Постанова № 42017308, 24.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2014 року № 826/9573/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів Добрівської Н.А., Шейко Т.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до третя особа Державного агентства земельних ресурсів України, Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської областіпропро стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 04 липня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного агентства земельних ресурсів України, третя особа - Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області, в якому просить стягнути з Державного агентства земельних ресурсів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.02.2008 року по 04.06.2014 року в розмірі 198863,35 грн. з урахуванням належних до утримання обов'язкових відрахувань.

07 липня 2014 року позов передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Катющенку В.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2014 позовну заяву ОСОБА_1 на підставі статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) залишено без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 №826/9573/14 скасовано зазначену ухвалу суду першої інстанції, адміністративну справу направлено до цього суду для продовження розгляду.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2014, враховуючи висновки Київського апеляційного адміністративного суду, викладені в мотивувальній частині ухвали від 15.10.2014, відкрито провадження в адміністративній справі №826/9573/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду колегією у складі трьох суддів.

Представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог 27.11.2014 (вх.№01-5/90242/14 від 27.11.2014), згідно з якою позивач просить стягнути з Держземагентства середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.02.2008 по 04.06.2014 в розмірі 206792,46 грн. з урахуванням належних до утримання обов'язкових платежів. Вказана заява прийнята судом у судовому засіданні 02.12.2014.

Позов мотивований тим, що постановою Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 К/9991/66104/12 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства земельних ресурсів України зобов'язано останнього видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління земельних у Києво-Святошинському районі Київської області з 01.02.2008. На думку позивача, відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) з Держземагентства слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, який позивач обраховує з 01.02.2008 по 04.06.2014, що становить 1589 робочих днів.

За клопотанням представника третьої особи про відкладення розгляду справи, на підставі статті 128 КАС України та з урахуванням відсутності заперечень у представників сторін щодо заявленого клопотання, суд оголосив перерву до 02.12.2014.

У зв'язку з поданням позивачем заяви про уточнення позовних вимог від 27.11.2014 судом згідно зі статтею 137 КАС України оголошено перерву до 18.12.2014.

У судовому засіданні 18.12.2014 представник позивача адміністративний позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.12.2014 проти позову заперечувала, надавши письмові заперечення, де зазначено, що позов є необґрунтованим і в його задоволенні слід відмовити, оскільки позивачем не вірно визначено відповідача - Державне агентство земельних ресурсів України. За твердженням представника відповідача, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з органу, в якому проходив публічну службу позивач, тобто з Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі, яке є юридичною особою, розпорядником бюджетних коштів.

Третя особа участь повноважного представника не забезпечила, причин неприбуття до суду не повідомила, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлялась належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки до судового засідання 18.12.2014 не прибув представник Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі, судом ухвалено про продовження розгляду адміністративної справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2012 в адміністративній справі №2а-4210/09/1070 за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства земельних ресурсів України, ОСОБА_3, треті особи - Голова Державного агентства земельних ресурсів України Воєводін Володимир Васильович, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області про: визнання протиправними дій Держземагентства; визнання протиправними та скасування наказів голови Держземагентства від 31.01.2008 №18-кт, яким звільнено ОСОБА_1 від виконання обов'язків начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області та від 01.02.2008 №19-кт , яким на цю посаду призначено ОСОБА_3 виконуючим обов'язки; поновлення на посаді начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, адміністративний позов задоволено частково - визнано протиправними та скасовано наказ голови Держземагентства від 31.01.2008 №18-кт про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов'язків начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області. В задоволені решти адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 вказану постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 К/9991/66104/12 в адміністративній №2а-4210/09/1070 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 у частині відмови в задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області. Судом касаційної інстанції в цій частині ухвалено нове рішення, яким зобов'язано Державне агентство земельних ресурсів України видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області з 01.02.2008. В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2012 залишено без змін.

Зі змісту позовних вимог та додаткових пояснень убачаться, що вимушений прогул слід обраховувати з 01.02.2008 по 04.06.2014 з урахуванням того, що останній робочий день- 31.01.2008, поновлений постановою Вищого адміністративного суду України - 05.06.2014.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як свідчить зміст постанови Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 К/9991/66104/12 в адміністративній №2а-4210/09/1070 вимоги щодо стягнення з Держземагентства середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 не заявлялись, відповідно судом не розглядались та не вирішувались. Відтак під час розгляду адміністративної справи про поновлення позивача на посаді начальника Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області судами питання щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вирішувалось.

Наведена обставина позивачем та його представником не заперечувалась. У позовній заяві зазначено, що про порушення своїх прав, інтересів щодо права на стягнення з Держземагентства середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач дізнався 05.06.2014, коли постановою Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 в адміністративній справі №2а-4210/09/1070 позивача поновлено на посаді з 01.02.2008.

При цьому за твердженням позивача, оскільки спір про поновлення на посаді розглядався судами більше року не з його вини, з відповідача слід стягнути середній заробіток за весь період вимушеного прогулу.

На думку колегії суддів, таке твердження позивача є помилковим, оскільки суди, розглядаючи адміністративну справу №2а-4210/09/1070 про поновлення ОСОБА_1 на посаді, не вирішували питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме у зв'язку з тим, що позивач такої вимоги не заявляв.

Саме позивач, звертаючись у лютому 2008 року з позовом до Київського окружного адміністративного суду, визначив обсяг вимог, що підлягали судовому захисту, та не просив суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Таким чином, саме у зв'язку з тим, що позивач заявив вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу лише в липні 2014 року, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України стягненню підлягає вимушений прогул за один рік.

Як уже зазначалось, постановою Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 К/9991/66104/12 в адміністративній №2а-4210/09/1070 Держземагентство зобов'язано поновити позивача на посаді з 01.02.2008.

Відповідно до статті 72 КАС України суд вважає, що постанова Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 в адміністративній справі №2а-4210/09/1070 має преюдиційне значення в даній справі, відповідно обставини щодо поновлення позивача на посаді з 01.02.2008 доказування в цій адміністративній справі не потребують.

Отже, стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік, починаючи з 01.02.2008.

До матеріалів адміністративної справи долучено довідку Управління Держземагентства у Києво-Святошинському районі Київської області, відповідно до якої одноденний заробіток ОСОБА_1 становить 127,11 грн. Представник позивача заперечень щодо зазначеної суми не висловив.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 18.09.2007 №6884/0/14-07/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2008 рік" кількість робочих днів у 2008 році становила: у лютому - 21; у березні - 20; у квітні - 21; у травні - 19; у червні - 19; у липні - 23; у серпні - 20; у вересні - 22; у жовтні - 23; у листопаді - 20; у грудні - 23.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.09.2008 №10338/0/14-08/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік" кількість робочих днів у січні 2009 року - 20.

Таким чином, кількість робочих днів за час вимушеного прогулу за один рік, починаючи з 01.02.2008 становить 251 день (21+20+21+19+19+23+20+22+23+20+23+20=251).

Відтак сума вимушеного прогулу дорівнює 31904,61 грн. (251*127,11 грн.=31904,61 грн.), яка з вирахуванням податків та обов'язкових платежів підлягає стягненню з Держземагентства.

При цьому суд зазначає, що оскільки Держземагентство як центральний орган виконавчої влади відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України є головним розпорядником бюджетних коштів у відношенні до територіальних органів Держземагентства, відповідно стягнення за час вимушеного прогулу ОСОБА_1, незаконно звільненого наказом саме Держземагентства від 31.01.2008 №18-кт та поновленого на посаді начальника Управління земельних у Києво-Святошинському районі Київської області з 01.02.2008, може бути звернене на відповідача. Аналогічні правові висновки щодо можливості стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Держземагентсва на користь осіб, які були поновлені на посадах начальників управління земельних ресурсів у Козелецькому районі Чернігівської області, Кіровоградського обласного головного управління земельних ресурсів висловлені в постановах Вищого адміністративного суду України від 26.02.2013 та від 09.07.2008, які долучені до матеріалів адміністративної справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць. Відповідно негайному виконанню підлягає постанова суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що дорівнює 2658,72 грн. (31904,61 грн. - за 12 місяців : на 12 місяців = 2658,72 грн.).

Щодо строків звернення до адміністративного суду, суд зазначає, що ухвалою від 08.07.2014 адміністративний позов було залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду. Київський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи зазначену ухвалу суду першої інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право звернутись до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу 04.07.2014, оскільки звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати не обмежується будь-яким строком. При цьому суд дійшов такого висновку, виходячи з тлумачення положень, зокрема, частини другої статті 235 КЗпП України та рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013.

З огляду на наведене та враховуючи повноваження апеляційного суду відповідно до статті 205 КАС України скасовувати ухвали суду, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, і направляти справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, судом враховано висновок Київського апеляційного адміністративного суду щодо відсутності підстав для залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 статті 5 закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI. Оскільки відповідачем не надано доказів понесення документально підтверджених судових витрат, судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного агентства земельних ресурсів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один рік, починаючи з 01 лютого 2008 року в розмірі 31904,61 грн. (тридцять одна тисяча дев'ятсот чотири грн. 61 коп.).

Постанова суду в частині стягнення з Державного агентства земельних ресурсів України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що становить 2658,72 грн. (дві тисячі шістсот п'ятдесят вісім грн. 72 коп.) підлягає негайному виконанню.

В задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя В.П. Катющенко

Судді Н.А. Добрівська

Т.І. Шейко