Ухвала суду № 42012610, 24.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА

Справа № 910/6837/14 24.12.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Банк 3/4"

до Публічного акціонерного товариства "ДІВІ Банк"

про стягнення заборгованості

За скаргою Публічного акціонерного товариства "ДІВІ Банк" на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Босий В.П.

Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивачa: не з'явились;

від відповідача: Ластовецький С.Г. - представ. за довір.;

від ДВС: Новак Г.М. - представник за дов.

Обставини справи:

Рішенням суду від 03.06.2014 позов задоволено.

16.07.2014 на виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 видано наказ.

Публічне акціонерне товариство "ДІВІ Банк" звернулося до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2014 у справі №910/6837/14 розгляд скарги Публічного акціонерного товариства "ДІВІ Банк" на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві призначений на 24.11.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд скарги відкладений на 10.12.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2014, судом із власної ініціативи призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 24.11.2014 справу №910/6837/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Босий В.П,, суддя Полякова К.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2014 справу №910/6837/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Літвінова М.Є., суддя Босий В.П,, суддя Полякова К.В., розгляд справи призначений на 10.12.2014.

Ухвалою від 10.12.2014 відкладено розгляд справи на 24.12.2014.

В обґрунтування поданої скарги відповідача зазначив, що боржник був позбавлений семиденного строку для самостійного виконання рішення суду, оскільки отримав постанову про відкриття виконавчого провадження №44941391 від 07.10.2014 лише 13.10.2014, у той же день виконавче провадження було зупинено. Відповідач звернувся до державного виконавця із заявою про поновлення строку на самостійне виконання рішення суду. Відповідач також вважає незаконними дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору (від 06.11.2014) та постанов про арешт коштів боржника (від 07.11.2014) та постанову про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження (від 12.11.2014), оскільки в порядку ст. 27 Закону, державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на наступний день у разі не надання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення суду, документального підтвердження повного виконання рішення.

Позивач також надав суду письмові заперечення на скаргу, в яких зазначив про безпідставність скарги ПАТ "Діві Банк".

Заслухавши пояснення боржника та ДВС, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 п. 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст. 3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема судових наказів.

Згідно ч. 1, 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

На підставі заяви про примусове виконання рішення поданої 02.10.2014, 07.10.2014 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесено постанову ВП № 44941391 про відкриття виконавчого провадження, згідно якої відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду міста Києва № 910/6837/14 від 16.07.2014.

Даною постановою державним виконавцем призначено боржнику строк для добровільного виконання в сім днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Також у постанові зазначено про те, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк його виконання відбудеться в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Зазначене виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого документу (наказу суду), строк пред'явлення якого не закінчився; наказ суду відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження" та пред'явлений до виконання до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві - за місцезнаходженням боржника.

За таких обставин, дії державного виконавця по винесенню постанови від 07.10.2014 про відкриття виконавчого провадження відповідають вимогам ч.1 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження".

Частина 5 ст. 25 Закону встановлює, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Стаття 31 Закону встановлює, що постанова про відкриття виконавчого провадження має бути надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як свідчать матеріали справи, постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2014, була надіслана боржнику 08.10.2014 (супровідний лист про направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2014), а отримана ним 10.10.2014, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, яке містить підпис одержувача.

Тобто державний виконавець дотримався положень зазначених норм Закону.

Отже, починаючи з 10.10.2014 боржник мав час для самостійного виконання рішення суду, однак боржник не надав державному виконавцю документи на підтвердження виконання рішення суду в добровільному порядку.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.10.2014 зупинено виконання рішення суду від 03.06.2014 по справі №910/6837/14.

На підставі заяви ПАТ "Діві Банк" від 13.10.2014, в порядку п. 4 ч.1 ст. 37, ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець виніс постанову від 13.10.2014, якою зупинив виконавче провадження з примусового виконання наказу №910/6837/14 від 16.07.2014.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2014 касаційну скаргу ПАТ "Діві Банк" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 - без змін.

Враховуючи наведене ПАТ "Банк 3/4" звернувся до державного виконавця із заявою від 29.10.2014 про поновлення виконавчого провадження з виконання наказу у справі №910/6837/14.

Відповідно до ч. 5 ст.39 Закону, після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

06.11.2014 винесено постанову про поновлення виконавчого провадження з виконання наказу від 16.07.2014.

З наведеного вбачається, що з 10.10.2014 по 06.11.2014 виконавчі дії не проводились, тому у боржника був час для виконання рішення суду самостійно. Крім того, враховуючи, що постановою ВГСУ, яка була оголошена 23.10.2014 (про дату та час розгляду касаційної скарги боржник був повідомлений належним чином, що свідчить зі змісту цієї постанови), тому з 29.10.2014 по 06.11.2014, також було достатньо часу для виконання рішення суду в добровільному порядку, чим боржник не скористався, пояснень щодо поважних причин, які перешкоджають виконання рішення суду, боржник не надав.

Лише після винесення постанови про поновлення виконавчого провадження, звернувся до державного виконавця із заявою про поновлення строків на добровільне виконання з посиланням на ч.1 ст. 35 Закону. Заява зареєстрована ДВС 07.11.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова, відповідно до п. 2 ст. 25 Закону.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом (ч.1 ст. 28 Закону).

Таким чином, у відповідності до ст. 28 Закону, 06.11.2014 державний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження(ч.ч.1,2 ст. 57 Закону).

Таким чином, в порядку наведених положень, 07.11.2014 та 12.11.2014 винесені постанови про арешт коштів, майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Докази направлення вказаних постанов наявні в матеріалах справи.

Отже, вищенаведені обставини та долучені до матеріалів справи документи спростовують доводи відповідача наведені у скарзі, враховуючи, що державний виконавець здійснював виконавчі дії відповідно до та в межах ЗУ "Про виконавче провадження".

Пунктом 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р. №9 визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи, що примусове виконання полягає у сукупності дій спрямованих на примусове виконання рішення, господарський суд вважає, що скарга ПАТ "Діві Банк" є необґрунтованою, а тому слід її відхилити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд м. Києва, -

У Х В А Л И В:

Скаргу Публічного акціонерного товариства "Діві Банк" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, відхилити.

Ухвала набирає законної сили з моменту винесення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Босий В.П.

Полякова К.В.