Ухвала суду № 42012044, 25.12.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/6510/14-ц Головуючий у 1 інстанції - Зарицька Ю.Л.

апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/796/15580/2014

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді- Ратнікової В.М.

суддів - Семенюк Т.А.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Пилипчук В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Військової частини А 0515 Дюді РоманаРомановича на рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 листопада 2014 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А0515 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и л а:

В червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Подільського районного суду м.Києва з позовом до Військової частини А0515 про стягнення грошової допомоги з урахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період невиконання грошового зобов»язання. Посилався на те, що відповідач не виконує постанову Київського апеляційного адміністративного суду м.Києва від 17.01.2013 року про зобов'язання провести перерахунок та виплату йому одноразової грошової допомоги, призначеної відповідно до статей 9 та 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, з урахуванням усіх отримуваних за останньою посадою на військовій службі видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, включно з посадовим окладом, окладом за військовим званням, надбавкою за вислугою років, надбавкою за виконання особливо важливих завдань, надбавкою за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, премією, і виплатою різниці між перерахованою та отриманою сумами допомоги, яка відповідно до розрахунку, проведеного відповідачем становить 250 632,00 гривень, зобов»язання про виплату вказаних коштів є невиконаним, а тому за період просрочки виконання грошового зобов»язання з відповідача на його користь, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню грошова допомога з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за період з 01.02.2013 року по 31.05.2014 року в розмірі 288 254,27 грн., де сума боргу по виплаті одноразової грошової допомоги становить 250 632,00 грн., інфляційні втрати- 27 569,52 грн., три проценти річних у розмірі 10 052,75 грн.

В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу 250 632,00 грн., інфляційні втрати за період з 01.11. 2013 року по 31.10.2014 року в сумі 49 625,14 грн. та три відсотки річних за період з 01.11.2013 року по 31.10.2014 року в сумі 7 518,96 грн.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12 листопада 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з військової частини А0515 (код 22990919) на користь:

ОСОБА_4 інфляційне збільшення в сумі 49625 гривень 14 копійок, три проценти річних в сумі 7518 грн. 96 коп., а всього стягнуто 57144 (п'ятдесят сім тисяч сто сорок чотири) гривні 10 (десять) копійок;

держави - судовий збір в сумі 571 (п'ятсот сімдесят одна) гривня 44 (сорок чотири) копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Військової частини А 0515 Дюдя Роман Романович просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 листопада 2014 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Судом неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеними є обставини справи, які суд вважав встановленими. Так, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача передбачених ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд першої інстанції не врахував, що грошові кошти повинні бути виплачені позивачу відповідачем на підставі рішення суду, а з рішення суду зобов»язальні правовідносини не виникають і підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України в даному випадку не було. Не враховано судом при ухваленні рішення і те, що між сторонами склались адміністративні, а не цивільно-правові відносини.

В судовому засіданні представник відповідача Військової частини А 0515 ДюдяРоман Романович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_6 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду м. Києва Ратнікової В.М., пояснення представника відповідача, представника позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого по справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з Військової частини А0515 на користь ОСОБА_4 інфляційне збільшення в сумі 49625 гривень 14 копійок, три проценти річних в сумі 7518 грн. 96 коп., а всього 57144 гривні 10 копійок, суд 1-ї інстанції посилався на те, що підстав для стягнення з відповідача на користь позивача одноразової грошової допомоги в розмірі 250 632,00 гривень немає, так як вказану грошову допомогу відповідача вже зобов»язано нарахувати та виплатити постановою Київського апеляційного адміністративного суду м.Києва від 17.01.2013 року, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, підстави припинення зобов»язання визначені гл. 50 ЦК України. На момент звернення позивача до суду і під час вирішення спору судом відповідач рішення суду не виконав, грошових коштів позивачу не виплатив, а тому грошове зобов»язання не можна вважати припиненим. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь на час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об»єктивного дослідження наданих сторонами доказів, яким судом першої інстанції дана вірна правова оцінка та в повній мірі відповідають вимогам закону з огляду на таке.

З досліджених судом доказів достовірно встановлено, що вимоги ОСОБА_4 до військової частини А 0515 про здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, звільненому з військової служби у зв»язку з інвалідністю, вирішені по суті постановою Київського апеляційного адміністративного суду м.Києва від 17.01.2013 року, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на його користь 250 632,00 гривень одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч.1 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року постанову Подільського районного суду м.Києва від 07.11.2012 року було скасовано, задоволено адміністративний позов ОСОБА_4, зобов'язано військову частину А0515 провести перерахунок та виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, призначеної відповідно до статей 9 та 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, з урахуванням усіх отримуваних за останньою посадою на військовій службі видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, включно з посадовим окладом, окладом за військовим званням, надбавкою за вислугою років, надбавкою за виконання особливо важливих завдань, надбавкою за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, премією, і виплатою різниці між перерахованою та отриманою сумами допомоги.

З перерахунку, проведеного Військовою частиною А0515 23.10.2013 року за № 22/4/234/118/469 вбачається, що позивачу підлягає виплаті відповідно до вищезазначеної постанови та ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.09.2013 року 250632,00 грн.

Таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, відтак, є грошовим зобов'язанням.

З наданої представником відповідача довідки, виданої Військовою частиною А0515 06.11. 2014 року за № 222/4/1935 вбачається, що визначена постановою суду одноразова грошова допомога за період з лютого 2013 року по вересень 2013 року в сумі 250 632,00 гривень військовою частиною А0515 позивачу ОСОБА_4 не виплачена.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення на його користь з Військової частини А 0515 інфляційних втрат та трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України і доводи апеляційної скарги про те, що положення ст. 625 ЦК України в даному випадку не застосовуються є безпідставними.

Визначаючи розмір інфляційних втрат та трьох відсотків річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у зв»язку з невиконанням грошового зобов»язання по виплаті позивачу грошових коштів в сумі 250 632,00 гривень за період з 01.11.2013 року по 31.10.2014 року відповідно до змінених позивачем позовних вимог станом на 07 листопада 2014 року ( а.с. 75-76), суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що стягненню з Військової частини А 0515 на користь ОСОБА_4 підлягають інфляційні втрати в сумі 49 625,14 гривень та три відсотки річних в сумі 7 518,96 грн.

Доводи апеляційної скарги представника Військової частини А 0515 Дюді Романа Романовича про те, що рішення суду постановлено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеними є обставини справи, які суд вважав встановленими, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд повно та об»єктивно встановив дійсні обставини справи, дослідив надані сторонами докази та дав їм вірну правову оцінку.

Не ґрунтуються на вимогах закону і доводи апеляційної скарги про те, що судом, при ухваленні рішення в порядку цивільного судочинства, не враховано, що між сторонами склались адміністративні, а не цивільно-правові відносини з огляду на таке.

Відповідно до роз»ясень, викладених в п.21 Постанови Пленуму від 01 березня 2013 року № 3 « Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування ( суб»єктом владних повноважень) як суб»єктом публічного права та суб»єктом приватного права-фізичною особою, в якому управлінські дії суб»єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб»єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом свого цивільного права на отримання грошових коштів та стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за невиконання відповідачем зобов»язання щодо виплати вказаних коштів позивачу, а тому між сторонами склались цивільно-правові, а не адміністративні правовідносини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Військової частини А 0515 Дюді РоманаРомановича відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів .

Головуючий: Судді: