Ухвала суду № 42014147, 17.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/800/24714/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Кошіль В.В., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Гуменюка А.М..

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014

у справі № 819/142/13-а (876/5137/13)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільська компанія «Пріор» (далі - Товариство)

до Тернопільської ОДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Товариство звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.01.2013 № 0000072210, а також визнати неправомірними дії Тернопільської ОДПІ.

Постановою названого суду від 21.02.2013 у позові відмовлено з посиланням на неподання платником доказів на підтвердження економічного обґрунтування щодо застосування заниженої ціни при продажу товарів особам, які не є платниками ПДВ.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено повністю. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що при формуванні ціни товару у правовідносинах з різними контрагентами позивачем враховувалися різні фактори (зокрема, кількість проданого товару, строки його оплати покупцем, відстань доставки товару тощо), які впливали на ціноутворення. До того ж, за висновком апеляційного суду, розглядувані правовідносини вже були предметом дослідження в адміністративній справі № 2-а-1970/3240/12 та отримали правову оцінку.

Не погоджуючись з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, Тернопільська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Тернопільською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань нарахування та повноти сплати податку на прибуток до бюджету за період з 01.04.2011 по 31.03.2012. Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 24.12.2012 № 6816/22-10/14032972, в якому викладено висновок податкового органу про заниження платником бази оподаткування податку на прибуток внаслідок продажу товару (продуктів харчування) суб'єктам господарювання, які не є платниками ПДВ, із застосуванням заниженої торговельної надбавки. Наведене стало підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 598 785 грн. (у тому числі 544 300 грн. за основним платежем та 54485 грн. за штрафними санкціями).

Згідно з пунктом 153.2 статті 153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

В силу вимог підпункту 153.2.3 пункту 153.2 цієї ж статті названого Кодексу положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Однак у справі, що переглядається, необхідність застосування рівня звичайних цін в операціях позивача зі спірними контрагентами податковий орган мотивує посиланням на провадження Товариством операцій з особами, які є платниками ПДВ та з особами, які не мають статусу платників ПДВ, що не охоплюється випадками, наведеними у підпункті 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України. З матеріалів акта перевірки не вбачається фактів здійснення позивачем операцій з особами, які сплачують податок на прибуток за іншими ставками, ніж Товариство.

Доводи податкової інспекції, якими вона мотивує правомірність оспорюваного донарахування, не дають підстави і для висновку про застосування Тернопільською ОДПІ податкових наслідків здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумної ділової мети (зокрема, завідомо збиткових операцій). Відмінність цін продажу товарів у правовідносинах з різними контрагентами зумовлена різними умовами поставки, як встановив апеляційний суд.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно визнав незаконним донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та правомірно задовольнив позов.

Доводи, викладені у касаційній скарзі Тернопільської ОДПІ, засновані на іншому розумінні вищенаведених законодавчих норм, що, однак не є свідченням судової помилки та не тягне скасування оскаржуваної постанови.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014 у справі № 819/142/13-а (876/5137/13) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:В.В. Кошіль І.В. Приходько