Ухвала суду № 42014357, 05.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/406/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року

у справі № 2а-2480/09/0270

за позовом Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції

до Споживчого товариства «Левада»

про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

Вінницька міжрайонна державна податкова інспекція (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Споживчого товариства «Левада» (далі - відповідач) про скасування рішення про стягнення до бюджету заборгованості зі сплати штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2285,00 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року позов було задоволено. Стягнуто з СТ «Левада» на користь державного бюджету штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2285,00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року було скасовано. Прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі Вінницька МДПІ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА у Вінницькій області була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - кафе «Левада», що розташоване за адресою: автошлях Львів-Кіровоград-Знам'янка та належить суб'єкту господарської діяльності - СТ «Левада», за результатами якої складений акт від 24 лютого 2009 року на бланку № 290237 (зареєстрований за № 294/02/32/23/31890544).

За висновками акта перевірки позивачем були порушені: вимоги пунктів 1, 2, 9, 11, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали: у не проведенні розрахункової операції на загальну суму покупки 90,50 грн. через реєстратор розрахункових операцій та невидачі розрахункового документа на вказану суму; здійсненні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; у невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка вказана у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, яка склала 119,50 грн.; вимоги пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, які полягали у не оприбуткування готівкових коштів у сумі 94,00 грн. згідно Z-звітів № 0418 за 15 січня 2009 року та № 0433 за 07 лютого 2009 року, оскільки до розділу 2 книги обліку розрахункових операцій не було внесено запису про вказані фіскальні звітні чеки.

Від підписання матеріалів перевірки суб'єкт господарювання відмовився, про що був складений акт відмови.

17 березня 2009 року Вінницька МДПІ на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0000652306, яким на підставі пунктів 1, 4, 6 статті 17, статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до СТ «Левада» штрафні (фінансові) санкції у сумі 1815,00 грн.

17 березня 2009 року Вінницька МДПІ на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0000662306, яким на підставі статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосувала до СТ «Левада» штрафні (фінансові) санкції у сумі 470,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що факти порушення господарською одиницею відповідача норм з регулювання обігу готівки, зафіксовані у акті перевірки, не були спростовані відповідачем, з урахуванням того, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем не оскаржувались.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що перевірка була проведена у кафе, яке згідно договору оренди було передано іншому суб'єкту господарювання.

Однак, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до положень пунктів 1, 2, 9, 11, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідальність за недотримання вказаних вимог встановлена у пунктах 1, 4, 6 статті 17 та у статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, згідно з абзацами 1, 3 пункту 2.6 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідальність за недотримання вказаних вимог встановлена у абзаці 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»

Разом з цим, підставою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності є установлення на підставі належних та допустимих доказів факту порушення вимог законодавства, яке регулює обіг готівкових коштів.

Пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням СТ «Левада» згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є: АДРЕСА_1 (арк. справи 16).

Згідно акту перевірки, господарська одиниця, перевірку якої було здійснено, знаходиться за адресою: автошлях Львів-Кіровоград-Знам'янка.

Матеріали справи містять також договір оренди приміщення № 1 від 01 січня 2009 року, укладений між СТ «Левада» (орендодавцем) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендарем), згідно умов якого об'єктом, що орендується, є кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 89).

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не встановили, перевірку якої саме господарської одиниці було здійснено та якому суб'єкту господарювання належала така господарська одиниця на дату проведення перевірки.

Проте, вказаним обставинам суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки, тоді як зазначені обставини є предметом доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом.

Крім іншого, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували (спростовували) факти порушення суб'єктом господарювання вимог з регулювання обігу готівки, як-то: покупюрний опис фактичної наявності коштів, які знаходилися на місці проведення розрахунків; денний звіт реєстратора розрахункових операцій; розрахунковий документ, який би підтверджував факт здійснення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; книга обліку розрахункових операцій тощо.

Також, судам слід враховувати, що неправомірність застосування до суб'єкта господарювання штрафних (фінансових) санкцій згідно рішень суб'єктів владних повноважень є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення санкцій, встановлених у таких рішеннях.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2009 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна