Рішення № 42012045, 25.12.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/28281/14 Головуючий у 1 - й інстанції: Макаренко І.О.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/15660/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Семенюк Т.А.

- Гаращенка Р.Д.

при секретарі - Пилипчук В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2014 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про повернення банківського вкладу, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про повернення банківського вкладу задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_3 кошти за договором банківського вкладу в сумі 6500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення еквівалентно 94055 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_3 проценти у розмірі 81 долар США, що за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення еквівалентно 1172,07 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_3 три проценти річних у розмірі 72 долари США, що за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення еквівалентно 1041,84 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь держави судовий збір в сумі 962,69 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для розгляду справи. Зазначає, що задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи з банку на його користь грошові кошти у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення, судом 1-ї інстанції порушено вимоги ст.11 ЦПК України. Так, з досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_3 грошові кошти на депозитний рахунок було внесено в доларах США, а тому банк зобов'язаний повернути вкладнику депозит в доларах США або еквівалентну суму в гривні за офіційним курсом на момент виплати коштів, а не на момент ухвалення судового рішення. Посилається також на безпідставність висновків суду 1-ї інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача упущеної вигоди в розмірі 289,23 долари США, оскільки відповідач, не виплативши позивачу у строки встановлені в депозитному договорі грошові кошти, фактично позбавив можливості останнього укласти новий депозитний договір з іншим банком. Даний факт підтверджується копією договору №1591281 Публічного акціонерного товариства «Надра», який суд 1-ї інстанції відмовився долучити до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_5 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив, а тому, колегія судів вважає можливим слухати справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 17 травня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_3 було укладено договір банківського вкладу «Швейцарський» «Постійний» «Квартальний» №585161/2013 (в доларах), відповідно до умов якого, банк відкриває клієнту вкладний рахунок за вкладом на вимогу «для виплат» НОМЕР_2. На даний рахунок банк перераховує нараховані проценти за збереження вкладу та може бути перераховано вклад за закінченням строку його дії. Сума початого вкладу становить 13 000 доларів США за ставкою 9% річних. Дата вимоги вкладником вкладу 17 червня 2014 року.

10 червня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» з заявою, в якій повідомив про намір закрити вклад за договором банківського вкладу «Швейцарський» «Постійний» «Квартальний» №585161/2013 відразу після закінчення строку дії договору.

На дану заяву 25 липня 2014 року Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» ОСОБА_3 було надано відповідь про те, що банком здійснюється виплата коштів в іноземній валюті, згідно з нормами, встановленими постаноою Національного банку України №328 від 01.06.2014 року.

Оскільки Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» було повернуто ОСОБА_3 лише 6500 доларів США тіла депозиту та 1200 доларів США нарахованих відсотків, то ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу в сумі 6500 доларів США, процентів у розмірі 81 долар США, трьох процентів річних у розмірі 72 долари США та упущеної вигоди в сумі 289,23 доларів США.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на його користь кошти за договором банківського вкладу в сумі 6500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення еквівалентно 94055 грн., проценти у розмірі 81 долар США, що за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення еквівалентно 1172,07 грн., три проценти річних у розмірі 72 долари США, що за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення еквівалентно 1041,84 грн.,суд 1-ї інстанції виходив з того, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення.

Колегія суддів в повній мірі не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції з огляду на таке.

В силу вимог ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

У відповідності до ч.1 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до ч.5 ст.1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Зі змісту договору банківського вкладу «Швейцарський» «Постійний» «Квартальний» №585161/2013 (в доларах) від 17 травня 2013 року вбачається, що в ньому встановлено всі істотні умови для такого виду договорів, відповідно до вимог чинного на той час законодавства та інших нормативно-правових актів. Укладаючи договори, сторони дійшли згоди щодо укладання договорів на зазначених у них умовах, а відтак, з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, за умовами п.1.7 договору банківського вкладу «Швейцарський» «Постійний» «Квартальний» №585161/2013 (в доларах) від 17 травня 2013 року дата вимоги вкладником вкладу - 17.06.2014 року.

Судом достовірно встановлено, що 17.06.2014 року банком ОСОБА_3 суму вкладу та проценти за договором банківського вкладу «Швейцарський» «Постійний» «Квартальний» №585161/2013 (в доларах) від 17 травня 2013 року повернуті не були. В подальшому відповідачем позивачу було виплачено лише 6500 доларів США тіла депозиту та 1200 доларів США нарахованих відсотків.

Оскільки банком свої зобов'язання за договором банківського вкладу «Швейцарський» «Постійний» «Квартальний» №585161/2013 (в доларах) від 17 травня 2013 року в повному обсязі виконано не було, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку коштів за договором банківського вкладу в сумі 6500 доларів США та процентів у розмірі 81 долар США.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановленні договором або законом.

З аналізу ст.625 ЦК України вбачається, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й три проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язань за депозитним договором, то наявні всі правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 72 доларів США.

Поряд з цим, прийшовши до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача коштів за договором банківського вкладу в сумі 6500 доларів США, процентів у розмірі 81 долар США, трьох процентів річних у розмірі 72 долари США, суд 1-ї інстанції прийшов до помилкового висновку про стягнення цих грошових коштів у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення, оскільки відповідно до ст.1058 ЦК України, предметом договору вкладу є грошова сума, що надійшла, вони внесені вкладником або для нього, і банк зобов'язаний виплачувати вкладникові таку ж суму та проценти на неї. Позивачем було внесено на депозитний рахунок грошові кошти в доларах США, а тому і виплаті підлягають грошові кошти в доларах США. Положення ч.1 ст. 192 ЦК України щодо гривні, як законного платіжного засобу в даному випадку не застосовуються тому, що грошовий вклад в іноземній валюті в даному випадку не є засобом платежу, в розумінні ч.1 ст. 192 ЦК України.Крім того, зважаючи на коливання курсу валют, на час виконання рішення суду курс валют може змінитись, що призведе до порушення права позивача на отримання відповідного розміру вкладу.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильність висновків суду про стягнення коштів по договору банківського вкладу в гривневому еквіваленті на день ухвалення рішення суду є обґрунтованими, рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 07 листопада 2014 року необхідно змінити та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти за договором банківського вкладу в сумі 6500 доларів США, процентів у розмірі 81 долар США, три проценти річних у розмірі 72 долари США (в межах заявлених позовних вимог).

Колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_3 упущеної вигоди в сумі 289,23 доларів США і доводи апеляційної скарги про невідповідність вказаних висновків вимогам закону вважає безпідставними, з огляду на таке.

Зі змісту ст.22 ЦК України, вбачається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не встановлено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У зазначеній нормі права, яка встановлює загальні підстави відшкодування шкоди, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Шкода це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки завдана шкода (реальна шкода та упущена вигода) відшкодовується в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі.

ОСОБА_3, відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому майнових збитків, а тому, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про стягнення упущеної вигоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріальну шкоду (упущену вигоду) відповідач завдав позивачу внаслідок того, що не виплативши позивачу у строки встановлені в депозитному договорі грошові кошти, фактично позбавив можливості останнього укласти новий депозитний договір з Публічним акціонерним товариством «Надра», колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

Зі змісту договору банківського вкладу «Швейцарський» «Постійний» «Квартальний» №585161/2013 від 17 травня 2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_3, вбачається, що сума початого вкладу становить 13 000 доларів США з датою вимоги вкладником вкладу 17 червня 2014 року.

Поряд з цим, з наданого позивачем до апеляційної скарги договору строкового банківського вкладу без поповнення №1591281 від 07.03.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Надра» та ОСОБА_3, вбачається, що за даним договором вкладник зобов'язується в строк не пізніше 5 днів з дня підписання даного договору передати, а банк зобов'язується прийняти грошову суму в розмірі 13 000 доларів США, на строк 6 місяців, з виплатою 10% річних.

З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_3 в березні 2014 року звертався до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» з письмовою вимогою про дострокове розірвання договору банківського вкладу «Швейцарський» «Постійний» «Квартальний» №585161/2013 від 17 травня 2013 року та повернення йому суми депозиту в зв'язку з тим, що він має намір укласти з Публічним акціонерним товариством «Надра» депозитний договір та внести отримані від відповідача кошти на депозитний рахунок в банку «Надра».

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене судом з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, а викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки суд повно та об'єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм вірну правову оцінку та ухвалив рішення у відповідності з вимогами матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду 1-ї інстанції також не спростовують.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_3 відсутні.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судом 1-ї інстанції обґрунтовано стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь держави судовий збір в сумі 962,69 грн.

Керуючись ст..ст. 526, 1058 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2014 року змінити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (код ЄДРПОУ 19017842) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) кошти за договором банківського вкладу в сумі 6500 доларів США.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (код ЄДРПОУ 19017842) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) проценти у розмірі 81 долар США.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (код ЄДРПОУ 19017842) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) три проценти річних у розмірі 72 долари США.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: