Рішення № 42012300, 18.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20057/14 18.12.14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Кіно"

про стягнення заборгованості по кредитному договору

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Отрош І.М.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

Від позивача: Кирийчук І.М. (дов. №408/03 від 14.11.2014),

Від відповідача: Зуєва М.В. (дов. №б/н від 11.08.2014),

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Кіно" про стягнення заборгованості по кредитному договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 порушено провадження у справі №910/20057/14 та призначено її до розгляду на 09.10.2014 року.

До початку судового засідання 09.10.2014 від позивача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками судового засідання 09.10.2014, розгляд справи відкладено на 04.11.2014, про що винесено відповідну ухвалу суду.

Ухвалою суду від 04.11.2014, суд відклав розгляд справи на 20.11.2014 року.

19.11.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 визначено для розгляду справи №910/20057/14 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Отрош І.М., Сташків Р.Б.

Ухвалою суду від 20.11.2014 справа №910/250057/14 прийнята до свого провадження вищевказаною колегією суддів та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18.12.2014 року.

11.12.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні 18.12.2014 представник позивача надала пояснення по суті спору із врахуванням заяви про збільшення, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав доповнення до відзиву на позов та просила відкласти розгляд справи у зв'язку із необхідністю додаткового часу для ознайомлення із заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторін дійшов висновку, що усне клопотання відповідача про відкладення розгляд справи не підлягає задоволенню з огляду на нижчевикладене.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Перелік обставин, що є причиною неможливості розгляду судової справи у даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду.

Так, суд не вбачає поважних та достатніх підстав для відкладення розгляду справи.

Надалі, судом прийнято до розгляду заву позивача про збільшення розміру позовних вимог та роз'яснено сторонам, що подальший розгляд справи буде здійснюватись із врахуванням вказаної заяви позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2003 між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БРОКБІЗНЕСБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінія Кіно» (Позичальник) укладено кредитний договір №88-01-03V (далі - Кредитний договір), відповідно до якого Банк відкрив Позичальнику відкличну кредитну лінію у сумі 1 600 000, 00 дол. США строком з 11 грудня 2003 року по 10 грудня 2006 року зі сплатою 12 (дванадцять) відсотків річних для поповнення обігових коштів шляхом подальшої конвертації в національну грошову одиницю.

Пунктом 2.2. Кредитного договору передбачено, що, після надходження письмових заяв від Позичальника про надання коштів в межах відкритої кредитної лінії, Банк і Позичальник укладають додаткові угоди до цього кредитного договору про надання коштів в розрізі кредитної лінії.

Так, відповідно до додаткової угоди №1 від 12.12.2003 до Кредитного договору передбачено надання Позичальнику кредиту у рамках відкритої кредитної лінії в сумі 46 500,00 дол. США.; додаткової угоди №2 від 05.02.2004 до Кредитного договору - у сумі 12 900,00 дол. США; додаткової угоди №3 від 16.02.2004 до Кредитного договору - в сумі 1 600,00 дол. США; додаткової угоди №4 від 26.02.2004 до Кредитного договору - у сумі 300,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №5 від 01.03.2004 до Кредитного договору - в сумі 41 000,00 дол. США.; відповідно до додаткової угоди №6 від 03.03.2004 до Кредитного договору - в сумі 5 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №7 від 12.03.2004 до Кредитного договору в сумі 81 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №8 від 17.03.2004 до Кредитного договору в сумі 30 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №9 від 30.03.2004 до Кредитного договору у сумі 5 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №10 від 02.04.2004 до Кредитного договору в сумі 15 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №11 від 05.04.2004 до Кредитного договору в сумі 47 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №13 від 27.04.2004 до Кредитного договору в сумі 28 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №14 від 29.04.2004 до Кредитного договору у сумі 30 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №15 від 17.05.2004 до Кредитного договору в сумі 30 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №17 від 24.05.2004 в сумі 233 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №18 від 05.07.2004 до Кредитного договору у сумі 50 000,00 дол. США.; відповідно до додаткової угоди №19 від 29.07.2004 до Кредитного договору в сумі 100 000,00 дол. США.; відповідно до додаткової угоди №20 від 9 серпня 2004 в сумі 20 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №21 від 12.08.2004 в сумі 150 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №22 від 27.08.2004 до Кредитного договору в сумі 150 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №23 від 14.09.2004 у сумі 30 000,00 дол. США.; відповідно до додаткової угоди №24 від 21.09.2004 у сумі 70 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №25 від 29.09.2004 в сумі 150 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №26 від 04.10.2004 у сумі 70 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №27 від 11.10.2004 у сумі 100 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №28 від 20.10.2004 у сумі 103 700,00 дол. США.

У подальшому, умовами додаткової угоди №29 від 26.10.2004 до Кредитного договору, починаючи з 27.10.2004 сторонами погоджено встановлення ліміту за кредитною лінією у розмірі 2 600 000,00 дол. США.

Умовами додаткової №30 до 27.10.2004 до Кредитного договору передбачено надання Позичальнику у рамках кредитної лінії траншу кредиту - у сумі 100 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №31 від 09.11.2004 - в сумі 80 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №32 від 18.11.2004 у сумі 80 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №33 від 26.11.2004 у сумі 80 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №34 від 06.12.2004 у сумі 100 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №35 від 08.12.2004 у сумі 70 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №36 від 22.12.2004 - у сумі 80 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №37 від 02.02.2005 у сумі 200 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №38 від 09.02.2005 у сумі 100 000,00 дол. США.

Відповідно до додаткової угоди №39 від 25.03.2005 до Кредитного договору, починаючи з 28.03.2005, ліміт кредитної лінії встановлено у розмірі 3 100 000, 00 дол. США.

Надалі, додатковою угодою №40 від 28.032005 передбачено надання Позичальнику кредиту у рамках відкритої кредитної лінії у сумі 60 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №41 від 31.03.2005 у сумі 50 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №42 від 08.04.2005 у сумі 70 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №43 від 15.04.2005 у сумі 70 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №44 від 21.04.2005 у сумі 60 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №45 від 25.04.2005 у сумі 30 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №46 від 26.04.2005 у сумі 70 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №47 від 05.05.2005 у сумі 200 000,00 дол. США.

У подальшому, сторони погодили встановлення ліміту кредитної лінії у розмірі 3 500 000,00 дол. США починаючи з 18.05.2005, про уклали додаткову угоду №48 від 17.05 до Кредитного договору.

Внаслідок укладання додаткової угоди №49 від 17.05.2005 до Кредитного договору сторони погодили надання Позичальнику кредиту у рамках відкритої кредитної лінії у сумі 20 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №50 від 24 травня 2005 до Кредитного договору у сумі 20 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №51 від 30.05.2005 у сумі 70 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №52 від 02.06.2005 у сумі 90 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №53 від 13.06.2005 у сумі 100 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №54 від 29.06.2005 у сумі 50 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №55 від 11.07.2005 у сумі 40 000,00 дол. США; відповідно до додаткової угоди №57 від 12.10.2005 у сумі 10 000,00 дол. США.

Надалі, умовами додаткової угоди №58 від 10.08.2005 до Кредитного договору сторони погодили встановлення ліміту кредитної лінії встановлено у розмірі 3 650 000, 00 дол. США, починаючи з 10.08.2005 року.

Так, 10.08.2005 між сторонами укладено додаткову угоду №59 до Кредитного договору, умовами якої передбачено надання Позичальнику кредиту у рамках відкритої кредитної лінії у сумі 150 000,00 дол. США.

Вище вказані додаткові угоди, щодо надання кредитів у межах відкритої кредитної лінії, укладені на підставі письмових заяв позичальника, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.2.2. Кредитного договору банк зобов'язувався перерахувати кредит на поточний рахунок Позичальника, або на інший вказаний Позичальником рахунок по його письмовій заяві.

Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, що підтверджуються наявними у матеріалах справи документами: платіжним дорученням від 12 грудня 2003; меморіальним ордером №16 від 16 грудня 2003; платіжним дорученням №3 від 04 лютого 2004; меморіальним ордером №1 від 05 лютого 2004; платіжним дорученням №1 від 13 лютого 2004; меморіальним ордером №9 від 16 лютого 2004; платіжним дорученням №6 від 26 лютого 2004; меморіальним ордером №3 від 26 лютого 2004; платіжним дорученням №7 від 01 березня 2004; меморіальним ордером №60 від 01 березня 2004; платіжним дорученням №8 від 02 березня 2004; меморіальним ордером №1 від 03 березня 2004; платіжним дорученням №9 від 12 березня 2004; меморіальним ордером №2 від 15 березня 2004; платіжним дорученням №10 від 17 березня 2004; меморіальним ордером №7 від 17 березня 2004; платіжним дорученням №11 від 30 березня 2004; меморіальним ордером №125 від 31 березня 2004; платіжним дорученням №13 від 01 квітня 2004; меморіальним ордером №2 від 02 квітня 2004; платіжним дорученням №14 від 05 квітня 2004; меморіальним ордером №011 від 05 квітня 2004; платіжним дорученням №15 від 27 квітня 2004; меморіальним ордером №2 від 27 квітня 2004; платіжним дорученням №17 від 29 квітня 2004; меморіальним ордером №01 від 30 квітня 2004; платіжним дорученням №18 від 17 травня 2004; меморіальним ордером №9 від 17 травня 2004; платіжним дорученням №18 від 24 травня 2004; меморіальним ордером №1 від 24 травня 2004; платіжним дорученням. №19 від 05 липня 2004; меморіальним ордером №2 від 05 липня 2004; платіжним дорученням №20 від 29 липня 2004; меморіальним ордером №1 від 29 липня 2004; платіжним дорученням №21 від 09 серпня 2004; меморіальним ордером №11 від 09 серпня 2004; платіжним дорученням №22 від 12 серпня 2004; меморіальним ордером №1 від 13 серпня 2004; платіжним дорученням №23 від 27 серпня 2004; меморіальним ордером № від 27 серпня 2004; платіжним дорученням №24 від 14 вересня 2004; меморіальним ордером №46 від 15 вересня 2004; платіжним дорученням №25 від 21 вересня 2004; меморіальним ордером №22 від 21 вересня 2004; платіжним дорученням №26 від 29 вересня 2004; меморіальним ордером №2 від 30 вересня 2004; платіжним дорученням №27 від 04 жовтня 2004; меморіальним ордером №1 від 05 жовтня 2004; платіжним дорученням №28 від 11 жовтня 2004; меморіальним ордером №1 від 11 жовтня 2004; платіжним дорученням №29 від 20 жовтня 2004; меморіальним ордером №1 від 21 жовтня 2004; платіжним дорученням №30 від 27 жовтня 2004; меморіальним ордером №2 від 27 жовтня 2004; платіжним дорученням №31 від 09 листопада 2004; меморіальним ордером №1 від 09 листопада 2004; платіжним дорученням №32 від 18 листопада 2004; меморіальним ордером №2 від 19 листопада 2004; платіжним дорученням №33 від 26 листопада 2004; меморіальним ордером №20 від 30 листопада 2004; платіжним дорученням №34 від 06 грудня 2004; меморіальним ордером №1 від 06 грудня 2004; платіжним дорученням №35 від 08 грудня 2004; меморіальним ордером №1 від 08 грудня 2004; платіжним дорученням №36 від 22 грудня 2004; меморіальним ордером №2 від 23 грудня 2004; платіжним дорученням №37 від 02 лютого 2005; меморіальним ордером №1 від 03 лютого 2005; платіжним дорученням №38 від 09 лютого 2005; меморіальним ордером №1 від 10 лютого 2005; платіжним дорученням №39 від 28 березня 2005; меморіальним ордером №1 від 29 березня 2005; платіжним дорученням №40 від 31 березня 2005; меморіальним ордером №1 від 01 квітня 2005; платіжним дорученням №41 від 08 квітня 2005; меморіальним ордером №1 від 11 квітня 2005; платіжним дорученням №42 від 15 квітня 2005; меморіальним ордером №1 від 15 квітня 2005; платіжним дорученням №43 від 21 квітня 2005; меморіальним ордером №1 від 22 квітня 2005; платіжним дорученням №44 від 25 квітня 2005; меморіальним ордером №2 від 27 квітня 2005; платіжним дорученням №45 від 26 квітня 2005; меморіальним ордером №5 від 27 квітня 2005; платіжним дорученням №46 від 05 травня 2005; меморіальним ордером №1 від 05 травня 2005; платіжним дорученням №48 від 17 травня 2005; меморіальним ордером №9 від 19 травня 2005; платіжним дорученням №49 від 24 травня 2005; меморіальним ордером №1 від 25 травня 2005; платіжним дорученням №50 від 30 травня 2005; меморіальним ордером №14 від 30 травня 2005; платіжним дорученням №51 від 02 червня 2005; меморіальним ордером №1 від 03 червня 2005; платіжним дорученням №52 від 13 червня 2005; меморіальним ордером №2 від 14 червня 2005; платіжним дорученням №53 від 29 червня 2005; меморіальним ордером №1 від 30 червня 2005; платіжним дорученням №54 від 11 липня 2005; меморіальним ордером №1 від 12 липня 2005; платіжним дорученням №55 від 12 липня 2005; меморіальним ордером №1 від 13 липня 2005; платіжним дорученням №56 від 10 серпня 2005; меморіальним ордером №2 від 12 серпня 2005 року.

Відповідно до додаткових угод до Кредитного договору термін користування кредитом неодноразово продовжувався.

Так, згідно Кредитного договору (у редакції додаткової угоди №74 від 01.07.2013) кінцевий термін користування кредитом встановлено до - 31 січня 2014 року.

За положеннями п.4.2.1. Кредитного договору, Позичальник зобов'язувався здійснювати своєчасне повернення Кредиту.

Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки Банку сум кредиту, процентів, комісій, неустойки, визначених цим Договором (п.2.8. Кредитного договору).

Судом встановлено, що у встановлений строк Позичальником не виконане зобов'язання щодо повернення суми кредиту та станом на 28.11.2014 прострочена заборгованість Позичальника за основною сумою кредиту становить - 3 650 000, 00 дол. США.

Відповідно до п.4.2.1. Кредитного договору Позичальник зобов'язувався сплачувати нараховані проценти, та виконувати свої зобов'язання в повному обсязі у строки, передбачені цим Договором.

На підставі додаткових угод до Кредитного договору розмір процентної ставки неодноразово змінювався.

Так, додатковою угодою №70 від 27 вересня 2011 до Кредитного договору сторонами погоджено, що процента ставка за користування кредитом встановлена: 14 (чотирнадцять) відсотків річних (вказана процентна ставка діяла в період, за яких обліковується заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом).

Згідно п. 2.5. Кредитного договору проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п.1.1.2 Кредитного договору на суму фактичного залишку заборгованості за Кредитом, із розрахунку 365 (триста шістдесят п'ять) днів у році та календарної кількості днів у місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті Кредиту щомісячно з 27 (двадцять сьомого) минулого місяця по 26 (двадцять шосте) число включно поточного місяця, при повному погашенні Кредиту - до дня погашення (не включно) (п. 2.6. Кредитного договору).

Пунктом 2.7. Кредитного договору передбачено, що проценти за поточний календарний місяць Позичальник сплачує на рахунок, вказаний банком, щомісяця до 7 (сьомого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (в тому числі дострокового) строкової заборгованості по кредиту.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що протягом строку кредитування до 27.02.2014 Позичальником сплачувались проценти за користування кредитом.

Натомість, нараховані 27.02.2014 проценти за користування кредитом за період з 27.01.2014 по 31.01.2014 у розмірі 7 000, 00 дол. США, станом на день розгляду спору, залишились не погашеними.

Оскільки, у встановлений строк - 31 січня 2014 позичальником не виконане зобов'язання щодо повернення кредиту у сумі 3 650 000, 00 дол. США, сплати процентів за користування кредитом за період з 27.01.2014 по 31.01.2014 у розмірі 7 000, 00 дол. США, тому банком направлено ТОВ «Лінія Кіно» лист - претензію ( №117/046-кв від 14.02.2014) щодо погашення простроченої заборгованості.

Вказаний лист-претензія отримана відповідачем 18.02.2014, однак грошових коштів або відповіді на адресу позивача не надходило, що зумовило звернення із даним позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, додатково нарахувавши пеню за прострочення сплати процентів та пеню за прострочення сплати основної заборгованості та 3% річних.

У своєму відзиві та під час судового розгляду відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зауважуючи, що позивачем невірно застосовано ставку процентів та невірно застосовано значення облікової ставки Національного банку України при здійсненні розрахунку пені. До того ж, відповідач стверджує, що розмір відсотків за користування кредитними коштами має обмежуватись розміром подвійної облікової ставки Національного банку України. Надаючи до суду контр-розрахунок розміру позовних вимог, ТОВ «Лінія Кіно» наголошує, що банк не скористався своїм правом безспірного списання з рахунків відповідача грошових коштів у рахунок погашення наявної заборгованості.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються із нормами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З системного аналізу вищевикладених положень, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит (у межах кредитної лінії) у розмірі 3 650 000,00 доларів США. За користування вказаними кредитними коштами банком нараховані 4 919 303,23 доларів США відсотків, що частково сплачені ТОВ «Лінія Кіно» у розмірі 4 912 303,23 доларів США, тобто на день розгляду спору, за відповідачем рахуються не сплачені відсотки у розмірі 7 000,00 доларів США, нараховані 27.02.2014 року.

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідачем порушені договірні зобов'язання у частині своєчасного повернення грошових коштів за кредитний договір №88-01-03V від 11.12.2003 року.

У межах розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які спростовували наведені Банком факти, щодо неналежного виконання кредитних зобов'язань та розміру суми неповернутого кредиту та несплачених відсотків за користування кредитними коштами, з огляду на що суд вважає вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Кіно» заборгованість за основною сумою кредиту - 3 650 000 доларів США 00 центів та заборгованість за процентами 7 000 доларів США 00 центів обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Одночасно, суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо обмеження розміру процентів відсотковим значенням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, оскільки вказані нарахування не є тотожними. Так, визначення процентної ставки за користування кредитними коштами є однією з умов кредитного договору та погоджується обома сторонами (кредитором й позичальником) безпосередньо. У той час, як пені це вид відповідальності сторони у разі порушення виконання договірних зобов'язань, у даному випадку кредитних зобов'язань, що повернення кредиту та сплати відсотків.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п..7.1. Кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або сплати процентів за користування кредитом та/або комісій Банк має право нараховувати Позичальнику неустойку в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена в п. 1.1.3. цього Договору, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 цього Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає його законним та обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати процентів та пені за прострочення сплати основної заборгованості у період з 01.02.2014 по 31.07.2014 підлягає задоволенню у сумі 309 100,00 доларів США (кредит) та 592,80 доларів США (проценти).

Одночасно, суд зауважує, що відповідачем при здійсненні перерахунку розмірі пені невірно визначено період нарахування 01.02.2014-30.07.2014, оскільки останнім днем нарахування пені є 31.07.2014, останній день липня - шостого місяця, від дня коли зобов'язання мало бути виконане.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, Банк правомірно здійснив нарахування 3% річних у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України з чітким розрахунком, який міститься у матеріалах справи, а тому вимога про стягнення 91 073,85 доларів США підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Наразі, за змістом ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язані визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, вставлених законом.

Відповідно до пункту 3.4. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та п. 4. ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день подання позову.

При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій проводилися чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.

У разі подання позову про стягнення суми боргу в національній валюті України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається національній валюті України за офіційним курсом, визначеним НБУ на день подання позову.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк», дотримуючись вимог чинного законодавства, вірно встановлено фактичний розмір заборгованості 60 741 800,52 грн. з урахуванням офіційного курсу валют, встановленим НБУ на дату подання заяви про збільшення розміру позовних вимог (28.11.2014), така сума, що стягується Банком складається з сум отриманих кредитних коштів, відсотків та пені та 3% річних.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Таким чином, оскільки, строк виконання зобов'язання за Кредитним договором № 88-01-03V від 11.12.2003 настав, на день вирішення спору зобов'язання за вказаним договором на виконано, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача визнаються судом правомірними, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Згідно п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.Розподіляючи судові витрати, суд також керується положеннями Господарського процесуального кодексу України, а також приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013, якими передбачено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору (п. 4.5.).

Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач - Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір у розмірі 73 080,00грн підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 75, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія Кіно" про стягнення заборгованості по кредитному договору - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Кіно» (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 34-Б; ідентифікаційний код 32706561) на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, місто Київ, проспект Перемоги, 41; ідентифікаційний код 19357489) заборгованість за Кредитним договором № 88-01-03 V від 11.12.2003 у розмірі 4 057 766 (чотири мільйони п'ятдесят сім тисяч сімсот шістдесят шість) доларів США 65 центів, що еквівалентно 60 741 800 (шістдесят мільйонів сімсот сорок одна тисяча вісімсот) гривень 52 копійки (за курсом станом на 28.11.2014 року), у тому числі:

- заборгованість за основною сумою кредиту - 3 650 000 ( три мільйони шістсот п'ятдесят тисяч) доларів США 00 центів, що еквівалентно 54 637 831 (п'ятдесят чотири мільйони шістсот тридцять сім тисяч вісімсот тридцять одна) гривень 85 копійок;

- заборгованість за процентами - 7 000 (сім тисяч) доларів США 00 центів, що еквівалентно 104 784 (сто чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири) гривні 88 копійок;

- пеня за прострочення сплати кредиту - 309 100 (триста дев'ять тисяч сто) доларів США 00 центів, що еквівалентно 4 627 001 (чотири мільйони шістсот двадцять сім тисяч одна) гривня 05 копійок;.

- пеня за прострочення сплати процентів - 592 (п'ятсот дев'яносто два) долари США 80 центів, що еквівалентно 8 873 (вісім тисяч вісімсот сімдесят три) гривні 78 копійок;

- проценти у розмірі 3% річних за користування чужими коштами - 91 073 (дев'яносто одна тисяча сімдесят три) долари США 85 центів, що еквівалентно 1 363 308 (один мільйон триста шістдесят три тисячі триста вісім) гривень 96 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінія Кіно» (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 34-Б; ідентифікаційний код 32706561) у дохід Державного бюджету України 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 18.12.14 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний рішення складено

та підписано 22.12.14 року

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя І.М. Отрош

Суддя Р.Б. Сташків