями 11.1 "Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності", 11.2 "Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій", 11.3 "Дослідження фінансово-кредитних операцій" (свідоцтво № 138-11, видане ЕКК КНДІСЕ, дійсне до 25.05.2016 року).

Дослідивши висновок експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи від 31.07.2014 року № 2840\9723/14-45, суд прийшов до висновку, що судову експертизу проведено кваліфікованими експертами, попередженими про кримінальну відповідальність, в результаті проведеної судової експертизи за наявними матеріалами справи надано вичерпні відповіді на поставлені судом питання, вирішення яких необхідне для прийняття рішення у даній справи, а тому приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 8 427 442,75 доларів США належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський" 8 427 442,75 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні станом на 15.08.2013 року, встановленим Національним банком України, еквівалентно 67 360 549,90 грн., заборгованості по кредиту за кредитним договором № К/08-05/КД від 25.01.2008 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 3.1. Кредитного договору в редакції від 28.04.2010 року сторони погодили, що проценти за користування кредитом нараховуються щоденно: в період з 25.01.2008 року до 31.03.2010 року включно, виходячи з процентної ставки 12% (дванадцять процентів) річних за методом "Факт/360", а починаючи з 01.04.2010 року, виходячи з процентної ставки 10% (десять процентів) річних за методом "Факт/360".

Позичальник зобов'язується сплачувати нараховані проценти згідно з пунктом 3.1. цього Договору, щомісячно не пізніше п'ятнадцятого числа наступного місяця, який слідує за поточним місяцем, за який були нараховані проценти. При цьому, при сплаті процентів за користування кредитом за такий місяць, проценти нараховуються банком за попередній місячний період користування кредитом, включаючи останній календарний день місяця (пункт 3.2. Кредитного договору в редакції від 28.04.2010 року).

Відтак, обґрунтованими є позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський" заборгованості по відсотках на загальну суму 2 114 393,73 долари США, що за офіційним курсом долара США до гривні станом на 15.08.2013 року, встановленим Національним банком України, еквівалентно 16 900 349,06 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату відсотків на загальну суму 9 884,27 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні станом на 15.08.2013 року, встановленим Національним банком України, еквівалентно 79 004,99 грн.

Згідно частини 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2. Кредитного договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання позичальником боргових зобов'язань чи за будь-яке інше порушення позичальником своїх зобов'язань за цим договором, винна сторона сплачує потерпілій стороні пеню за кожний ден порушення грошових зобов'язань, виходячи з розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент такої сплати.

Дії відповідача є порушенням вимог Договору, що є підставою для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відтак, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський" пеню за несвоєчасну сплату відсотків на загальну суму 9 884,27 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні станом на 15.08.2013 року, встановленим Національним банком України, еквівалентно 79 004,99 грн., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Либідський" (03039, м. Київ. вул. Миколи Грінченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 32768518) на користь Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20034231) заборгованість по кредиту в розмірі 8 427 442, (вісім мільйонів чотириста двадцять сім тисяч чотириста сорок два) долари США 75 центів, що за офіційним курсом долара США до гривні станом на 15.08.2013 року, встановленим Національним банком України, еквівалентно 67 360 549 (шістдесят сім мільйонів триста шістдесят тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн. 90 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 2 114 393 (два мільйони сто чотирнадцять тисяч триста дев'яносто три) долари США 73 центи, що за офіційним курсом долара США до гривні станом на 15.08.2013 року, встановленим Національним банком України, еквівалентно 16 900 349 (шістнадцять мільйонів дев'ятсот тисяч триста сорок дев'ять) грн. 06 коп. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків на загальну суму 9 884 (дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) долари США 27 центів, що за офіційним курсом долара США до гривні станом на 15.08.2013 року, встановленим Національним банком України, еквівалентно 79 004 (сімдесят дев'ять тисяч чотири) грн. 99 коп., 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2014 року

Суддя С.В. Стасюк