Ухвала суду № 42017670, 17.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 р. Справа № 876/5644/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року по справі № 813/2038/14 за позовом Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" про стягнення податкової заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

06.03.2014 року Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулася в суд з позовом, яким після зміни позовних вимог просила стягнути податковий борг в сумі 1 561 261, 87 грн. з рахунків Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів".

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з рахунків Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів", відкритих у банківських установах, які обслуговують такого платника, до бюджету кошти для погашення податкового боргу в сумі 1 561 261,87 грн..

Публічне акціонерне товариство "Дрогобицький завод автомобільних кранів" постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що відповідно до чинного законодавства, земельний податок має сплачувати власник земельної ділянки або землекористувач і підставою для цього є передача землі у власність або користування фізичній або юридичній особі, що підтверджується документами, виданими землевпорядними організаціями. При цьому, законодавство не передбачає автоматичного отримання права власності на прибудинкову територію, чи її частину, будинку при отриманні у приватну власність приміщення у такому будинку. Оскільки, судом не досліджувались правовстановлюючі документи товариства на земельну ділянку, оскаржуване рішення можна вважати незаконним.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Дрогобицький завод автомобільних кранів» зареєстроване у встановленому законом порядку як юридична особа 19.08.1993 року, включене до ЄДРПОУ та присвоєно ідентифікаційний код 00240158, взяте на облік платника податків в ДПІ у Дрогобицькому районі Львівській області 02.11.1994 року за № 9.

Відповідно до довідки Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (а.с.54) податковий борг платника податків ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» перед бюджетом станом на 17.03.2014 року становить 1 561 261,87 грн. та складається із заборгованості по сплаті наступних платежів: надходження від скидів забруднюючих речовин в сумі 2653,86 грн.; земельного податку 1375,60 грн. та 922362,27 грн.; орендної плати з юридичних осіб в сумі 18749,68 грн.; надходжень від розміщення відходів в сумі 2150,27 грн., податку на додану вартість в сумі 613 749,87 грн.; збору за спеціальне використання води 220,32 грн.

Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області була надіслана відповідачу податкова вимога № 61-19 від 21.03.2013 року (а.с.16).

Відповідно до п. 14.1.137. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), орган стягнення - це державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до п. 41.5 ст. 41 ПК органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Пунктом 20.1.28 ст. 20 ПК України визначено права органів державної податкової служби, до яких, зокрема, належить застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

В силу п. 15.1. ст. 15 Кодексу, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 16.1.4. ст. 16 Кодексу, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно з п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Податковим боргом згідно п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Дрогобицькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області з метою спонукання відповідача сплатити узгоджені ним податкові зобов'язання було сформовано податкову вимогу № 61-19 від 21.03.2013 року на суму 106 935,00 грн., яку ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» отримав 21.03.2013 року. Позивач пояснив, що з моменту виникнення податкового боргу до дати звернення до суду такий повністю не погашався, тому нових податкових вимог платнику ДПІ не виставлялось.

Заборгованість відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи податковими деклараціями з податку на додану вартість, податковими деклараціями з плати за землю, податковою декларацією збору за спеціальне використання води, податковою декларацією екологічного податку, винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, обліковими картками платника, розрахунком заборгованості.

Відповідно до п. 20.1.18 ст. 20 ПК, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до абзацу першого п. 95.3 ст. 95 ПК, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Позивач надав довідку про наявні у відповідача банківські рахунки. Відтак, кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 1 561 261,87 грн. на виконання постанови стягуються з будь-якого із банківських рахунків відповідача.

Заходи щодо ліквідації заборгованості відповідач самостійно не вживає, а в матеріалах справи відсутні докази погашення зазначеної заборгованості. Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2014 року по справі № 813/2038/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич