Ухвала суду № 42013937, 09.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 р. Справа № 52033/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника відповідача Мандзирохи А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтійська група» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Рознюка Олександра Степановича про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Балтійська група» звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, яким просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.04.2011 року № 0000982302, яким йому зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7260,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року позов задоволено повністю.

Постанова мотивована тим, що під час судового розгляду справи відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, а викладені в акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що перевіркою контрагента позивача ПП «Інвестюгагротранс» встановлено, що у даного підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство за юридичною адресою не знаходиться, тому правочини укладені між позивачем і ПП «Інвестюгагротранс» мають ознаки нікчемності. Крім того, позивачем не надано доказів наявності власних чи орендованих складських приміщень, де зберігалися товарно-матеріальні цінності з моменту придбання у ПП «Інвестюгагротранс» до моменту реалізації ЗАТ «АВК».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 08-11.04.2011 року працівники Луцької об'єднаної державної податкової інспекції провели позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Балтійська група» у зв'язку з виникненням потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП«Інвестюгагротранс» та ненаданням повного документального підтвердження на запит податкового органу за січень 2011 року, за результатами перевірки складено акт від 11.04.2011 року № 2255/23-2/35494828.

В акті перевірки зазначено, що встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбані та продажу товарів за період з 01.01.2011 року до 31.01.2011 року, які попадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податкові зобов'язання за січень 2011 року на суму 401873,00 грн. і завищено податковий кредит за січень 2011 року на суму 394613,00 грн.

На підставі даного акта перевірки Луцька об'єднана державна податкова інспекція 20.04.2011 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000982302, яким ТзОВ «Балтійська група» зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 7260,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Питання визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 року регулювались Законом України «Про податок на додану вартість», питання щодо податку на прибуток підприємств - Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а з 01.01.2011 року - Податковим кодексом України.

В розумінні пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податковий кредит відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 даного Закону об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 зазначеного Кодексу об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти заставипозичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону та п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.23 п. 7.2 ст. 7 названого Закону, п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Колегія суддів зазначає, що також необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг).

Разом з тим, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Як встановив суд, 31.08.2010 року ТзОВ «Балтійська група» (Постачальник) та ЗАТ «АВК» (Покупець) уклали договір поставки № 4/2010, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю вишню зацукровану, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах даного договору.

01.10.2010 року ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» (Продавець) та ТзОВ «Балтійська група» (Покупець) уклали договір № 5/10, відповідно до умов якого Продавець поставляє та передає Покупцю харчові складники, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити на умовах даного договору.

Відповідно до специфікації від 01.10.2010 року № 1 до договору № 5/10 кількість товару (вишні зацукрованої) становила 7080 кг, загальна вартість 941356,80 грн., в тому числі податок на додану вартість 156892,80 грн.

Факт поставки позивачу товарів за даним договором підтверджується видатковою накладною від 01.11.2010 року № РН-11-0128 та податковою накладною від 01.11.2010 року №1101000027.

При цьому, перевезення товару за даним договором здійснювалося перевізником ФОП ОСОБА_3, що підтверджується актом виконаних робіт від 17.11.2010 року № 1439/11/10, рахунком від 17.11.2010 року №1439 та податковою накладною від 17.11.2010 року № 1478.

04.11.2010 року ПП «Інвестюгагротранс» (Продавець) та ТзОВ «Балтійська група» (Покупець) уклали договір купівлі-продажу № 16/10, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти і оплатити товар відповідно до специфікації.

Відповідно до специфікації товару № 1 до цього договору кількість товару (вишні зацукрованої) становила 18490 кг, загальна вартість 2367681,48 грн., в тому числі податок на додану вартість 394613,58 грн.

Зазначену суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару, позивач відніс до складу податкового кредиту січня 2011 року.

Факт реального виконання сторонами умов даного договору підтверджується видатковою накладною від 04.01.2011 року № РН-0000039, податковою накладною від 04.01.2011 року № 101 і товарно-транспортною накладною від 04.01.2011 року.

При цьому, товар, придбаний у зазначених вище контрагентів, зберігався на складі, який ТзОВ «Балтійська група» орендувало у ФОП ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується укладеним між ними договором оренди від 30.12.2010 року № 4/10, актом приймання-передачі орендованого майна від 05.01.2011 року № 2, актом здачі-приймання виконаних робіт від 03.02.2011 року № 3, звітом про використання коштів, виданих на оплату оренди від 03.02.2011 року № АО-0000001, товарним чеком про прийняття оплати за оренду приміщення від 03.02.2011 року № 4.

В свою чергу, на виконання умов договору від 31.08.2010 року № 4/2010 ТзОВ «Балтійська група» поставило ЗАТ «АВК» товар (вишню зацукровану) в кількості 25570 кг, загальною вартістю 3359815,35 грн.

Факт реального виконання сторонами умов даного договору підтверджується наступними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме: видатковими накладними від 02.11.2010 року № РН-0000003 на суму 436480,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 72746,67 грн., від 16.11.2010 року № РН-0000004 на суму 476007,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 79334,60 грн., від 18.11.2010 року № РН-0000005 на суму 36092,16 грн., в тому числі податок на додану вартість 6015,36 грн., від 04.01.2011 року № РН-0000001 на суму 710244,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 118374,00 грн., від 12.01.2011 року № РН-0000002 на суму 688305,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 114717,60 грн., від 19.01.2011 року № РН-0000003 на суму 579474,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 96579,00 грн., від 25.01.2011 року № РН-0000004 на суму 433212,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 72202,00 грн.; податковими накладними від 02.11.2010 року № 3 на суму 436480,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 72746,67 грн., від 16.11.2010 року № 4 на суму 476007,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 79334,60 грн., від 18.11.2010 року № 5 на суму 36092,16 грн., в тому числі податок на додану вартість 6015,36 грн., від 04.01.2011 року № 1 на суму 710244,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 118374,00 грн., від 12.01.2011 року № 2 на суму 688305,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 114717,60 грн., від 19.01.2011 року № 3 на суму 579474,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 96579,00 грн., від 25.01.2011 року № 4 на суму 433212,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 72202,00 грн.

Доставка (транспортування) товару здійснювалась перевізником ФОП ОСОБА_5 на підставі укладених з ТзОВ «Балтійська група» договорів-замовлень на транспортне обслуговування: від 04.01.2011 року, від 12.01.2011 року, від 19.01.2011 року, від 25.01.2011 року, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.01.2011 року № 01/11/1, від 12.01.2011 року № 01/11/2, від 19.01.2011 року № 01/11/3, від 25.01.2011 року № 01/11/4 та платіжним дорученням від 11.03.2011 року № 32 на суму 12000,00 грн.

Таким чином, у січні 2011 року позивачем поставлено ЗАТ «АВК» товар (вишню зацукровану) на загальну суму 2411235,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 401872,00 грн. Податок на додану вартість по даних операціях віднесено позивачем до складу податкового зобов'язання за січень 2011 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та надавались відповідачу при проведенні перевірки.

Також зазначені вище податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ПП «Інвестюгагротранс».

Також колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ПП «Інвестюгагротранс» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що посилання Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на обґрунтування своїх висновків, викладених в акті перевірки позивача, про нікчемність укладеного між ТзОВ «Балтійська група» та ПП «Інвестюгагротранс» договору купівлі-продажу від 04.11.2010 року № 16/10, на лист Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 22.03.2011 року № 3650/7/15-211, в якому вказано про відсутність у ПП «Інвестюгагротранс» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність у нього основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також відсутності цього підприємства за юридичною адресою, не може бути належним та достатнім доказом безтоварності зазначених вище господарських операцій між ним та позивачем.

Крім того, податковий орган, роблячи висновки про відсутність між зазначеними підприємствами господарських відносин, вказує на нікчемність укладених між ними договорів, оскільки такі вчинено без мети настання реальних наслідків.

Щодо таких доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 цього Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення правочинів між позивачем та його контрагентом.

Крім того, відсутні докази порушення позивачем при укладанні (виконанні) правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно зі ст. 228 ЦК України), як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Разом з тим, слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі № 2а/0370/1457/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтійська група» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Рознюка Олександра Степановича про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 15.12.2014 року