Ухвала суду № 42005408, 04.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2014 р. м. Київ К/800/28116/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ідеа-Трейд" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2014

у справі № 813/1188/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ідеа-Трейд"

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ідеа-Трейд" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення №0000362210/2406 від 08.02.2013.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення №0000362210/2406 від 08.02.2013.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2014 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2012 та складено акт №10/22-40/35444122 від 01.02.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0000362210/2406 від 08.02.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 388035 грн.: основний платіж 258690 грн., штрафні (фінансові) санкції 129345 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3 пп. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, занижено податок на додану вартість на суму 258690 грн.

Порушення полягає у не наданні до перевірки оригіналів податкових накладних, виписаних ДП „Українська горілчана компанія „NEMIROFF" від 07.09.2012, податок на додану вартість по яких було віднесено до податкового кредиту за вересень 2012 року.

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

В силу пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України - визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено перелік операцій платників податків, які є об'єктом оподаткування з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Факт поставки підтверджується долученими копіями товарно-транспортних накладних.

Оплата придбаної горілчаної продукції проведена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень, актом звірки та зареєстрованими ДП „Українська горілчана компанія „NEMIROFF" в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ДП „Українська горілчана компанія „NEMIROFF", що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з частиною першою пункту 73.3 статті 73 ПК контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

З вимоги Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби не вбачається вказівки про надання до перевірки податкових накладних по яким було віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість за вересень 2012 року.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент проведення перевірки необхідні документи для підтвердження правомірності включення до податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість були у позивача в наявності.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ідеа-Трейд" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2014 у справі № 813/1188/13-а слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 залишити без змін.

Керуючись ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ідеа-Трейд" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2014 у справі № 813/1188/13-а скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2013 у справі № 813/1188/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко