Постанова № 42014347, 11.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року м. Київ К/9991/58365/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Вербицької О.В.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (яка є правонаступником Державної податкової інспекції у Городецькому районі Львівської області)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012

у справі №2а-8744/10/1370

за позовом Приватного підприємства «ЮПІ»

до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби

треті особи Державна податкова адміністрація у Львівській області, Львівська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»

про визнання протиправним рішень та дій

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ЮПІ» (далі по тексту - позивач, ПП «ЮПІ») звернулося до суду з позовом про визнання протиправними наказу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Городоцька МДПІ) від 20.01.2010 №10, направлення відповідача від 20.01.2010 №5/23 та від 02.02.2010 №9/23 про проведення позапланової виїзної перевірки позивача, дій відповідача щодо проведення такої перевірки та про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 05.08.2010 №0000012641/2, №0000162301/2, №0000022641/2.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) шляхом завищення заявлених сум бюджетного відшкодування із ПДВ на загальну суму 68153,00 грн. та заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 925061,00 грн.; підпунктів 5.2.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства на загальну суму 1241517,00 грн.

Підставою для донарахувань податкових зобов'язань стали висновки відповідача про нікчемність укладених правочинів ПП «Будхім - Україна», ПП «Торгово-будівельний альянс», ПП «Будпрод - Захід», ПП «Торгівля, будівництво, перспектива», ПП «Будмодуль» та відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджують фактичне завезення товарів.

Згідно з пунктами 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.

Як свідчать матеріали справи, реальність здійснених господарських операцій підтверджується оформленими належним чином всіма необхідними первинними бухгалтерськими та господарськими документами щодо придбання товарів у постачальників і їх продажу покупцям та використання у власній господарській діяльності, зокрема, договорами, видатковими накладними, актами списання, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, дорученнями.

Підтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися ТОВ «Галит» товарно-транспортними накладними, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки, законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. А тому, безпідставним є твердження судів попередніх інстанцій про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

Наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення N168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Відтак, віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за товарно-матеріальні цінності, передані за видатковими накладними, відповідає вимогам підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача, а також наказу на проведення такої перевірки від 20.01.2010 №10 та направлення від 20.01.2010 №5/23 та від 02.02.2010 №9/23, то колегія суддів не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно із наказом відповідача про проведення позапланової виїзної перевірки від 20.01.2010 №10 за направленнями від 20.01.2010 №5/23 та від 02.02.2010 №9/23 (де були наведені посилання на постанову старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВСУ у Львівській області про призначення позапланової документальної перевірки від 03.12.2009 і пункт 7 частини 6 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні») працівником ДПА у Львівській області в період з 20 січня до 08 лютого 2010 року була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства в частині взаємовідносин з ПП «Будхім - Україна», ПП «Торгово-будівельний альянс», ПП «Будпрод - Захід», ПП «Торгівля, будівництво, перспектива», ПП «Будмодуль» за період з 01.01.2007 по 31.03.2008, за результатами чого було складено акт від 13.02.2010 №11/26-7/31099867.

Підстави для проведення податкових перевірок, окрім спеціального Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), яким передбачено порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), можуть визначатися й іншими законами.

Відповідно до частини 5 статті 114 Кримінально-процесуального кодексу України (1961 року, чинного на час виникнення спірних відносин) постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Вимоги цієї норми поширюються на всі без виключення підприємства, установи, організації, їх посадових осіб, в тому числі державні установи і організації, що здійснюють функції органів виконавчої влади. Позиція суду першої інстанції про те, що вимоги вказаної норми не поширюються на органи державної виконавчої влади є неправильною.

Таким чином, позапланова виїзна документальна перевірка за період з 01.01.2007 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт від 13.02.2010 №11/26-7/31099867 проводилась ДПА у Львівській області на підставі постанови слідчого у кримінальній справі, тому на таку перевірку не поширюються вимоги статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» щодо визначених у ній підстав проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а отже задоволення позову у цій частині є безпідставним.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача, а також наказу на проведення такої перевірки від 20.01.2010 №10 та направлення від 20.01.2010 №5/23 та від 02.02.2010 №9/23, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові. В решті судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2012 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби щодо проведення позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «ЮПІ», а також наказу на проведення такої перевірки від 20.01.2010 №10 та направлення від 20.01.2010 №5/23 та від 02.02.2010 №9/23 скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у позові. В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.В. Вербицька (підпис)С.Е. Острович