Ухвала суду № 42017983, 16.12.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 р.Справа № 266/3673/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Бартош Н.С. , Водолажської Н.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 15.09.2014р. по справі № 266/3673/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни,

ВСТАНОВИЛА:

14.08.2014 року ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області (далі-відповідач) в якому просить: визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати з 01.01.2014 року підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) та зобов'язати відповідача з 01.01.2014 року провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 15.08.2014 року позовні вимоги за період з 01.01.2014 року по 13.03.2014 року залишено без розгляду. Зазначена ухвала сторонами в апеляційному порядку не оскаржена.

Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя від 15.09.2014 року, прийнятою в порядку скороченого провадження, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано відповідача провести позивачу нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 14.03.14 року по 02.08.2014 року включно, з відрахуванням фактично проведених виплат; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 15.09.2014 року та прийняти нове рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на законодавчо визначене право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри пенсійних виплат, яке останнім використано шляхом прийняття 28.12.2011 року постанови № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення", а подалі - у 2014 році шляхом прийняття 25.03.2014 року постанови № 112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення".

Виходячи з приписів п. 3 ч.1 ст. 197 КАС України апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувану постанову, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни та за приписами ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права надавши перевагу ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановами Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року за № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" та № 112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення", як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також судом правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до Конституції України закон про Державний бюджет України діє з 1 січня по 31 грудня календарного року.

Пунктом 4 розділу VІІ Закону України від 23.12.2010 року № 2857-VI "Про Державний бюджет України на 2011 рік", в редакції закону, що набула чинності з 22.07.2011 року згідно із Законом України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 22.12.2011 року № 4282-VI "Про Державний бюджет України на 2012 рік" п. 4 Прикінцевих положень Закону України від 06.12.2012 року № 5515-VI "Про Державний бюджет України на 2013 рік" передбачалось, що у 2011, 2012 , 2013 роках розмір підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії призначаються і здійснюються в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання п. 7 Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" 06.07.2011 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету".

28.12.2011 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова N 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2012 року N 293, від 23 квітня 2012 року N 327, від 13 березня 2013 року N 149, від 25 березня 2014 року N 112), пунктом 4 якою встановлений розмір підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Закон України від 16.01.2014 року № 719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" до змін, внесених Законом України від 31.07.2014 року № 1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності 03.08.2014 року, не передбачав того, що підвищення дітям війни призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з 01.01.2014 року до 03.08.2014 року відновили свою дію положення ст. 6 Закону України від 18.11.2004 року № 2195-IV "Про соціальний захист дітей війни" і в зазначений період часу відповідач при здійсненні нарахувань щомісячної доплати до пенсії позивача повинен був керуватися нормами зазначеного Закону, а не положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1381.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення в тій його частині, якою в задоволені позовних вимог позивача судом відмовлено, оскільки вимоги апеляційної скарги в цій частині апелянтом не обґрунтовані. Позивач, в свою чергу, рішення суду в апеляційному порядку не оскаржив.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги на висновок колегії суддів не впливають.

Згідно ч. 10 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 15.09.2014р. по справі № 266/3673/14-а залишити без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В.Судді (підпис) (підпис) Бартош Н.С. Водолажська Н.С.