Постанова № 42009429, 02.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

02 грудня 2014 року №826/1183/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Валеннта»

до

державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

про

скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Валеннта» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.07.2014 №К/800/47386/13 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Валеннта» задоволено частково: скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2013 №826/1183/13-а та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 №826/1183/13-а, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом касаційної інстанції було зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції не повністю досліджено обставини фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, у зв’язку із чим необхідно перевірити реальність виконання цих операцій, порядок їх документального оформлення та факт отримання позивачем умов формування валових витрат, визначених, зокрема, у статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Розгляд справи здійснено із врахуванням частини п’ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/1183/13-а сторін зобов’язано із врахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.07.2014 №К/800/47386/13 надати суду необхідні документи для повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи та підготувати письмові пояснення з приводу спірних правовідносин із врахуванням висновків ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.07.2014 №К/800/47386/13.

Справу №826/1183/13-а розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Валеннта» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2010 під час взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудпроект Сервіс ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-Будівельне Об’єднання».

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Валеннта» підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 123922,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток на загальну суму у розмірі 154903,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва складено акт від 29.08.2012 №2663/22-719/34292578 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 12.09.2012 №0000112270, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 193628,75 грн. у тому числі: 154903,00 грн. – основний платіж, 38725,75 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 12.09.2012 №00001022270, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 154902,50 грн. у тому числі: 123922,00 грн. – основний платіж, 30980,50 грн. . – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пунктом 1.7, підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Валеннта» на підставі договорів від 20.02.2010 № 2002/02 та від 20.04.2010 № 2004/03 з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудпроект Сервіс ЛТД» та договору про відступлення права вимоги від 27.04.2010 з товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-Будівельне Об’єднання» за участю товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудпроект Сервіс ЛТД» поставлено відповідний товар (верхушечна арматура, інтерфейс клапан тощо).

На обґрунтування реальності господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудпроект Сервіс ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-Будівельне Об’єднання», підтвердження руху активів, ділової доцільності, позивачем надано суду копії: договорів від 20.02.2010 № 2002/02 та від 20.04.2010 № 2004/03, від 27.04.2010, видаткових та податкових накладних, договорів із третіми особами.

Перевіряючи первинні документи, надані позивачем на обґрунтування реальності господарських взаємовідносин, із врахуванням висновків Вищого адміністративного суду України, суд наголошує на наступному.

Враховуючи, що основна вага первинних документів, наданих позивачем на обґрунтування реальності господарських взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Валеннта» з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудпроект Сервіс ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-Будівельне Об’єднання», стосується господарських взаємовідносин позивача із іншими контрагентами, суд не має сумнівів щодо виконання своїх зобов’язань позивачем перед третіми особами.

В свою чергу, позивачем не доведено, що правочини товариства з обмеженою відповідальністю «Валеннта» з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудпроект Сервіс ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-Будівельне Об’єднання» дійсно мали реальний господарський характер, оскільки відсутні докази руху активів, економічної доцільності проведення господарських операцій із цими контрагентами.

Зокрема, предметом спірних договірних відносин була поставка габаритного обладнання (верхушечна арматура для танкобродіння), яке має відповідати параметрам та іншим відомостям, вказаних в технічній специфікації (пункт 1.3 договору від 20.02.2010 №2002/02) .

Технічної специфікації позивачем суду не надано, як і не надано суду доказів підтвердження транспортування товару (пункт 2.4 договору від 20.02.2010 №2002/02). Так, умовами названого договору передбачено, що товарно-транспортна накладна є обов’язковою умовою підтвердження факту поставки обладнання.

Наявність експлуатаційної документації на обладнання також було однією із умов договору від 20.02.2010 №2002/02, проте суду також надана не була.

В порушення вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ряд первинних документів містять недоліки через відсутність обов’язкових реквізитів, зокрема, в накладних від 17.03.2010 №PH-0000124, від 12.05.2010 №РН-1603 незазначені прізвища посадових осіб, які підписували їх.

Також, не вказано прізвище особи, яка склала податкову накладну від 12.05.2010 №1603 (товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-Будівельне Об’єднання»).

Окрім того, суд звертає увагу, що з документів, наданих позивачем на обґрунтування руху активів в процесі здійснення господарських операцій вбачається, що виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Валеннта» своїх зобов’язань перед третіми особами (21.04.2010 поставка інтерфейс клапанів товариству з обмеженою відповідальністю «Бердичівський пивоварний завод») передувало часу поставки відповідного товару до самого товариства з обмеженою відповідальністю «Валеннта» (26.04.2010 поставка інтерфейс клапанів товариству з обмеженою відповідальністю «Валеннта» з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-Будівельне Об’єднання»).

Аналогічна ситуація відображена і по первинним документам з поставки верхушечної арматури: 11.03.2010 поставка верхушечної арматури товариству з обмеженою відповідальністю «Квас Бевериджиз» передувала часу поставки відповідного товару до самого товариства з обмеженою відповідальністю «Валеннта» - 17.03.2010 поставка верхушечної арматури товариству з обмеженою відповідальністю «Валеннта» з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудпроект Сервіс ЛТД.

Враховуючи в сукупності вказані суперечності в первинних документах, недоліки в їх оформленні, відсутність документів, обов’язкова наявність яких визначена умовами договорів, позивачем не доведено суду реальність господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудпроект Сервіс ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-Будівельне Об’єднання», отже висновки акту перевірки відповідача щодо неправомірного формування даних податкового обліку не спростовано.

За таких обставин позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Валеннта» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2014 №0000112270 та від 12.09.2014 №00001022270 не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.