Постанова № 42010459, 24.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-2677/12/2170

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Домусчі С.Д.,

судді - Шеметенко Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона, за участю третьої особи ОСОБА_2 про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ВДВС Суворовського РУЮ м. Херсона, за участю третьої особи ОСОБА_2 про скасування постанов від 18 січня 2012 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій (ВП № 24199745), про відкриття виконавчого провадження (ВП № 32865460), від 27 червня 2012 року про арешт майна боржника (ВП № 32865460), від 10 липня 2012 року про призначення експерта (ВП № 32865460), з урахуванням збільшення позовних вимог.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала незаконністю спірних рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірні рішення.

В апеляційній скарзі ВДВС Суворовського РУЮ м. Херсона просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з того, що даний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів лише частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що постановою відповідача від 18 січня 2012 року (ВП № 24199745) було стягнуто з позивачки на користь ОСОБА_2 заборгованість щодо повернення авансового внеску на проведення виконавчих дій у розмірі 18304 гривень /а.с. 6/.

Постановою відповідача від 18 січня 2012 року було відкрито виконавче провадження № 32865460 з примусового виконання вищенаведеної постанови /а.с. 7/.

У межах другого виконавчого провадження відповідачем було прийнято постанови від 27 червня 2012 року про арешт майна позивачки та від 10 липня 2012 року про призначення експерта /а.с. 47, 74/.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно преамбули Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року N 606-XIV, цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Таким чином, органи державної виконавчої служби можуть діяти (при виконані виконавчих документів) виключно у спосіб та порядку, що передбачені вищенаведеним Законом.

Частиною 5 ст. 41 вищенаведеного Закону передбачено, що про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Частинами 1, 2 ст. 45 того ж Закону передбачено, що грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. За письмовою заявою стягувача - фізичної особи чи його представника (за наявності відповідних повноважень) стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на зазначений ним рахунок у банку або в іншій фінансовій установі чи надіслані на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.

Таким чином, діючим законодавством встановлений певний порядок стягнення втрат на проведення виконавчих дій, а саме зазначені витрати стягуються виключно на користь державної виконавчої служби. Можливість стягнення зазначених витрат або авансового внеску безпосередньо на користь кредитора у виконавчому проваджені діючим законодавством не передбачена.

Отже, з урахуванням прямої та безпосередньої заборони (Конституція України, Закон України «Про виконавче провадження») органам виконавчої служби на відхилення від процедури виконавчого провадження, спірне рішення, яким витрати виконавчого провадження (авансовий внесок) були безпосередньо стягнуті з позивача на користь кредитора, є протиправним.

Окрім того, ч. 1 ст. 42 вищенаведеного Закону передбачено, що з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, діючим законодавством передбачено, що авансовий внесок це саме необхідні витрати.

Дана справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2014 року було скасовано попереднє рішення суду апеляційної інстанції та наведено перелік питань необхідних для з'ясування.

На виконання вищенаведеного рішення суду касаційної інстанції судом не однократно було запропоновано відповідачу надати докази невиконання рішення суду боржником у відсутності поважних причин; висновок експерта про вартість робіт, який був підставою, для прийняття постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; копії матеріалів виконавчого провадження (матеріали справи).

З травня по грудень 2014 року відповідач не спромігся надати суду необхідні матеріали.

Окрім того, колегія суддів приймає до уваги те, що згідно експертизи вартість робіт з матеріалами складала 2959 гривень, що є значно менше ніж сума авансу внесена кредитором.

Отже, у відповідача взагалі не мається належних та допустимих доказів обґрунтованості стягнення з позивачки вищенаведеної суми витрат виконавчого провадження. Тобто, постанова від 18 січня 2012 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій (ВП № 24199745) є протиправною.

Щодо позовних вимог про скасування постанов відповідача у виконавчому провадженні № 32865460 по виконанню вищенаведеного рішення (ВП № 24199745).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 вищенаведеного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, діючим законодавством передбачено, що виконавче провадження, яке було відкрито на підставі скасованого в подальшому виконавчого документа, повинно бути закрито саме виконавчою службою, а не скасовано частинами у судовому порядку.

З норм діючого законодавства не вбачається, що суди можуть захищати права позивачів від ймовірних порушень в майбутньому (наприклад не закриття провадження в подальшому). Захисту підлягають лише вже порушені права.

Тобто, частина позовних вимог щодо скасування окремих документів виконавчого провадження № 32865460 задоволенню не підлягає.

Отже, колегія суддів лише частково погоджується з висновками суду першої інстанції про те, даний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 1 ст. 201 КАС України передбачено, що підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив дану справу, однак з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого його постанова підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона - задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року - змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції: «Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції м. Херсона від 18 січня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 18304 гривень витрат на проведення виконавчих дій (ВП № 24199745) - скасувати. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити».

В іншій частині постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в порядку передбаченому діючим законодавством.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /С.Д. Домусчі/

/Л.П. Шеметенко/