Постанова № 42010758, 10.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 668/6974/13-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Корецький Д. Б. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Дар'ївської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області № 10 на постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 16 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дар'ївської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Дар'ївської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області про зобов'язання відповідача нарахувати та виплати йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням.

Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 16 жовтня 2013 року вказані вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_2 з 21.07.2000 року по 14.05.2012 року проходив службу в Державній пенітенціарній службі України безперервно, що підтверджується записами в трудовій книжці.

Наказом УДПСтС України від 10.05.2012 року № 24о/с позивача було звільнено з Державної КВС України в запас Збройних Сил України за власним бажанням у званні старшого лейтенанта внутрішньої служби.

Останнє місце роботи та посада - Дар'ївська виправна колонія УДПС України в Херсонській області № 10, черговий помічник начальника установи.

На день звільнення вислуга років позивача склала 13 років, 2 місяці, 8 днів; у пільговому обчисленні 19 років, 2 місяці, 19 днів, що підтверджується витягом з наказу № 24о/с від 10.05.2012 року.

Судом першої інстанції встановлено, що при звільненні позивача останньому не було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що останній має право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Так, відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 18 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 року № 222, одноразова грошова допомога при звільненні зі служби за власним бажанням виплачується особам рядового і начальницького складу, які мають право на пенсію за Законом та вислугу 10 років і більше, у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Статтею 12 зазначеного Закону визначено умовами для призначення пенсії за вислугою років, згідно якої пенсія за вислугою років призначається, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині 3 статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, які на момент звільнення мають вислугу не менше 20 календарних років та 06 місяців у календарному обчисленні (для осіб, які звільнені з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року).

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, ОСОБА_2 був звільнений за власним бажанням 14.05.2012 року та на день звільнення мав вислугу років у календарному обчисленні 13 років 02 місяці 08 днів, у пільговому обчисленні - 19 років 06 місяців 19 днів, тобто він не набув права на пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та відповідно на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, яка передбачена статтею 9 зазначеного Закону.

Посилання позивача та суду першої інстанції на положення статей 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якими визначено коло осіб, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, як на підставу для задоволення вимог позивача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначеними положення дійсно визначено, що особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на пенсійне забезпечення відповідно до вимог вказаного Закону, але лише враховуючи умови передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні позивних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дар'ївської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області № 10 на постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 16 жовтня 2013 року - задовольнити.

Постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 16 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дар'ївської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Дар'ївської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/