Ухвала суду № 42005904, 23.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" грудня 2014 р. м. Київ К/800/20978/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І. (суддя-доповідач)

Суддів: Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.,

При секретарі: Наумець О.В.

За участю представника Луганської митниці Міндоходів - Піддубняка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Луганської митниці Міндоходів на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року у справі за позовом ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про скасування рішення та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» звернулося до суду з позовом до Луганської митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області, у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів №702020001 /2013/000409/2 від 29.07.2013 року; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2013/00078 від 29.07.2013 року; повернути на рахунок ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» надмірно сплачене ПДВ у сумі 469967,81 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Луганської митниці про визначення митної вартості товарів № 702020001/2013/000409/2 від 29.07.2013 року; скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2013/00078 від 29.07.2013 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» суму надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 469 967 грн. 81 коп.

Не погоджуючись з рішенням Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.03.2014 року Луганська митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» та фірмою "Unісоаі АG" (Швейцарія) 26.12.2011 року було укладено зовнішньоекономічний контракт N U-2012.60.028.01 в межах якого Позивачем на митну територію України в липні 2013 року на умовах DАР RU станція Соловей (ІНКОТЕРМС 2010) було ввезено вантаж: вугілля марки «КС».

З метою митного оформлення товару позивачем подано відповідачу ВМД МД № 702020001/2013/007338. Митна вартість товару заявлена позивачем за основним методом - ціною договору, а саме 122,40 долара США за одну тону.

На підтвердження митної вартості товару декларантом надано: контракт № U-2012.60.028.01 від 26.12.2011 року з додатками між фірмою «UNICOAL AG» Швейцарія та ПАТ «Алчевськокс»; додаток до контракту № U-2012.60.028.01.22 від 22.06.2013 року де зазначена ціна на товар 122,40 доларів США за тону; експортна митна декларація № 10608010/260613/0000996 від 26.06.2013 року; висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 3164 від 10.07.2013 року; висновок ДП «Держзовнішінформ» №10/331-1 від 18.07.2013 року; лист № б/н фірми «Unicoal» від 29.07.2013 року про неможливість надання контракту з виробником у зв'язку з комерційною таємницею; лист №003-1837 від 29.07.2013 року ПАТ «Алчевський коксохімічний комбінат» про неможливість надання контракту з виробником у зв'язку з комерційною таємницею; ліцензія на імпорт №006133300000659, що підтверджує зазначену вартість вугілля; рахунок фірми виробника, з зазначенням ціни виробника на умовах FCA Тигран у розмірі 55,80 дол. США за тн.; декларація на товари ЕК (експортна декларація). Крім того, було надано ліцензія на імпорт.

Митним органом запропоновано позивачу для підтвердження заявленої митної вартості подати додаткові документи, зокрема: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на корить продавця, якщо такі платежі здійснювались за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; інші додаткові документи за власним бажанням.

Декларантом додатково витребувані документі надані не були.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів, органом доходів та зборів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №702020001/2013/000409/2 до ВМД №702020001/2013/007338, від 29.07.2013 року, відповідно до якого митну вартість визначено із застосуванням 2 методу визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору щодо ідентичних товарів. Крім того винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2013/00078 від 29.07.2013 року, відмовлено позивачеві в митному оформленні товару. Підставою для видачі картки відмови стало неподання декларантом документів, перелік яких визначено частинами 2-4 статті 53 Митного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивачем необхідні додаткові документи витребовувані митним органом надано не було, відповідачем обґрунтовано було самостійно визначено митну вартість товару за другим методом, так як у митного органу була можливість визначити митну вартість товару за операцією з ідентичними товарами, про що було зазначено в оскаржуваному рішенні при визначенні митної вартості товару.

Скасовуючи постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 року та ухвалюючи нову, про задоволення позовних вимог, Донецький апеляційний адміністративний суд прийшов до висновку про необґрунтованість застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товару, ніж заявлений декларантом у вантажній митній декларації, оскільки подані позивачем документи для митного оформлення вугілля містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року, № 4495-VI.

Відповідно до ст. 49 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини 3 статті 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

В обґрунтування своїх вимог про надання додаткових документів Луганська митниця послалась на наявність у неї обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої митної вартості товару. Митницею зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з врахуванням раніше визначеної декларантом самостійно відповідно до положень ст. 59 Митного кодексу України та визнаної митним органом митної вартості ідентичного товару, однакового за всіма ознаками та ввезеного на тих же комерційних рівнях (в тому числі за тим самим контрактом, додатковою угодою, рахунками-фактурами та фізико-хімічними характеристиками) із розрахунку 136 доларів США за тону.

Відповідно до статті 53 МК України відповідач у декларанта запросив додаткові документи, які декларантом в повному обсязі надані не були.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Статтею 57 МК України встановлено методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку з ненаданням додаткових документів у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів за другорядним методом, за ціною договору щодо ідентичних товарів.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що приймаючи рішення від 29.07.2013 року №702020001/2013/000409/2 про визначення митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від №702020001/2013/00078 від 29.07.2013 року, Луганська митниця діяла в межах повноважень, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення митниці не вбачається.

Враховуючи правомірність оскаржуваних рішень митного органу, позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» надмірно сплачене ПДВ у сумі 469967,81 грн. безпідставні та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.

Таким чином, доводи касаційної скарги заслуговують на увагу та підтверджуються вище переліченими нормами права і встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим наявні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Луганської митниці Міністерства доходів і зборів України - задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року скасувати та залишити в силі постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, що встановлені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: