Рішення № 42011351, 18.12.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2014 р. Справа № 911/4259/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларітпром",

04071, м. Київ, Подільський р-н, вул. Ярославська, буд. 4-Б

до Фізичної особи-підприємця Помазун Ірини Іванівни,

07700, Київська обл., Яготинський р-н, м. Яготин, вул. Переяслівська, буд. 78

про стягнення 47 262,92 грн.

за участю представників:

позивача - Лубківська А.С. (довіреність від 08.01.2014, б/н);

відповідача - Дудник В.О. (довіреність від 25.11.2014, б/н).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларітпром» (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Помазун Ірини Іванівни (далі - відповідач) про стягнення 47 262,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нерухомого майна від 01.11.2012 № б/н/322.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.10.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.10.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22618/14 від 20.10.2014) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22853/14 від 21.10.2014) позивачем частково подано документи на виконання вимог ухвали суду від 03.10.2014.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, розгляд справи відкладено на 04.11.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 24577/14 від 04.11.2014) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 03.10.2014.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, розгляд справи відкладено на 18.11.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25656/14 від 17.11.2014) відповідачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 03.10.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25658/14 від 17.11.2014) відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов заперечено повністю з підстав, що викладені у відзиві.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25845/14 від 18.11.2014) позивачем подано додаткові докази до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 25744/14 від 18.11.2014) позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про зміну предмету позову, оскільки позивачем заявлено нові позовні вимоги, що не зазначені у позовній заяві: стягнення 3 % річних, пені та інфляційних втрат.

У судовому засіданні 18.11.2014 судом оголошено перерву до 25.11.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2014 заяву про зміну предмету позову повернуто позивачу без розгляду.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 26315/14 від 24.11.2014) позивачем подано заперечення на відзив.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 26432/14 від 25.11.2014) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 25.11.2014 судом оголошено перерву до 02.12.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 26915/14 від 01.12.2014) відповідачем подано клопотання про виклик у судове засідання працівника підприємства для надання пояснень, в порядку статті 30 Господарського процесуального кодексу України,

У судовому засіданні 02.12.2014 розглянуто вказане клопотання відповідача. У задоволенні клопотання відповідача відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю та відсутністю підстав для його задоволення.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 26916/14 від 01.12.2014) відповідачем подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису відповідача на Додатковій угоді від 01.02.2014 № 322.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 26917/14 від 01.12.2014) відповідачем подано клопотання про призначення судової технічної експертизи відбитку печатки відповідача на акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2012 до 31.07.2014, що складений між позивачем та відповідачем.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 26918/14 від 01.12.2014) відповідачем подано доповнення до відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 02.12.2014 представниками сторін подано спільне клопотання про продовження строку вирішення спору для необхідності отримання нових доказів своїх вимог та заперечень.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.12.2014 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 02.12.2014 судом оголошено перерву до 11.12.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 27799/14 від 10.12.2014) відповідачем подано клопотання про витребування доказів у Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», а саме: виписок по рахунках відповідача, що відкриті для здійснення розрахунко-касового обслуговування на рахунок позивача.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 27858/14 від 11.12.2014) відповідачем подано клопотання про витребування у нього документів, які необхідні для проведення судових почеркознавчої та технічної експертиз.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 27915/14 від 11.12.2014) позивачем подано додаткові докази до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.12.2014 розглянуто клопотання відповідача про витребування документів, які необхідні для проведення судових почеркознавчої та технічної експертиз.

Відповідно до вимог статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Оскільки відповідачем не обґрунтовано обставин, що перешкоджають наданню ним самостійно власних документів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування доказів, у порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, у судовому засіданні 11.12.2014 судом роз'яснено представнику відповідача порядок проведення судової експертизи та, зокрема, вимоги до документів, що необхідно подати відповідачу для проведення почеркознавчої експертизи підпису та технічної експертизи відтиску печатки відповідача, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.12.2014 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів та витребувано у Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» довідку за період з 01.11.2012 по 11.12.2014, з інформацією про те, чи здійснювався переказ коштів з рахунків відповідача на рахунки позивача, у зв'язку з чим, розгляд справи відкладено на 16.12.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 28153/14 від 15.12.2014) позивачем подано додаткові докази до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 28197/14 від 16.12.2014) подано документи, що витребувані ухвалою суду від 11.12.2014 у Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк».

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 28301/14 від 16.12.2014) позивачем подано додаткові докази до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.12.2014, відповідно до частини 2 статті 32, частини 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, судом розглянуто клопотання відповідача про призначення судових почеркознавчої та технічної експертиз та відмовлено у їх задоволенні, оскільки обставини, які підлягають встановленню шляхом отримання висновків судових експертів, не мають значення для розгляду даної справи.

У судовому засіданні 16.12.2014 судом оголошено перерву до 18.12.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №№ 28475/14, 28476/14 від 18.12.2014) відповідачем подано доповнення до відзиву та контррозрахунок позовних вимог.

У судовому засіданні 18.12.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача позов заперечив повністю.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.12.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аларітпром» (далі - наймодавець) та Фізичною особою-підприємцем Помазун Іриною Іванівною (далі - наймач) укладено договір найму нерухомого майна від 01.12.2012 № б/н/322 (далі - Договір), за умовами якого наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове платне користування (найм) нежиле приміщення загальної площею 167,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 7-б (далі - предмет оренди), (пункт 1.1. Договору).

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що Договір вступає в силу з 01 листопада 2012 року і діє до 31 жовтня 2013 року.

Додатковою угодою від 01.11.2013 до Договору, сторони продовжили строк дії Договору до 31 грудня 2014 року та погодили, що у подальшому, щороку, Договір вважається продовженим на календарний рік, якщо до 30 листопада відповідного року не буде заявлено однією із сторін про закінчення дії Договору.

Розмір орендної плати за весь предмет оренди становить 3 300,00 грн. за один місяць оренди, з урахуванням ПДВ (пункт 3.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.2. Договору, розрахунок проводиться наймачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок наймодавця без надання наймодавцем рахунків-фактур тощо до 05 числа поточного місяця.

Згідно з пунктом 3.3. Договору, до суми орендної плати не входять платежі за користування електроенергією, опаленням, каналізацією, водою, телефонним зв'язком та платежі за утримання прибудинкової території, які оплачуються згідно з виставленими рахунками, на умовах 100 % передплати.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що наймодавець передає, а наймач приймає предмет оренди протягом 2 днів з дати підписання Договору.

Передання наймачеві предмету оренди оформлюється актом приймання-передачі між наймодавцем та наймачем (пункт 5.4. Договору).

На виконання умов Договору, позивачем передано, а відповідачем отримано в оренду приміщення площею 167,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 7-б, що підтверджується актом здачі-приймання від 01.11.2012, який підписано уповноваженими представниками та скріплено вібитками печаток обох сторін. Копію акту долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Договір, що укладений між сторонами, за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно з частиною 1 статті 759, частиною 1 статті 761 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами пункту 3.2. Договору визначено, що орендна плата сплачується без надання наймодавцем рахунків-фактур тощо, до 05 числа поточного місяця.

Також, відповідачем, згідно з виставленими позивачем рахунками, повинні сплачуватися платежі за користування електроенергією, опаленням, каналізацією, водою, телефонним зв'язком та платежі за утримання прибудинкової території на умовах 100 % передоплати.

Відтак, з дати передання позивачем відповідачу за актом здачі-приймання приміщення, у відповідача виник обов'язок щомісячно оплачувати орендну плату та платежі за користування електроенергією, опаленням, каналізацією, водою, телефонним зв'язком та платежі за утримання прибудинкової території.

Проте, відповідачем оплата за Договором здійснювалась частково, з порушенням строків оплати, у зв'язку з чим, за твердженнями позову, у відповідача наявна заборгованість перед позивач за період з 01.11.2012 до 31.07.2014 зі сплати орендної плати та платежів за користування електроенергією, опаленням, каналізацією, водою, телефонним зв'язком, за утримання прибудинкової території у розмірі 47 262,92 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно з актом здачі-приймання до Договору найму нерухомого майна від 01.11.2012 № б/н322 позивачем передано відповідачу приміщення площею 167,00 кв.м., що розташовано за адресою: м. Київ, вул. Автопаркова, 7-б.

Відповідачем підтверджено користування приміщенням площею 167,00 кв.м. та здійснені часткові оплати за Договором, на підтвердження чого надано до матеріалів справи довідку від 15.12.2014 з банківської установи, в якій відкрито поточний рахунок відповідача, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитками його печатки, за період з 01.11.2012 до 11.12.2014, відповідно до якої, судом встановлено розмір часткових оплат, що здійснені відповідачем за Договором, стягнення заборгованості за яким є предметом позову.

До матеріалів справи позивачем додано Додаткову угоду від 01.02.2014 до Договору, відповідно до якої сторони змінили редакцію пунктів Договору, що визначають розміри приміщення, що орендується та орендної плати: загальна площа приміщень - 247,5 кв.м., а розмір орендної плати - 4 950,00 грн. за кожен місяць (пункт 1. Додаткової угоди від 01.02.2014).

У зв'язку з підписанням Додаткової угоди від 01.02.2014 позивач нараховує орендну плату за період з 01.02.2014 до 31.07.2014 у розмірі 4 950,00 грн. щомісячно.

У відзиві на позовну заяву, відповідачем заперечено підписання ним Додаткової угоди від 01.02.2014.

За результатами дослідження матеріалів справи, з урахуванням тверджень обох сторін, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічне положення міститься в пункті 5.4. Договору, відповідно до якого, передання наймачеві предмету оренди оформлюється актом приймання-передачі між наймодавцем та наймачем.

За твердженнями позивача, на виконання умов Договору, в редакції Додаткової угоди від 01.02.2014, позивачем передано відповідачу в оренду приміщення площею 247,5 кв.м. Проте, до матеріалів справи не додано акту здачі-приймання спірного приміщення. Також, у матеріалах справи відсутні будь-які інші докази, які б підтверджували передачу або фактичне користування відповідачем спірним приміщенням площею 247,5 кв.м.

Таким чином, з урахуванням положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено передачі в оренду відповідачу приміщення площею 247,5 кв.м., згідно з умовами Додаткової угоди від 01.02.2014, а, відтак, у відповідача відсутній обов'язок зі сплати орендної плати за користування зазначеним приміщенням у розмірі 4 950,00 грн. щомісячно.

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що позивач порушив пункт 4.1.2. Договору та своїми діями створив перешкоди відповідачу у користуванні приміщенням площею 167,00 кв.м., що орендується за Договором.

Пунктом 4.1.2. Договору передбачено обов'язок наймодавця не чинити перешкод наймачеві у користуванні предметом оренди.

За твердженнями відповідача, 01.02.2014 приміщення позивачем закрито, що унеможливило його використання відповідачем.

Вказане, на думку відповідача, є порушенням пункту 4.1.2. Договору, а, відтак, з посиланням на частину 6 статті 762 Цивільного кодексу України, про те, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, відповідач вказує про відсутність підстав для сплати орендної плати за період 01.02.2014 до 31.07.2014.

З урахуванням вказаного, судом враховано, що за наявності та доведеності підстав, передбачених частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України, орендар може реалізувати своє право на звільнення від сплати орендної плати. До предмету доказування входить встановлення обставин повної неможливості використання майна у цілях, передбачених договором, і, як наслідок, звільнення відповідача від внесення орендної плати за весь час дії таких обставин, за які він не відповідає.

Проте, відповідач не скористався своїм правом повернути приміщення за актом приймання-передачі, відсутні докази звернення відповідача з будь-якими претензіями до позивача щодо неможливості використання предмету оренди. Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами неможливість використання приміщення, що орендовано за Договором.

Інші твердження відповідача не спростовують вищезазначені висновки суду.

Відтак, за період користування приміщенням площею 167,00 кв. з 01.11.2012 до 31.07.2014 у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем зі сплати орендної плати у розмірі 69 300,00 грн. (3 300,00 грн. х 21 місяць).

Відповідно до довідки від 15.12.2014 з банківської установи, в якій відкрито поточні рахунки відповідача, що надана до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, протягом дії Договору відповідачем, із призначенням платежу «сплата найму нерухомого майна згідно Договору від 01 листопада 2012 року», здійснено перерахування грошових коштів на рахунок позивача у розмірі 30 700,00 грн. Отже, у відповідача наявна заборгованість зі сплати орендної плати за Договором за період з 01.11.2012 до 31.07.2014 у розмірі 38 600,00 грн. (69 300,00 грн. - 30 700,00 грн.).

Позивачем, крім стягнення заборгованості з орендної плати, заявлено до стягнення заборгованість за користування електроенергією, опаленням, каналізацією, водою, телефонним зв'язком та за утримання прибудинкової території.

Відповідно до тверджень позову та розрахунку, що наданий позивачем до матеріалів справи, за період з 01.11.2012 до 31.07.2014 у відповідача виникло зобов'язання сплатити 21 326,12 грн. платежів за послуги, що надані.

Відповідно до інформації, що міститься в довідці від 15.12.2014 з банківської установи, в якій відкрито поточний рахунок відповідача, що наявна в матеріалах справи, протягом дії Договору, відповідачем, із призначенням платежу «сплата за відшкодування електроенергії», здійснено перерахування грошових коштів на рахунок позивача у розмірі 18 906,19 грн.

Проте, позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами розрахунок заборгованості з оплати вартості комунальних послуг.

Згідно з пунктом 3.3. Договору, до суми орендної плати не входять платежі за користування електроенергією, опаленням, каналізацією, водою, телефонним зв'язком та платежі за утримання прибудинкової території і оплачуються згідно з виставленими рахунками, на умовах 100 % передплати.

Позивачем не надано до матеріалів справи рахунки, що виставлені ним відповідачу на оплату комунальних послуг, згідно з умовами Договору.

Натомість, позивачем надано акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) за період з листопада 2012 року до червня 2014 року, які не підписані відповідачем та не скріплені відбитками його печатки. До матеріалів справи не додано доказів їх передачі відповідачу. Відтак, зазначені акти оцінюються судом як неналежні докази для встановлення обсягів послуг, що отримані саме відповідачем та їх вартості.

Відтак, єдиним доказом на підтвердження наявності заборгованості з платежів за комунальні послуги є розрахунок, що наданий позивачем до матеріалів справи. Суми, що вказані позивачем у даному розрахунку не підтверджено первинними документами чи рахунками, виставлення яких, відповідно до умов Договору, є обов'язком позивача.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи рахунки на оплату електроенергії та акти приймання-передачі товарної продукції (активної електроенергії) за спірний період, що надавались Публічним акціонерним товариством «КИЇВЕНЕРГО» Товариству з обмеженою відповідальністю Київська виробничо-будівельна фірма «Інтурист», у якого позивач орендує спірні приміщення.

Проте, загальна площа приміщень, на яке постачальником електроенергії нараховувалась оплата послуг, більша, ніж та, що передана відповідачу. Відтак, у суду відсутня можливість встановити, який саме обсяг електроенергії надавався у приміщення, що орендовано відповідачем.

Також, представником позивача у судовому засіданні надано усні пояснення, що у приміщенні, що орендується відповідачем, встановлені лічильники, показання яких враховувались в обрахуванні вартості спірних послуг, проте, до матеріалів справи не надано доказів вказаного: встановлення лічильників, того, обсяги яких послуг вони обраховують та зняття їх показників, а, відтак, не підтверджені обсяги послуг, що отримані саме відповідачем та правомірність розрахунку їх вартості.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Акт зведення взаєморозрахунків, що доданий позивачем до матеріалів справи, не є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому не може бути належним доказом для встановлення розміру заборгованості відповідача перед позивачем.

Відтак, з урахуванням статті 33 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості відповідача перед позивачем за користування електроенергією, опаленням, каналізації, водою, телефонним зв'язком та за утримання прибуткової території, оплата за які передбачена пунктом 3.3. Договору.

У ході судового розгляду відповідачем заявлено клопотання про призначення судових почеркознавчої та технічної експертиз.

Проте, не зважаючи на подання зазначених клопотань, Помазун Ірина Іванівна, підпис якої на Додатковій угоді до Договору заперечено відповідачем, у судові засідання для відібрання експериментальних зразків підпису не з'явилась.

Крім того, відповідачем не доведено, що обставини, які підлягають встановленню шляхом отримання висновків судових експертів, мають значення для розгляду даної справи.

Відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта є видом доказу, на підставі якого суд може встановити наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно з частиною 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Акт звірки взаємних розрахунків, проведення судової технічної експертизи відбитку печатки на якому заявлено відповідачем, не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не може підтверджувати факт здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Обставини, що вказані в акті звірки взаєморозрахунків сторін можуть бути встановлені іншими доказами: рахунками на оплату, банківською довідкою тощо. Відтак, відсутні підстави для призначення судової технічної експертизи вказаного акту.

Відповідно до частини 1 статті 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки до матеріалів справи не додано доказів передачі та користування приміщенням, згідно з Додатковою угодою від 01.02.2014 до Договору, відсутні підстави для дослідження вказаної Додаткової угоди.

З огляду на вказане та на підставі частини 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, судом відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про призначення судових почеркознавчої та технічної експертиз.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Всупереч вказаних приписів закону, положень укладеного між сторонами Договору, відповідач не виконав зобов'язань зі сплати орендної плати у повному обсязі.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 38 600,00 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за Договором підлягають задоволенню. Решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Помазун Ірини Іванівни (07700, Київська обл., Яготинський р-н, м. Яготин, вул. Переяслівська, буд. 78, ідентифікаційний номер 2740012525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларітпром» (04071, м. Київ, Подільський р-н, вул. Ярославська, буд. 4-Б, код ЄДРПОУ 37558715) 38 600 (тридцять вісім тисяч шістсот) грн. 00 коп. заборгованості з орендної плати за договором найму нерухомого майна від 01.11.2012 № б/н/322 та 1 492 (одна тисяча чотириста дев'яносто дві) грн. 12 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 23.12.2014.

Суддя С.О. Саванчук