Ухвала суду № 42004712, 23.12.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/175/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.12.2014 Справа № 908/6079/14

Суддя Смірнов О.Г., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвестпостач» про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 908/6079/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвестпостач», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромтранс-Сервіс», м. Донецьк

про стягнення 77873,47 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техінвестпостач» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромтранс-Сервіс» про стягнення заборгованості в сумі 67580,00 грн., пені в сумі 2841,14 грн., трьох процентів річних в сумі 1099,81 грн. та інфляційних в сумі 63352,52 грн., за Договором № 12-06/13 від 12.06.13 р.

Разом з тим, в позовній заяві позивач просить суд в якості забезпечення позовних вимог, накласти арешт на поточні рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромтранс-Сервіс», що фактично є клопотанням про застосування судом заходів, передбачених ст. ст. 66, 67 ГПК України

В процесі розгляду поданого клопотання, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Статтею 66 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тобто заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія задоволення законних вимог позивача, а їх застосування спрямоване на реальне виконання рішення суду та відновлення порушених прав.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», далі - Пленум, визначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Втім позивач в позовній заяві не зазначив підставу для вжиття обраного ним заходу забезпечення позову та не обґрунтував причини звернення із клопотанням про забезпечення позову, як того вимагає п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.11 р.

Відповідно до положень п. 3 Пленуму умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять:

а) факти про наявність у боржника - відповідача майна (зокрема, грошових сум, цінних паперів тощо), або наявність такого майна, що належить боржнику, в інших осіб;

б) ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Разом з тим, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

Втім, позивачем, не надано доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими закон пов’язує необхідність застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на поточні рахунки (зокрема, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у нього на момент пред'явлення позову, а саме те, що воно може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. Тобто заявник не довів суду обставин, які можуть свідчити про неможливість виконати рішення у спосіб та порядок визначених судом, в т. ч. що невжиття заходів до забезпечення позову до вирішення спору по суті, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у зв’язку з неналежним ставленням відповідача до своїх обов’язків.

При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову, про що зазначено у п. 3 Пленуму. Так, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається відповідністю вимогам, на забезпечення якого він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Зі змісту поданої позовної заяви вбачається, що предметом позову є стягнення грошових коштів. Законодавець встановлює, що вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги. Так, у позові про стягнення грошей слід застосовувати накладання арешту на кошти, що кореспондується з п. 7.1 Пленуму, зокрема відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті надаються суду заявником. Проте, заявником не надано суду відповідних документів.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвестпостач» про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 908/6079/14 шляхом накладення арешту на поточні рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромтранс-Сервіс», слід відмовити як необґрунтованого та недоведеного.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.11 р. за подання до суду заяви про забезпечення позову справляється судовий збір за ставкою 1,5 розміру мінімальної заробітної плати. Однак, при поданні позовної заяви, яка містить клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, заявником не подано доказів сплати судового збору. Відтак, витрати по сплаті судового збору за подання клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову покладаються на позивача у справі – Товариство з обмеженою відповідальністю «Техінвестпостач».

Разом з тим, суд звертає увагу заявника, що відхилення поданого клопотання не позбавляє його права звернутися з ним знову в установленому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 66, 86 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Техінвестпостач» про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 908/6079/14 шляхом накладення арешту на поточні рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромтранс-Сервіс» - відмовити.

Суддя О.Г.Смірнов