Ухвала суду № 42004890, 22.09.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/1761/2014 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Чередніченко Н.П.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Лашевич В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Лашевича В.М.,

суддів - Чернушенка А.В., Рибака І.О.,

при секретарі судового засідання - Трончуку М.Ю.,

з участю:

прокурора - Софієва А.С.,

представника власника майна - ОСОБА_20,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу генерального директора ПСП «Нива» ОСОБА_21 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ прокуратури міста Києва Войтовича О.О., яке погоджене із старшим прокурором прокуратури міста Києва Шепетуном А.А., та накладено арешт на майно, яке належить Приватному сільськогосподарському підприємству «Нива» (код ЄДРПОУ 00707550), а саме на врожай сільськогосподарських культур, який засіяний і підлягає збиранню в 2014 році та знаходиться на полях загальною площею 4087 га на землях, що перебувають у власності та/або користуванні Приватного сільськогосподарського підприємства «Нива» (код ЄДРПОУ 00707550).

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, генеральний директор ПСП «Нива» ОСОБА_21 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, яке належить ПСП «Нива». Зокрема, апелянт зазначає, що підприємство не є підозрюваним, обвинуваченим чи особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, та не є юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. Крім того, автор апеляції вказує, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено жодних доказів, які б доводили вчинення ПСП «Нива» чи його посадовими особами кримінального правопорушення.

На думку апелянта, слідчим суддею не було враховано наслідки арешту майна для третіх осіб та розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Зокрема, як зазначає ОСОБА_21, накладений арешт на незібраний врожай сільськогосподарських культур завдає непоправної шкоди сільськогосподарському підприємству, яке в своїй діяльності дотримується вимог чинного законодавства, є одним з провідних виробників продукції тваринництва і рослинництва в регіоні, забезпечує щомісячне надходження до бюджетів різних рівнів значних сум податків і зборів, а також забезпечує робочими місцями сотні чоловік сільського населення. Разом з тим, автор апеляції наголошує, що, не зібравши вчасно урожай, підприємство зазнає значних фінансових втрат, не матиме змоги виконувати свої зобов'язання зі сплати податків і зборів, виплати заробітної плати та не зможе засіяти поля озимими культурами під урожай наступного року, що фактично призведе до банкрутства підприємства.

Далі в апеляційній скарзі ОСОБА_21 зауважує, що є незрозумілим те, чим саме слідчий обґрунтовує площу полів, що знаходиться у користуванні ПСП «Нива» та врожай, який підлягає арешту. Незрозумілим також є те, де знаходяться ці поля, а слідчим суддею не було з'ясовано фактичну кількість засіяних ПСП «Нива» земель та чому ця площа становить саме 4087 га.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового та кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга генерального директора ПСП «Нива» ОСОБА_21 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, в провадженні слідчого відділу прокуратури міста Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120141000000000967 від 04 липня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

28 серпня 2014 року слідчий в ОВС СВ прокуратури міста Києві Войтович О.О., за погодженням із старшим прокурором прокуратури міста Києва Шепетуном А.А., звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, а саме врожаю сільськогосподарських культур, що належить ПСП «Нива» (код ЄДРПОУ 00707550), який засіяний і підлягає збиранню в 2014 році та знаходиться на полях загальною площею 4087 га на землях, що перебувають у власності та/або користуванні Приватного сільськогосподарського підприємства «Нива» (код ЄДРПОУ 00707550).

01 вересня 2014 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва дане клопотання слідчого було задоволено.

Задовольняючи клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження № 120141000000000967, про накладення арешту на майно, яке належить Приватному сільськогосподарському підприємству «Нива» (код ЄДРПОУ 00707550), а саме на врожай сільськогосподарських культур, який засіяний і підлягає збиранню в 2014 році та знаходиться на полях загальною площею 4087 га на землях, що перебувають у власності та/або користуванні вказаного сільськогосподарського підприємства, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого Войтовича О.О. та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, дійшов висновку, що врожай сільськогосподарських культур, який належить ПСП «Нива» та знаходиться на полях загальною площею 4087 га, є предметом кримінального правопорушення, на яке було спрямоване саме кримінальне правопорушення, і не застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту може призвести до його зникнення, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно, що належить ПСП «Нива», слідчий суддя зазначив, що в провадженні СВ прокуратури міста Києва знаходяться матеріали досудового розслідування № 12014100000000967 від 04 липня 2014 року за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. Розслідування ведеться за фактом того, що невстановлені службові особи ТОВ «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2» за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом підробки документів до реєстраційно-установчих документів вказаного товариства заволоділи чужим майном в особливо великому розмірі, а саме часткою статутного капіталу в розмірі 45,45% вказаного товариства, яка належить Gresdale Holdings Limited (м. Нікосія, Кіпр). За даними слідства, в Україні існує група компаній у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, що створена з 100 % участю іноземних компаній. Загалом структура бізнесу включає 40 господарських товариств, які пов'язані між особою господарсько-фінансовими відносинами та відносинами контролю, до якого входить, в тому числі і ПСП «Нива». Орган досудового розслідування, як вказав слідчий суддя, вважає, що певне коло осіб мають на меті привласнити майно цього підприємства, всупереч волі іноземних інвесторів, шляхом відчуження готової продукції, що належить підприємству.

Встановивши зазначені фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність арештувати врожай сільськогосподарських культур, який засіяний ПСП «Нива» і підлягає збиранню в 2014 році, з метою недопущення зникнення або втрати цього майна, чи настання інших негативних наслідків.

Разом з тим, з викладених в ухвалі слідчого судді фактичних обставин кримінального провадження, в рамках якого ставиться питання про накладення арешту на майно ПСП «Нива», взагалі неможливо віднайти логічного і правового взаємозв'язку між об'єктивною стороною злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, та майном ПСП «Нива».

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 191 КК України, характеризується вчиненням дій, пов'язаних з привласненням, розтратою, заволодінням чужим майном, а при одночасній кваліфікації таких дій за ст. 366 КК України - вчиненням їх шляхом службового підроблення.

Привласнення вважається закінченим з моменту вилучення майна й отримання винним можливості розпорядитися ним як свої власним. Момент закінчення розтрати збігається з моментом витрачання чужого майна. Заволодіння чужим майном вважається закінченим з моменту отримання можливості розпорядитися ним на власний розсуд особою, яка незаконно обернула майно на свою користь чи на користь інших осіб.

В ухвалі слідчого судді зазначено, що шляхом підроблення документів мало місце заволодіння майном - статутним капіталом в розмірі 45,45%, що належить ТОВ «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2». Будь-яких даних про те, що певна особа шляхом підроблення документів привласнила, розтратила чи заволоділа майном ПСП «Нива» в ухвалі слідчого судді не міститься. Відповідно, не міститься в ухвалі і переліку цього майна, не вказано даних про особу, яка вчинила протиправні дії, та способу їх вчинення.

Посилання в ухвалі на те, що певні особи мають на меті в майбутньому привласнити майно цього підприємства, не утворює собою закінчених складів злочинів, передбачених за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, за якими проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Крім того, в ухвалі слідчого судді немає посилань на те, хто, в розумінні ст. 55 КПК України, є потерпілим у кримінальному провадженні, чи звертався потерпілий з відповідною заявою про вчинення злочину щодо нього або з заявою про залучення як потерпілого у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі генеральний директор ПСП «Нива» не підтверджує факту вчинення протиправних дій службовими особами підприємства щодо майна підприємства, а повідомляє, що ПСП «Нива» є єдиним законним власником належного йому майна і зі змісту ухвали слідчого судді спростувати ці твердження не видається можливим.

Тому існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочинів відносно майна ПСП «Нива» в ухвалі слідчого судді, всупереч вимогам ст. 132 КПК України, є недоведеним.

Вимоги закону стосовно перевірки достатності доказів, які вказують на вчинення злочинів, слідчим суддею взагалі залишені поза увагою, чим також порушено вимоги ст. ст. 132, 173 КПК України. В ухвалі не наведено посилань на жоден доказ вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, та не проаналізовано докази в контексті тих обставин кримінального провадження, які мають відношення до діяльності і майна ТОВ ПСП «Нива».

В результаті такого підходу до вирішення клопотання залишилося не з'ясованим слідчим суддею і питання про можливий розмір шкоди, завданої злочином та наявність причинного зв'язку між вчиненим діянням і шкодою, що настала, як того вимагає ч. 2 ст. 173 КПК України.

Що стосується доводів клопотання та даних ЄРДР з приводу обставин кримінального провадження і місця ПСП «Нива» у ньому, то слід зазначити, що в них також з достатньою повнотою не доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину.

Зі змісту даних ЄРДР стосовно обставин вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, вбачається, що службові особи групи компаній «Агрейн», а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 разом з іншими невстановленими особами, за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинили дії щодо відсторонення іноземних інвесторів від управління та розпорядження належним їм майном і грошовими коштами підприємств, внесли всупереч їх волі зміни до статутних документів з метою рейдерського захоплення, привласнення та розкрадання майна ряду підприємств, в тому числі і ПСП «Нива».

У витягу з ЄРДР щодо обставин вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, зазначено, що з метою заволодіння майном та майновими правами групи компаній «Агрейн», службові особи ряду товариств, в тому числі і ПСП «Нива», разом з іншими невстановленими особами склали завідомо неправдиві документи з використанням підроблених печаток іноземних компаній групи «Агрейн», зокрема, протоколи загальних зборів учасників, зміни до статуту, які в подальшому були подані за місцем державної реєстрації зазначених суб'єктів господарювання. Внаслідок цього державними реєстраторами до Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб були внесені офіційні дані на підставі неправдивих відомостей, які надавали новоствореним органам управління компанії «Агрейн» - наглядовим радам, в склад яких увійшли самі вищезазначені службові особи підприємств та особи, підконтрольні ОСОБА_15, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_16, можливість здійснювати розкрадання майна підприємств. Отже, в ЄРДР вказано, що певними встановленими та невстановленими особами шляхом службового підроблення вчинено дії, направлені на привласнення майна ряду товариств, в тому числі і ПСП «Нива». Однак, в ЄДРД не зазначено, при яких конкретно обставинах мало місце вчинення таких дій, як закінченого злочину, тобто в чому полягали дії, передбачені об'єктивною стороною злочину, при яких обставинах було фактично незаконно вилучено майно ПСП «Нива» та отримано реальну можливість ним розпорядитися. Не вказано і розмір шкоди, що настала внаслідок вчинення протиправних дій щодо майна підприємства.

Також в ЄРДР вказано, що дії, пов'язані зі службовим підробленням, були вчинені невстановленими особами за участю службових осіб ПСП «Нива», однак не зазначено, які саме службові особи підприємства вчинили такі дії та в чому саме вони полягали.

Таким чином, зміст даних ЄРДР містить настільки абстрактний, неконкретизований опис обставин кримінального провадження, який не дозволяє дійти однозначного висновку, що дійсно мала місце подія вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, стосовно майна ПСП «Нива».

Зміст клопотання слідчого щодо обставин злочинів містить невідповідності з даними ЄРДР і нехарактеризується наявністю сукупності фактів, які б в обов'язковому порядку охоплювали всі істотні обставини кримінального провадження і містили аналітичну прив'язку до конкретних осіб та подій, що стосується діяльності ПСП «Нива».

Крім того, клопотання містить загальний опис обставин кримінального провадження, які не мають прямого стосунку до майна ПСП «Нива». Єдина інформація, яка міститься у клопотанні та безпосередньо стосується ПСП «Нива», полягає в тому, що певні особи, отримавши повне управління над рядом підприємств, в тому числі над ПСП «Нива», всупереч волі іноземних інвесторів, здійснили розкрадання належних іноземним компаніям матеріальних цінностей та прибутків підприємств. Однак жодних конкретних даних про те, які дії, передбачені об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 191 КК України, вчинено саме щодо майна ПСП «Нива», у клопотанні не має, тобто у клопотанні не зазначено, при яких обставинах було фактично незаконно вилучено майно ПСП «Нива» та отримано реальну можливість ним розпорядитися.

В свою чергу, об'єктивна сторона злочину, яка міститься в диспозиції ст. 191 КК України, не передбачає відповідальності за вчинення таких протиправних дій, як «рейдерське захоплення» та «розкрадання», як вказано у клопотанні слідчого і в ЄРДР, тобто дії осіб кваліфіковані не у відповідності до положень КК України.

Не міститься у клопотанні і посилань на достатні докази тих обставин, на які посилається слідчий. Єдиними доказами, на які послався слідчий при мотивуванні клопотання, стали пояснення свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19

Разом з тим, як вбачається з клопотання, свідок ОСОБА_18 вказав, що йому стало відомо про те, що шляхом підроблення документів мало місце заволодіння майном - статутним капіталом в розмірі 45,45%, що належить ТОВ «ЖИЛСТРОЙСЕРВИС-2». Будь-яких даних з приводу обставин, які мають відношення до ПСП «Нива», свідок не вказав.

Отже, висновки слідчого щодо обставин, на які він посилається, ґрунтуються виключно на показаннях свідка ОСОБА_19 Однак у клопотанні не зазначено, яке відношення зазначена особа має до діяльності ПСП «Нива», з яких достовірних джерел їй стало відомо про обставини, які вона повідомляє, якими документальними даними підтверджується вчинення дій, на які вона вказує. Не долучено слідчим відповідних документальних даних і до матеріалів клопотання. Більш того, в клопотанні не міститься посилань на пояснення потерпілих від цього злочину, які б підтверджували пояснення свідка, що майно ПСП «Нива» належало їм, однак певні особи привласнили, незаконно заволоділи чи розтратили його. Такий стан доказів, який є у розпорядженні органу досудового розслідування, не може слугувати законною підставою для застосування надто обтяжливого заходу забезпечення кримінального провадження.

Той факт, що у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, також підтверджує те, що орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Враховуючи вищевикладене і мотивування клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що в розумінні вимог ст. 132 КПК України слідчий не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення. В свою чергу, колегія суддів наявності таких доказів не вбачає.

Як в ухвалі слідчого судді, так і в клопотанні слідчого, не встановлено належним чином правової підстави для накладення арешту на майно ПСП «Нива».

Так, визначаючи правову підставу для накладення арешту на майно, слідчий суддя та слідчий вказали, що врожай сільськогосподарських культур, який засіяний ПСП «Нива» і підлягає збиранню в 2014 році, є предметом злочину, що, відповідно до ч. 2 ст. 170, ч. 2 ст. 167 КПК України, дає підстави для арешту майна.

Згідно норм Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту, та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження. Однак, враховуючи те, що відсутні підстави вважати, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення злочинів відносно майна ПСП «Нива» та належні докази вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з майном ПСП «Нива», такі висновки слідчого судді та слідчого самі собою спростовуються.

Крім того, відповідні висновки слідчий та слідчий суддя зробили без сукупного аналізу обставин вчинення злочинів та засад кримінального права.

Так, предметом злочину є речі матеріального світу, з певними властивостями яких закон про кримінальну відповідальність пов'язує наявність в діях особи ознак конкретного складу злочину. Властивостями предмету злочину є ті обставини, з приводу яких чи шляхом впливу на які вчинюється злочин.

Зокрема, предметом злочину, передбаченого ст. 191 КК України, є чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки, використання або зберігання.

Однак, ні в клопотанні слідчий, ні в ухвалі слідчий суддя, з достатньою повнотою не обґрунтували, яким саме чином врожай сільськогосподарських культур, що засіяний товариством ПСП «Нива» та підлягає збиранню у 2014 році, набув ознак предмету злочину, тобто які є підстави вважати, що врожай, який ще не зібрано з полів, був ввірений певній особі чи перебував в її законному віданні і стосовно якого ця особа здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки, використання або зберігання, та в подальшому незаконним шляхом розтратила, привласнила чи заволоділа ним, зважаючи на те, що злочин, передбачений ст. 191 КК України, має матеріальний склад, тобто характеризується настанням суспільно небезпечних наслідків як обов'язкової ознаки складу злочину.

Згідно матеріалів клопотання, на даний час органом досудового розслідування не зібрано достатніх доказів про те, що зазначений врожай має ознаки предмету злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, не було надано таких доказів для дослідження і слідчому судді, а також не встановлено їх при апеляційному розгляді, тому колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді і слідчого про наявність правової підстави, передбаченої ч. 2 ст. 170, ч. 2 ст. 167 КПК, для накладення арешту на майно є помилковими.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо встановити тих обставин, яке відношення майно ПСП «Нива» має до розслідуваних злочинів, чи мало місце реальне посягання на нього та за відсутності доказів такого посягання, колегія суддів переконана, що у даному кримінальному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на майно ПСП «Нива», що, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Також, як слушно зазначає апелянт, ставлячи питання про накладення арешту на врожай, який знаходиться на полях, слідчий не надав суду даних про те, що на полях дійсно засіяно сільськогосподарські культури, не вказав їх види та обсяг, а слідчий суддя, в свою чергу, не перевірив вказаних обставин, чим не дотримався вимог ч. 5 ст. 173 КК України, яка передбачає, що при постановленні ухвали про арешт майна слідчий суддя зазначає перелік майна, яке підлягає арешту. Більше того, ні слідчий, ні слідчий суддя не встановили територіальне місцезнаходження полів, які перебувають у користуванні ПСП «Нива». Невідомо таких даних і прокурору, про що він повідомив колегії суддів в судовому засіданні.

Обґрунтовано посилається апелянт і на те, що, накладаючи арешт на майно підприємства, слідчий суддя, в порушення вимог закону, не врахував наслідки арешту майна для третіх осіб і не забезпечив своїм рішенням розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Зокрема, суддя не оцінив тих обставин, що на сьогоднішній день ПСП «Нива» здійснює законну підприємницьку діяльність, пов'язану з сільськогосподарським виробництвом, а тому накладення арешту на врожай може призвести до фінансових втрат підприємства, позбавити підприємство можливості сплатити податки і збори, виплатити заробітну плату, виконати фінансові зобов'язання перед орендодавцями та засіяти поля під урожай на наступний рік, тобто призведе до надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності юридичної особи та суттєво позначиться на інтересах інших осіб, зокрема, на інтересах осіб, які працюють за трудовим договором у цьому підприємстві, та селян, які надали в оренду свої паї.

Крім того, слід наголосити, що мали місце й інші істотні порушення процесуального закону слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна розглядається за участю власника майна. Неприбуття цих осіб не перешкоджає розгляду клопотання. Отже, слідчий суддя має право розглянути клопотання за відсутності власника майна, однак при цьому в матеріалах провадження мають міститися дані про належне повідомлення цієї особи про дату та час розгляду клопотання.

Як вбачається з матеріалів судової справи, слідчий суддя розглянув клопотання слідчого про арешт майна без участі власника майна та за відсутності даних про те, що власник майна був належним чином повідомлений про дату та час розгляду клопотання. В матеріалах судового провадження навіть не міститься повідомлення в адресу ПСП «Нива», що 01 вересня 2014 року відбудеться судове засідання по розгляду клопотання.

Таким чином, розгляд клопотання було проведено з порушенням прав власника майна на захист, що призвело до однобічності судового розгляду та незаконності судового рішення.

Відповідно до змісту ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Статтею 38 КПК України, яка дає визначення органам досудового розслідування, передбачено, що органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи: органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюються контроль за додержанням податкового законодавства, органів бюро розслідувань (повноваження якого на даний час виконують органи прокуратури відповідно до Перехідних положень КПК України).

Виходячи з цього, а також на підставі системного аналізу зазначених норм КПК України, можна зробити висновок, що органом досудового розслідування є не сам по собі слідчий підрозділ, а відповідний орган внутрішніх справ, безпеки чи прокуратури, до складу якого входить слідчий підрозділ.

При таких обставинах фактичне місце знаходження структурного підрозділу взагалі не має правового значення при вирішенні питання щодо місця розгляду клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, оскільки підсудність визначається не за фактичним місцем знаходження слідчого підрозділу, а за місцем знаходження відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.

В даному випадку досудове розслідування у кримінальному провадженні, в рамках якого внесено клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проводиться слідчим відділом прокуратуру міста Києва. Прокуратура міста Києва, як юридична особа, територіально знаходиться під юрисдикцією Печерського районного суду міста Києва.

Отже, слідчий повинен був звернутися з клопотанням про арешт майна у цьому кримінальному провадженні до Печерського районного суду міста Києва, однак, порушивши вимоги ст. 132 КПК України, звернувся з відповідним клопотанням за місцем розташування слідчого підрозділу. Слідчий суддя, в свою чергу, також не врахував положення ст. 132 КПК України, безпідставно прийняв клопотання слідчого для розгляду по суті порушених у ньому питань, чим порушив правила підсудності розгляду клопотання.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга власника майна задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170 - 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу генерального директора Приватного сільськогосподарського підприємства «Нива» ОСОБА_21 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС СВ прокуратури міста Києва Войтовича О.О., погоджене із старшим прокурором прокуратури міста Києва Шепетуном А.А., та накладено арешт на майно, яке належить Приватному сільськогосподарському підприємству «Нива» (код ЄДРПОУ 00707550), а саме на врожай сільськогосподарських культур, який засіяний і підлягає збиранню в 2014 році та знаходиться на полях загальною площею 4087 га на землях, що перебувають у власності та/або користуванні Приватного сільськогосподарського підприємства «Нива» (код ЄДРПОУ 00707550) - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого в ОВС СВ прокуратури міста Києва Войтовича О.О., погодженого із старшим прокурором прокуратури міста Києва Шепетуном А.А., про накладення арешту на майно,яке належить Приватному сільськогосподарському підприємству «Нива» (код ЄДРПОУ 00707550), а саме на врожай сільськогосподарських культур, який засіяний і підлягає збиранню в 2014 році та знаходиться на полях загальною площею 4087 га на землях, що перебувають у власності та/або користуванні Приватного сільськогосподарського підприємства «Нива» (код ЄДРПОУ 00707550), - відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ________ _____

Лашевич В.М. ЧернушенкоА.В. Рибак І.О.