Постанова № 42011572, 17.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа№ 910/1015/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача за зустрічним позовом: Кузьмін О.В., представник за довіреністю №81/2014 від 28.02.2014р.

від відповідача за зустрічним позовом: не з'явився;

від третьої особи 1: Шевчук О.М., представник за довіреністю №239 від 16.09.2014р.;

від третьої особи 2: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Розглянувши апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014р. (підписано - 05.06.2014р.)

у справі №910/1015/14 (головуючий суддя: Трофименко Т.Ю., судді: Ващенко Т.М., Смирнова Ю.М.)

за позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві

до Міністерства внутрішніх справ України

про визнання недійсним договору № 266-Доб/2013/К від 25.12.2013р.

за зустрічним позовом Міністерства внутрішніх справ України

до Управління Державної служби охорони при Головному управлінні України в м. Києві

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Фонд державного майна України

2) Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України про визнання недійсним договору № 266-Доб/2013/К від 25.12.2013р.

Позовні вимоги умотивовані тим, що Міністерство внутрішніх справ України, не є власником переданого ним під охорону приміщення, що є підставою для визнання такого договору недійсним, як такого, що укладений особою без достатньої обсягу цивільної дієздатності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. позовну заяву Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В процесі розгляду справи, 18.03.2014р. Міністерство внутрішніх справ України звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві про визнання права власності держави Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України на нерухоме майно, двоповерхове нежитлове приміщення з мансардою, загальною площею 750,10 кв.м. (літера «К» за технічним паспортом), яке знаходиться за адресою: вул. Набережне шосе, 25.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що первісний позивач (відповідач по зустрічному позову) не визнає права державної власності та МВС України на майно, яке згідно договору № 266-Доб/2013/К від 25.12.2013р. передане йому під охорону ,і у такий спосіб оспорює наявність у МВС України, як органу управління державним майном, відповідної цивільної дієздатності на укладення стосовно нерухомого майна цивільно-правових договорів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2014р., відповідно до ст. ст. 27, 60, 69, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято зустрічну позовну заяву Міністерства внутрішніх справ України для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/1015/14, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2014р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом - Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права на об'єкти нерухомого майна.

Управління Державної служби охорони при Головному управлінні України в м. Києві у поданому 02.04.2014р. відзиві зазначило, що право власності або інші речові права на двоповерхове нежитлове приміщення з мансардою, загальною площею 750,10 кв.м. яке знаходиться за адресою: вул. Набережне шосе, 25. не зареєстровані за жодним суб'єктом правовідносин, у тому числі за Державою в особі МВС України. За відсутності зареєстрованого речового права та іншого титульного володіння на вказане нерухоме майно, УДСО просить визнати недійсним ним договір на охорону з МВС України.

Фонд державного майна України у своїх поясненнях зазначив, що відповідно до відомостей про окреме нерухоме державне майно, які містяться у витязі з Єдиного реєстру об'єктів державної власності, майно обліковується як гуртожиток для робітників та службовців, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережне шосе, 25, органом управління цим державним майном здійснює Міністерство внутрішніх справ України. Статтею 6 Закону визначені повноваження уповноважених органів управління державним майном, до яких зокрема відноситься ведення обліку об'єктів державної власності, що перебувають в їх управлінні, здійснення контролю за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів.

Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» пояснень щодо суті спору у даній справі не надало

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2014р. у справі №910/1015/14 (головуючий суддя: Трофименко Т.Ю., судді: Ващенко Т.М., Смирнова Ю.М.) у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що правові підстави для визнання недійсним договору про централізовану охорону майна на об'єкті № 266-Доб/2013/К від 25.12.2013р. відсутні. Щодо заявленого зустрічного прозову, місцевий господарський суд зазначив , що відповідач за зустрічним позовом не вчинив дій, які б свідчили про оспорювання чи невизнання ним права державної власності на об'єкт нерухомості, що знаходиться: м. Київ, вул. Набережне шосе, 25, а саме: двоповерхове нежитлове приміщення з мансардою, загальною площею 750,10 кв.м. (літера «К» за технічним паспортом), що свідчить про те, що він не оспорює право власності позивача за зустрічним позовом.

Не погоджуючись із мотивами та висновками суду першої інстанції у даній справі Міністерство внутрішніх справ України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014р. в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви та прийняти нове рішення, яким зустрічну позовну заяву Міністерства внутрішніх справ України про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна задовольнити повністю, визнати право власності Держави Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Набережне шосе, 25, а саме: двоповерхове нежитлове приміщення з мансардою, загальною площею 750,10 кв.м. (літера «К» за технічним паспортом).

У доводах апеляційного оскарження Міністерство внутрішніх справ України посилалося на неповне дослідження судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

За твердженням скаржника, у разі коли під сумнів ставиться цивільна дієздатність (правомочність) суб'єкта управління державним майном на розпорядження таким майном, у тому числі при укладенні договорів на його охорону, фактично не визнається (ставиться під сумнів) право державної власності на такі об'єкти нерухомого майна.

Разом з тим, апелянт зазначав і про порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції не застосовано статтю 77 ГПК України та не відкладено розгляд спору у справі, тоді як, розгляд справи в судовому засіданні 02.06.2014р. відбувся за відсутністю представника позивача за зустрічним позовом, чим було порушено його право на участь в судовому засіданні передбачене ст. 22 ГПК України.

Одночасно Міністерство внутрішніх справ України просило поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014р. у даній справі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України передано на розгляд головуючій судді Київського апеляційного господарського суду Кропивній Л.В.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2014р. сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді Кропивної Л.В., суддів: Жук Г.А, Пашкіної С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2014р. у справі №910/1015/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Жук Г.А, Пашкіна С.А.) вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 17.09.2014р. Пунктом 4 вказаної ухвали зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України надати суд апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 6829,87грн.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014р. у справі №910/1015/14 у зв'язку з перебуванням судді Жук Г.А. та судді Пашкіної С.А. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014р. апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014р. у справі №910/1015/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 01.10.2014р. у зв'язку з неявкою представників відповідача за зустрічним позовом та третьої особи 2.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014р. у справі №910/1015/14 у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014р. апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014р. у справі №910/1015/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.11.2014р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача за зустрічним позовом та третіх осіб 1, 2 за зустрічним позовом.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014р. у справі №910/1015/14 у зв'язку з виходом судді Чорної Л.В. з відпустки, здійснено заміну у складі колегії суддів у даній справі на наступний: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014р. у справі №910/1015/14 апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014р. у справі №910/1015/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

12.11.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.12.2014р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача за зустрічним позовом та третьої особи 2 за зустрічним позовом.

У судове засідання 17.12.2014р. представники відповідача за зустрічним позовом та третьої особи 2 не з'явились. Разом з тим, будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми в даному судовому засіданні від відповідача за зустрічним позовом та третьої особи 2 до суду не надійшло, тобто про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Як вбачається з відмітки про відправку, яка міститься на звороті останньої сторінки оригіналу ухвали Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014р., якою розгляд справи було відкладено на 17.12.2014р., копії вказаного процесуального документу було відправлено учасникам судового процесу у даній справі - 17.11.2014р.

Таким чином, учасники судового процесу про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом суду. Відкладення справи застосовується не у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представників сторін, а у зв'язку з неможливістю вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів.

Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що неявка представників відповідача за зустрічним позовом та третьої особи 2 у дане судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті у судовому засіданні 17.12.2014р., адже всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, а їх явка учасників обов'язковою не визнавалася.

У судовому засіданні 17.12.2014р. представник Міністерства внутрішніх справ України просив суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014р. в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви та прийняти нове рішення, яким зустрічну позовну заяву Міністерства внутрішніх справ України про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна задовольнити повністю, визнати право власності Держави Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Набережне шосе, 25, а саме: двоповерхове нежитлове приміщення з мансардою, загальною площею 750,10 кв.м. (літера «К» за технічним паспортом).

У судовому засіданні 17.12.2014р. представник Фонду державного майна України підтримав свої пояснення надані суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 25.12.2013р. між (надалі - виконавець) та Міністерством внутрішніх справ України (надалі - замовник) був укладений Договір № 266-Доб/2013/Кр на централізовану охорону майна на об'єкті (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати охорону майна замовника на об'єкті, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережне шосе, 25, а саме: двоповерхове нежитлове приміщення з мансардою, загальною площею 750,10 кв.м. (літера «К» за технічним паспортом).

За цим договором виконавець не приймає майно замовника на зберігання і не вступає у володіння ним (п. 2.1. Договору).

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення первісного та зустрічного позовів, з наступних мотивів.

Як випливає з матеріалів справи, МВС України фактичним володільцем нерухомого майна, добросовісність володіння яким становить законну презумпцію в силу частини 3 ст. 397 ЦК України.

Незаконність володіння може бути спростована лише власником у судовому порядку.

Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві (первісний позивач) таким власником не є, на нерухоме майно, володіння яким здійснює МВС України, не претендує, а тому доводи первісного позивача, у значенні оспорення чи невизнання, як воно надається статтею 392 ЦК України, юридичного значення не мають і правомірності володіння Міністерством внутрішніх справ України нерухомим майном спростувати не можуть.

Поряд з цим, добросовісний фактичний володілець вправі передавати під охорону майно, яким володіє, в силу ст. 927 ЦК України.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Судом апеляційної інтсанції встановлено, що правові підстави для визнання недійсним договору на централізовану охорону майна на об'єкті № 266-Доб/2013/Кр від 25.12.2013 відсутні.

Виходячи з в викладеного судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції вірно відмовив, як у задоволенні первісного позову Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в м. Києві, так і у задоволенні зустрічного позову Міністерства внутрішніх справ України.

При цьому, посилання скаржника, як на підставу скасування оскарженого ним процесуального акту, на те, що судом першої інстанції в судовому засіданні 02.06.2014р. не було застосовано статтю 77 ГПК України про відкладення розгляду спору у справі, а розгляд справи 02.06.2014р. відбувся за відсутністю представника позивача за зустрічним позовом, чим було позбавлено можливості останнього надати пояснення, визнаються апеляційним господарським судом необґрунтованими, з огляду на наступне.

Утім, колегія суддів вважає такі твердження апелянта необґрунтованими, з огляду на встановлення наступних обставин.

Як слідує з матеріалів справи, суд першої інстанції 27.01.2014р. ухвалою порушив провадження у справі та призначив розгляд справи на 19.02.2014р. Розгляд справи здійснювався починаючи з 27.01.2014р. і до 02.06.2014р., коли місцевий господарський суд виніс рішення по справі, тобто майже півроку.

При цьому, за весь цей період розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі й у зв'язку з неявкою представників позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, а саме з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 4, 35, 105, т. 1) позивач за зустрічним позовом отримував процесуальні документи суду першої інстанції через своїх представників, в тому числі і ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.05.2014р. про відкладення розгляду справи на 02.06.2014р., в якому було оголошено оскаржуване рішення.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З матеріалів справи вбачається, що суд попередньої інстанції вжив усіх заходів, необхідних для виклику сторін у судові засідання і для всебічного і повного розгляду справи.

Також, колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Встановивши, що позивач за зустрічним позовом був повідомлений належним чином, а неявка його представника у судове засідання не перешкоджала всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно розглянув справу за відсутності представника позивача за зустрічним позовом за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а не його обов'язком. Тому, оскільки позивач за зустрічним позовом був повідомлений належним чином, а в матеріалах справи було достатньо документів для розгляду справи по суті, суд першої інстанції не був зобов'язаний повторно відкладати розгляд справи №910/1015/14 на іншу дату.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті господарським судом оскаржуваного рішення не було допущено порушень норм Господарського процесуального кодексу України; позивач за зустрічним позовом був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, але не скористався своїм правом на участь у них, а тому доводи апелянта про те, що суд першої інстанції необґрунтовано розглянув спір по суті в судовому засіданні 02.06.2014р., тоді як міг відкласти розгляд спору у даній справі, підлягають відхиленню.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта (Міністерство внутрішніх справ України).

При цьому, колегія суддів відзначає, що скаржник при поданні апеляційної не сплатив судовий збір. Так, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2014р. апелянта було зобов'язано сплатити судовий збір в сумі 6829,87грн. Проте, станом на 17.12.2014р. апелянт вимог вищевказаної ухвали суду не виконав.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд також має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про стягнення з позивача за зустрічним позовом несплаченої суми судового збору в розмірі 6829,87грн.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014р. у справі №910/1015/14 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2014р. у справі №910/1015/14 - без змін.

2.Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, код ЄДРПОУ 00032684) в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 6829,87грн.

3.Видачу судового наказу доручити Господарського суду міста Києва.

4.Матеріали справи №910/1015/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Чорна