Рішення № 42011307, 22.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/26432/14 22.12.14За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес"

до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 19 681,64 грн.

Cуддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 19 681,64 грн. грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 017/13ДО/1 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплатив страхове відшкодування власнику автомобіля марки Джип д/н АА290ІК, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Тойота д/н АА8638АА, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АС/6101358), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.11.2014 порушено провадження у справі № 910/26432/14, розгляд справи призначено на 22.12.2014.

Представник позивача в судове засідання 22.12.2014 не з'явився, про причини неявки суду невідомо.

Представник відповідача в судове засідання 22.12.2014 не з'явився, проте через відділ діловодства суду подав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі та відзив на позов, в якому зазначив, що у договорі добровільного страхування наземного транспорту № 0170а/13ДО/1 від 28.12.2013 визначено, що Усатюк В. М. є вигодонабувачем, однак позивач не надав погодження вигодонабувача з приводу спрямування страхового відшкодування; власником автомобіля Джип д/н АА2290ІК є Усатюк В. М., проте позивач на підтвердження законності здійснення страхового відшкодування надав суду договір укладений між Усатюк Д. В., предметом якого є автомобіля, який на момент ДТП не перебував у власності страхувальника, однак позивач здійснив виплату страхового відшкодування особі, яка не має жодного майнового відношення до пошкодженого транспортного засобу; рахунок наданий позивачем на підтвердження розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку не може бути належним засобом доказування оскільки не відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність». Також відповідач вказує, що полісом № АС/6101358 передбачено франшизу в розмірі 1000,00 грн.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.12.2014 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.12.2013 між ПАТ "Страхова компанія "Юнівес" та Усатюк Д. В. укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 017/13ДО/1 (надалі - Договір), за яким був застрахований автомобіль Джип д/н АА2290ІК.

Відповідно до довідки № 9392182 про дорожньо-транспортну пригоду станом на 27.05.2014 на вулиці Лютеранській, 28/19 у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Джип д/н АА2290ІК, під керуванням Усатюк Д. М. та автомобіля Тойота д/н АА8638АА, під керуванням Кулакової Л. Л.

Згідно з постановою Печерського районного суду м. Києва № 757/15568/14-п від 04.07.2014 Кулакову Л. Л. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до рахунку 2126235 від 16.06.2014, вартість відновлювального ремонту, завданого власникові автомобіля Джип д/н АА2290ІК, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 19681,64 грн.

18.06.2014 Усатюк Д. В. звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі страхового акту А-1615/ДО/1 від 19.06.2013 позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, перерахував суму страхового відшкодування у розмірі 19681,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1768 від 19.06.2014.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи рахунок від 16.06.2014 ремонтного СТО Застрахованого автомобіля ТОВ «Автомобільний Дім Україна - Мерседес-Бенц», позивачем було складено Страховий акт від 19.06.2014, відповідно до якого позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 19681,64 грн. на рахунок вищевказаного ремонтного СТО, що підтверджується платіжним дорученням № 1768 від 19.06.2014.

При цьому, закон не зобов'язує страховика запитувати згоду вигодонабувача на виплату страхового відшкодування на відновлення застрахованого автомобіля, та матеріали справи не містять доказів, що вигодонабувач за Договором страхування заперечував проти виплати позивачем суми страхового відшкодування на рахунок ремонтного СТО застрахованого автомобіля для відновлення останнього, та оскільки відновлення пошкодженого майна (застрахованого автомобіля) не суперечить ані інтересам вигодонабувача, ані страхувальника за вказаним договором, і відповідачем не доведено протилежного.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9392182 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Тойота д/н АА8638АА, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Джип д/н АА2290ІК, належить Кулаковій Л. Л. та знаходився під керуванням Кулакової Л. Л.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Тойота д/н АА8638АА, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність Кулакової Л. Л. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Тойота д/н АА8638АА, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/6101358.

Полісом АС/6101358 передбачено, що франшиза становить 1000,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50000,00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що до позивача перейшли всі права потерпілого згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та страховиком за полісом ОСЦВВТЗ (відповідач) регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Твердження відповідача про те, що підставою для відмови у задоволенні даного позову є відсутність в матеріалах справи звіту про визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля судом відхиляється з огляду на наступне.

У відповідності зі ст. 993 Цивільного кодексу України і ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, що страхувальник (чи інша особа, що одержала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції від 18.09.2011 р.) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції від 18.09.2011 р.) виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 р. у справі № 5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 р. у справі № 910/3655/13 та від 27.01.2014 р. у справі № 910/3023/13.

Отже, ані норми вищенаведених статей ані інших положень законодавства не зобов'язують позивача замовляти та оплачувати суб'єкту оціночної діяльності проведення дослідження та складання відповідного висновку про оцінку шкоди, що пов'язана з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з урахуванням його зносу, внаслідок пошкодження у ДТП.

Відтак, розмір шкоди (як оціненої так і фактично завданої) та коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 32, 34 ГПК України.

Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого застрахованого автомобіля, виробництва не СНД, копія якого міститься у матеріалах справи, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2012, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував 7 років. Таким чином підстав для вирахування зносу в даному випадку не має, та відповідачем не доведено суду протилежного.

Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог.

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів, що існують обставини, зазначені у пункті 7.39 Методики, які дають підстави для визначення іншого розміру коефіцієнта фізичного зносу.

Як зазначалось вище, розмір шкоди та коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 32, 34 ГПК України, та матеріали справи не містять доказів на встановлення та доведення іншого ніж нульовий коефіцієнту фізичного зносу застрахованого автомобіля.

Також відповідачем не надано суду доказів на доведення іншої, ніж вказана в рахунку від 16.06.2014, вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, в розмірі 19681,64 грн., тобто обґрунтування позивача відповідачем не спростовані.

Судом встановлено, що наведені в рахунку матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідках ДАІ, і відповідачем не надано доказів протилежного.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи визначені полісом АС/6101358 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 18681,64 грн. (19681,64 грн. - 1000,00 грн. франшизи).

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ "УОСК" на користь ПАТ "СК "Юнівес" суми страхового відшкодування у розмірі 18681,64 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145; ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Юнівес" (04070, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72; ідентифікаційний код 32638319) суму страхового відшкодування у розмірі 18681 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 64 коп. та судовий збір у розмірі 1734 (одна тисяча сімсот тридцять чотири) грн. 17 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання повного рішення: 26.12.2014

Суддя Грєхова О. А.