Ухвала суду № 42005407, 04.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 року м. Київ К/9991/32714/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 04.12.2014 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012

у справі № 2а-1487/09/1970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сім-Сім"

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської

області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сім-Сім" звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області (правонаступник - Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області) про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000032309/0/29102 від 13.05.2009.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000032309/0/29102 від 13.05.2009, в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3145713, 80 грн.: основний платіж в частині 1750553 грн., 1295160, 80 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 та складено акт № 3638/23-09/31021570 від 29.04.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000032309/0/29102 від 13.05.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 3146613, 80 грн.: 1751303 грн. основний платіж, 1395310, 80 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено, що в 3 кв. 2008 року позивачем включено до валових витрат 4349686,75 грн. на підставі договору комісії № 250608 від 26.06.2008, укладеного між позивачем та ПП ОСОБА_3

Згідно цього договору позивач (комітент) доручає ПП ОСОБА_3 (комісіонеру) за плату придбати від свого імені для комітента та за його рахунок лісову ягоду чорниці в кількості 500000 кг по ціні 18 грн. за 1 кг.

Договір передбачав можливість купівлі товару комісіонером для комітента на підставі одного або декількох договорів (поставки, купівлі-продажу), укладених з третіми особами.

Відповідач прийшов до висновку, що з врахуванням відсутності основних засобів, транспорту, найманих осіб у підприємця ПП ОСОБА_3 не було об'єктивної можливості заготовити значну кількість ягід чорниці для позивача, укладання цивільно-правових договорів мало місце з метою штучного формування валових витрат іншій особі, операції з придбання та реалізації ягід чорниці мали безтоварний та нереальний характер, а укладений правочин є нікчемним.

Подані позивачем накладні як первинні документи бухгалтерського обліку не відповідають вимогам законодавства та не можуть бути доказами правомірності дій позивача.

Комісіонер не займався безпосередньо заготівлею ягід чорниці для позивача в зазначених в договорі обсягах, а лише надавав послуги по укладенню угод з її поставки з третіми особами, тобто здійснював посередницьку діяльність.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, одним з визначальних критеріїв валових витрат є їх господарський характер, що передбачає понесення таких витрат з діловою метою у межах провадження економічної діяльності платника.

Судами попередніх інстанцій було досліджено акти приймання-передачі товару, в яких зазначено місце складання акту та походження товару, які були підставою для комісіонера для складання звітів про виконання своїх договірних обов'язків перед позивачем на підставі договору комісії та визначення комісійної винагороди.

Також, судами встановлено, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.05.2009, яке набрало законної сили та яким було задоволено позов ТОВ „Сім-Сім" та стягнуто з приватного підприємця ПП ОСОБА_3 в його користь 150000 грн. заборгованості по договору комісії від 25.06.2008.

Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що всі первинні документи, аналітичні та синтетичні облікові документи, пов'язані з виконанням угод з зазначеними підприємцями, були безперешкодно надані під час проведення перевірки, а податковий орган жодних претензій з приводу оформлення таких документів позивачу не висловлював.

Фактичне отримання товарів та послуг по угодах підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку.

Доставка ягід журавлини позивачу за угодами була реальною та підтверджена відповідними накладними за вересень 2008 року, а також карантинними сертифікатами Держінспекції з карантину рослин у Житомирській області.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки.

У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012

у справі № 2а-1487/09/1970 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.07.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 у справі № 2а-1487/09/1970 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко