Ухвала суду № 42004884, 17.09.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/1744/2014 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Пасинок B.C.

Категорія: ст. 181 КПК Доповідач: Лашевич В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Лашевича В.М.,

суддів- Глиняного В.П., Чернушенка А.В.,

при секретарі судового засідання - Кацідиму В.О.,

з участю:

прокурора - Труша С.А.,

захисника -ОСОБА_1,

підозрюваного - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури міста Києва Труша С.А. на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого в ОВС СВ прокуратури міста Києва Козюри Р.О., яке погоджене із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури міста Києва Трушем С.А., про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а саме заборони залишати з 20 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, щодо

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Вознесенськ Миколаївської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який працює на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ Міністерства доходів і зборів України, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Згідно ухвали слідчого судді, застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту мотивовано тим, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя прийшов до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Разом з тим, слідчий суддя визнав необґрунтованими та недоведеними ствердження прокурора, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури міста Києва Труш С.А. подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати і постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зокрема, апелянт вважає, що слідчим суддею при винесенні рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_2 не враховано, що 09 вересня 2014 року потерпілий ОСОБА_5 написав заяву до прокуратури міста Києва, в якій просив залучити його в якості потерпілого у кримінальному провадженні, оскільки старший оперуповноважений з особливо важливих справ ГОУ Міндоходів України ОСОБА_2 спричинив йому тілесні ушкодження і він має претензії до останнього. Крім того, автор апеляції вказує, що заява потеплілого ОСОБА_5, в якій він начебто не має претензій до ОСОБА_2 з приводу нанесення йому травм, не надходила до прокуратури міста Києва, а була надана стороною захисту в судовому засіданні при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу. При цьому прокурор звертає увагу, що 09 вересня 2014 року під час допиту в якості потерпілого ОСОБА_5 не вказував на написання ним зазначеної заяви. Також апелянт вважає, що під час розгляду клопотання слідчим суддею не враховано показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Далі в апеляційній скарзі прокурор зазначає, що додатково допитаний ОСОБА_5 показав, що в подальшому, перебуваючи в Київській міській клінічній лікарні швидкої допомоги, до нього в палату прийшли дві незнайомі йому жінки та просили написати заяву про те, що він нібито відмовляється від претензій до особи, яка стріляла у нього з пістолета. При цьому вони пропонували йому грошові кошти у сумі 300 доларів США, на що він відповів категоричною відмовою, а зазначені особи почали психологічно тиснути та погрожувати йому. Також потерпілий зазначив, що ніякої заяви він не писав та будь-яких інших документів, крім тих, що підтверджують його перебування у КМКЛШМД, не підписував. Наведене, на думку апелянта, ставить під сумнів написання вказаної заяви саме потерпілим. Автор апеляції посилається і на те, що допитані як свідки 10 вересня та 11 вересня 2014 року працівники Деснянського РУ ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11. показали, що ОСОБА_2 для проведення слідчих дій був доставлений до ТВМ-2 Деснянського РУ ГУМВС України в місті Києві, однак 08 вересня 2014 року з вказаного приміщення втік, однак в подальшому був затриманий, після чого доставлений до слідчого відділу прокуратури міста Києва.

Разом з тим, апелянт зазначає, що в ході досудового розслідування було встановлено, що підозрюваний ОСОБА_2, намагаючись втекти з місця події 07 вересня 2014 року о 20 год. 50 хв. та перебуваючи по проспекту Володимира Маяковського, 20, під час керування автомобілем марки «КІА», д.н.з НОМЕР_1, скоїв зіткнення з автомобілем «НІСАН», д.н.з НОМЕР_2, у зв'язку з чим відносно нього співробітниками ВДАІ складено два адміністративні протоколи за статтями 124, 130-1 КУпАП.

Вищевикладені обставини, як стверджує прокурор, стали відомі після постановлення ухвали слідчого судді, а тому не були надані до суду першої інстанції. В той же час, як переконаний апелянт, вони вказують, що у ОСОБА_2 є стійкий умисел на переховування від органів досудового розслідування та незаконного впливу на потерпілого та свідків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення підозрюваного та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового та кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні СВ прокуратури міста Києва перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100030009885 від 07 вересня 2014 року за фактом хуліганства, вчиненого старшим оперуповноваженим з ОВС ГУ Міндоходів України ОСОБА_2 із застосуванням предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, внаслідок чого ОСОБА_5 отримані тілесні ушкодження, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

08 вересня 2014 року ОСОБА_2 було затримано в порядку ст. ст. 208 - 211 КПК України.

09 вересня 2014 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

10 вересня 2014 року слідчий в ОВС слідчого відділу прокуратури міста Києва Козюра Р.О., за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури міста Києва Трушем С.А.,звернувся до Голосіївськогорайонного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в задоволенні якого ухвалою слідчого судді від того ж числа було відмовлено, а щодо ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановляється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.

Під час розгляду зазначеного клопотання слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Разом з тим, слідчий суддя прийшов до помилкового висновку, що жодним чином є недоведеними та необґрунтованими доводи слідчого та прокурора, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а саме ризикам переховування ОСОБА_2 від органів досудового розслідування, незаконного впливу на свідків і потерпілого, знищення та приховування доказів, які викривають його у вчиненні кримінального правопорушення, та перешкоджання іншим чином кримінальному провадженню.

Зокрема, розглядаючи клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, слідчий суддя повинен перевірити як наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, так і наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого, свідків, знищити або приховати докази, перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення. Крім того, щоб вирішити справу у відповідності до вимог закону, слідчий суддя повинен взяти до уваги особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, характер справи, тяжкість кримінального правопорушення та наслідки вчинення протиправних діянь.

В свою чергу, застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж того, про який просить слідчий і прокурор, згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, можливе при тих обставинах, коли є доведеною обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, однак відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не здатні запобігти цим ризикам. Таких обставин слідчий суддя при розгляді клопотання не встановив.

Дослідивши клопотання слідчого та матеріали кримінального провадження, колегія суддів встановиланаявність передбачених законом обставин, які пов'язують необхідність застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою.

Так, колегією суддів перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. При цьому встановлено, що клопотання слідчого містить посилання на відповідні матеріали, які підтверджують обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. Вагомість вказаних доказів не викликає сумнівів.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тих, що ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого і свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів встановила, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, характер кримінального правопорушення та конкретні обставини провадження, в тому числі і пов'язані з поведінкою підозрюваного безпосередньо після вчинення інкримінованого кримінального правопорушення та з поясненнями потерпілого стосовно здійснення на нього тиску зі сторони зацікавлених долею ОСОБА_2 осіб.

Також колегія суддів звертає увагу, що 08 вересня 2014 року, коли ОСОБА_2 був доставлений до ТВМ-2 Деснянського РУ ГУ МВС України в місті Києві для проведення слідчих дій, то він втік від органів досудового слідства і тільки після його затримання був доставлений до слідчого відділу прокуратури міста Києва.

Враховує колегія суддів і дані про особу підозрюваного, в тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров'я.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що вказані обставини є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу в триманні ОСОБА_2 під вартою, а тому щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Застосування щодо ОСОБА_2 зазначеного запобіжного заходу забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків та зможе запобігти спробам будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню. Підстав вважати, що більш м'які запобіжні заходи можуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, немає.

Разом з тим, колегія суддів вважає можливим, як альтернативу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити ОСОБА_2 заставу в порядку ч. 3 ст. 183 КПК України. Зокрема, з огляду на положення ст. ст. 177, 178 КПК України, а також на характер кримінального правопорушення та конкретні обставини провадження, колегія суддів приходить до висновку, що ступеню порушених суспільних цінностей в даному кримінальному провадженні та існуючим ризикам відповідає сума в розмірі 40 мінімальних заробітних плат, що становить 48720 гривень. Саме такий розмір застави є альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою і буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного. Підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для ОСОБА_2 колегія суддів не вбачає.

За вищенаведених обставин апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням колегією суддів нової ухвали про задоволення клопотання слідчого та застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у розмірі 40 мінімальних заробітних плат, що становить 48720 гривень.

Керуючись, ст. ст. 176 - 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури міста Києва Труша С.А. задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10 вересня 2014 року, якою щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури міста Києва Козюри Р.О., погоджене із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури міста Києва Трушем С.А., про застосування щодоОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, запобіжний захід у вигляді гримання під вартою до 06 листопада 2014 року включно.

Визначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, заставу в розмірі 40 мінімальних заробітних плат, що становить 48720 гривень у національній грошовій одиниці.

Застава може бути внесена як підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Апеляційного суду м. Києва (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 02894757, банк ГУ ДКС України в м. Києві, код ЄДРПОУ ГУ ДКСУ - 37993783, МФО - 820019, реєстраційний рахунок - 37314015000104).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави зобов'язати підозрюваного після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_2 у разі внесення застави наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого із встановленою ним періодичністю;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками і потерпілим у кримінальному провадженні.

Визначити термін дії зазначених обов'язків до 06 листопада 2014 року.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Апеляційного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО № 13.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО № 13 негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_2 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора, слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

____ ________ _____

Лашевич В.М. ЧернушенкоА.В. Глиняний В.П.