Ухвала суду № 42017825, 23.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

23 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4056/13-а

Категорія: 9.5 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова В.О. та Алєксєєва В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року по справі за адміністративним позовом Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 до Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування пунктів 2-7, 9 вимоги №01-04-14-14/7233 від 13.08.2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року Миколаївська обласна психіатрична лікарня №2 (далі - МОПЛ №2) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі - Держфінінспекція в АР Крим) та уточнюючи позовні вимоги, просили визнати протиправними та скасувати пункти № 2-7, 9 Вимоги про усунення порушень від 13.08.2013р. №01-04-14-14/7233.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неправомірність висновків контролюючого органу за результатами проведеної планової виїзної ревізії, викладених у акті ревізії №04-30/91 від 12.07.2013 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав протиправними та скасував пункти 2-7, 9 Вимоги Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим №01-04-14-14/7233 від 13.08.2013 року.

Не погоджуючись з постановою суду, представником Держфінінспекції в АР Крим подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 03 червня 2013 року по 12 липня 2013 року ревізійною групою Держфінінспекції в АР Крим проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності МОПЛ №2 за період з 01 січня 2011 року по 31 травня 2013 року.

За результатом ревізії складено акт від 12 липня 2013 року № 04-21/91, висновки якого слугували підставою для прийняття вимоги про усунення порушень за №01-04-14-14/7233 від 13.08.2013 року. Часткова незгода з якою стала підставою звернення до суду.

Під час розгляду справи, судом першої інстанції встановлено, що МОПЛ №2 є закладом охорони здоров'я, заснованим на комунальній власності області, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Миколаївської області. Форма власності - комунальна; організаційно-правова форма - комунальна організація (установа, заклад); Орган управління - Миколаївська обласна державна адміністрація.

У ревізійному періоді фінансування МОПЛ №2 здійснювалося за рахунок коштів загального фонду (обласного бюджету Миколаївської області), а також за рахунок коштів спеціального фонду (власні надходження).

Згідно акту ревізії джерелами формування спеціального фонду за ревізійний період є: надходження від здачі металобрухту, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, доходи від здійснення сільсько-господарської діяльності реалізації зерна) та надходжень від оренди майна.

В пункті 2 оскарженої Вимоги зазначено, що в порушення п.4 ст.13 Бюджетного кодексу України та п.п. 20, 23, 37, 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого Постановою КМУ №228 від 28.02.2002 року, МОПЛ №2 за рахунок коштів загального фонду проведено покриття видатків пов'язаних з наданням платних послуг без відновлення касових видатків загального фонду бюджету, а витрачено за напрямками спеціального фонду, що привело до необґрунтованих витрат у період з 01.05.2011 року по 30.09.2011 року, з 01.05.2012 року по 30.05.2012 року, з 01.01.2013 року по 31.05.2013 року на загальну суму 68795,56 грн. в т.ч.: за КЕКВ 1110 "Оплата праці" на суму 50473,63 грн., за КЕКВ 1120 "нарахування на оплату праці" на суму 18321,93 грн.

В зв'язку з чим від МОПЛ №2 вимагалося прийняти відповідно до діючого законодавства вичерпних дієвих заходів щодо повного та фактичного усунення порушень на суму 68795,56 грн. (перерахування коштів відповідно до норм Бюджетного кодексу України).

Скасовуючи зазначений пункт вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до п.п.4 п.1 Статуту (в редакції 2002 року) Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 (далі - Статут) та додатку до Статуту (в редакції 2012 року), копії яких містяться у матеріалах справи, до складу структурних підрозділів Миколаївської психіатричної лікарні №2 входять також лікувально-трудові майстерні та база відпочинку "Медик". Отже, ці підрозділи не є юридичними особами і не можуть набувати цивільних прав та обов'язків, а кошти отримані від реалізації продукції за результатами діяльності підсобних господарств, відповідно до частини 4 ст.13 Бюджетного кодексу України відносяться до власних надходжень бюджетних установ. Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду, які включаються до спеціального фонду бюджету.

Згідно п.3.2 Статуту, позивач має право надавати додаткові платні медичні послуги за угодами з підприємствами, організаціями, установами, а також з громадянами згідно з чинним законодавством. Діяльність лікувально-трудових майстерень позивача не може бути віднесена до надання платних медичних послуг. Діюче законодавство не містить визначення поняття "медичні послуги". Однак ст.3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" визначено, що заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників. А медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами.

Враховуючи положення вказаного Закону, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що надходження від реалізації сільхозпродукції та надання послуг з відпочинку (отриманні в результаті діяльності трудових майстерень) є надходженнями від додаткової господарської діяльності і не можуть бути віднесені до надходжень від надання платних медичних послуг.

До того ж, пунктом 5 розділу II Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти" №1138, від 17.09.1996 року передбачено, що до послуг з провадження господарської та/або виробничої діяльності відносяться: виготовлення, вирощування та реалізація продукції підсобними господарствами, лікувально-виробничими та виробничими майстернями, молочними кухнями, закладами громадського харчування.

Таким чином, надходження від реалізації продукції вирощеної в підсобних господарствах та послуг з надання відпочинку відносяться до надходжень від додаткової (господарської) та виробничої діяльності, а не до надання платних медичних послуг згідно з основною діяльністю.

Також, листом Державного казначейства України №16-22/1737 від 04.04.2006 року, МОПЛ №2 роз'яснено, що оскільки структурні підрозділи - підсобне господарство та база відпочинку не є юридичними особами і не можуть надавати послуги бюджетній установі (лікарні) то видатки на їх утримання та здійснення виробничої діяльності проводяться у загальному порядку відповідно до затвердженого кошторису.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що витрати на заробітну плату працівникам лікарні, які здійснюють свої трудові обов'язки в лікувально-трудових майстернях, виконують роботи пов'язані з організацією та проведенням трудотерапії психічно хворих лікарні, що відноситься до основної діяльністю лікарні, не можуть також здійснюватись за рахунок надходжень від підгрупи першої групи, оскільки ці надходження не є платою, що надається за послуги згідно з основною діяльністю лікарні.

Оскільки, виконання трудових обов'язків працівників лікарні пов'язано з організацією та проведенням трудотерапії психічно хворих в трудових майстернях лікарні (які юридично є структурними підрозділами лікарні, що є основною діяльністю позивача, то витрати на заробітну плату цих працівників не можуть бути віднесені до витрат пов'язаних з організацією додаткової господарської діяльності, а відтак заробітна плата цим працівникам не може бути виплачена зі спеціального фонду відповідно до положень частини 4 ст.13 Бюджетного кодексу України.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а тому не заслуговують на увагу.

Пункт 3 Вимоги, є тотожним п.2 та стосується заробітної плати працівникам, які виконували свої трудові обов'язки (проведенням трудотерапії психічно хворих в трудових майстернях лікарні) на дільницях підсобного сільськогосподарського виробництва, які відповідно до додатку до Статуту відноситься до лікувально-трудових майстерень (структурного підрозділу лікарні).

Беручи до уваги те, що підсобне господарство позивача є лікувально-трудовою майстернею, колегія суддів також не вбачає порушень позивачем ч.4 ст.13 Бюджетного кодексу України в частині виплати заробітної плати цим працівникам з загального фонду.

Згідно пункту 4 Вимоги, МОПЛ №2 порушені вимоги п. 1.5 Додатку 3 Перелік закладів та посад, робота в (на) яких дає право на підвищення посадових окладів у зв'язку зі шкідливими та важкими умовами праці до "Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення", затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 №308/519, із змінами і доповненнями (далі - Наказ №308/519), в частині встановлення посадового окладу з урахуванням підвищення за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці начальнику відділу кадрів та виконуючій обов'язки головного бухгалтера, робота яких не пов'язана з лікуванням психічно хворих та осіб, які страждають хронічним алкоголізмом і наркоманією та не пов'язана з їх обслуговуванням, що призвело до необґрунтованого нарахування та виплати коштів за період з 01.01.2011 по 31.05.2013 року у загальній сумі 12250,92 грн. Необґрунтоване нарахування та виплата посадового окладу з урахуванням підвищення у зв'язку зі шкідливим та важкими умовами праці призвело до завищення виплати надбавки за складність і напруженість в роботі, доплати за суміщення, матеріальної допомоги, сум відпускних, що становить у сумі 9770,59 грн. Відповідно зайве нарахований та перерахований єдиний внесок до державного пенсійного фонду у сумі 7993,81 грн. Загальна сума необґрунтовано нарахованих та сплачених коштів становить 22021,51 грн., відповідно необґрунтовані перераховані внески до пенсійного фонду у сумі 7993,81 грн.

У зв'язку з чим відповідач вважав необхідним, відповідно до Глави 9 КЗпП України запропонувати особам, яким необґрунтовано сплачені кошти повернути їх, отримати відповіді на пропозиції; в іншому випадку стягнути необґрунтовано виплачені кошти в сумі 22021,51 грн.; провести з державними цільовими фондами відповідні розрахунки на суму 7993,81 грн., про що надати підтверджуючі бухгалтерські документи; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат коштів у сумі 30015,32 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 30-136 КЗпП України.

Скасовуючи зазначений пункт вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що спільним Наказом Міністерства праці та Міністерства охорони здоров'я №308/519 від 05.10.2005р. (п.п.12 п.2.4) визначено, що конкретний перелік посад працівників, яким посадові оклади підвищуються у зв'язку з важкими та шкідливими умовами праці затверджується керівником закладу за погодженням з профспілковим комітетом.

В колективному договорі лікарні (додаток №3 "перелік посад працівників, які мають право на оплату праці у підвищеному розмірі за важкі та шкідливі умови праці") визначені посади головного бухгалтера та начальника відділу кадрів.

Колективний договір схвалений загальними зборами трудового колективу, затверджений Управлінням праці та соціального захисту населення, (що є підтвердженням його відповідності законодавству з боку Держави) і є обов'язковим до виконання.

Пунктом 1.5 додатку 3 спільного Наказу №308/519 встановлено, що посадові оклади професіоналів, фахівців та технічних службовців, у тому числі бібліотечних та соціальних працівників, фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, незалежно від їх найменування, у тому числі для обслуговування хворих у лікувально-виробничих майстернях та підсобних господарствах (за винятком посад фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою відділень, кабінетів, палат не передбачених для лікування) підвищуються на 25 відсотків у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці.

Головний бухгалтер та начальник відділу кадрів є фахівцями в своїй галузі та не відносяться до фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, а отже не підпадають під виняток встановлений п.1.5 додатку №3 Наказу №308/519. Відповідачем не надано доказів наявності у позивача відділень, кабінетів, палат не передбачених для лікування. Відтак, надбавка відповідно до п.1.5 додатку №3 Наказу №308/519 встановлена цим працівникам правомірно, а вимога про повернення цих сум є незаконною.

Оскільки, висновки про необґрунтоване нарахування та виплату середнього заробітку особам, які перебувають у відпустках, та сплату єдиного внеску є похідними від помилкової позиції контролюючого органу про незаконність підвищення вказаним працівникам посадового окладу на 25 відсотків, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що вимога про стягнення цих сум та проведення відповідних розрахунків з державними цільовими фондами є також протиправною.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що надбавка до заробітної плати (яка є складовою заробітної плати) не може бути повернена, оскільки відповідно до ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідачем не було надано суду доказів арифметичної (рахункової) помилки при розрахунку та виплаті надбавки до заробітної плати працівникам, як і не надано доказів існування обставин що свідчать про недобросовісність працівників (надання документів що не відповідають дійсності, обізнаність про арифметичну помилку при виплаті та замовчування цього, тощо).

Щодо пункту 5 Вимоги, то Держфінінспекція в АР Крим вважала, що МОПЛ №2 порушені абз.11 п. 5.2 розділу 5 Наказу №308/519 в частині проведення нарахування та виплати заробітної плати 9-ти медичним працівникам за чергування у стаціонарі у період з 01.01.2011 року по 31.05.2013 року понад місячну норму робочого часу при наявності вакантних посад за цими спеціальностями, що призвело до переплати заробітної плати на загальну суму 165535,28 грн. Внаслідок зазначеного зайво проведено нарахувань на заробітну плату та перераховано єдиного соціального внеску на загальну суму 60089,31 грн.

У зв'язку з чим відповідачем запропоновано: вжити відповідно до діючого законодавства вичерпних дієвих заходів щодо фактичного усунення порушення (стягнення коштів) в сумі 165535,28 грн.; провести з державними цільовими фондами відповідні розрахунки на суму 60089,31 грн., про що надати підтверджуючі бухгалтерські документи; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат коштів у сумі 225624,59 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що оплата лікарям за чергування проведена відповідно до фактично відпрацьованого часу, що виключає у всякому випадку стягнення з них заробітної плати за виконану роботу.

Крім того, відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідачем також не надано суду доказів рахункової помилки при розрахунку та виплаті заробітної плати лікарям, які здійснювали чергування в лікарні. Не надано також і доказів існування обставин, що свідчать про недобросовісність цих осіб (надання документів що не відповідають дійсності, обізнаність про арифметичну помилку при виплаті та замовчування цього, тощо).

Судом першої інстанції правильно не взято до уваги посилання відповідача на порушення ст.65 КЗпП щодо перевищення надурочних робіт для працівників більш ніж 4 години на неділю, як на підставу висування вимоги про стягнення виплаченої заробітної плати працівникам позивача оскільки порушення роботодавцем положень ст.ст.51, 62, 65 КЗпП України не має наслідком повернення (стягнення) отриманої працівником заробітної плати за фактично відпрацьований час.

Згідно пункту 6 Вимоги, в порушення ст.102-1 КЗпП України, ст.19 Закону України "Про оплату праці", п.1, п.2 Постанови КМУ "Про роботу за сумісниці працівників державних підприємств, установ і організацій", п.5 Наказу Міністерства праці України від 28.06.1993 №43 "Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" МОПЛ №2 необґрунтовано проведено нарахування та виплата заробітної плати зовнішньому сумісник один й той же час як по основному місцю роботи так і по сумісництву, тобто невідпрацьований час, на суму 3656,68 грн. Внаслідок зазначеного проведено нарахувань на заробітну плату та перераховано внесків державних цільових фондів на суму 1327,38 грн.

В зв'язку з чим від МОПЛ №2 вимагалося, відповідно до Глави 9 КЗпП України запропонувати особам, необґрунтовано сплачені кошти повернути їх, отримати відповіді на пропозиції; в іншому випадку вжити відповідно до діючого законодавства вичерпні дієві заходи щодо фактичного усунення порушень (повернення коштів) в сумі 3656,68 грн.; провести з державними цільовими фондами відповідні розрахунки суму 1327,38 грн., про що надати підтверджуючі бухгалтерські документи; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат коштів у сумі 4984,06 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України.

Судом першої інстанції встановлено, що зовнішньому суміснику - ОСОБА_1 проведено нарахування та виплата заробітної плати в один і той же час, як по основному місцю роботи так і по сумісництву. Такі висновки зроблені відповідачем на підставі інформації від 12.06.2013р. за №01-1278-05 від Миколаївського протитуберкульозного диспансеру щодо робочого часу ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 року по 31.05.2013 року. Ця інформація в деяких випадках суперечить графікам чергувань по лікарні та табелям обліку використання робочого часу сумісником ОСОБА_1 за основним місцем роботи, в зв'язку з чи контролюючий орган вважає, що МОПЛ №2 необґрунтовано нарахував та виплатив заробітну плату ОСОБА_1 в сумі 3656,48грн. При цьому будь-яких доказів тієї обставини, що табелі обліку використання робочого часу позивача не відповідають дійсності, відповідачем до суду не надано.

Судом, у судовому засіданні досліджені документи, а саме картки руху хворих, переміщення яких здійснюється лише у супроводі медичних працівників з відмітками в картках руху хворих, у спірні дати, в яких є підпис та призначення лікаря - фтізіатра ОСОБА_1 судом встановлено, що інформація про виконання ОСОБА_1 роботи за сумісництвом в табелях робочого часу відображена позивачем об'єктивно, що слугувало правомірною підставою для нарахування суміснику заробітної плати. Інформація, що надана роботодавцем за основним місцем роботи ОСОБА_1 (в тому числі щодо відпрацювання лікарем часу, за який була помилково нарахована заробітна плата за основним місцем роботи), яка узгоджується з показаннями самого працівника (ОСОБА_1), вказує на те, що ОСОБА_1 в встановлені ревізією дні (часи) була відсутня за основним місцем роботи, проте виконувала роботу за сумісництвом в психіатричній лікарні.

Контролюючим органом не було надано суду доказів арифметичної (рахункової) помилки при розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 та доказів існування обставин, які б вказували на недобросовісність цієї особи, а тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що приймаючи рішення та направляючи вимогу позивачу, Держфінінспекція в АР Крим вдалася до припущень про порушення трудового законодавства саме позивачем. При цьому докази які містяться в матеріалах справи (графіки та табелі робочого часу, картки руху хворих, свідчення ОСОБА_1) вказують на те, що позивачем не допущено порушень ст.102-1КЗпП та ст.19 Закону України "Про оплату праці".

У зв'язку з чим, суд першої інстанції правомірно скасував пункт 6 Вимоги.

Згідно пункту 7 Вимоги, в порушення ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 21, 23 Інструкції з обліку продуктів харчування в лікувально-профілактичних та інших закладах охорони здоров'я, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР 05.05.1983 № 530 (зі змінами), за період з 01.01.2011 року по 31.05.2013 року МОПЛ №2 необгрунтованого списано продуктів харчування на суму 1011,74 грн.

В зв'язку з чим від МОПЛ №2 вимагалося стягнути суму 1011,74 грн. необґрунтовано списаних продуктів харчування; в іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат коштів у сумі 1011,74 грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України.

Судом встановлено, що порушення, на думку відповідача, полягало в тому, що для виготовлення страви "Суп перловий з м'ясом" на одного хворого позивачем списувалось 20 грамів крупи перлової замість 15 грамів, як зазначено в технологічній картці-розкладці (без номера та дати), що міститься в матеріалах ревізії. На підставі свідчень замісника головного лікаря по медичній частині ОСОБА_3 - особи, яка затверджувала картки-розкладки, що контролюючим органом для висновку про неправомірність дій позивача помилково використано карту-розкладку, складену до 2008 року.

При цьому, в судовому засіданні встановлено, що з 2008 року списання на одного хворого 20 грамів крупи перлової при виготовлені страви "Суп перловий з м'ясом" лікарняним закладом проводилось на підставі технологічних карток-розкладок, що затверджувались Миколаївською міською технологічною лабораторією, про списання 20 грамів крупи перлової на одного хворого. З 2008 року картки-розкладки містять норму - 20 гр. крупи на порцію страви на одного хворого, а отже крупа витрачалась відповідно до норм , які розроблені з врахуванням спеціальних знань в галузі дієтичного харчування Миколаївською технологічною лабораторією.

Позивачем до суду була надана технологічна картка-розкладка, що розроблена та затверджена "Миколаївською міською технологічною лабораторією", відповідно до якої норма крупи перлової на одну порцію супу складає 20 гр.

Також, в матеріалах справи містяться картки-розкладки (оригінали яких були оглянуті судом) складені Миколаївською міською технологічною лабораторією та на яких міститься відмітка "перевірені об'єднаною санітарно харчовою інспекцією" в 2010 та 2012 роках, відповідно до яких норма крупи перлової на одну порцію супу складає 20 гр.

Тому колегія суддів погоджується, що суд першої інстанції правомірно скасував пункт 7 Вимоги.

Згідно пункту 9 Вимоги, в порушення Додатку 46 до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23.02.2000 №33 "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я" у ревізійному періоді при відсутності відділу з кадрів, у тому числі інспекторів з кадрів, у штатний розпис лікарні необґрунтовано включена посада начальника відділу кадрів за 10-им тарифним розрядом за IV групою з оплати працівників, внаслідок чого в штатних розписах та тарифікаційних списках лікарні утримується понаднормативна штатна посада начальника відділу кадрів.

В зв'язку з чим від МОПЛ №2 вимагалося привести штатні розписи у відповідність до чинного законодавства. Як доказ факту порушення контролюючим органом зазначено, що пунктом 1.8 додатку №46 передбачено введення посади начальника відділу кадрів замість однієї посади інспектора кадрів.

При цьому контролюючим органом не враховано, що пунктом 3 вказаного Наказу передбачено, що у разі організації закладів (структурних підрозділів), для яких не передбачені штатні нормативи цим наказом, штати для них затверджувати з дозволу Міністерства охорони здоров'я України.

В матеріалах справи наявний лист за підписом заступника міністра МОЗ Митника З.М. за №10.09.67/1967 від 03.12.2008 року, яким Міністерство охорони здоров'я надало дозвіл МОПЛ №2 на введення посади начальника відділу кадрів, що не передбачена Наказом №33. Таким чином, позивач діяв у повній відповідності до діючого законодавства, отримавши дозвіл Міністерства охорони здоров'я відповідно до п.3 вказаного Наказу.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду про обґрунтованість позовних вимог, та безпідставності і протиправності оскаржених пунктів Вимоги, які правомірно були скасовані судом першої інстанції.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.М.Милосердний

Судді: А.І.Бітов

В.О.Алєксєєв