Ухвала суду № 42014144, 17.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/800/19087/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Кошіль В.В., Приходько І.В.,

при секретарі Сватко А.О.,

за участю представників:

позивача - Мандзика П.І.,

відповідача - Мельничука М.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ)

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.12.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013

у справі № 2а-3084/10/0370

за позовом приватного підприємства "Торговий дім "Укр-Петроль" (далі - Підприємство)

до Луцької ОДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Товариство звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.05.2010 № 0000402301/0, № 0000412301/0, від 09.07.2010 № 0000402301/1, № 0000412301/1, від 21.08.2010 № 0000402301/2, № 0000412301/2 та від 09.11.2010 № 0000402301/3, № 0000412301/3.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.12.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013, позов задоволено повністю з тих мотивів, що операцій з придбання позивачем товару (свиней у живій вазі та обладнання) відображені у податковому обліку Товариства у відповідності з вимогами чинного податкового законодавства на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Луцька ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що порядок відображення у податковому та бухгалтерському обліку позивача операцій з придбання та відгодівлі свиней свідчить про їх штучне оформлення документообігом, який не супроводжувався фактичним рухом активів, виключно з метою створення сприятливих податкових наслідків.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Луцькою ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 11.05.2010 № 2677/23-2/32743630, в якому відображено висновок податкової інспекції про завищення позивачем у перевіреному періоді валових витрат на загальну суму 15 946 811 грн. та податкового кредиту на 3 221 337 грн. за операціями з придбання товару (свиней у живій вазі) у рамках господарських правовідносин з ДП «Агрофірма Луга-Нова».

На обґрунтування цього висновку ДПІ зазначає, що неподання позивачем доказів дотримання вимог пунктів 1.3, 1.5, 1.7 наказу Міністерства аграрної політики України від 31.12.2004 № 497 «Про запровадження ідентифікації та реєстрації свиней», ветеринарних документів на вантажі, а також непідтвердження даними бухгалтерського обліку Товариства наявності у нього витрат на відгодівлю придбаних свиней свідчить про невідповідність сформованих позивачем даних податкового обліку за розглядуваними операціями критерію документальної підтвердженості.

Також ДПІ не визнала право позивача на включення до податкового кредиту ПДВ у сумі 31975 грн. у ціні обладнання, придбаного у закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл», з огляду на відсутність доказів використання цього обладнання у господарській діяльності Товариства.

Наведені обставини стали підставою для прийняття ДПІ податкових повідомлень-рішень:

від 20.05.2010 № 0000402301/0, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 4 832 005,50 грн. (у тому числі 3 221 337 грн. за основним платежем та 1 610 668,50 грн. за штрафними санкціями);

від 20.05.2010 № 0000412301/0, за яким позивача зобов'язано сплатити податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 7 514 029,30 грн. (у тому числі 3 986 703 грн. за основним платежем та 3 527 326,30 грн. за штрафними санкціями).

Згідно з визначенням, що міститься у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який визначав порядок формування податкового кредиту на час виконання спірних господарських операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому у податковому праві презюмується реальність господарської операцій та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника, доки податковим органом не представлено безумовних та однозначно розтлумачених доказів на підтвердження зворотного.

Досліджуючи відповідність сформованих позивачем витрат та податкового кредиту в оспорюваних сумах наведеними вимогам, суди встановили, що за договорами купівлі-продажу від 02.03.2009 № 03/03-09с та від 23.11.2009 № ЛН 01/11-09с позивач придбав у ДП «Агрофірма Луга-Нова» свиней у живій вазі загальною вартістю 18 770 588 грн.

Передача товару у рамках виконання цих договорів оформлена складенням актів приймання-передачі, податкових накладних, видаткових накладних; на підставі виставлених продавцем рахунків-фактур позивач частково оплатив придбаний товар (на суму 6 009 993 грн.) за платіжними дорученнями.

Суди також з'ясували, що з метою відгодівлі придбаних свиней позивач орендував у ДП «Агрофірма «Луга-Нова» приміщення свинокомплексу (свинарники) за договором оренди від 03.11.2008 № 03-11/08; у 2009 році зазначене майно позивач використовував у власній господарській діяльності, сплачуючи оренді платежі; подані позивачем видаткові накладні, акти про виробництво комбікормів та використання сировини засвідчують витрати Товариства на відгодівлю свиней; станом на 27.06.2009 на вказаному свинокомплексі позивача працювало 15 осіб (у тому числі оператори з догляду та відгодівлі тварин, ветеринар, сторож тощо), із заробітної плати яких Товариством утримувався та перераховувався до бюджету податок з доходів фізичних осіб. У подальшому зазначені свині були реалізовані позивачем ДП «Агрофірма «Луга-Нова».

Наведені обставини були цілком об'єктивно розцінені судами попередніх інстанцій як такі, що підтверджують реальність розглядуваних господарських операцій та обумовлюють правомірність відображення цих операцій Товариством у податковому обліку на підставі вищезазначених первинних документів.

По епізоду, пов'язаному з формуванням Товариством даних податкового обліку за операцією з придбання у закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» обладнання, суди також вірно зазначили, що з огляду на те, що право на податковий кредит не залежить від фактичного використання платником придбаних товарів у господарській діяльності у звітному періоді, відсутність доказів такого використання не може розглядатися як перешкода для включення Товариством до податкового кредиту ПДВ у ціні придбаного обладнання.

З урахуванням викладеного суди цілком правомірно задовольнили позов.

Доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, тотожні тим доводам, які були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій; їм надано належну правову оцінку, підстави для її неприйняття у касаційного суду відсутні. Крім того, зазначені доводи спрямовані на переоцінку встановлених судами фактичних обставин справи та прийнятих ними доказів, що є неприпустимим в силу вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України. Інших доводів касаційна скарга не містить.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2013 у справі № 2а-3084/10/0370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:В.В. Кошіль І.В. Приходько