Постанова № 42006023, 23.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" грудня 2014 р. м. Київ К/800/58549/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління капітального будівництва Миколаївської облдержадміністрації до Державної фінансової інспекції в Херсонській області про скасування вимоги, що переглядається за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Херсонській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року Управління капітального будівництва Миколаївської облдержадміністрації (Управління) звернулося до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Херсонській області (Інспекція) про скасування вимоги.

Зазначали, що проведеною ревізією виявлені порушення Управлінням правил фінансової дисципліни, у зв'язку з чим Інспекцією направлена вимога про їх усунення.

Посилаючись на те, що висновки акту ревізії не відповідають дійсним обставинам, а порушень допущено не було, просили змінити другий абзац підпункту 2.1 (встановивши розмір сум, що підлягають стягненню, в розмірі 20 511,46 грн) та скасувати четвертий абзац підпункту 2.2, другий абзац підпункту 2.3, другий абзац підпункту 2.4, третій абзац підпункту 2.5, пункт 3, а також пункт 6 вимоги Інспекції № 21-06-16-14/5043 від 27 серпня 2013 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Інспекція, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку оскаржуваних рішень судів та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що за результатами проведеної Інспекцією ревізії позивача складено акт від 31 липня 2013 року № 06-18/5.

27 серпня 2013 року Інспекція направила позивачу вимогу № 21-06-16-14/5043 про усунення порушень, встановлених ревізією, другим абзацом підпункту 2.1 якої позивача зобов'язано стягнути з ПАТ «Первомайська ПМК» та повернути до відповідного бюджету кошти завищеної вартості виконаних робіт в сумі 63 165,1 грн, а у разі не сплати зазначених коштів, провести претензійно-позовну роботу з підрядною організацією щодо відшкодування завищеної вартості виконаних робіт. В разі пропуску строків позовної давності стягнути з осіб, винних у завищенні вартості виконаних робіт, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України (КЗпП).

Четвертим абзацом підпункту 2.2 позивача зобов'язано стягнути з ТОВ «ВКФ «Південбудіндустрія» та повернути до відповідного бюджету кошти завищеної вартості виконаних робіт в сумі 517904,26 грн, а у разі не сплати зазначених коштів, провести претензійно-позовну роботу з підрядною організацією щодо відшкодування завищеної вартості виконаних робіт. В разі пропуску строків позовної давності стягнути з осіб, винних у завищенні вартості виконаних робіт, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 КЗпП.

Другим абзацом підпункту 2.3 позивача зобов'язано стягнути з ТОВ «Антарес-БУД» та повернути до відповідного бюджету кошти завищеної вартості виконаних робіт в сумі 90978,0 грн, а у разі не сплати зазначених коштів, провести претензійно-позовну роботу з підрядною організацією щодо відшкодування завищеної вартості виконаних робіт. В разі пропуску строків позовної давності стягнути з осіб, винних у завищенні вартості виконаних робіт, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 КЗпП.

Другим абзацом підпункту 2.4 позивача зобов'язано стягнути з ПП «Реалбудсервіс-транс» та повернути до відповідного бюджету кошти завищеної вартості виконаних робіт в сумі 35481,4 грн, у разі не сплати зазначених коштів, провести претензійно-позовну роботу з підрядною організацією щодо відшкодування завищеної вартості виконаних робіт. В разі пропуску строків позовної давності стягнути з осіб, винних у завищенні вартості виконаних робіт, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 КЗпП.

Третім абзацом підпункту 2.5 позивача зобов'язано стягнути з ТОВ «БК «БАЗІС» та повернути до відповідного бюджету кошти завищеної вартості виконаних робіт в сумі 15258,8 грн, а у разі не сплати зазначених коштів, провести претензійно-позовну роботу з підрядною організацією щодо відшкодування завищеної вартості виконаних робіт. В разі пропуску строків позовної давності стягнути з осіб, винних у завищенні вартості виконаних робіт, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 КЗпП.

Пунктом 3 вимоги позивача зобов'язано відобразити дебіторську заборгованість за зайво відшкодованою підзвітною сумою 60 грн та провести претензійно-позовну роботу з одержувачем коштів.

Пунктом 6 вимоги позивача зобов'язано усунути інші недоліки та порушення, відмічені в акті ревізії.

Задовольнивши позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що порушення фінансової дисципліни виявлені Інспекцією помилково.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з остаточними висновками судів погоджується частково.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (Положення) Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії.

При цьому оскаржувана вимога вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає цей позов, а не шляхом підконтрольною установою позову про скасування вимоги.

За таких обставин, у задоволенні цього позову в частині вимог стосовно другого абзацу підпункту 2.1, четвертого абзацу підпункту 2.2, другого абзацу підпункту 2.3, другого абзацу підпункту 2.4, третього абзацу підпункту 2.5, пункту 3 вимоги Інспекції № 21-06-16-14/5043 від 27 серпня 2013 року необхідно відмовити.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо скасування вимоги Інспекції, викладеної у пункті 6, якою зобов'язано усунути інші недоліки та порушення, відмічені в акті ревізії.

Колегія суддів зазначає, що вимога Інспекції про усунення порушення не може бути нечіткою, оскільки це суперечить змісту повноважень Інспекції та унеможливлює належне виконання вимоги.

З викладеного вбачається, що рішення судів підлягають скасуванню в частині, якою задоволені вимоги про скасування другого абзацу підпункту 2.1, четвертого абзацу підпункту 2.2, другого абзацу підпункту 2.3, другого абзацу підпункту 2.4, третього абзацу підпункту 2.5, пункту 3 вимоги Інспекції № 21-06-16-14/5043 від 27 серпня 2013 року.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Херсонській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року в частині задоволення вимог про зміну другого абзацу підпункту 2.1 та скасування четвертого абзацу підпункту 2.2, другого абзацу підпункту 2.3, другого абзацу підпункту 2.4, третього абзацу підпункту 2.5, пункту 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Херсонській області від 27 серпня 2013 року № 21-06-16-14/5043 скасувати.

У цій частині вимог позову ухвалити нове рішення про відмову в їх задоволенні.

В решті - судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов