Постанова № 42009373, 20.11.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 листопада 2014 року №826/11570/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія»

до

державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.07.2014 №К/800/6225/14 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» задоволено частково: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2013 №826/11570/13-а та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2013 у справі №826/11570/13-а скасувано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом касаційної інстанції було зазначено, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті. Для вирішення даного спору необхідним є дослідження самого договору укладеного між позивачем та контрагентом, всіх первинних документів, пов’язаних з його виконанням, обставин які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, а також встановлення наявності зв’язку між фактом придбання товару (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

Розгляд справи здійснено із врахуванням частини п’ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва №826/11570/13-а сторін зобов’язано із врахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.07.2014 №К/800/6225/13 надати суду необхідні документи для повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи та підготувати письмові пояснення з приводу спірних правовідносин.

Адміністративну справу №826/11570/13-а розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» з питань взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «МВ Консалтінг» за період з 01.03.2012 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у сумі 74 953,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 71 383,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва складено акт від 27.02.2013 №758/22-221/37292724 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 18.03.2013 №0001992220, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 112 429,00 грн. у тому числі: 74 953,00 грн. – основний платіж, 37 476,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 18.03.2013 №0002002220, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 107 075,00 грн., у тому числі: 71 383,00 грн. – основний платіж, 35 692,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 27.02.2013 №758/22-221/37292724 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю «МВ Консалтінг» за договором від 01.11.2011 №01/11 та рахунками-фактур від 12.03.2012 №СФ-13/03 та №СФ-12/03.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «МВ Консалтінг» (перевізник) укладено договір на надання транспортних послуг від 01.11.2011 №01/11, відповідно до якого перевізник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених договором, доставляти наданий йому представником замовника вантаж до пункту призначення, вказаного замовником, а замовник зобов’язується сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату.

На підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору на надання транспортних послуг від 01.11.2011 №01/11; рахунків-фактур за відповідні періоди; видаткових накладних за відповідні періоди; актів здачі-прийняття робіт за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; виписок з банківських рахунків за відповідні періоди; товарно-транспортних накладних за відповідні періоди.

Також, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «МВ Консалтінг» здійснювались господарські операції на підставі рахунків-фактур від 12.03.2012 №СФ-13/03 та №СФ-12/03.

На підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: рахунків-фактур від 12.03.2012 №СФ-13/03 та №СФ-12/03; видаткових накладних за відповідні періоди; актів здачі-прийняття робіт за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; виписок з банківських рахунків за відповідні періоди; товарно-транспортних накладних за відповідні періоди.

Окрім того, суд звертає увагу, що згідно рахунків-фактур від 12.03.2012 №СФ-13/03 та №СФ-12/03, перевезенню підлягала цегла керамічна, яка була предметом постачання в договорах укладених позивачем з третіми особами, вказане підтверджується матеріалами справи.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю «МВ Консалтінг» вказано на акт державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 16.08.2012 №3140/22-9/35310898 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «МВ Консалтінг» за період з 01.01.2012 по 30.06.2012», яким встановлено, що на дату проведення перевірки стан платника «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Разом з тим, суд звертає увагу, що з акту від 16.08.2012 №3140/22-9/35310898 вбачається, що контрагентом позивача - товариством з обмеженою відповідальністю «МВ Консалтінг» декларувались в лютому, березні та квітні 2012 року грошові зобов’язання за наслідками господарських взаємовідносин із позивачем, відхилень контролюючим органом не виявлено.

Аналізуючи взаємовідносини між товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю «МВ Консалтінг» за договором поставки від 01.11.2011 №01/11 та за рахунками-фактур, то:

- податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача;

- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток;

- під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «МВ Консалтінг», первинні документи по господарським операціям не досліджувались;

- доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідач суду також не надав.

Окрім того, суд звертає увагу, що реальність господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю «МВ Консалтінг» за договором поставки від 01.11.2011 №01/11, вже були предметом судового дослідження та судового розгляду.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2013 №826/2892/13-а позов товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі, з підстав підтвердження реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю «МВ Консалтінг».

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.11.2013 №826/2892/13-а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2013 №826/2892/13-а залишив без змін.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем не доведено) має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 16.07.2014 №К/800/6225/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю «МВ Консалтінг» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.03.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2013 №0001992220 та 18.03.2013 №0002002220, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 18.03.2013 №0001992220 та 18.03.2013 №0002002220.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.