Постанова № 42017808, 23.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1095/14

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Первомайському районі Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Первомайському районі Миколаївської області про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області (далі УПФУ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Первомайському районі Миколаївської області (далі ФСС) про стягнення суми виплачених пенсій у розмірі 1254,31 грн..

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з ФСС суму виплаченої пенсії у розмірі 312, 06 грн.. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій зазначено, що вказане рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Також, не погоджуючись з постановою суду, ФСС подало апеляційну скаргу, в якій зазначено, що вказане рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ФСС не підлягає задоволенню, а скарга УПФУ підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач за період січень-березень 2014 року виплатив пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у зв'язку з втратою годувальника, який помер від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за особовими справами потерпілих:

- ОСОБА_2, який отримав травму в травні 2002 року, працюючи за договором підряду на підприємстві ЗАТ ОІК м.Дніпропетровськ. За рішенням суду був складений акт від 30 травня 2005 форми Н-1 про нещасний випадок. Позивач сплатив йому пенсію в сумі 406, 23 грн.;

- ОСОБА_3, який отримав травму в 1982 році в м.Надим Тюменської області (РФ). Позивач сплатив потерпілому пенсію в сумі 312,06 грн.;

- ОСОБА_4, дружині ОСОБА_1, який загинув на шахті "Гірська" в м.Горьке, Ворошиловоградської області, в розмірі 450,00 грн.;

- ОСОБА_5, донька загиблого ОСОБА_6, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, у розмірі 86,02 грн..

Не сплата ФСС на рахунок позивача суми вказаних виплачених пенсій у розмірі 1254,31 грн. і стало підставою для звернення УПФУ з даним позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та частково задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості позовних вимов та вважав, що ФСС повинно сплатити грошові кошти УПФУ у розмірі 312,06 грн..

Колегія суддів частково не погоджується з зазначеними висновками з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 14 січня 1998 року за № 16/98-ВР (далі Закон) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Згідно ст.4 Закону залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Відповідно до пункту 4 статті 25 Закону за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Закону є ФСС, що також передбачено п."г" ч.1 ст.21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон № 1105-XIV), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються ФСС.

За змістом частини другої статті 2 Закону №1105-XIV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім цього пункту установлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами ПФУ відшкодувати останньому витрати, є Фонд.

Отже, враховуючи все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги УПФУ про стягнення з ФСС коштів в сумі 312,06 грн., яка була виплачена ОСОБА_3, який отримав травму в 1982 році в м.Надим Тюменської області (РФ) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відмови в стягненні коштів в сумі 406, 23 грн., які були виплачені ОСОБА_2, з тих підстав, що ФСС не мало правових підстав приймати до заліку витрати УПФУ по відшкодуванню пенсії у зв'язку з не оформленням особової справи потерпілого ОСОБА_2, оскільки, відповідно до статті 21 Закону №1105-XIV пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання входить до переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, тобто, визначальними обставинами в даному випадку є факт отримання особою пенсії по інвалідності та обов'язок ФСС відшкодувати витрати на її виплату.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем не враховано, що будь-якими іншими законодавчими актами не передбачена необхідність отримання органами Пенсійного фонду України ще додаткових документів для виплати пенсії по інвалідності, а тому витрати, які понесені позивачем у зв'язку з виплатою таких пенсій є обґрунтованими, і підлягають відшкодуванню.

Крім того, колегія суддів не погоджується з думкою суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог стосовно ОСОБА_5 з огляду на таке.

Положеннями ст.21 Закону № 1105-XIV визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Так, згідно вказаної статті Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку повинен своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, на ряду з іншим, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до положень ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім'ї, зокрема, вважаються діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

З аналізу наведеного вбачається, що діти-сироти до досягнення ними 23 років та в незалежності від того, навчаються вони чи ні, підпадають під визначення - непрацездатний член сім'ї та мають право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, витрати на яку у відповідності до ст.21 Закону № 1105-XIV підлягають відшкодуванню ФСС на рахунок УПФУ.

А тому, враховуючи, що ОСОБА_5 є сиротою (що фактично не заперечувалося відповідачем), отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, правомірність виплати якої не оскаржується, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог УПФУ про стягнення суми виплачених пенсій ОСОБА_5.

Стосовно ОСОБА_4, колегія зазначає, що позивачем не було надано належних відомостей про підтвердження того факту, що ОСОБА_4 на час смерті її чоловіка була на його утриманні.

Відповідно до ст.33 Закон № 1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Щодо змісту даного спору та відносно ОСОБА_4, згідно вказаної статті такими непрацездатними особами є:

- жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

- інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

- непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

З матеріалів справи вбачається, що станом на час смерті чоловіка ОСОБА_4 не досягла 55 років, оскільки датою її народження є ІНФОРМАЦІЯ_1, а дата смерті чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто їй було 29 років. Відомості щодо набуття ОСОБА_4 статусу інваліда в матеріалах справи відсутні, сторонами надані не були, а тому вимоги УПФУ в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи частково порушено норми права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, судова колегія, з урахуванням п.4 ч.1 ст.202 КАС України вважає необхідним скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти по справі нову, якою позовні вимоги УПФУ задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області - задовольнити частково, а апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Первомайському районі Миколаївської області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 травня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську та Первомайському районі Миколаївської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Первомайському районі Миколаївської області про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Первомайському районі Миколаївської області суми виплачених пенсій у розмірі 804,31 грн..

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: О.А. Шевчук Л.Є. Зуєва