Постанова № 42009365, 16.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 грудня 2014 року №826/13610/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест»додержавної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.05.2014 №0006132240,ОБСТВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форестер» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.05.2014 №0006132240.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві безпідставно прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2014 №0006132240, оскільки 25.04.2014 товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форестер» подано уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року і виправлено помилку, допущену у названій декларації.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з огляду на те, що позивачем занижено податок на додану вартість в розмірі 11 431,00 грн. в результаті формування податкового кредиту за рахунок податкової накладної від 05.02.2014 №15 не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних. З огляду на це, податкове повідомлення-рішення від 06.05.2014 №0006132240 прийнято обґрунтовано та правомірно.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 11 431,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт перевірки від 10.04.2014 №238/26-54-22-04-22902499 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2014 №0006132240, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14 289,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 11 431,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 858,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України передбачено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

З акту перевірки від 10.04.2014 №238/26-54-22-04-22902499 вбачається, що висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що позивачем включено до податкового кредиту за лютий 2014 року суми на підставі податкової накладної, виписаною постачальником від 05.02.2014 №15, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем не заперечується факт включення до податкового кредиту суми на підставі податкової накладної від 05.02.2014 №15, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних і обумовлено це технічними збоями в програмному забезпеченні електронної бази товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест».

Разом з тим, за посиланням позивача, виявивши відповідну помилку позивачем самостійно 25.04.2014 направлено до органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок по декларації із податку на додану вартість за лютий 2014 року в якому відповідні дані податкового кредиту були відкориговані.

Уточнюючий розрахунок прийнято відповідачем 25.04.2014 о 16:10, що підтверджується квитанцією №2, яка міститься в матеріалах справи.

Акт камеральної перевірки, датований 10.04.2014 надісланий на адресу позивача 10.04.2014 і отриманий останнім 14.04.2014, що підтверджується повідомленням пошти про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Відповідно до підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Враховуючи, що на момент здійснення камеральної перевірки позивача і складання контролюючим органом акту від 10.04.2014 суми податку на додану вартість у розмірі 11431 грн., попередньо включені до складу податкового кредиту, були не підтверджені податковою накладною, оформленою відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, позивач згідно із приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України має нести відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При цьому, не приймаються до уваги доводи позивача, що ним самостійно виправлено відповідні помилки шляхом подання 25.04.2014 уточнюючого розрахунку до податкової декларації, у зв'язку із чим відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності.

Так, уточнюючий розрахунок подано (25.04.2014) платником податків після того, як відповідне порушення було виявлено контролюючим органом, зафіксовано це порушення в акті перевірці (10.04.2014), акт перевірки доведено до платника податків (14.04.2014).

Отже під час судового розгляду справи судом було встановлено, що уточнюючий розрахунок подано платником податків до контролюючого органу після того, як відповідне порушення норм Податкового кодексу України було доведено до платника податків актом перевірки. Крім того, подання уточнюючого розрахунку не спростовують факту виявленого порушення - формування позивачем податкового кредиту за лютий 2014 року за відсутності належно оформленої та зареєстрованої податкової накладної.

Пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

І хоча названа норма регулює відносини під час проведення документальних планових та позапланових перевірок, враховуючи, обставини казусу, який підлягає вирішенню, і обставини, що закріплені в юридичній нормі пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України, мають суттєву правову схожість, судом застосовується аналогія закону відповідно до приписів частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, товариством з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» не спростовано наявність порушення, за наслідками якого державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2014 №0006132240, отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 14, 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.