Рішення № 42012584, 24.12.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.12.14р. Справа № 904/8356/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ", м. Дніпропетровськ

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 6 039,86 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Колпаченко Є.Ю., довіреність № 81юр від 01.08.2014 року, представник;

від відповідача: Ткаченко Г.І., довіреність № 2654/УР від 04.06.2014 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОГАЗ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про стягнення заборгованості у сумі 6 039,86 грн., з яких: 5 012,84 грн. - основний борг, 188,20 грн. - 3% річних, 838,82 грн. - інфляційні втрати. Судовий збір у сумі 1 827,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ним на підставі договору на технічне обслуговування систем газопостачання № 1512/03/142940 від 01.01.2013 року були надані відповідачу послуги, які останнім у строк, визначений договором, не оплачені у зв'язку з чим відповідач заборгував 5012,84 грн., що й стало підставою для нарахування йому 3% річних у сумі 188,20 грн. та інфляційних втрат у сумі 838,82 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позові.

У відзиві на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Вважає, що заборгованість відповідача виникла не з його вини, оскільки фінансування на утримання МВС України виділяється з Державного бюджету України не в повному обсязі від реальної потреби органів внутрішніх справ. Крім того, відповідач просить при прийнятті рішення в частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат врахувати фінансовий стан відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав відзив на позов з підстав, наведених у ньому.

Розгляд справи призначався на 17.11.2014 року, 03.12.2014 року, 10.12.2014 року, 24.12.2014 року.

У судовому засіданні 24.12.2014 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством "ДНІПРОГАЗ" (далі - Позивач, Виконавець) та Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - Відповідач, Замовник) було укладено договір № 1512/03/142940 про технічне обслуговування систем газопостачання (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з технічного обслуговування газопроводів та споруд на них, які належать замовнику та знаходяться за адресою: вул. Далека, буд., 2А, а замовник приймає на себе зобов'язання оплатити зазначені послуги у строки, передбачені цим договором.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що перелік послуг, що надаються виконавцем, кількість, періодичність їх виконання визначаються відповідно до діючих Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці № 254 від 01.10.1997 року та ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання".

Згідно з пунктом 1.3. договору перелік послуг, що надаються виконавцем за договором, кількість, періодичність їх виконання та вартість зазначені в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Вартість послуг, передбачених цим договором, визначається за цінами діючих кошторисів, затверджених виконавцем і зазначених в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору (пункт 2.1. договору).

За умовами пункту 2.3. договору вартість договору, згідно з додатком № 1 до цього договору, складає 5012,68 грн., у тому числі ПДВ 20% 835,45 грн.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року.

Сторонами досягнуто згоди про те, що в силу положень частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, умови цього договору застосовуються до відносин, які склалися між сторонами до дати його укладення, а саме з 01.01.2013 року (пункт 9.1. договору).

За змістом пункту 9.2. договору якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії цього договору не заявить про його розірвання, то його дія продовжується на наступний календарний рік. У разі, якщо сторони укладають новий договір на технічне обслуговування систем газопостачання об'єкту, який зазначений у пункті 1.1. цього договору, цей договір втрачає свою чинність.

На виконання зобов'язань за договором відповідачу були надані послуги на загальну суму 5012,84 грн., що підтверджується наступними двосторонніми актами виконаних робіт:

№ 1512/03/142940/53822 від 15.02.2013 року на суму 982,04 грн.;

№ 1512/03/142940/53824 від 15.04.2013 року на суму 882,88 грн.;

№ 1512/03/142940/53825 від 15.05.2013 року на суму 322,51 грн.;

№ 1512/03/142940/53827 від 15.07.2013 року на суму 818,36 грн.;

№ 1512/03/142940/53828 від 16.08.2013 року на суму 349,74 грн.;

№ 1512/03/142940/53829 від 15.09.2013 року на суму 403,14 грн.;

№ 1512/03/142940/53830 від 15.10.2013 року на суму 415,22 грн.;

№ 1512/03/142940/53831 від 15.11.2013 року на суму 322,51 грн.;

№ 1512/03/142940/53832 від 16.12.2013 року на суму 516,44 грн. (а.с. 11-19 том 1).

Несплата відповідачем грошових коштів у сумі 5012,84 грн. за надані йому послуги відповідно до укладеного між сторонами договору і є причиною виникнення спору.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2.4. договору надані послуги оплачуються замовником щомісячно, до 5-го числа місяця наступного за звітним, відповідно до виставленого рахунку та актів наданих послуг.

У строк, визначений пунктом 2.4. договору, надані послуги відповідачем сплачені не були. Направлена позивачем претензія № 275/17-20 від 11.03.2014 року про сплату заборгованості у вказаній сумі відповідачем отримана 12.03.2014 року, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення, однак була залишена останнім без задоволення (а.с. 20 - 22 том 1).

У надісланому до суду відзиві на позов заборгованість за договором відповідачем фактично визнається. Посилання відповідача при цьому на відсутність коштів внаслідок незадовільного бюджетного фінансування не звільняє його від матеріальної відповідальності, оскільки за змістом частини першої статті 617 Цивільного кодексу України підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання є лише доведений цією особою факт випадку або непереборної сили.

За змістом пункту 1.10. постанови пленуму Вищого господарського суду від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів або на відсутність вини.

Враховуючи встановлені обставини справи і відповідно до умов договору строк оплати є таким, що настав, а заборгованість відповідача у сумі 5012,84 грн. є належним чином доведеною.

Під час розгляду справи судом, а саме 27.11.2014 року, відповідач у повному обсязі сплатив заборгованість, що підтверджується платіжним дорученням № 6193 від 13.11.2014 року, а також наданим позивачем актом звірки розрахунків (а.с. 42, 52 том 1).

За таких обставин на час винесення рішення спір між сторонами у частині стягнення основного боргу у сумі 5012,84 грн. відсутній.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з пунктом 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 5012,84 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до частини першої статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із заборгованості відповідача у сумі 5012,84 грн. позивачем заявлені до стягнення 3% річних у сумі 188,20 грн. відповідно до наступного розрахунку:

за період з 06.03.2013 року по 24.10.2014 року із заборгованості за лютий 2013 року у сумі 982,04 грн. - 48,27 грн.;

за період з 06.05.2013 року по 24.10.2014 року із заборгованості за квітень 2013 року у сумі 882,88 грн. - 38,97 грн.;

за період з 06.06.2013 року по 24.10.2014 року із заборгованості за травень 2013 року у сумі 322,51 грн. - 13,41 грн.;

за період з 06.08.2013 року по 24.10.2014 року із заборгованості за липень 2013 року у сумі 818,36 грн. - 29,93 грн.;

за період з 06.09.2013 року по 24.10.2014 року із заборгованості за серпень 2013 року у сумі 349,74 грн. - 11,90 грн.;

за період з 06.10.2013 року по 24.10.2014 року із заборгованості за вересень 2013 року у сумі 403,14 грн. - 12,72 грн.;

за період з 06.11.2013 року по 24.10.2014 року із заборгованості за жовтень 2013 року у сумі 415,22 грн. - 12,05 грн.;

за період з 06.12.2013 року по 24.10.2014 року із заборгованості за листопад 2013 року у сумі 322,51 грн. - 08,56 грн.;

за період з 06.01.2014 року по 24.10.2014 року із заборгованості за грудень 2013 року у сумі 516,44 грн. - 12,39 грн.

За наслідками перевірки розрахунку порушень не встановлено у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Із заборгованості відповідача у сумі 5012,84 грн. позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 838,82 грн. відповідно до наступного розрахунку:

за період з 06.03.2013 року по 24.10.2014 року із заборгованості за лютий 2013 року у сумі 982,04 грн. - 163,02 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 1.166%;

за період з 06.05.2013 року по 24.10.2014 року із заборгованості за квітень 2013 року у сумі 882,88 грн. - 146,56 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 1.166%;

за період з 06.06.2013 року по 24.10.2014 року із заборгованості за травень 2013 року у сумі 322,51 грн. - 53,21 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 1.165%;

за період з 06.08.2013 року по 24.10.2014 року із заборгованості за липень 2013 року у сумі 818,36 грн. - 135,85 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 1.166%;

за період з 06.09.2013 року по 24.10.2014 року із заборгованості за серпень 2013 року у сумі 349,74 грн. - 61,20 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 1.175%;

за період з 06.10.2013 року по 24.10.2014 року із заборгованості за вересень 2013 року у сумі 403,14 грн. - 70,55 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 1.175%;

за період з 06.11.2013 року по 24.10.2014 року із заборгованості за жовтень 2013 року у сумі 415,22 грн. - 70,59 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 1.168%;

за період з 06.12.2013 року по 24.10.2014 року із заборгованості за листопад 2013 року у сумі 322,51 грн. - 54,18 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 1.168%;

за період з 06.01.2014 року по 24.10.2014 року із заборгованості за грудень 2013 року у сумі 516,44 грн. - 83,66 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 1.162%.

Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зазначене позивачем не враховано.

За таких обставин, інфляційні втрати підлягають перерахунку і будуть складати:

за період з квітня 2013 року по вересень 2014 року із заборгованості за лютий 2013 року у сумі 982,04 грн. - 163,02 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 1.166%;

за період з червня 2013 року по вересень 2014 року із заборгованості за квітень 2013 року у сумі 882,88 грн. - 145,92 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 1.165%;

за період з липня 2013 року по вересень 2014 року із заборгованості за травень 2013 року у сумі 322,51 грн. - 53,21 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 1.165%;

за період з вересня 2013 року по вересень 2014 року із заборгованості за липень 2013 року у сумі 818,36 грн. - 135,85 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 1.175%;

за період з жовтня 2013 року по вересень 2014 року із заборгованості за серпень 2013 року у сумі 349,74 грн. - 61,09 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 1.175%;

за період з листопада 2013 року по вересень 2014 року із заборгованості за вересень 2013 року у сумі 403,14 грн. - 68,53 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 1.170%;

за період з грудня 2013 року по вересень 2014 року із заборгованості за жовтень 2013 року у сумі 415,22 грн. - 69,61 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 1.168%;

за період з січня 2014 року по вересень 2014 року із заборгованості за листопад 2013 року у сумі 322,51 грн. - 52,19 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 1.162%;

за період з лютого 2014 року по вересень 2014 року із заборгованості за грудень 2013 року у сумі 516,44 грн. - 82,38 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 1.160%.

Усього: 831,80 грн. (163,02+145,92+53,21+135,85+61,09+68,53+69,61+52,19+82,38 = 831,80).

За викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 1020,00 грн., з яких: 3% річних у сумі 188,20 грн., інфляційні втрати у сумі 831,80 грн.

Заява відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої пункту 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Отже, 3% річних та інфляційні втрати не є видом неустойки, а тому правові підстави для вирішення питання щодо їх зменшення відсутні.

Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1824,88 грн. покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених та обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 5012,84 грн.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Красна, буд. 20а, ідентифікаційний код 08592141) на користь Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ" (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, 5, ідентифікаційний код 20262860) 3% річних у сумі 188,20грн., інфляційні втрати у сумі 831,80 грн., судовий збір у сумі 1824,88 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.12.2014 року.

Суддя І.І. Колісник