Ухвала суду № 42014149, 17.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/800/23862/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Кошіль В.В., Приходько І.В.,

при секретарі Сватко А.О.,

за участю представників:

позивача - Сабана М.Р.,

відповідача - Скрипника С.В., Холявка І.Я.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2014

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014

у справі № 2а-10621/12/1370

за позовом приватного підприємства "Оліяр" (далі - Підприємство)

до ДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року Підприємство звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.05.2011 № 0000013540 та № 0000023540.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2012 прийняті у справі рішення попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою ретельної перевірки обставин щодо фактичного руху активів у процесі виконання спірних операцій з поставки товару позивачеві, наявності у контрагента (товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-С-2» (далі - ТОВ «Титан-С-2»)) об'єктивних можливостей виконати розглядувані поставки, а також встановлення ринкових факторів, якими керувався позивач при виборі зазначеного контрагента.

За наслідками нового розгляду справи постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014, позов задоволено з тих мотивів, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві товарно-матеріальних цінностей у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Титан-С-2» підтверджується документально, тоді як податковою інспекцією не доведено існування обставин, з якими податкове законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові, посилаючись на номінальне оформлення розглядуваних операцій, які мали безтоварний характер.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податків і обов'язкових платежів по взаєморозрахунках з ТОВ «Тітан-С-2» за період з 01.01.2010 по 31.12.2010. Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 18.04.2011 № 313/23-1/32461721, в якому відображено висновок ДПІ про створення позивачем та названим постачальником податкової схеми, спрямованої на мінімізацію оподаткування, шляхом оформлення за допомогою фіктивного документообігу операцій з поставки названим постачальником товарів (олії соняшникової, глини відбілювальної, натрію їдкого технічного, перліту Harborlite), які не опосередковувалися реальним виконанням. Вказаний висновок податкової інспекції мотивований посиланням на відсутність у позивача товарно-транспортної документації на підтвердження транспортування товару в процесі виконання його поставки, документів на підтвердження складського обліку та оприбуткування товару (актів про приймання матеріалів М-7, лімітно-забірних карток, карток складського обліку матеріалів), об'єктивних можливостей для зберігання товару в заявлених обсягах. Також ДПІ посилається на те, що ТОВ «Тітан-С-2» не є виробником поставленого товару, а разом з товариством з обмеженою відповідальністю «Е-Восток Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Елфра Дісплей» був учасником податкової схеми, яка передбачала досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування за допомогою оформлення фіктивного документообігу та імітації операцій з поставки.

Наведені обставини стали підставою для прийняття податковим органом:

податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011 № 0000013540, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 8 437 744,06 грн. (у тому числі 6 750 195,25 грн. за основним платежем та 1 687 548,81 грн. за штрафними санкціями);

податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011 № 0000023540, згідно з яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6 750 195,25 грн. (у тому числі 5 400 156,20 грн. за основним платежем та 1 350 039,05 грн. за штрафними санкціями).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На час виконання розглядуваних господарських операцій порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку.

Установлені судами обставини даної справи не дають підстави для висновку про схемний характер правовідносин позивача та ТОВ «Титан-С-2».

Так, досліджуючи відповідність сформованих позивачем податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Титан-С-2» вищенаведеним критеріям, суди попередніх інстанцій встановили, що у рамках виконання договору купівлі-продажу від 26.07.2010 № 260710/01 названий постачальник поставив позивачеві товарно-матеріальні цінності (олію соняшникову, глину відбілювальну, натрій їдкий технічний). Виконання цих операцій оформлено складенням видаткових та податкових накладних, банківськими виписками про оплату частини товару в безготівковому порядку та векселями, виданими Товариством на оплату поставленого товару. Доставка товару здійснювалася постачальником на умовах DDU (Львівська обл., Пустомитівський район, с. Ставчани); придбаний товар частково зберігався у резервуарах позивача, а частково - переданий у виробництво.

Вказані первинні документи оформлені з дотриманням вимог, установлених, зокрема, частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст господарських операцій та їх учасників.

При цьому судами перевірено наявність у позивача виробничих потужностей та складських ресурсів для зберігання та використання олії нерафінованої у заявленому обсязі.

Суди надали належну правову оцінку доводам податкового органу про неподання Товариством документів складського обліку та оприбуткування товару (актів про приймання матеріалів М-7, лімітно-забірних карток, карток складського обліку матеріалів), встановивши, що відповідний облік здійснюється позивачем в електронному вигляді із застосуванням комп'ютерної програми ведення бухгалтерського обліку 1-С.

Також суди правомірно виходили з того, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та інших перевізних документів, у даному разі не може слугувати підставою для позбавлення Товариства права на податковий кредит та на формування валових витрат. Адже товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення. У даному ж спорі не оцінюється правомірність формування Товариством даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.

Посилання ДПІ на протиправний характер правовідносин ТОВ «Тітан-С-2» з його постачальниками товариством з обмеженою відповідальністю «Е-Восток Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Елфра Дісплей» у даному випадку обґрунтовано відхилені судами. Адже за відсутності доказів, які б свідчили про існування змови Товариства з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування, право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат не може ставитися у залежність від діяльності цих постачальників по ланцюгу, тобто третіх осіб. Правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом (ТОВ «Тітан-С-2»).

ДПІ не подано жодних доказів на підтвердження організованої схеми руху грошових коштів по замкнутому ланцюгу, в результаті чого сплачені на користь цього постачальника кошти повертались Товариству.

Таким чином, доводи відповідача та подані ним докази на підтвердження правомірності оспорюваних нарахувань не дають підстави для висновку про свідоме придбання позивачем товару у фіктивних осіб через посередника з метою податкової економії або збагачення за рахунок бюджетних коштів.

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно зазначили про відсутність підстав для визнання необґрунтованою податкової вигоди, отриманої Товариством за наслідками виконання спірних операцій, та правомірно задовольнили позов.

Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, тотожні тим доводам, які були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій; їм надано належну правову оцінку, підстави для її неприйняття у касаційного суду відсутні. Крім того, зазначені доводи спрямовані на переоцінку встановлених судами фактичних обставин справи та прийнятих ними доказів, що є неприпустимим в силу вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України. Інших доводів касаційна скарга не містить.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 у справі № 2а-10621/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:В.В. Кошіль І.В. Приходько