Постанова № 42015459, 26.12.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р. Справа № 922/3496/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Кузнецовій І.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Станішевський І.С., за довіреністю № 14-125 від 13 травня 2014 року,

відповідач - Гордієнко Є.М., за довіреністю б/н від 03 квітня 2014 року,

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх. №3932Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 03 листопада 2014 року по справі №922/3496/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м. Київ,

до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м. Первомайський,

про стягнення 179185,48 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03 листопада 2014 року по справі (суддя Шатерніков М.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 11215,83 грн. пені, 23742,47 грн. суму 3% річних, 43284,69 грн. інфляційних витрат та 3583,72 грн. судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 100942,49 грн. відмовлено.

Позивач з рішенням суду в частині відмови в стягненні пені в сумі 100942,49 грн. не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив рішення суду в цій частині скасувати, прийняти нове, яким стягнути на користь позивача пеню в розмірі 100942,49 грн. В іншій часині рішення суду залишити без змін.

12 грудня 2014 року Первомайське комунальне підприємство "Тепломережі" надало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№12195).

17 грудня 2014 року судова колегіія Харківського апеляційного господарського суду з метою повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, дійшла висновку про оголошення в судовому засіданні перерви до 24 грудня 2014 року.

У судове засідання, яке відбулось 24 грудня 2014 року з'явились належні представники сторін, які підтримали свої правові позиції по справі.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів встановила наступні обставини справи.

11 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Первомайським комунальним підприємством "Тепломережі" (покупець) був укладений договір № 13/2682-БО-32 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п. 1. 1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі та на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

На виконання умов Договору позивач поставив у 2013 році, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 1846,659 тис. куб. м. на загальну суму 8556667,09 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу

Відповідно до п. 5.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи на момент закінчення строку дії договору відповідач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, проте відповідач періодично прострочував оплату за поставлений у січні-квітні 2013 року, жовтні-грудні 2013 року природний газ.

Враховуючи порушенням відповідачем договірних зобов'язань щодо строків оплати спожитого природного газу в січні-квітні 2013 року та жовтні-грудні 2013 року, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав шляхом стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 112158,32 грн., трьох відсотків річних у розмірі 23742,47 грн. та інфляційних у розмірі 43284,69 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області з огляду на доведеність позовних вимог в частині стягнення 23742,47 грн. - 3% річних та 43284,69 грн. інфляційних втрат було здійснено задоволення позовних вимог. В той же час, судом першої інстанції було визнано обґрунтованим клопотання відповідача щодо зменшення стягуваної суми пені на 90%, у зв'язку з чим здійснила задоволення позовних вимог в частині стягнення 11215,83 грн. пені.

Вказуючи на хибність даної правової позиції суду першої інстанції, позивач зазначає на неприпустимості зменшення розміру стягнення пені, виходячи з невинятковості даного випадку та неврахування інтересів Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як обов'язкової підстави застосування пункту 3 статті 83 Господарського процесуального Кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з правовою позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як було встановлено колегією суддів раніше, 11 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Первомайським комунальним підприємством "Тепломережі" був укладений договір № 13/2682-БО-32 купівлі-продажу природного газу.

19 липня 2013 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору про закупівлю природного газу 13/2682-БО-32 від 11.01.2013 р.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до п. 1. 1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі та на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що у відповідності до актів приймання-передачі природного газу на виконання умов договору про закупівлю природного газу 13/2682-БО-32 від 11.01.2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснило поставку природного газу у :

-січні 2013 року - 411,084 тис.куб.м на загальну суму - 1916365,08 грн. (том 1 а.с.20),

-лютому 2013 року - 328,807 тис.куб.м на загальну суму - 1532811,43 грн.(том 1 а.с.21),

-березні 2013 року - 350,909 тис.куб.м на загальну суму - 1635845,11 грн. (том 1 а.с.22),

-квітні 2013 року - 45,891 тис.куб.м на загальну суму - 213913,73 грн.(том 1 а.с.23),

-жовтні 2013 року -102,957 тис.куб.м на загальну суму - 472421,91 грн.(том 1 а.с.24),

-листопаді 2013 року - 231,568 тис.куб.м на загальну суму - 1062558,11 грн.(том 1 а.с.25),

-грудні 2013 року - 375,443 тис.куб.м на загальну суму - 1722733,72 грн (том 1 а.с.26).

Відповідно до п. 5.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В той же час, як підтверджується матеріалами справи відповідачем не було здійснено своєчасного остаточного розрахунку, а саме до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, за поставлений у січні-квітні 2013 року, жовтні-грудні 2013 року природний газ.

Так колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до наявних у матеріалах справи платіжних доручень (том 1 а.с. 71-163), відповідач здійснював лише періодичні платежі за отриманий у відповідності до договору № 13/2682-БО-32 природний газ.

Дана обставина є відображеною в відомостях позивача щодо проведених операцій за договором № 13/2682-БО-32 (том 1 а.с.27-30) та безпосередньо підтверджується самим відповідачем.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Загальні умови виконання зобов'язання встановлені ст. 526 ЦК України згідно якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Положенням ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи той факт, що Первомайське комунальне підприємство "Тепломережі" в порушення умов договору, а саме п. 5.1. договору, не здійснило своєчасного остаточного розрахунку, а саме до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, за поставлений у січні-квітні 2013 року, жовтні-грудні 2013 року природний газ, судова колегія, погоджуючись з висновком господарського суду Харківської області, наголошує на простроченні відповідачем виконання зобов'язання з оплати поставленого у 2013 року природного газу за договором про закупівлю природного газу 13/2682-БО-32 від 11.01.2013 року.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 23742,47 грн. та інфляційних втрат в розмірі 43284,69 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В інформаційному листі від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проаналізувавши період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат, а також його розрахунок, судова колегія зазначає, що вони визначені вірно та згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 112158,32 грн., колегія суддів, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, сторонами в положенні п. 7.3. Договору було погоджено, що у разі невиконання покупцем п. 4.1. цього договору, останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу за кожен день прострочення.

Так дослідивши матеріали справи, на думку суду апелійної інстанції місцевим господарським судом правомірно встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені в сумі 112158,32 грн.

В той же час, колегія суддів приймає до уваги надане клопотання відповідача про зменшення розміру стягнення штрафних санкцій на 90%.(том 1 а.с.204)

Розглянувши дане клопотання, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів, всупереч доводам апеляційної скарги Дочірної компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", знаходить правові підстави для його задоволення в повному обсязі, виходячи з наступних обставин.

Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно із пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Зазначене підтверджується довідкою Головного управління регіональної статистики Державної служби статистики України від 24.07.2014 року №23-07/1596-15 (том 1 а.с.174), відповідно до якої останнього визначено як не фінансову корпорацію.

Разом з тим, судом першої інстанції було правомірно та доцільно враховано, що Первомайське комунальне підприємство "Тепломережі" є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів та не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Першочерговим завданням та ціллю діяльності якого є надання населенню послуг з теплопостачання.

В той же час, суд апеляційної інстанції, акцентує увагу, що знаходження відповідача у тяжкому фінансовому стані викликане зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво.

Так відповідно до довідки про фінансовий стан ПКП «Тепломережі» (том 1 а.с. 169) від 18 вересня 2014 року №1480 станом на 01.09.2014 рік підприємство має збитки у сумі 15 317,3 тис. грн. Крім того визначено, що збитки утворились внаслідок несвоєчасного відшкодування державою різниці в тарифі у сумі 5155,99 тис.грн. та несвоєчасного перегляду тарифів за теплову енергію усіх категорій споживачів. Вказано, що підприємство має заборгованість споживачів за теплову енергію, у т.ч.:населення - 7948,8 тис.грн., державний бюджет - 70,8 тис.грн., місцевий бюджет - 303,9 тис.грн., госпрозрахунок - 252,3 тис.грн.

З наданої відповідачем довідки від 18 вересня 2014 року №1481 про заборгованість за теплову енергію по ПКП «Тепломережі» станом на 19.09.2014 (том 1 а.с. 170) зазначається про існування заборгованості за теплову енергію у сумі 627,0 тис.грн.:державний бюджет - 70,8 тис.грн., місцевий бюджет - 303,9 тис.грн., госпрозрахунок - 252,3 тис.грн.

Відтак, газ, який постачається за укладеним договором, використовується відповідачем переважно для потреб населення та бюджетних організацій, які несвоєчасно вносять оплату за спожитий природний газ, збитковість господарської діяльності відповідача також пов'язана з наявністю бюджетної заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію перед відповідачем, що унеможливлює своєчасну оплату останнім поставленого позивачем природного газу.

Стосовно твердження позивача щодо неврахування його матеріального становища (інтересу), як обов'язкової підстави зменшення розміру неустойки, колегія суддів звертає увагу, що позивач займає монопольне становище з постачання природного газу, у відповідності до мети діяльності компанії забезпечує ефективне функціонування та розвиток нафтогазового комплексу, більш повне задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах, а тому укладає договори купівлі-продажу газу з безліччю контрагентів.

Всупереч вимог ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано до суду належних доказів того, що саме дії відповідача можуть вплинули на майновий стан підприємства.

Крім того, пред'явлені до стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних нарахувань мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача.

Таким чином, колегія суддів, відхиляє доводи позивача стосовно неправомірності зменшення господарським судом розміру штрафних санкцій, та зазначає, про його законність.

На підставі того, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 03 листопада 2014 року по справі №922/3496/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

З огляду на той факт, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03 листопада 2014 року по справі №922/3496/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2014 року

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.