Рішення № 42011415, 23.12.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2014 р. Справа № 914/3572/14

За позовом:Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м. Київ;до відповідача:Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця», м. Львів;про:стягнення 43841,38 грн. відшкодування в порядку регресу, стягнення пені, трьох відсотків річних Суддя - Крупник Р.В.

Секретар - Яслик Н.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Гордій В.О. - представник (довіреність №б/н від 03.01.2014р.).

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

08.10.2014 р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (надалі - Позивач) до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» (надалі - Відповідач) про стягнення 43841,38 грн. відшкодування в порядку регресу, стягнення пені, трьох відсотків річних.

Ухвалою суду від 10.10.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 23.10.2014р. Розгляд справи неодноразово відкладався, про що судом виносились відповідні ухвали.

Ухвалою суду від 08.12.2014 року строк розгляду справи продовжено до 23.12.2014 року та відкладено розгляд справи на вказану дату.

Представник позивача в судове засідання 23.12.2014р. не з'явився, на адресу суду надіслав заяву №11/10390 від 16.12.2014р., в якій просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача та вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначає, що 16.09.2013 року між позивачем та гр. Бернацьким Р.І. було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-1301-13-00438, предметом якого є страхування транспортного засобу марки «SUBARU», д.р.н. ВС3800СТ. 06.10.2013 року відбулася ДТП за участю транспортного засобу марки «SUBARU», д.р.н. ВС3800СТ під керуванням водія Савчук Т.І. та транспортного засобу марки «ВАЗ» д.р.н. ВС7381ВС під керуванням водія Гавриша Д.М. Згідно довідки ВДАІ ГУ МВС України та постанови Галицького районного суду м. Львова від 30.10.2013р. вказана ДТП відбулася внаслідок порушення ПДР України гр. Гавришем Д.М.

Як зазначено в позовній заяві, 28.10.2013 року позивачем на підставі рахунку №СФ-0007213 від 09.10.2013р. було складено страховий акт та розрахунок страхового відшкодування до нього. На підставі цих документів позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 44841,38 грн. Разом з тим, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ», д.р.н. ВС7381ВС застрахована у відповідача, згідно полісу №АВ/9834400. 29.11.2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу за №11/7527. Однак, відповідач проігнорував вказану заяву і до теперішнього часу не здійснив виплату страхового відшкодування. А тому позивач просить суд стягнути вказане відшкодування, а також пеню та три відсотки річних, передбачених п.36.5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 625 ЦК України.

Представник відповідача в судове засідання 23.12.2014 року з'явився, проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у запереченнях на позовну заяву та письмових доповненнях до них.

В засіданні зазначив, що відповідно до п.22.1 ст.22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик у межах сум, зазначених у страховому полісі відшкодовує лише у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду. Належно оцінена шкода, в розумінні даного Закону, є визначена аварійним комісаром або експертом вартість відновлювального ремонту пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24.11.2013 року. Цією методикою встановлено, що при визначенні вартості відновлювального ремонту передбачено складання Звіту експерта, Протоколу огляду транспортного засобу, калькуляції відновлювального ремонту та фото таблиць пошкодженого транспортного засобу. Вказаних вимог позивачем не дотримано, що є підставою для відмови в позові.

Крім цього, як зазначив представник відповідача відповідно до ст. 33-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Разом з тим, як зазначає представник, ні позивачем, ні гр. Бернацьким Р.І. вказаних вимог закону не було дотримано, пошкоджений автомобіль для огляду не надано. Більше того, при направленні заяви про здійснення страхового відшкодування, позивачем не було надано всіх документів для цього. Вказані факти є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування згідно п.37.1.3 Закону.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.09.2013 року між позивачем та гр. Бернацьким Романом Івановичем (за Договором - Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-1301-13-00438 (надалі - Договір) предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Subaru WRX», 2010 року випуску, д.н. ВС3800СТ, номер кузова JF1GVFLV5BG014867.

Відповідно до п.11.1 Договору вказаний транспортний засіб застраховано від таких страхових випадків: викрадення, ДТП, ПДТО, стихійне лихо, пожежа, вибух, падіння предметів, напад тварин.

Строк дії Договору з 18.09.2013 року по 17.09.2014 року (п.8 Договору).

06.10.2013р. у м. Львові на вул. Стрийська, 121 сталася ДТП за участю транспортного засобу марки «Subaru WRX», д.н. ВС3800СТ під керуванням водія Савчук Т.І. та транспортного засобу марки «ВАЗ 21093» д.н. ВС7381ВС під керуванням водія Гавриша Д.М., внаслідок якої, транспортному засобу страхувальника було завдано механічних ушкоджень, а саме, пошкоджено задню центральну частину автомобіля, що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою Відділу ДАІ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області про дорожньо-транспортну пригоду №9278513 від 24.10.2013р.

Постановою Галицького районного суду м. Львова №461/12212/13-п від 30.10.2013 року встановлено, що вказана ДТП відбулася внаслідок порушення водієм автомобіля марки «ВАЗ 21093» д.н. ВС7381ВС - Гавришем Д.М. правил дорожнього руху. Даною постановою суду Гавриша Д.М. визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

07.10.2013 року на адресу позивача надійшла Заява страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, в якій він просить страхове відшкодування виплатити на рахунок СТО для здійснення ремонту.

В свою чергу, на виконання умов Договору, представником позивача (аварійним комісаром) було проведено огляд ТЗ страхувальника та складено Акт огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) від 07.10.2013 року, де вказано перелік та опис пошкоджень транспортного засобу страхувальника - автомобіля марки «Subaru WRX», д.н. ВС3800СТ.

Згідно рахунку-фактури № СФ-0007213 від 09.10.2013р. ПП «Автоцентр «Ера» вартість відновлюваних робіт та запчастин (матеріалів) автомобіля страхувальника марки «Subaru WRX», д.н. ВС3800СТ складає 44 841,38 грн.

28.10.2013 року позивачем здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено Страховий акт №ЗСКА-2864 в якому зазначено перерахувати страхове відшкодування в розмірі 44 841,38 грн. на розрахунковий рахунок ПП «Автоцентр «Ера».

31.10.2013 року на підставі вказаних документів позивачем здійснено страхове відшкодування у розмірі 44 841,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням №19596 від 31.10.2013р.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП - Гавриша Д.М. застрахована у відповідача згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9834400 від 03.01.2013р. Відповідно до даного Полісу, строк його дії становить з 04.01.2013 року по 03.01.2014 року. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 50000,00 грн. Розмір франшизи - 1000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2013 року позивач направив відповідачу Заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу 11/7527 від 29.11.2013р., в якій він просить відшкодувати шкоду в розмірі 44841,38 грн. Вказану заяву відповідач отримав 10.12.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та не заперечується представником відповідача.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що у відповідь та заяву позивача, відповідач двічі направляв позивачу листи №584 від 25.12.2013р. та №81 від 31.03.2014р. та з вимогою про надання повного пакету документів (оскільки такий був відсутній при первинній заяві) для того, що б відповідач міг прийняти рішення відносно вказаної заяви. Разом з тим, доказів направлення цих листів позивачу відповідачем не надано.

Як встановлено судом, станом на день розгляду справи, відповідачем не прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 980 ЦК України встановлено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування), а також відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.22.1 ст.22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом п.36.4 ст.36 Закону виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Судом встановлено, що в ДТП, яке трапилося 06.10.2013 року зазнав пошкоджень транспортний засобом марки «Subaru WRX», 2010 року випуску, д.н. ВС3800СТ, номер кузова JF1GVFLV5BG014867, який застраховано позивачем на підставі Договору №28-1301-13-00438 від 16.09.2013 року. Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля марки «ВАЗ 21093» д.н. ВС7381ВС, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача. На підставі Заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 07.10.2013р., Акту огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) від 07.10.2013р., рахунку-фактури № СФ-0007213 від 09.10.2013р., розрахунку суми страхового відшкодування та Страхового акту №ЗСКА-2864 від 28.10.2013 року, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 44 841,38 грн.

З огляду на викладене, у відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, винного у ДТП, виник обов'язок з відшкодування позивачеві, як страховику цивільно-правової відповідальності потерпілої у ДТП особи, суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 43841,38 грн. (з урахуванням передбаченої Полісом № ВС/9834400 від 03.01.2013р. франшизи у розмірі 1000,00 грн.), що становить вартість відновлювального ремонту та запчастин (матеріалів) пошкодженого автомобіля марки «Subaru WRX», д.н. ВС3800СТ.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що відповідно до положень ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодуванню підлягає лише належно оцінена шкода. Належно оцінена шкода, в розумінні даного Закону, є визначена аварійним комісаром або експертом вартість відновлювального ремонту пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24.11.2013 року, яка передбачає складання Звіту експерта, Протоколу огляду транспортного засобу та калькуляції відновлювального ремонту.

З цього приводу суд зазначає слідуюче.

Дійсно, нормою ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Разом з тим, відносини щодо виплати позивачем страхового відшкодування гр. Бернацькому Р.І. за Договором страхування регулюються не ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а ЗУ «Про страхування» та положеннями самого договору.

Відповідно до ст. 25 ЗУ «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Розділом 11 частини 2 Договору страхування №28-1301-13-00438 від 16.09.2013 року передбачено, що в разі настання страхового випадку, страхувальник подає заяву про настання страхового випадку, до якої додається, зокрема, калькуляція рекомендованої (або погодженої) Страховиком СТО із зазначенням переліку відновлювальних робіт, їх вартості, вартості деталей, що підлягають заміні, вартості витратних матеріалів.

Відповідно до розділу 15 Договору страховик протягом 5 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку здійснює огляд пошкодженого ТЗ та/або вживає заходів для проведення незалежної експертизи (п.15.2). Якщо розрахунок вартості відновлювального ремонту буде здійснюватися фахівцями страховика, то страховик проводить такий розрахунок протягом 5 робочих днів з моменту прийняття такого рішення (п.15.3). Страховик протягом 5 робочих днів з дати отримання від страхувальника всіх необхідних документів, передбачених Розділом 11 частини 2 Договору приймає рішення (складає Страховий акт) про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування.

З огляду на викладене, здійснене позивачем страхове відшкодування гр. Бернацькому Р.І. відповідає умовам укладеного Договору і не суперечить ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором страхування №28-1301-13-00438 від 16.09.2013 року, а ЗУ «Про страхування» відповідних застережень не містить. Адже, з приписів вищевказаних норм ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються позивача (страховика за договором добровільного страхування майна), дії якого не регулюються цим Законом, а тому в даній правовій ситуації відсутні правові підстави перекладати на позивача обов'язки відповідача, який є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Крім того, ЗУ «Про страхування» не передбачено обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від попереднього проведення такої оцінки.

В свою чергу, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює не спірні регресні правовідносини у даній справі, а правовідносини, у яких обов'язок проведення професійної оцінки встановлюється для відповідача саме у разі виконання ним зобов'язання безпосередньо відшкодувати шкоду потерпілій особі, взятого за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вказаної правової позиції притримується ВГСУ в постановах №910/10479/14 від 11.11.2014р., №910/11450/13 від 21.01.2014р., №910/3655/13 від 30.07.2013р., №905/4194/13 від 12.11.2013р.

Отже, доводи відповідача про необхідність доведення розміру збитків виключно шляхом проведення його оцінки професійним оцінювачем відповідно до ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не узгоджуються з нормами законодавства про страхування.

До того ж, з врахуванням положень ч. 1 ст. 990 ЦК України та ст.ст. 25, 26 ЗУ «Про страхування» сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами у справі.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що в п. 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затв. наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003р. встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ. Як встановлено судом, рік випуску транспортного засобу страхувальника (марки «Subaru WRX», д.н. ВС3800СТ) 2010, отже, на момент ДТП (06.10.2013р.) фізичний знос вказаного автомобіля дорівнював « 0», а відтак, вартість відновлюваного ремонту розрахована позивачем правильно.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача зазначає, що позивачем було порушено його обов'язки, передбачені ст. 33-1 Закону в частині сприяння страховику в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: не надано для огляду пошкоджений транспортний засіб, не повідомлено про факт ДТП, а також про час та місце огляду автомобіля для визначення розміру збитків, а також не надано всіх наявних у позивача документів, що стосуються ДТП. Вказані факти є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування згідно п.37.1.3 Закону.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.33.1.4 ст.33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів) (п.33.3 ст.33 Закону).

Відповідно до п.33-1.1 ст.33-1 Закону страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

За приписами пунктів 34.1 - 34.3 ст.34 Закону страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Отже, зі змісту вказаних приписів ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, у даному випадку - на відповідача.

У свою чергу відсутність вказаних дій з боку відповідача не позбавляє права позивача на отримання відшкодування в межах понесених ним витрат у вигляді виплати страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, винуватець ДТП Гавриш Дмитро Миколайович повідомив відповідача про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування 07.10.2013 року, що підтверджується його заявою від вказаної дати. Разом з тим, після одержання вказаного повідомлення, відповідач не вчинив жодних дій щодо початку розслідування цієї пригоди та визначення розміру збитків.

Крім цього, суд наголошує на тому, що згідно п.37.1.3 ст.37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Разом з тим, додані позивачем до Заяви на виплату страхового відшкодування в порядку регресу 11/7527 від 29.11.2013р. документи дають відповідачу можливість встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання та розмір заподіяної шкоди.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 43841,38 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Аналізуючи положення глави 47 Цивільного кодексу України, можна зробити висновок, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Відтак, грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Вказана позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 04.02.2014 р. у справі 3-1гс14.

Враховуючи зазначене та положення статей 11, 509 ЦК України, грошові зобов'язання можуть виникати з цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

За змістом п.36.2 ст.36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (п.36.5 ст.36 Закону).

Крім цього, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2013 року позивач направив відповідачу Заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу 11/7527 від 29.11.2013р. разом із документами, зазначеними в ст.35 Закону. Належних доказів відсутності певних документів відповідачем не надано. Вказану заяву відповідач отримав 10.12.2013 року.

Відтак страхове відшкодування відповідач повинен був сплатити до 10.03.2014 року включно.

Як вбачається з позовної заяви, позивач, окрім страхового відшкодування, просить стягнути з відповідача 4576,32 грн. пені та 691,85 грн. три відсотки річних за період з 10.03.2014р. по 17.09.2014р.

З цього приводу суд зазначає, що в силу приписів п. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З розрахунку пені прослідковується, що її нарахування проводилося позивачем всупереч вимогам встановленим ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме понад шість місяців (180 днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені, суд прийшов до висновку, що така підлягає частковому стягненню з відповідача в розмірі 4230,39 грн. за період з 11.03.2014р. по 06.09.2014р. включно. В решті цих вимог слід відмовити.

Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних, суд зазначає, що 3% річних підлягають частковому стягненні з відповідача, в розмірі 688,25 грн., в решті цих позовних вимог суд відмовляє.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства - акціонерна страхова компанія «Скарбниця» (79005, м. Львів, вул. Саксаганського, 5; код ЄДРПОУ 13809430) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32А; код ЄДРПОУ 30859524) 43841,38 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 4230,39 грн. пені, 688,25 грн. три відсотки річних.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства - акціонерна страхова компанія «Скарбниця» (79005, м. Львів, вул. Саксаганського, 5; код ЄДРПОУ 13809430) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32А; код ЄДРПОУ 30859524) 1814,03 грн. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2014 р.

Суддя Крупник Р.В.