Рішення № 42009476, 25.12.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.12.14р. Справа № 904/8404/14

За позовом приватного підприємства "Алма-Веко, Фуд", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСОКОМБІНАТ ДНІПРО", Дніпропетровськ

про стягнення 39109,35 грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - представник не з'явився

від відповідача - представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Алма-Веко, Фуд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСОКОМБІНАТ ДНІПРО" про стягнення 39109,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №008-2013 від 01.02.2013р., з оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою господарського суду від 28.10.2014р., порушено проавдже6ння у справі, а розгляд справи призначено на 13.11.2014р.

13.11.2014р. представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, до суду повернуся поштовий конверт з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання поштового відправлення. (а.с.57)

Представник позивача в судовому засіданні, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.10.2014р., надав до справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача.

Ухвалою господарського суду від 13.11.2014р., у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів для повного та всебічного розгляду справи, розгляд справи відкладено на 27.11.2014р.

27.11.2014р. представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав до канцелярії господарського суду документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с.98)

Ухвалою господарського суду від 27.11.14р., у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, розгляд справи відкладено на 25.12.2014р.

25.12.2014р. представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.102) надіслав до канцелярії суду факсимільним зв'язком заяву, якою просив суд провести розгляд справи без присутності представника позивача, за наявними матеріалами справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.101), відзив на позов до справи не надав, будь-яких пояснень з приводу неявки представника в судове засідання до суду не надходило.

Згідно з п. 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Суд вважає, що сторони не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідача, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.3.9.2. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

25.12.2014р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між приватним підприємством "Алма-Веко, Фуд" (постачальник - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "М'ЯСОКОМБІНАТ ДНІПРО" (покупець - відповідач) укладено договір поставки №008-2013 від 01.02.2013р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти товар за цінами та в асортименті, які визначені у специфікації (яка є невід'ємною частиною цього договору), надалі за текстом - товар покупцю, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. (а.с.10-13)

Відповідно до п. 1.2. договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання представниками сторін накладної (дата, визначена в накладній), яка засвідчує момент передачі товару.

Пунктом 2.5. договору, встановлено, що датою поставки є дата, визначена в накладній.

Загальна сума договору складається з суми усіх накладних на відвантаження товару за цим договором. (п.3.1. договору)

Передавання - прийняття товару здійснюється згідно накладної, представникам покупця за участі представника постачальника в пункті поставки. Прийняття товару представниками покупця здійснюється за умови надання оформленої належним чином довіреності. (п.5.1. договору)

Відповідно до п.7.1. договору, всі розрахунки за цим договором здійснюються виключно в національній валюті України.

Пунктом 7.2. договору, встановлено, що при замовленні, узгодженні та сплаті покупцем за товар, продавець протягом трьох днів після 100% оплати суми відпускає товар покупцю.

Оплата здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення коштів в касу постачальника. (п.7.3. договору)

На виконання вимог укладеного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 264 124 грн. 30 коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи вантажні декларації та видаткові накладні, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.17-52)

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, у розмірі 207 993 грн. 40 коп. про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки (а.с.67-95), а також повернув товар на суму 25920 грн. 90 коп., відповідно до видаткової накладної на повернення товару №565150 від 15.05.2014р. (а.с.96) У зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 30210 грн. 00 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №78/07 від 31.07.2014р., якою вимагав негайного погашення заборгованості за договором.(а.с.16)

Станом на час розгляду справи, відповідач на претензію не відреагував, заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

На підставі п. 8.2. договору, яким передбачено, що у разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару, встановленого пунктом 7.2. цього договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. Також за прострочення оплати поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити постачальникові 30 (тридцять) % річних від простроченої суми за весь період прострочення платежу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 3041 грн. 69 коп.

На підставі ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 365 грн. 00 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1842 грн. 63 коп.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, які підписані уповноваженим представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.17-52)

Доказів повної оплати поставленого позивачем товару, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем повну оплату поставленого товару не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 30210 грн. 00 коп. - доводяться матеріалами справи, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 3041 грн. 69 коп., суд зазначає наступне:

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

На підставі п. 8.2. договору, яким передбачено, що у разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару, встановленого пунктом 7.2. цього договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. Також за прострочення оплати поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити постачальникові 30 (тридцять) % річних від простроченої суми за весь період прострочення платежу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 3041 грн. 69 коп.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, встановив, що позивачем заявлена пеня за період з 16.05.2014р. по 10.10.2014р. за 147 днів прострочення, проте при здійсненні розрахунку пені за спірний період позивач використовував облікову ставку НБУ у розмірі 12,5% річних та не врахував, що Постановою національного банку України від 14.04.2014 № 212 з 15 квітня 2013 року встановлено облікову ставку в розмірі 9,5% річних, у зв'язку з чим суд вважає що позовні вимоги про стягнення пені в сумі 3041 грн. 69 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 2738 грн. 76 коп.

Суд звертає увагу, що у відповідності до позовної заяви та розрахунку ціни позову (а.с.8), позивачем зазначено період нарахування пені з16.05.2014р. по 10.10.2014р., проте в розрахунковій таблиці вказано період нарахування пені з 16.07.2014р. по 10.10.2014р., враховуючи що кількість днів (зазначена позивачем) в періоді прострочення пені є 147, тобто за період з 16.05.2014р. по 10.10.2014р., суд вважає що позивачем було допущено описку в розрахунковій таблиці.

Судом перевірено додержання позивачем вимог законодавства при здійсненні розрахунку 30% річних, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 30% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1842 грн. 63 коп., суд зазначає наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1842 грн. 63 коп. - є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 365 грн. 00 коп., судом встановлено наступне:

Статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Враховуючи, що відповідно до п. 8.2. договору, сторони передбачили, що у разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару, встановленого пунктом 7.2. цього договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. Також за прострочення оплати поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити постачальникові 30 (тридцять) % річних від простроченої суми за весь період прострочення платежу, суд вважає що сторони в договорі визначили інший процент річних від простроченої суми, а тому в позовних вимогах позивача про стягнення з відповідача 3% річних слід відмовити.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, щодо своєчасної оплати за поставлений товар встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСОКОМБІНАТ ДНІПРО" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 31, код ЄДРПОУ 34314582) на користь приватного підприємства "Алма-Веко, Фуд" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, код ЄДРПОУ 33601824) суму основного боргу 30210 грн. 00 коп., пеню у розмірі 2738 грн. 76 коп., 30% річних у розмірі 3650 грн. 03 коп., інфляційні втрати у розмірі 1842 грн. 63 коп. та суму судового збору у розмірі 1795 грн. 80 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна Повне рішення складено 25.12.2014р.