Постанова № 42009750, 25.12.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2014 р.Справа № 916/3563/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головея В.М.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від Прокуратури Одеської області - Лянна О.А. (за посвідченням),

від позивача - Денисенко О.М. (за довіреністю),

від відповідача - Середа В.П. (за довіреністю), Гердз П.П. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»

на рішення господарського суду Одеської області від 03.11.2014р.

по справі № 916/3563/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РГК Трейдінг»

до Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»

про стягнення 1 388 041 256,17 грн.,

за участю Прокуратури Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.12.2014р. було оголошено перерву до 25.12.2014р.

Учасниками процесу в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.12.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «РГК Трейдінг» (далі - ТОВ «РГК Трейдінг», позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (далі - ПАТ «ОПЗ», відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений природний газ в сумі 1 237 261 886, 14 грн., пені - 72 813 154,43 грн., 3% річних - 10 527 344,67 грн., інфляційних - 67 438 870, 93 грн. та суми судового збору.

Позов мотивований, що відповідач неналежно виконує свої зобов'язань за договором на поставку природного газу №КС-П-2014-40 в частині здійснення оплати вартості отриманого природного газу.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем сплачено 26 700 000,00 грн. основної суми заборгованості, у зв'язку з цим, господарський ухвалою від 03.11.2014р. припинив провадження в цій частині.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.11.2014р. позов ТОВ «РГК Трейдінг» задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 210 561 886,14 грн. заборгованості, 36 000 000,00 грн. - пені, 10 527 344,67 грн. - 3% річних, 67 438 870,93 грн. - інфляційних, 73 080, 00 грн. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване наявністю порушень умов договору щодо своєчасної оплати за газ з боку відповідача та обґрунтованістю вимог позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у сумі 72 813 154,43 грн. суд першої інстанції згідно із п.3 ст. 551 ЦК України, п.3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України зменшив її розмір до 36 000 000,00 грн. відповідно, з посиланням на матеріальні інтереси сторін.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «ОПЗ» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати частково, прийняти нове, яким зменшити стягнення з відповідача на користь позивача: розміру пені на 99 % до 1% від суми 72 813 154,43 грн., що складатиме 728 131,54 грн.; розміру інфляційних нарахувань до 43 404 125,04 грн., а також розстрочити виконання рішення суду щодо стягнення боргу у розмірі 1 210 561 886, 14грн., 3% річних в сумі 10 527 344,67 грн., інфляційних - 43 404 125,04 грн., пені в розмірі 728 131,54 грн. на 180 місяців з погашенням щомісячними частками в сумі 7 029 008,26 грн.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду ухвалене при недоведених обставинах та при неправильному застосуванні судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного та необґрунтованого рішення.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

05.12.2014р. до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшов лист від Заступника прокурора Одеської області про вступ прокуратури області у дану справу для захисту інтересів держави на підставі ст.121 Конституції України, ст. 29 ГПК України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру».

15.12.2014р. через канцелярію Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «РГК Трейдінг» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважає, що під час розгляду судом першої інстанції були досліджені всі пояснення та докази по справі, надано об'єктивну оцінку всім доводам, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

В судових засіданнях 18.12.2014р. та 25.12.2014р. представники відповідача підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, також представником ПАТ «ОПЗ» було заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, які були надані разом з апеляційною скаргою, уточненнями від 28.11.2014р. та доповненнями до апеляційної скарги 16.12.2014р..

Вислухавши думку представника позивача щодо заявленого клопотання, колегія суддів вирішила клопотання представника відповідача задовольнити, та залучити до матеріалів справи додаткові документи.

В судових засіданнях 18.12.2014р. та 25.12.2014р.представник позивача надав пояснення, в яких просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник прокуратури у судових засіданнях 18.12.2014р. та 25.12.2014р. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 31 грудня 2013р. між ТОВ «РГК ТРЕЙДІНГ» (Постачальник) та ПАТ «ОПЗ» (Покупець) було укладено договір на поставку природного газу №КС-П-2014-40, за умовами якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця природний газ (далі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору, що викладені нижче. Покупець приймає газ виключно з метою споживання для власних потреб (надалі - «Споживання»). Покупець зобов'язується не продавати та не відчужувати будь-яким іншим способом газ, прийнятий за цим Договором. (п. п. 1.1., 1.2. Договору).

Пунктом 2.1. Договору визначено, що Постачальник передає Покупцеві у першому кварталі 2014 року газ в обсязі до 347 500 тис. куб. м (триста сорок сім мільйонів п'ятсот тисяч куб.м), у тому числі по місяцях (тис. куб. м.).

Пунктами 3.5., 3.8. Договору сторони узгодили, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу відповідно до п.3.7. Договору. Кількість газу, поставленого Покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються повноважними представниками Постачальника і Покупця та газотранспортної організації, що оформлюється відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п.6.1. Договору оплата замовлених обсягів газу за Договором здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: - оплата в розмірі 30% (тридцять відсотків) до 5-го числа місяця поставки газу; - оплата в розмірі 30% (тридцять відсотків) до 15-го числа місяця споживання газу; - оплата в розмірі 40% (сорок відсотків) до 25-го числа місяця споживання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий Постачальником газ здійснюється покупцем до десятого числа, наступного за звітним місяця.

За невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором. У разі невиконання Покупцем умов п.6.1. Договору Покупець зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сторони домовились про застосування до вимог про стягнення заборгованості та неустойки строку позовної давності 3 (три) роки (п.п. 7.1., 7.2. Договору).

Договір набуває чинності з « 01» січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до « 31» березня 2014 року включно, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.10.1. Договору).

Протягом 31.12.2013р. - 23.05.2014р. сторонами було укладено низку додаткових угод, якими було змінено, зокрема ціну газу.

На виконання умов договору поставки позивачем відповідачу в період з 01.01.2014р. по 30.06.2014р. було здійснено поставку товару на загальну суму 2 933 281 076,92 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які без зауважень підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, однак відповідачем вартість отриманого від позивача природного газу оплачено лише частково в сумі 1 696 019 190,78 грн., внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 1 237 261 886,14 грн.

На момент пред'явлення даного позову ПАТ «ОПЗ» сплатило заявлену в позовній заяві частину суми основного боргу в розмірі 26 700 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями платіжних доручень №8263 від 24.09.2014р. на суму 13 500 000,00 грн., та № 9467 від 29.10.2014р. на суму 13 200 000,00 грн.

Оскільки, частина суми основного боргу в розмірі 26 700 000,00 грн. сплачена відповідачем на момент звернення позивача до суду, то господарський суд на думку судової колегії правомірно та обґрунтовано припинив провадження на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у справі в цій частині позовних вимог.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 та ч. 1 ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи те, що відповідачем не надано належних доказів погашення заборгованості в розмірі 1 210 561 886,14 грн., місцевий господарський суд, з яким погоджується судова колегія, з урахуванням приписів ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, дійшов висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості.

Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 530, 610 - 612 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 2 ст. 615 та ч. 2 ст. 625 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованих сум 3% річних та інфляції, колегія суддів дійшла висновку, що їх зроблено методологічно та арифметично правильно.

Враховуючи викладені обставини та приписи ст. 625 ЦК України колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовну вимогу в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та суму інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 72 813 154,43 грн., та висновків місцевого суду щодо необхідності зменшення розміру вказаної суми, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Право на нарахування пені сторони узгодили в п.7.2. договору, яким передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору останній зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів, дійшла висновку що він зроблені арифметично і методологічно правильно, з урахуванням умов договору, чинного законодавства, періодів прострочки та розміру прострочених грошових сум.

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру нарахованої пені до 1 % від суми (71 942 976,81 грн. - розмір пені за розрахунком відповідача).

Оцінивши доводи відповідача та надані ним до суду першої інстанції докази колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо зменшення розміру пені до 36 000 000,00 грн.

Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду з клопотанням про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 180 місяці зі сплатою суми заборгованості щомісячно рівними частками, посилаючись на те, що він є збитковим підприємством.

Відмовляючи в задоволенні вищевказаного клопотання господарський суд зазначив, що зі змісту поданих позивачем до матеріалів справи балансів за 9 місяців 2014р. звіт про фінансовий стан, звіт про сукупний доход, вбачається, що відповідач не є збитковим підприємством.

Однак з таким висновком господарського суду не погоджується колегія суддів, адже у наданих відповідача до суду документах фінансово-господарської звітності, зокрема рядку 2355 форми №2 «Звіт про фінансові результати» за перше півріччя та 9 місяців 2014р. зазначені чисті збитки відповідача у розмірі 116 806 тис. грн. та 243 420 тис. грн. відповідно та у рядку 1420 форми №1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)» за перше півріччя та 9 місяців поточного року зазначено непокриті збитки відповідача у розмірі 1 520 658 тис. грн.. та 1 520 658 тис. грн.. відповідно, які мають накопичувальний характер.

Крім цього, Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про використання природного газу підприємствами - виробниками мінеральних добрив» від 29.09.2014р. №488, згідно якої з 01.10.2014р. і до закінчення осінньо-зимового періоду 2014/15 року припинено використання для технологічних потреб природного газу підприємствами, які виробляють мінеральні добрива для технологічних потреб природного газу підприємствами, які виробляють мінеральні добрива, у тому числі ПАТ «ОПЗ», крім того, що буде імпортовано цими підприємствами.

При цьому, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен встановити матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси стягувача, а також може призвести до негативних наслідків для нього.

Приймаючи до уваги вищенаведене судова колегія не вважає належними та допустимими доказами скрутного фінансового становища позивача наявність позовних заяви до останнього. В матеріалах справи відсутні належні письмові докази дійсно скрутного фінансового становища позивача, а саме первинні бухгалтерські документи.

У відповідності до ст.83 Господарського процесуального кодексу України, зокрема п.6, встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, залежно від обставин справи, суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи апеляційний суд дійшов висновку щодо надання розстрочки виконання рішення суду строком на 84 місяців зі сплатою суми заборгованості щомісячно рівними частками.

У зв'язку з цим, апеляційна скарга в частині розстрочки виконання рішення суду підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, з доповненням його регулятивної реченням: «Розстрочити виконання рішення суду строком на 84 (вісімдесят чотири) місяця з 01 січня 2015 року, здійснюючи стягнення з Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РГК Трейдінг» протягом січня 2015 року - грудня 2021 року щомісячно по 15 768 191,69 грн.». В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись cm.cm. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 03.11.2014р. змінити та доповнити його резолютивну частину реченням:

«Розстрочити виконання рішення господарського суду Одеської області від 03.11.2014р. строком на 84 (вісімдесят чотири) місяця з 01 січня 2015 року, здійснюючи стягнення з Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РГК Трейдінг» протягом січня 2015 року - грудня 2021 року щомісячно по 15 768 191,69 грн.»

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати накази відповідно до резолютивної частини цієї постанови зі зазначенням у них всіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.12.2014 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Суддя Мирошниченко М.А.

Суддя Шевченко В.В.