Постанова № 42011532, 15.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2014 р. Справа№ 916/13/1662

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:не з'явився;

відповідача: Білозерська А.Л., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2014

у справі № 916/13/1662 (суддя - Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС"

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

про визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору №196 від 31.03.2010р. та іпотечного договору №152 від 01.04.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі № 916/13/1662 позов задоволено частково.

Визнано недійсним Іпотечний договір від 01.04.2010р., посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Горбань М.В. за реєстровим № 152, укладений між Відкритим акціонерними товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (код ЄДРПОУ 19017842) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" (код ЄДРПОУ 25040503).

В частині позовних вимог про визнання недійсним Кредитного договору №196 від 31.03.2010р., укладеного між Відкритим акціонерними товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (код ЄДРПОУ 19017842) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" (код ЄДРПОУ 25040503) відмовити.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" судовий збір у розмірі 1147 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" передано на розгляд судді Андрієнко В.В.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 916/13/1662 колегію суддів у складі: головуючий - суддя Андрієнко В.В., судді - Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 01.07.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 розгляд справи відкладено на 07.08.2014.

06.08.2014 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

В зв'язку з перебування головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка О.В. у відпустці, відповідно до підпунктів 3.1.11, 3.1.13. пункту 3.1.Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/13/1662.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" передано на розгляд колегії судді у складі головуючого судді - Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Шевченка Є.О.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2014р., у зв'язку з перебуванням Синиці О.Ф. на лікарняному, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Зеленін В.О, судді - Верховець А.А, Шевченко Є.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2014, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження.

07.08.2014 в судовому засіданні оголошено перерву до 08.09.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2014р., у зв'язку з виходом судді Синиці О.Ф. з лікарняного, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Зеленін В.О, судді - Синиця О.Ф., Шевченко Є.О.

02.09.2014 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові пояснення по справі.

04.09.2014 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про витребування доказів.

08.09.2014 розглянувши подане представником відповідача клопотання про витребування доказів, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 розгляд справи відкладено на 13.10.2014.

Також, зазначеною ухвалою було зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" та ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області надати суду докази проведення перевірки податковою службою в жовтні 2013 року факту здійснення орендної плати земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126.

09.10.2014 на адресу суду від ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області на виконання вимог ухвали суду була надана копія службової записки.

13.10.2014 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

13.10.2014 розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 розгляд справи відкладено на 10.11.2014.

07.11.2014 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

10.11.2014 розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.

10.11.2014 представником відповідача відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 розгляд справи відкладено на 24.11.2014. Продовжено строк вирішення спору у справі № 916/13/1662.

24.11.2014 скаржник в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

24.11.2014 представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку вирішення спору відповідно до ст. 69 ГПК України.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, користуючись правом, передбаченим ст. 69 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе продовжити строк вирішення даного спору та відкласти розгляд справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 розгляд справи відкладено на 15.12.2014. Продовжено строк вирішення спору у справі № 916/13/1662.

15.12.2014 позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином відповідно до вимог ст. 64, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином.

Статтею 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Керуючись ст. 75 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

15.12.2014 представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

31.03.2010 між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі по тексту - Відповідач або Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» (далі по тексу Позивач/Боржник) укладено Кредитний договір N2 196 (далі по тексту - Кредитний договір), відповідно до якого Банк надав позивачу кредит у сумі 11 320 673,28 грн., зі сплатою за користування кредитом 16,0% річних - до 31.03.2010, 18,0% річних - з 01.04.2010, 20,0% річних - з 01.10.2010, 22,0% річних - з 01.04.2011, 24,0% річних - з 01.10.2011, терміном остаточного повернення - 01.08.2016.

В подальшому умови кредитного договору змінено додатковими угодами до кредитного договору, а саме кредит надається у сумі 11 179 164,86 грн., зі сплатою за користування кредитом 16,0% річних - до 31.03.2010, 18,0% річних - з 01.04.2010, 20,0% річних - з 01.10.2010, 16,0% річних - до 01.03.2011, 18,0% річних - з 01.09.2011, 20,0% річних - з 01.03.2012, 22,0% річних - з 01.09.2012, 24,0% річних - з 01.03.2013, терміном остаточного повернення - 30.12.2017, а також змінено графік погашення кредиту: починаючи з 31.01.2012 кожний місяць рівними частинами - по 145000,00 грн., а 30.12.2017 року - 4 992,85 грн.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором між ТОВ «СП «Аквавінтекс» (далі по тексту - Іпотекодавець) та Банком (далі по тексту Іпотекодержатель) 01.04.2010 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Горбань М.В. за реєстровим № 152 (далі по тексту - Договір іпотеки), відповідно до умов якого позивач передав, а Банк прийняв в іпотеку цілісний майновий комплекс, загальною площею 10706,7 кв.м., що заходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, що розташований на земельній ділянці площею 2,9612 га, кадастровий номер 5123755300:02:004:0506, цільове призначення якої: для підприємства іншої промисловості (Код цільового призначення - 1.10.5), яка знаходиться у фактичному користуванні ТОВ «СП «Аквавінтекс», що підтверджується довідкою відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області від 24.03.2010 №365/562 (далі по тексту предмет іпотеки).

Між сторонами 31.03.2011 укладено Договір про внесення змін до Іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області за реєстровим №2271.

Так, предмет іпотеки, а саме цілісний майновий комплекс за адресою: Одеська обл., Овідіопольский район, смт Великодолинське, вул. Леніна, 126, знаходиться у власності у іпотекодавця на підставі свідоцтва про право власності (бланк ЯЯЯ№932451), виданого Виконкомом Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 16.12.2005 на підставі рішення Виконкому Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 25.11.2005 за №500 та на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9317165, виданим Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації 16.12.2005.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що кредитний договір №196 від 31.03.2010р. суперечить положенням статуту ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС", вимогам Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991р. № 1576-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) та ставить позичальника у невигідне становище в питаннях порядку та умов, строків виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань.

До того ж, позивач стверджує, що залучення на договірних засадах кредитних коштів та питання реструктуризації грошових зобов'язань за отриманими кредитами, відносяться до кола питань господарсько-фінансової діяльності Товариства, врегульованими положеннями розділу VIII статуту ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС", вирішення яких відповідно до п/п "а" п. 20.4 статуту ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства, а підписання між ВАТ "ВіЕйБі" та ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" Кредитного договору №196 від 31.03.2010р., метою якого є рефінансування заборгованості позичальника по Кредитному договору №03/08 від 31.07.2008р., відбувалось директором ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" з власної ініціативи та не погоджувалось відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.

Оскільки, Кредитний договір №196 від 31.03.2010р. було укладено та підписано директором ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" з власної ініціативи, без погодження відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства та з перевищенням наданих йому статутом товариства повноважень, позивач просив даний договір визнати недійсним у судовому порядку.

Щодо вимог позивача про визнання недійсним з моменту укладення оспорюваного Іпотечного договору то зазначає те, що права на земельну ділянку за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, на якій розташований предмет іпотеки, не належали ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС", в підтвердження чого позивач посилається на довідку Овідіопольського райвідділу земельних ресурсів від 25.09.2003р. та на договір оренди від 11.08.2003р., відповідно до якого Великодолинська селищна рада Овідіопольського району Одеської області на підставі рішення X сесії XXIV скликання від 16.10.2003 року за №490 передала в платне користування, а Акціонерне товариство відкритого типу "Овідіопольський завод продовольчих товарів" прийняло в строкове, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, вул. Леніна, 126, площею 0,3299 (забудовані землі - 0,3299 га).

Оскільки, на думку позивача, при укладенні Іпотечного договору від 01.04.2010р. сторонами не було дотримано умови передачі нерухомого майна в іпотеку, визначені ст. 6 Закону України "Про іпотеку", то це є підставою для визнання недійсним вказаного договору.

До того ж, позивач стверджує, що іпотечному договорі від 01.04.2010р. відсутній опис предмета іпотеки у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", оскільки в іпотечному договорі не зазначено опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастрового номеру.

З огляду на зазначене, позивач вказує, що Іпотечний договір від 01.04.2010р. укладений між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Відповідно ст. 202, ч. 2 ст. 203, 205, 207, 237 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Належних відомостей про недійсність кредитного договору позивачем не надано та відповідні рішення з цього приводу також відсутні.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З огляду на викладене вище, колегією суддів встановлено, що обставини, які свідчать про недійсність кредитного договору з підстав зазначених в позовній заяві, позивачем не доведені належними доказами, в тому числі відомостей про звернення до правоохоронних органів із заявами про факти зловживання посадовим становищем особою, що підписала кредитний договір, а також неправомірне проставлення печатки підприємства на кредитному договорі (шахрайство), суду жодних належних доказів що вказана особа діяла з умислом та не від імені товариства суду не надано, письмово про це не зазначено, результатів розгляду таких заяв до суду не надано.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання кредитного договору недійсним, місцевий господарський суд виходив з того, що Кредитний договір №196 від 31.03.2010р. був укладений ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" в особі директора Дзюбан Е.В., який діяв в межах повноважень визначених Статутом Товариства.

До того ж, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні, що ПАТ "ВіЕйБі Банк" виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши позивачу кредитні кошти, а позивач, в свою чергу, користувався кредитними коштами та здійснював погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, що свідчить схвалення сторонами Кредитного договору.

Але в той же час, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним іпотечний договір, місцевий господарський суд дійшов висновку, що на момент укладення оспорюваного договору, а також в подальшому, право власності або право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться предмет іпотеки, позивачем, у відповідності до закону, оформлене не було.

В зв'язку з чим, зазначені обставини свідчать про невідповідність Іпотечного договору від 01.04.2010р., укладеного між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "СП "АКВАВІНТЕКС" вимогам ст. 6 Закону України "Про іпотеку", що є підставою для визнання даного договору недійсним.

Проте, з такими висновками місцевого господарського суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула права власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласник а (землекористувача).

До особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю»).

За умовами п. 5.4.11. договору іпотеки іпотекодавець зобов'язаний протягом 2 місяців з дня підписання цього договору, укласти Договір оренди земельної ділянки, на якій розташований предмет іпотеки. У разі невиконання даного пункту, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, і, відповідно, Іпотекодавець зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісії, штрафні санкції, у розмірах та на умовах, що визначені Кредитним договором.

Отже, умовами спірного договору не встановлюється передача в іпотеку земельної ділянки або права оренди на неї, а передбачається лише обов'язок позивача в подальшому оформити право користування земельною ділянкою.

28.05.2008 земельна ділянка, на якій знаходиться предмет іпотеки, передана Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області в користування ТОВ «СП «Аквавінтекс» відповідно до Рішення №670- У на ХХІІ сесії скликання. Відповідно, селищною радою вирішено передати ТОВ «СП «Аквавінтекс» земельну ділянку площею 2, 6912 га (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення - яка складається з ділянок - 0,3299 га та 2,6313 га) в довгострокову оренду терміном на 49 років для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд в смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126 Овідіопольського району Одеської області та встановити орендну плату в розмірі 7% від нормативної" грошової" оцінки, тобто 285 827,65 грн. в рік.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору, згідно якого відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що договір іпотеки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Крім того, ч. 1 ст. 18 вказаного Закону встановлено,істотні умови договору іпотеки, до яких, зокрема, віднесено: зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися ті цільове призначення; посилання на видачу заставної або її відсутність.

За приписами ч. 2 ст. 18 того ж Закону у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

За таких обставин, в оскаржуваному договорі іпотеки, а саме в пунктах 1.1., 1.2. сторонами визначено зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок їх виконання, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації та його реєстраційні дані відповідно до ст. 18 Закону України «Про іпотеку», якою встановлено істотні умови договору іпотеки.

У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З матеріалів справи не вбачається у чому саме полягає порушення прав та інтересів скаржника за договором іпотеки, по всім умовам якого сторонами досягнуто згоди при його укладенні.

Таким чином, сторонами при укладенні оспорюваного договору досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, визначених ст. 203 Цивільного кодексу України та ст. 18 Закону України «Про іпотеку», і немає жодної підстави, передбаченої ст. 215 Цивільного кодексу України, як загальної норми, та ст. 18 Закону України «Про іпотеку», як спеціальної норми, для визнання договору іпотеки недійсним.

До того ж, відповідно до Листа державного комітету України з земельних ресурсів №14-17 4/12991 від 11.11.2008 «Щодо застосування терміна самовільне зайняття земельної ділянки» та відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використання та охороною земель» не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування (оренду).

Дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючого документам, зареєстрованого в установленому порядку, але за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у використання (оренду) земельної ділянки чи наявність цивільно-правової угоди про набуття права на земельну ділянку, житловий будинок, будівлю або споруду, які на ній розміщені, не можуть бути кваліфіковані як «самовільне зайняття земельної ділянки. Вчинення таких дій є «використанням земельної ділянки без правовстановлюючого документа», відповідальність за що не передбачена.

Відповідно до п.11 Постанови пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» лише на підставі рішення виконавчого органу або органу місцевого самоврядування набувається право користування земельної ділянки і лише на підставі рішення відповідного органу земельну ділянку можливо передати в користуванні іншій особі, або на підставі визнання рішення недійсним в судовому порядку. Так, на момент укладення іпотечного договору, рішення Великодолинської селищної ради V Овідіопольського району Одеської області М670 - У від 28.05.2008 про передачу в користування ТОВ «СП «Аквавінтекс» земельної ділянки є чиннuм, не скасоване, не визнано в передбаченому законом порядку недійснuм.

Наявність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі при укладенні правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним. Таким чином волевиявлення відповідного органу як орендодавця, в даному випадку здійснюється у формі рішення такого органу і лише реалізується шляхом укладення договору оренди.(Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 30.11.2007 №Ol-8/918 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок».)

За умовами ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується, зокрема, питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельним ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону.

Таким чином, обставини, з якими закон пов'язує недійсність правочину, не мають місце у справі, яка розглядається, а посилання суду першої інстанції на відсутність реєстрації договору оренди у іпотекодавця на земельну ділянку як на підставу визнання іпотечного договору недійсним є необґрунтованим, оскільки земельна ділянка не є предметом іпотеки, крім того наявність реєстрації договору оренди на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, як істотної умови спірного договору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» не є обов'язковою.

Перебування земельної ділянки у правомірному користуванні у позивача також підтверджується довідкою відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області №365/562 від 24.03.2010, яка надана суду приватним нотаріусом Овідіопльського нотаріального округу Одеської області - Горбань Мариною Валентинівною і в якій зазначено, що земельна ділянка площею 2,9612 га (в тому числі: капітальна трьох і більше поверхова - 2; 9612 Га), кадастровий номер якої 512375300:02:004:0506, цільове призначення якої: для підприємств іншої промисловості (код цільового призначення -1.1-.5), розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Леніна, 126, знаходиться у фактичному користуванні ТОВ «СП «Аквавінтекс»; Витягом від 28.03.2011 відділу Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, де вказано, що користувачем земельної ділянки, на якій знаходиться предмет іпотеки за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. ВеликоДолинське, вул. Леніна, 126 є ТОВ «СП «Аквавінтекс», нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 1 255 919, 49 грн., встановлено середню вартість земельної ділянки: 101,62 грн. за 1 кв.м.

З зазначеного вище вбачається, що на момент укладення договору іпотеки, земельна ділянка, на якій розташовано предмет іпотеки, перебувала у правомірному користуванні у іпотекодавця на підставі рішення органу місцевого самоврядування і відсутність зареєстрованої в передбаченому законом порядку угоди про набуття права користування на вказану земельну ділянку не тягне за собою правових наслідків у вигляду визнання договору іпотеки недійсним. Наслідком використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів може бути лише притягнення порушника земельного законодавства до адміністративної відповідальності у разі невиконання приписів державного інспектора згідно з запропонованим порядком дій, про те, це не є предметом даного спору.

Тому, при недоведеності під час розгляду справи факту порушень відповідачем прав позивача відповідно до визначених позивачем підстав заявленого позову, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та вказували на порушення відповідачем його прав.

Колегія суддів відмічає, що місцевим господарським судом безпідставно не застосовано строки позовної давності за заявою відповідача до вимог позивача про визнання договору іпотеки недійсним.

Так, необгрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що позивачу не було відомо на момент підписання договору іпотеки директором позивача Дзюбан Е.В. про відсутність оформленого договору оренди земельної ділянки і що йому про це стало відомо лише у жовтні 2013 року в результаті перевірки факту здійснення орендної оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

В матеріалах справи, є довідка ТОВ «СП «Аквавінтекс» від 31.05.2010, в якій директор позивача повідомляє, що договір оренди закінчився і підприємство планує протягом двох місяців підписати договір оренди земельної ділянки.

Тобто, станом на дату укладення договору іпотеки, позивачу було відомо про відсутність оформлення договору оренди земельної ділянки.

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позивачу було відомо про порушення свого права на з тих підстав, які викладені в позовній вимозі, на момент підписання оспорюваного іпотечного договору, а саме 31.03.2010, то строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним іпотечного договору сплив 31.03.2013.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі № 916/13/1662 прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, що підтверджується фактичними обставинами та матеріалами справи, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі № 916/13/1662 частково скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "АКВАВІНТЕКС" відмовити повністю.

4. Матеріали справи № 916/13/1662 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Е.О. Шевченко