Постанова № 42004634, 22.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 757/25290/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Новак Р.В.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Беспалова О.О. Грибан І.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Іванюка В.В.

представника відповідача Юхименко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Пенсійного фонду України на постанову Печерського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Пенсійного фонду України до Державної виконавчої служби України про визнання дій неправомірними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просив визнати дії неправомірними та скасувати постанови від 12.08.2014 ВП 43496874 про стягнення виконавчого збору та від 12.08.2014 ВП № 43496874 про накладення штрафу.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду - скасуванню в частині з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2009 було частково задоволено позов ОСОБА_4 до Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та зобов'язано Пенсійний фонд України вчинити дії щодо перерахунку та виплати ОСОБА_4 недоплачену суму щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, передбачену статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімальної пенсії за віком, починаючи з 15.11.2008 до 13.11.2009, що діяли на момент належної виплати, за виключенням сум фактично проведеної виплати. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27.04.2011 № 22-а/2690/10540/2011 постанову Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2009 залишено без змін.

На виконання вказаних судових рішень, а також у зв'язку зі зверненням ОСОБА_4, Пенсійним фондом України самостійно здійснено перерахунок його пенсії за період з 15.11.2008 по 13.11.2009 в порядку, визначеному судовими рішеннями. Донараховані кошти в сумі 4493,93 грн. були виплачені 30.09.2011.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013 скасовано постанову Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2009 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27.04.2011 в частині встановлення кінцевого терміну виплати перерахованої пенсії ОСОБА_4 В іншій частині постанову Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2009 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27.04.2011 залишено без змін.

На адресу Пенсійного фонду України 02.06.2014 надійшла постанова державного виконавця від 28.05.2014 № 43496874 про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва 18.12.2013, відповідно до якої Пенсійному фонду України запропоновано самостійно виконати рішення суду у строк до семи днів.

На виконання постанови державного виконавця з урахуванням постанови Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013, Пенсійним фондом України здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_4 починаючи з 14.11.2009. Донараховані кошти в сумі 135326,30 грн. включені у виплатну відомість.

Однак, Пенсійний фонд України не забезпечив виплату нарахованих коштів.

Листом від 04.06.2014 № 15005/09-10, Пенсійний фонд України, повідомив державного виконавця про нарахування пенсії та наявність поважних причин, з яких Пенсійний фонд України не може виплатити її.

Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С. винесла постанову про накладення на Пенсійний фонд України штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 680,00 грн. та постанову про стягнення виконавчого збору з Пенсійного фонду України у розмірі 1360,00 грн.

Не погоджуючись із такими рішеннями державного виконавця, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено того, що Пенсійний фонд України виконав виконавчий лист № 2-а-1009/09 в самостійному порядку та вжив всіх можливих заходів, передбачених чинним законодавством України, щодо забезпечення виконання виконавчого листа № 2-а-1009/09, виданого Печерським районним судом м. Києва 18.12.2013.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Матеріалами справи підтверджується, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2014, в якій встановлено семиденний термін на виконання судового рішення у добровільному порядку, боржник отримав 02.06.2014, про що свідчать копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення

Судом вірно встановлено, що на виконання постанови державного виконавця з урахуванням постанови Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013, Пенсійним фондом України здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_4 починаючи з 14.11.2009. Донараховані кошти в сумі 135326,30 грн. включені у виплатну відомість.

Листом від 04.06.2014 № 15005/09-10, Пенсійний фонд України, повідомив державного виконавця про нарахування пенсії та наявність поважних причин, з яких Пенсійний фонд України не може виплатити її.

Отже, пенсійним фондом, у встановлений державним виконавцем строк, судове рішення у добровільному порядку виконано не було.

Представником позивача не наведено жодного переконливого доводу, який би свідчив про поважність причин невиконання судового рішення.

Відсутність коштів на рахунку боржника чи порушення строків фінансування є однією з підстав до відстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення (частина перша статті 263 КАС України), а не виконання судового рішення взагалі. Боржник, в даному випадку, не звертався до суду з вимогою про зупинення чи відстрочку виконання рішення суду.

Невиконання судових рішень кваліфікується Європейським судом з прав людини не лише як недотримання частини першої статті 6 Конвенції з прав людини, але і як порушення інших конвенційних прав. У справі «Войтенко проти України» Суд знайшов порушення пункту 1 статті 6, статті 13 та статті 1 протоколу №1 Конвенції за невиконання рішення українського суду через відсутність бюджетних коштів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийнятої державним виконавцем постанови від 12.08.2014 про стягнення виконавчого збору, зважаючи зокрема на наявність у державного виконавця визначених положеннями частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для стягнення виконавчого збору.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача у цій частині.

Стосовно позовних вимог про скасування постанови державного виконавця від 12.08.2014 про накладення штрафу, апеляційний суд зазначає наступне.

Виконання рішень за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення здійснюється відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно із частиною 1 статті 89 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Накладення штрафу за невиконання та повторне невиконання судового рішення можливо лише у випадку, якщо таке невиконання відповідно до положень частини 2 статті 75 та частин 1 та 2 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» мало місце без поважних причин.

За змістом наведеної вище частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Верховною Радою України 5 червня 2012 року було прийнято Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до частини 1 статті 1 якого цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Згідно з приписами частини 1 статті 3 цього виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до статті 7 вказаного Закону виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець із відповідним поданням до суду також не звертався, тобто не вжив всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення, у зв'язку із чим колегія суддів прийшла до висновку про протиправність прийнятої ним постанови про накладення штрафу на боржника.

Таким чином, позовні вимоги у частині про скасування постанови державного виконавця від 12.08.2014 про накладення штрафу, на думку колегії суддів, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги в цій частині спростовують висновки суду першої інстанції, який прийняв рішення із порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова скасуванню в частині.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Пенсійного фонду України на постанову Печерського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Пенсійного фонду України до Державної виконавчої служби України про визнання дій неправомірними та скасування постанов - задовольнити частково.

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Пенсійного фонду України щодо скасування постанови від 12.08.2014 ВП № 43496874 про накладення штрафу.

Ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в цій частині.

В іншій частині постанову Печерського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст постанови виготовлено 24 грудня 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Грибан І.О.