Рішення № 42011034, 23.12.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.12.14р. Справа № 904/8420/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"

до Дочірнього підприємства "П'ЯТИХАТКИТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради

про стягнення 1 508 061,50 грн. за поставлений природний газ

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

Позивача - Бережко С.І., довіреність №14-96 від 18.04.14р.

Відповідача - Лаврик О.П., довіреність №б/н від 03.02.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 1 508 061,50 грн. за поставлений природний газ, з яких: 1 119 059,22 грн. - основного боргу, 151 994,73 грн. - пені, 50 624,58 грн. - 3 % річних, 186 382,97 грн. - збитків від інфляції, мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань у частині оплати.

Відповідач позов визнав у частині основного боргу, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, просить суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій на 50 %. Пояснює, що основною критичного фінансового положення підприємства, стало невідшкодування державою різниці між вартістю наданих послуг та розміром затвердженого тарифу за надані населенню міста та району послуги з теплопостачання. Значна частина майна підприємства знаходиться у податковій заставі й унеможливлює оформлення банківського кредиту. Сплата штрафних санкцій у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси Відповідача, а й можливість постачання теплової енергії бюджетним та іншим організаціям. Підприємство вживає всіх заходів, спрямованих на покращення фінансово - економічного стану. Встановлений Дніпропетровською обласною радою підприємству тариф, ще у травні 2014р. не забезпечує в повному обсязі відшкодування економічно обґрунтованих витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням споживачам теплової енергії. Крім того, через значну несплату бюджетними організаціями, юридичними особами та населенням послуг, підприємство несе значні збитки, у зв'язку з чим, для збільшення грошових надходжень підприємством проводиться претензійно - позовна робота. Також Відповідач вказав, що розрахунок збитків від інфляції Позивачем проведено невірно, Позивачем враховано день фактичної сплати заборгованості.

Позивач заперечував.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.12р. сторонами укладений договір № 13/2348-БО-З купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), за п.1.1 якого Продавець зобов'язався передати Покупцеві природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі та на умовах цього договору.

На виконання умов Договору протягом січня-квітня, жовтня-грудня 2013р. Позивач поставив, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 218 616,68 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу. Відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, за поставлений природний газ сплатив 1 099 059,46 грн. Таким чином, борг Відповідача перед Позивачем за поставлений природний газ за Договором становить 1 119 059,22 грн.

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3. Договору строк у межах якого Сторони можуть звернутися до суду про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

На прострочений борг Відповідача - 1 119 059,22 грн., Позивачем нарахована пеня 151 994,73 грн. за період прострочення з 14.02.13р. по 16.09.14р., з посиланням на ч.2 ст.625 ЦК України, нараховані збитки від інфляції - 186 382,97 грн. (за період прострочення з лютого 2013р. по серпень 2014р.), а також три проценти річних - 50 624,58 грн. (за період прострочення з 14.02.13р. по 16.09.14р.).

Загальна сума боргу Відповідача, за розрахунком Позивача, становить 1 508 061, 50 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу, основний борг визнав.

Перевіривши розрахунки Позивача, господарський суд визнає їх обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.

Посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, просить суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій на 50 %. Пояснює, що основною критичного фінансового положення підприємства, стало невідшкодування державою різниці між вартістю наданих послуг та розміром затвердженого тарифу за надані населенню міста та району послуги з теплопостачання. Значна частина майна підприємства знаходиться у податковій заставі й унеможливлює оформлення банківського кредиту. Сплата штрафних санкцій у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси Відповідача, а й можливість постачання теплової енергії бюджетним та іншим організаціям. Підприємство вживає всіх заходів, спрямованих на покращення фінансово - економічного стану. Встановлений Дніпропетровською обласною радою підприємству тариф, ще у травні 2014р. не забезпечує в повному обсязі відшкодування економічно обґрунтованих витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням споживачам теплової енергії. Крім того, через значну несплату бюджетними організаціями, юридичними особами та населенням послуг, підприємство несе значні збитки, у зв'язку з чим, для збільшення грошових надходжень підприємством проводиться претензійно - позовна робота.

Представник Позивач заперечував задоволення клопотання Відповідача, посилаючись на також скрутний фінансовий стан підприємства Позивача.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, аналогічні положення містить ст. 551 ЦК України.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Оскільки зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу, пені) є правом суду, беручи до уваги інтереси обох сторін, суд вважає за можливе задовольнити клопотання Відповідача частково, зменшивши розмір нарахованої пені до 100 000,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 119 059,22 грн. - основного боргу, 100 000,00 грн. - пені, 50 624,58 грн. - 3 % річних, 186 382,97 грн. - збитків від інфляції, решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача в розмірі 30 161,23 грн.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір у розмірі 0,77 коп., зайво сплачений за платіжного доручення №2010349 від 17.10.2014 року, підлягає поверненню Позивачеві з державного бюджету України.

Відповідно до п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "П'ЯТИХАТКИТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (52100, Дніпропетровська область, м. П'ятихатки, вул. Лідії Гречко, 6, код 202 627 28) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 200 777 20) 1 119 059,22 грн. - основного боргу, 100 000,00 грн. - пені, 50 624,58 грн. - 3 % річних, 186 382,97 грн. - збитків від інфляції, 30 161,23 грн. - судового збору.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 200 777 20) із державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 0,77 коп., перерахований на підставі платіжного доручення №2010349 від 17.10.2014 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.

Суддя С.Г. Юзіков

Рішення підписане_____