Ухвала суду № 42014636, 11.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року м. Київ К/800/57647/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Моторного О.А., Юрченко В.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року

у справі № 825/50/14

за позовом ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління

Міндоходів в Чернігівській області,

Головного управління Державної казначейської служби України в

Чернігівській області,

Управління державної казначейської служби України у м. Чернігові

Чернігівської області

про визнання відмови неправомірною та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (надалі також - позивач, ОСОБА_4) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Чернігові Головного управління Міндоходів в Чернігівській області (надалі також - відповідач 1, ДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області (надалі також - відповідач 2), в якому просив:

- повернути сплаченого та утриманого з нього податковими агентами податку на суму 22 401,00 грн.;

- стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області з рахунку Місцевого бюджету код 22825965, рах. № 33217801700002 в ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592, або з іншого його рахунку суму надміру сплаченого податку у розмірі 22401,00 грн.;

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду 24 липня 2014 року у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року - без змін.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В письмових заперечення на касаційну скаргу відповідач 2 просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Стаття 43 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) визначає умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань. За змістом пунктів 43.1 - 43.3 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

З системного аналізу наведених норм слідує, що обов'язковою умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань є саме документальне підтвердження факту переплати та відсутність податкового боргу.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, факт переплати позивачем податку з доходів фізичних осіб відсутній, оскільки сплата сум податку на доходи фізичних осіб від імені позивача здійснювалась податковими агентами (юридичними особами), що перераховували кошти за надані приватним нотаріусом послуги, тобто при визначенні податкових зобов'язань позивача з податку на доходи фізичних осіб приймали участь лише доходи отримані ним від не податкових агентів, тобто від фізичних осіб, і такі суми податкових зобов'язань сплачуються приватним нотаріусом самостійно.

Як свідчать дані облікових карт позивача, позивачем сплачувались самостійно грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що були ним визначені виходячи з розміру доходу, одержаного від фізичних осіб з врахуванням витрат, визначених ним самостійно, переплат з цього податку за платником податку - приватним нотаріусом ОСОБА_4 не значиться.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження витрат, що пов'язані з організацією роботи приватного нотаріуса ОСОБА_4, у зв'язку із чим неможливо підтвердити розрахунки позивача.

Крім того як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, визначення правильності формування позивачем сум витрат, що приймають участь у визначенні загального річного оподатковуваного доходу, а також підтвердження таких витрат можливо здійснити лише за результатами висновків документальної перевірки діяльності позивача, так, в судовому процесі було встановлено, що документальна перевірка приватного позивача податковим органом не проводилась через відсутність законних підстав для її проведення.

Безпідставними також є посилання позивача на подання уточнюючих розрахунків з податку на доходи фізичних осіб, як обставини, що свідчить про наявність надмірної сплати грошових зобов'язань, оскільки, як встановлено попередніми судовими інстанціями, такі розрахунки були складені без дотримання вимог пункту 6 Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1395, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин.

Посиланням позивача про те, що направлена ним до ДПА України в Чернігівській області скарга вважається задоволеною в силу частини 3 пункту 56.9 статті 56 ПК України, якщо платнику податку у встановлений цією статтею термін не буде надано відповіді на скаргу, суд апеляційної інстанції також надав правову оцінку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до ДПА в Чернігівській області із скаргою від 25 квітня 2012 року, в якій просив скасувати рішення ДПІ в м. Чернігові про наявність заборгованості та про відмову у поверненні коштів переплати податку та просив визнати відсутність податкової заборгованості з податку на доходи фізичних осіб, штрафу, пені на час подання скарги і звільнити його від незаконно нарахованих податкових зобов'язань (скасувати рішення про нарахування пені), які обліковуються за даними податкового органу. Також позивач просив ДПА в Чернігівській області повернути суму надміру сплаченого податку у розмірі 22401,00 грн., і перерахувати ці кошти на його поточний рахунок.

Податковий орган своїм листом від 25 травня 2012 року № 163/П/17-115 повідомив позивача про продовження розгляду скарги відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» із зазначенням дати до 8 червня 2012 року, а за результатами розгляду скарги у ДПС у Чернігівській області листом від 8 червня 2012 року № 181/П/17-115 відмовила позивачу в задоволенні його скарги.

З урахуванням наведеного, попередні судові інстанцій прийшли вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: О.А. Моторний

В.П. Юрченко