Постанова № 42018157, 16.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 р. Справа № 816/3448/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.,

присутності:

представника позивача Петька А.В.,

представника відповідача Вербицької І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2014р. по справі № 816/3448/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловозоремонтний завод"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепловозоремонтний завод", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2014 р. №№ 0001012310, 0001002310.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.07.2014 р. та 30.07.2014 р. ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Тепловозоремонтний завод" з питань дотримання вимог законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" та ПП "Титан-Кремінь" за період з 01.11.2012 р. по 31.10.2013 р., за результатами якої 31.07.2014 р. складено акт № 4539/16-01-22-07-12/37709939.

У висновках акту перевірки відображено порушення ТОВ "Тепловозоремонтний завод" пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 1 303 367 грн., в тому числі у 2012 році на суму 53 872 грн., у 2013 році - 1 249 495 грн.; пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 189 617 грн., в т.ч. у листопаді 2012 року на суму 51 306 грн., у квітні 2013 року - 133 307 грн., у травні 2013 року - 71 498 грн., у червні 2013 року - 162 681 грн., у липні 2013 року - 252 488 грн., у серпні 2013 року - 62 400 грн., у вересні 2013 року - 137 295 грн., у жовтні 2013 року - 318 642 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення від 19.08.2014 р. № 0001002310, яким ТОВ "Тепловозоремонтний завод" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1 955 051 грн.; №0001012310, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 1 784 426 грн.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішення та оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності в діях позивача порушень положень Податкового кодексу України та, відповідно, відсутності факту заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. Висновки відповідача викладені в акті перевірки позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Так, судом першої інстанції вказано, що реальність господарських операцій по виконанню договорів поставки продукції та надання послуг з ремонту, укладених позивачем та ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" та ПП "Титан -Кремінь" підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, зокрема, копіями видаткових та податкових накладних, рахунками, товарно-транспортних накладних, договорами оренди приміщення, договором надання складських послуг, платіжними дорученнями, актами приймання - передачі, актами виконаних робіт, прибутковими ордерами.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Якщо певна господарська операція між суб'єктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

- виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Наведена практика на рівні Верховного Суду України важлива з огляду на статтю 244-2 КАС, відповідно до якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви при перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно ст.44 ПК України платник податків зобов'язаний надати до перевірки всі наявні у нього документи, що підтверджують здійснення господарської операції, у випадку не надання документів до закінчення перевірки вважається, що такі документи були відсутні у платника податку станом на день проведення перевірки (п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України).

В свою чергу, оцінюючи правомірність винесених податковим органом податкових повідомлень-рішень судом повинні братись до уваги лише ті документи, які фактично були надані платником податків до перевірки, адже саме на підставі таких документів було зроблено висновок про здійснене порушення.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що у перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" та ПП "Титан-Кремінь" за договорами поставки продукції та надання послуг з ремонту.

Так, 10.06.2013 року між ТОВ "Тепловозоремонтний завод" та ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" укладено договір № 03/06 про надання послуг з ремонту.

Предметом договору про надання послуг з ремонту від 10.06.2013 № 03/06 є ремонт колінчатого валу 2-9.8 спч-1, який є об'єктом ремонту для Виконавця (ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз") за договором, а Замовник (ТОВ "Тепловозоремонтний завод") приймає та виконує роботи, вказані у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.3.1 Договору поставки від 27.06.2013 року № 27/106-1 Постачальник поставляє товар Покупцю протягом двох робочих днів з моменту отримання усної заявки від Покупця.

На виконання даного договору отримано видаткові накладні № 507 від 02.11.2012 року, № 212 від 26.06.2013 року, №220 від 27.06.2013 року, № 254 від 19.07.2013 року, № 257 від 22.07.2013 року, № 258 від 23.07.2013 року, №263 від 24.07.2013 року, № 265 від 25.07.2013 року, №266 від 25.07.2013 року, №270 від 26.07.2013 року, № 271 від 26.07.2013 року, №272 від 29.07.2013 року, №275 від 29.2013 року, № 336/2 від 14.08.2Qi3 року, №336/3 від 14.08.2013 року, № 336/4 від 14.08.2013 року, №338 від 15.08.2013 poДy, 423 від 26.09.2013 року, № 424 від 26.09.2013 року, №245 від 26.09.2013 року, 425/1 від 26.09.2013 року, № 427 від 27.09.2013 року, № 434 від 30.09.2013 року, №435 від 30.09.2013 року, №436 від 30.09.2013 року, №472 від 29.10.2013 року, №473 від 30.10.2013 року, 474 від 30.10.2013 року, № 475 від 30.10.2013 року.

Придбаний товар оплачено відповідно до платіжних доручень. Також на виконання вищезазначеного договору оформлено податкові накладні: № 3 від 02.11.2012 року, № 8 від 26.06.2013 року, №9 від 19.07.2013 року, №11 від 22.07.2013 року, №12 від 23.07.2013 року, №20 від 24.07.2013 року, №21 від 25.07.2013 року, №22 від 25.07.2013 року, №23 від 25.07.2013 року, № 27 від 26.07.2013 року, № 28 від 26.07.2013 року, №29 від 29.07.2013 року, № 32 від 29.07.2013 року, № 22 від 14.08.2013 року, №21 від 14.08.2013 року, №23 від 14.08.2013 року, №30 від 15.09.2013 року ,№16 від 27.06.2013 року, № 25 від 26.09.2013 року, №26 від 26.09.2013 року, № 28 від 26.09.2013 року, № 29 від 26.09.2013 року, № 32 від 27.09.2013 року, № 34 від 27.09.2013 року, № 41 від 30.09.2013 року, № 42 від 30.09.2013 року, № 14 від 29.10.2013 року, № 16 від 30.10.2013 року, № 17 від 31.10.2013 року, № 15 від 30.10.2013 року.

Також матеріалами справи встановлено, що 01.04.2013 р. між ПП "Титан -Кремінь" в особі директора Капацій В.М. та ТОВ "Тепловозоремонтний завод" в особі директора Боженко О.С. укладено договір поставки №01/04-4.

Відповідно п.1.1 постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцеві товар відповідно до розрахунків та накладних, в яких містяться повна інформація про товар, а Покупець зобов'язується здійснити оплату на умовах, передбачених цим договором.

На виконання умов договору підприємство отримало видаткові накладні: № 48 від 08.04.2013 року, № 56 від 11.04.2013 року, №63 від 15.04.2013 року, № 71 від 18.04.2013 року, № 75 від 22.04.2013 року, № 92 від 25.04.2013 року, № 98 від 29.04.2013 року, № 238 від 10.06.2013 року, № 241/1 від 11.06.2013 року, № 244/1 від 12.06.2013 року, № 256/1 від 14.06.2013 року, №263 від 17.06.2013 року, №265 від 18.06.2013 року, № 272 від 20.06.2013 року, № 280/1 від 25.06.2013 року, № 422 від 01.08.2013 року, № 424 від 02.08.2013 року, № 441 від 06.08.2013 року. Придбаний товар оплачено відповідно до платіжних доручень.

Придбання товару оформлено податковими накладними: № 25 від 08.04.2013 року, № 35 від 11.04.2013 року, №44 від 15.04.2013 року, № 53 від 18.04.2013 року, № 193 від 30.05.2013 року, № 32 від 10.06.2013 року, №39 від 11.06.2013 року, № 45 від 12.2013 року, №58 від 14.06.2013 року, № 66 від 17.06.2013 року, №68 від 18.06.2013 року, №75 від 20.06.2013 року, №85 від 25.06.2013 року, на загальну суму 1813425,7 грн.

До того ж, ТОВ "Тепловозоремонтний завод" мало фінансово-господарські відносини з ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз", які здійснювались на підставі договору поставки від 27.06.2013 року №27/06-1.

Слід зазначити, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для формування витрат та віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В даному випадку під час перевірки перевіряючими було встановлено, що відповідно до умов вищевказаних договорів передбачено транспортування придбаних товарів від постачальника до покупця.

Разом з тим, як вбачається зі змісту товаро-транспортних, накладних перевезення товарів, придбаних у ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" та ПП "Титан-Кремінь" здійснювалось авто підприємством ПАТ "ТРЗ (т.1 а.с.186, 192, 197, 198 203, 223, 229, 232, 239, 242).

Як свідчать фактичні обставини справи, 21.02.2014 року податковим органом на адресу ПАТ "ТРЗ" направлено лист від 21.01.2014 року № 2445/10/16-01-22-07-27 щодо надання пояснень та документальних підтверджень по взаємовідносинах з ТОВ "Тепловозоремонтний завод" за період з 11.12.2012 року по 31.10.2013 року.

У зв'язку з неотриманням від ПАТ "ТРЗ" відповіді на лист від 21.01.2014 року № 2445/10/16-01-22-07-27 ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Тепловозоремонтний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ТРЗ" за період з 11.12.2012 року по 31.10.2013 року, за результатами якої встановлено відсутність первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах з позивачем у зв'язку з вилученням їх старшим слідчим з ОВС другого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у Полтавській області Катрушою В.П., згідно протоколу обшуку від 26.06.2014р.

21.07.2014р. ДПІ у м. Полтаві направлено лист №5194/8/16-01-22-07-2 старшому слідчому з ОВС другого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР Г Міндоходів у Полтавській області про надання можливості ДМ ознайомлення з первинними документами.

В подальшому, в ході ознайомлення з первинними документами податковим органом встановлено відсутність документів на підтвердження транспортування товарів придбаних ТОВ «Тепловозоремонтний завод» у TOB «Придніпровський Агропромисловий Союз» та ПП «Титан-Кремінь».

Актом перевірки від 25.07.2014 №4478/16-01-22-07-12/13962568 встановлено відсутність у ПАТ «Тепловозоремонтний завод» первинних документів на підтвердження транспортування товарів придбаних TOB «Тепловозоремонтний завод» у TOB «Придніпровський агропромисловий союз» та ПП «Титан-Кремінь», яке здійснювалося ПАТ "Тепловозоремонтний завод": саме: товаро- транспортні накладні, подорожні листи та посвідчення на відрядження відповідальних осіб, документи розрахунку вартості транспортування та інше.

Разом з тим, колегія суддів вважає занеобхідне зазначити, що хоча товарно-транспортні накладні не є документами бухгалтерської звітності для позивача, але саме вони можуть підтвердити факт транспортування ТМЦ, чого у даній справі не встановлено.

Інших пояснень та документів на підтвердження транспортування ПАТ «Тепловозоремонтний завод» товарів придбаних ТОВ «Тепловозоремонтний завод» у TOB «Придніпровський Агропромисловий Союз» та ПП «Титан-Кремінь» у ході проведенні перевірки не надано.

При цьому, колегія суддів не може взяти до уваги Договір поставки №4 від 02 липня 2012 року, укладеного між ТОВ "Тепловозоремонтний завод" та ПАТ "Тепловозоремонтний завод" з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п.44.6 ст.44 ПК України).

Між тим, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів надання вищевказаного договору ані під час перевірки, ані разом із запереченнями на акт перевірки.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що вищевказаний договір не є належним доказом, оскільки у розумінні п.44.6 ст.44 ПК України був відсутній у позивача на час проведення перевірки.

Крім того, судом першої інстанції під час судового розгляду не було досліджено фізичні, технічні та технологічні можливості контрагентів до вчинення ними дій, що становлять зміст господарської операції.

Так, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Колегія суддів звертає увагу, що Кременчуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" з питань дотримання вимог податкового законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.10.2013 року, за результатами якої складено акт від 24.12.2013 року № 5763/16-03--22-02-12/34957936, яким встановлено відсутність необхідних умов у ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" для досягнення відповідних результатів в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчить про відсутність у підприємства адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Також, Кременчуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Титан-Кремінь" з питань дотримання вимог податкового законодаства з податку на додану вартість за період з 01.03.2013 р. по 30.09.2013 року, за результатами якої складено акт від 20.12.2013 р. № 5666/16-03-22-02-12/37812812, яким встановлено відсутність необхідних умов у ПП "Титан-Кремень" для досягнення відповідних результатів в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчить про відсутність у підприємства адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Позивачем не надано до суду докази на підтвердження наявності у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відсутність відповідних документів, які підтверджують факт перевезення, зберігання товару, оплату послуг за його перевезення, відсутності у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів вказує на відсутність реального виконання договору поставки. Отже, оскільки позивачем не надано належним чином складених документів, які б підтверджували належне виконання вищезазначених угод, витрати позивача по зазначеним правочинам безпідставно включено до складу валових витрат відповідних періодів. Так само, приймаючи до уваги, відсутність підтвердження з боку позивача реальності здійснених господарських операцій, включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за такими податковими накладними є безпідставним.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом обґрунтовано та на підставі чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи встановлене порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2014р. по справі № 816/3448/14 скасувати.

Прийняти нову постанову якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловозоремонтний завод" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М. Повний текст постанови виготовлений 22.12.2014 р.