Постанова № 42017307, 22.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 грудня 2014 року № 826/17821/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Такка Шантрьє"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління

Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Такка Шантрьє» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення – рішення від 08 липня 2014 року № 93926552208 та № 93826552208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/17821/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 03 грудня 2014 року.

У судовому засіданні 03 грудня 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу №1817 від 16 червня 2014 року, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Такка Шантрьє» з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносин з ПП «Безпека – Комплекс» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатом якої складено акт перевірки від 23 червня 2014 року № 546/26-55-22-08/33400586.

Як наслідок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 92708,00 грн., в тому числі: за I квартал 2011 року на суму 20833,00 грн.; за II квартал 2011 року на суму 28750,00 грн.; за II – III квартали 2011 року на суму 56542,00 грн., за III-IV квартали 2011 року на суму 71875,00 грн.

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 79166,00 грн., в тому числі по періодах: лютий 2011 року – 8333,00 грн.; березень 2011 року на суму 8333,00 грн., квітень 2011 року – 8333,033 грн., травень 2011 року – 8333,00 грн., червень 2011 року – 8333,00 грн., липень 2011 року – 7500,00 грн., серпень 2011 року – 6667,00 грн., вересень 2011 року – 10000,00 грн., жовтень 2011 року – 6667,00 грн., листопад 2011 року – 6667,00 грн.

Податковим повідомлення – рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08 липня 2014 року № 93926552208 позивачу збільшено розмір грошового зобов’язання з податку на прибуток на суму 71875,00 грн.

Податковим повідомлення – рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08 липня 2014 року № 93826552208 позивачу збільшено розмір грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 55210,00 грн., в тому числі: за основним платежем – 45834,00 грн., за штрафними санкціями – 9376,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08 липня 2014 року № 93926552208 та № 93826552208 залишені без змін, скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Такка Шантрьє» - без задоволення.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням – рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ПП «Безпека комплекс» (код ЄДРПОУ 36038201).

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 23 червня 2014 року № 546/26-55-22-08/33400586.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ПП «Безпека комплекс», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Такка Шантрьє» (Замовник) та Приватним підприємством «Безпека – Комплекс» (Охоронна фірма) укладено Договір Охорони № 3 від 01 лютого 2011 року, за умовами якого Замовник доручає, а Охоронна фірма зобов’язується за плату забезпечити схоронність майна Замовника, вказаного у переліку об’єктів Замовника, які охороняються, що є додатком № 1 до цього Договору.

Пунктом 1.6 Договору встановлено, що загальна вартість послуг Охоронної фірми за цим Договором складає 475000,00 грн., в тому числі ПДВ 79166,67 грн. Оплата за цим Договором здійснюється Замовником щомісячно.

На виконання умов Договору між сторонами укладено Дислокацію з 01 лютого 2011 року, яка містить інформацію про охоронювану територію, графік роботи, Замовника, тощо.

Згідно протоколу узгодження ціни за надання охоронних послуг (Додаток № 2 до Договору) сторони погодили, що ціна за надання охоронних послуг одним цілодобовим постом складає 37,20 грн. за одну годину охорони працівником «Охорони» з 08-00 години 01 лютого 2011 року.

За результатом отриманих послуг, між позивачем та Приватним підприємством «Безпека – Комплекс» укладались акти виконаних робіт за лютий – листопада 2011 року.

В свою чергу, Приватним підприємством «Безпека – Комплекс» виписано на адресу позивача податкові накладні за лютий – листопад 2011 року на загальну суму 475000,00 грн. (аркуш справи 52-65).

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Безпека комплекс» у зв’язку з придбанням охоронних послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача – ПП «Безпека комплекс» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов’язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В обґрунтування доцільності придбання охоронних послуг позивачем зазначено, що позивачу на праві приватної власності належить будівля, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сімферопольська, 13-А (копія витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, яка підтверджує право власності позивача на вказану будівлю міститься в матеріалах справи). Зазначена будівля використовується позивачем для здавання приміщень всередині будівлі в Оренду, і охоронні послуги для цього є необхідними оскільки, нежитлові приміщення в будівлі, яка охороняється простіше здати в оренду. Крім того, ціну за один кв.м. оренди приміщення, що знаходиться в охоронюваній будівлі можна обґрунтовано встановлювати вищою, ніж ціну за один кв.м. оренди приміщення, що знаходиться в не охоронюваній будівлі, що власне і знаходиться в площині бізнес інтересів позивача.

На підтвердження того, що позивачем здійснювалась діяльність по здаванню власного нерухомого майна в оренду в періоді, який перевірявся відповідачем (лютий 2011 р. – листопад 2011 р.), надано копії договорів оренди, зокрема: договір № 13 оренди нерухомого майна від 07 грудня 2011 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 07.12.2011 р. (на 10 арк.); договір № 10 оренди нерухомого майна від 21 листопада 2011 р. з актом прийому-передачі нерухомого майна від 21.11.2011 р. (на 7 арк.); договір № 9 оренди нерухомого майна від 15 жовтня 2011 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 15.10.2011 р. (на 7 арк.); договір № 11 оренди нерухомого майна від 21 листопада 2011 р. з актом прийому-передачі нерухомого майна від 21.11.2011 р. (на 7 арк.); договір № 6 оренди нерухомого майна від 01 жовтня 2011 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 01.10.2011 р. (на 6 арк.); договір № 5 оренди нерухомого майна від 07 грудня 2011 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 12.09.2011 р. (на 7 арк.); договір № 4 оренди нерухомого майна від 12 травня 2011 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 01.07.2011 р. (на 7 арк.); договір № 3 оренди нерухомого майна від 16 березня 2011 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 16.03.2011 р. (на 6 арк.); договір № 2 оренди нерухомого майна від 01 лютого 2011 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 01.02.2011 р. (на 6 арк.); договір № 1 оренди нерухомого майна від 24 січня 2011 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 24.01.2011 р. (на 7 арк.); договір № 17 оренди нерухомого майна від ЗО грудня 2010 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 01.01.2011 р. (на 7 арк.); договір № 15 оренди нерухомого майна від 01 грудня 2010 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 01.12.2010 р. (на 7 арк.); договір № 14 оренди нерухомого майна від 01 грудня 2010 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 01.12.2010 р. (на 6 арк.); договір № 13 оренди нерухомого майна від 01 грудня 2010 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 01.12.2010 р. (на 6 арк.); договір № 12 оренди нерухомого майна від 01 грудня 2010 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 01.12.2010 р. (на 7 арк.); договір № 11 оренди нерухомого майна від 01 грудня 2010 р. з додатковою угодою № 1 від 01.08.2011 р. та актами прийому-передачі нерухомого майна (на 10 арк.); договір № 10 оренди нерухомого майна від 22 листопада 2010 р. з додатковими угодами та актами прийому-передачі нерухомого майна (на 12 арк.); договір № 9 оренди нерухомого майна від 20 вересня 2010 р. з додатковою угодою №1 від 01.08.2011 р. та актами прийому-передачі нерухомого майна (на 10 арк.); договір № 6 оренди нерухомого майна від 01 липня 2010 р. з актом прийому- передачі нерухомого майна від 01.07.2010 р. (на 6 арк.); договір № 8 оренди нерухомого майна від 05 липня 2010 р. з додатковими угодами та актами прийому-передачі нерухомого майна (на 17 арк.); договір № 5 оренди нерухомого майна від 23 червня 2010 р. з додатковими угодами та актами прийому-передачі нерухомого майна (на 11 арк.); договір № 25 оренди нерухомого майна від 07 грудня 2009 р. з додатковими угодами та актами прийому-передачі нерухомого майна (на 10 арк.); договір № 21 оренди нерухомого майна від 01 жовтня 2009 р. з актом прийому передачі нерухомого майна від 09.10.2009 р. та додатковими угодами (на 9 арк.); договір № 4 оренди нерухомого майна від 10 червня 2010 р. з актом прийому передачі нерухомого майна від 10.06.2010 р. та додатковою угодою №1 від 02.12.2010 р. (на 8 арк).

Матеріали справи свідчать, що ПП «Безпека-Комплекс» надало позивачу копію ліцензії на здійснення охоронної діяльності Серія АВ № 433031 видана 06 жовтня 2008 року , яка видавалась Міністерством внутрішніх справ України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ПП «Безпека комплекс», здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ПП «Безпека комплекс» був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов’язань, відповідачем до суду не надано.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Суд не приймає посилання відповідача на акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №369/26-57-22-03-07/36038201 від 20 грудня 2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Безпека-Комплекс» (код за ЄДРПОУ 36038201) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності визначення об’єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при вчиненні всіх право чинів та проведенні господарських операцій з купівлі товарів (робіт, послуг) та їх подальшого продажу з 01 лютого 2011 року по 30 жовтня 2013 року, яким документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з придбання та продажу товарів (робіт послуг) за період з 01 лютого 2011 року по 30 жовтня 2013 року, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Безпека-Комплекс», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08 липня 2014 року № 93826552208 підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08 липня 2014 року № 93926552208 суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту – Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є “документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення”. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов’язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ПП «Безпека-Комплекс».

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08 липня 2014 року № 93926552208 підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Такка Шантрьє» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Такка Шантрьє» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08 липня 2014 року № 93926552208 та № 93826552208.

3. Судові витрати в сумі 254,17 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Такка Шантрьє» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник