Постанова № 42009333, 23.12.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3549/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

23 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сторчака В. Ю. Сушка О.О.

секретар судового засідання: Лозінська Н.В.

за участі:

представника позивача: Ціхомського М.П.

представника відповідача: Кісь С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Встановлено, що 09 вересня 2014 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина" у податковій звітності з податку на додану вартість.

В ході проведеної перевірки виявлено порушення ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина" пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, що полягає у ненарахуванні самостійно штрафних санкцій в розмірі 3 відсотків від уточненої суми у зв'язку з поданням уточнюючого розрахунку.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №1315/22/32721857 від 09 вересня 2014 року.

На підставі виявленого порушення Крижопільською об'єднаною державною податковою інспекцією 23 вересня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0003252200, яким Товариству донараховано штрафні санкції за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 4224 гривні 65 копійок.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Агрокомплекс "Зелена долина", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Суд першої інстанції вказує, що платники зі спеціальним режимом оподаткування, яким є позивач, не сплачують до бюджету суму податку на додану вартість, тому сума податку на додану вартість не є податковим зобов'язанням в тому розумінні, що обумовлено Податковим кодексом України. Таким чином, суми заниженого податку на додану вартість, які помилково не були включені платником до первинної декларації, залишаються у розпорядженні такого платника і на них не можуть нараховуватися штрафні санкції, що передбачені пунктом 120.2 статті 120 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За змістом пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.179 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Пунктом 209.2 ст.209 Податкового кодексу України встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Можливість виправлення сільськогосподарським підприємством помилки у сумі ПДВ, яка залишається у розпорядженні такого підприємства, передбачена рядком 25.2 уточнюючого розрахунку з ПДВ.

Таким чином, якщо платник податку, який застосовує спеціальний режим оподаткування, самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації з ПДВ, він зобов'язаний виконати вимоги ст.50 Податкового кодексу України з урахуванням положень п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.120.2 ст.120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацом другим п.50.1 ст.50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо неправомірного застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій за порушення останнім пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, так як прийняте з порушення норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Вінницькій області задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Зелена долина" до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів та зборів України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати .

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 грудня 2014 року.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Сторчак В. Ю.

Сушко О.О.