Ухвала суду № 42018261, 24.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 р.Справа № 820/14923/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника відповідача - Лук'янцева С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2014р. по справі № 820/14923/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестальянс ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестальянс ЛТД" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області із внесення до Інформаційної системи "Податковий блок" відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестальянс ЛТД" відхилень між показниками податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно задекларованими Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестальянс ЛТД" в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року та з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року та показниками податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестальянс ЛТД" згідно з актом від 23.05.2014 року № 1711/20-34-22-01-05/38385065 без прийняття податкового повідомлення-рішення та проведення процедури узгодження самостійно визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання з податку.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області поновити в Інформаційній системі "Податковий блок" самостійно узгоджені Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінвестальянс ЛТД" в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року та з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року показники податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість без урахування показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестальянс ЛТД", обчислених згідно з актом від 23.05.2014 року № 1711/20-34-22-01-05/38385065.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестальянс ЛТД", за результатами якої складено акт №1711/20-34-22-01-05/38385065 від 23.05.2014 року "Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестальянс ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року та з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року".

Перевіркою встановлено порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінвестальянс ЛТД" по податку на додану вартість: ч.1, 5 ст. 203, 2015, п. 1 ст.216, ст.. 626, 629, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" по придбанню за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року та з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року, та далі по ланцюгу постачання з ТОВ "Інарні", ТОВ "Корса Групп", ТОВ "Смілаенергопромтранс", ТОВ "Харківхолодмаш", ТОВ "Молнія", ДП "УБК "ВАТ "Будмеханізація"; п. 137.1 ст. 137, ст.. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряє мий період на загальну суму 2947127 грн. та завищено податковий кредит з податку на додану вартість за перевіряє мий період на загальну суму 2070089 грн.

У спірних правовідносинах відповідач податкових повідомлень-рішень не виносив.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності своїх дій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком сулу першої інстанції, виходячи з наступного.

За правилами п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Положеннями статті 74 Податкового кодексу України визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

З аналізу положень вище зазначеної норми податкового законодавства випливає, що законодавець наділив центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, дискреційними повноваженнями стосовно визначення порядку обліку за станом виконання суб'єктами права податкового обов'язку.

Такий порядок не повинен суперечити положенням Податкового кодексу України.

Враховуючи положення Податкового кодексу України, доходить висновку, що визначений у статтях 37-38 податковий обов'язок контролюючого органу в грошовому еквіваленті підлягає відображенню в будь-яких базах даних територіальних органів доходів і зборів (АІС чи ІС) виключно згідно з показниками податкової декларації, складеної платником податків за правилами ст. 46 Податкового кодексу України і поданої до контролюючого органу в порядку ст. 49 Податкового кодексу України або у прийнятому контролюючим органом за правилами ст.ст.54, 58 Податкового кодексу України податковому повідомленні-рішенні, котре пройшло процедуру узгодження відповідно до ст. 56 Податкового кодексу України.

При цьому, в силу приписів ст. 54 Податкового кодексу України підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення є факт як заниження, так і завищення платником податків грошових зобов'язань з податку (збору).

Будь-яких інших документальних підстав для виникнення чи зміни податкового обов'язку, в тому числі і у спосіб зменшення числового значення грошового зобов'язання з податку і збору, закон не містить.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України у будь-яких інформаційних базах контролюючих органів підлягають відображенню, насамперед, числові показники розміру грошових зобов'язань з податку (збору), що містяться у складених платниками податків документах обов'язкової податкової звітності, поданих платниками податків до територіальних органів доходів і зборів та прийнятих останніми. Згадані показники підлягають незмінному збереженню до моменту набрання за правилами ст. 56 Податкового кодексу України юридичної дії податковими повідомленнями - рішеннями, котрі прийняті контролюючими органами відповідно до ст. ст. 54 і 58 Податкового кодексу України.

Як встановлено з матеріалів справи, у спірних правовідносинах відповідач податкових повідомлень-рішень не виносив.

Фактичною підставою для внесення суб'єктом владних повноважень до ІС "Податковий блок" числових значень ПДВ (як в частині податкового зобов'язання, так і в частині податкового кредиту), котрі відрізняються від показників, самостійно обрахованих платником податків і відображених в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року та з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року були висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки№1711/20-34-22-01-05/38385065 від 23.05.2014 року про нікчемність (недійсність, фіктивність, нереальність) господарських операцій, проведених за участю позивача.

Судовим розглядом встановлено, що укладені позивачем правочини (як на придбання товарів (робіт, послуг), так і на продаж товарів (робіт, послуг), які були предметом вищезазначеної перевірки, у судовому порядку з підстав недійсності або нікчемності податковою інспекцією не оскаржувались. Існування таких, котрі набрали законної сили, обвинувальних вироків відносно посадових осіб платника податків, винесених судами у зв'язку з вчиненням злочинів, передбачених статтями 191, 205, 212, 364, 365, 366, 367 КК України за подіями функціонування суб'єкта господарювання контролюючим органом в ході перевірки виявлено не було, до суду таких вироків податковою інспекцією не подано.

Фактичною підставою для внесення суб'єктом владних повноважень до ІС "Податковий блок" числових значень ПДВ (як в частині податкового зобов'язання, так і в частині податкового кредиту), котрі відрізняються від показників, самостійно обрахованих платником податків і відображених в податкових деклараціях з податку на додану вартість, є зафіксоване в акті перевірки судження контролюючого органу про нікчемність (недійсність, фіктивність, нереальність) господарських операцій, проведених за участю платника податків.

Судовим розглядом не підтверджено обґрунтованості даного судження суб'єкта владних повноважень через відсутність належних та допустимих в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказів, як-то: 1) обвинувальних вироків судів по кримінальних справах (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто діяння з вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 Кримінального кодексу України та ст.212 Кримінального кодексу України), 2) рішень судів у справах про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), 3) рішень судів про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним), 4) діючих рішень суб'єкта владних повноважень про самостійне визначення грошових зобов'язань платника податків тощо.

У відповідності до пункту 71.1 статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Відповідно до пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Згідно пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Наказом ДПС України від 24.12.2012 № 1197 з 01.01.2013 в органах ДПС усіх рівнів введено в експлуатацію систему "Податковий блок", в якій впроваджено чотири підсистеми-сегменти операційної діяльності органів податкової служби: - реєстрація платників податків; - обробка податкової звітності та платежів; - облік платежів; - податковий аудит.

Водночас, колегія суддів зазначає, що внесення до ІС "Податковий блок" числових значень ПДВ (як в частині податкового зобов'язання, так і в частині податкового кредиту), котрі відрізняються від показників, самостійно обрахованих платником податків і відображених в податкових деклараціях з податку на додану вартість порушує права та законні інтереси позивача, оскільки декларуючи податкові зобов'язання та податковий кредит, платник податків має право, щоб задекларовані ним показники відповідали показникам, відображеним в електронній базі податкової звітності.

Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, задекларованих позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам, відображеним в електронній базі може мати негативні наслідки як для самого платника податків, так і для його контрагентів.

Таким чином, до електронної бази податкової звітності органу доходів і зборів посадовими особами податкового органу вносяться задекларовані показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків. З огляду на викладене вбачається, що показники системи "Податковий блок" формуються на підставі даних, задекларованих платниками податків у податкових деклараціях з ПДВ, та повинні їм відповідати.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи зазначену вище невідповідність висновків акту перевірки від № 1711/20-34-22-01-05/38385065 від 23.05.2014 року фактичним обставинам справи, вказаний акт не може бути самостійною підставою для внесення до ІС "Податковий блок" числових значень ПДВ (як в частині податкового зобов'язання, так і в частині податкового кредиту), котрі відрізняються від показників, самостійно обрахованих платником податків і відображених в податкових деклараціях з податку на додану вартість. А відповідач, як суб'єкт владних повноважень, за правилами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не подав належних та допустимих доказів правомірності та обґрунтованості мотивів, котрі покладені в основу спірних діянь, не навів перед судом належних та достатніх доводів на підтримку відповідності закону тих суджень, котрими орган управління керувався при зміні офіційних даних про розмір та стан виконання суб'єктом права податкового обов'язку.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2014р. по справі № 820/14923/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 26.12.2014 р.